Насправді, дуже цікаво читати всі ці переклади і аналізи Фромма, персоналістів та екзистенціалістів, тексти про Фуко, про Маркузе, про споживацьке суспільство - аналітичні тексти, переклади. Критики і захоплення, текстів про Голівуд чи Французьку нову хвилю, глобалізм і альтерглобалізм. Воно іноді здається, що через Радянський Союз - українські покоління пропустили всі ці загальні дискусії і контекст. І мені здається, навіть, скоріше не цьому, а минулому поколінню, читати Фуко і Фромма, любити Лакана ітд, було певним новаторством, відкриття того, що було закрито залізним заслоном, всієї тієї "моди" (яка чесно вже моєму поколінню та і мені трохи піднабридла) - але ні, не пропустили! І це все були "живі" - а не постфактум віднайдені теми - для покоління української діаспори і еміграції.

Одні лише дискусії і сторінки з ОДУМівської преси чого варті. Це так цікаво і одночасно незвично читати це з української перспективи без оцього "тайм-лагу," і здавалося в контекстах максимально відмінних - боротьби за Українську незалежність і покоління, що виросли цим - і тогочасно модні, епохальні дискусії і натхнення. Їй богу, якщо я знайду в українській політичній публіцистиці того часу розбори "ЛСД-тріпів" і захоплення бітлзівською "Tomorrow Never Knows" - ці думки історичної виключеності з західної дискусії можна повністю закривати

Книжка, до якої я трохи приклав руку, доступна для передзамовлення: http://shorturl.at/zgDvL

Фото Пола Мейсона