Лейла з нашого підрозділу

«У цивільному житті можна зупинитись і не робити: зайнятися медитаціями чи поїхати на Балі. А у війську, вибачте на слові, поки не здохнеш. Немає в людей можливості сказати: все, я здувся, хочу звільнитись і висаджувати чорнобривці», — каже командирка роти дронів Лейла Абдуллаєва.

Дев'ять разів їй відмовляли у мобілізації. А тепер вона командує понад сотнею військових. Колись Лейла будувала кар'єру в ІТ та ганяла на мотоциклах. Сьогодні спить по 4-6 годин на добу, а у вільний час замість відпочинку читає книжки про Другу світову.

Чим військова карʼєра схожа на виховання дітей? Чому Лейлу називають бельгійською вівчаркою? Хто такі «горобчики» та в чому жіноче щастя командирки? Читайте в інтерв'ю Наталії Мазіної з військовою

Сьогодні в місті Стрикало, гуляю по вулиці Сталеварів.

О 15:00 на Соборному Проспекті 151 буду виступати

Тому запорожців, чекаю на події)

Паулина Мадзелка (Паулінка) була організатором дому для сирот в Києві, а також єдиним безпартійним представником Білорусі на конгресі поневолених народів в Києві.

Вона стала відомою своєю театральною постановою «Паулінка», яку грали в Білорусі, а особливо в Одесі.

Згодом вона вийшла заміж за Томаша Гриба, голову Білоруської Партії Соціалістів-Революціонерів. В цей період вона стала авторкою ряду пісень, в тому числі доступної для прослуховування історії про білоруських с-р в полоні Польщі і Росії

https://youtu.be/eOFl0SilIz4?si=g15Vi8kHgte2Z5hu

Знайомий попросив поширити матеріал про його близьку людину, документаліста, фотографа, репортером Ukrainer і військовим.

На жаль, талановитий Костянтин Гузенко вже не з нами. Вічна слава

https://nsju.org/novini/vin-pokazuvav-spravzhnyu-vijnu-istoriya-dokumentalista-ta-morskogo-pihotynczya-kostyantyna-krapky-guzenka/

Я в своїх текстах і публікаціях доволі часто вертаюсь до теми революції 1848 р. — обговорюючи контекст діяльності Тараса Шевченка і Костомарова. В новій моїй статті, яка ще не вийшла я називаю національні революції 1917 р. «Весна народів Сходу)

Проте і в той час т. зв. «Весна народів» відбувалася і в Україні. В нас є тенденція іноді трохи ізолювати події в Західно-Центральній Європі (хоч сама Весна Народів скоріше почалась в Східній Європі в першу чергу) і в Україні, але насправді такого поділу не було.

У 1848 р. Була створена Головна Руська Рада, в Галичині була ліквідована паньщина, а регіон охопила громадянська війна, яку в історіографії несправедливо називають «демократичною революцією в Галичині» (гірше цього — лише розмова про «найпрогресивнішу» країну в Європі, якою називають Річ Посполиту — яка зараз популярна в нас, і на повному серйозі викладають історики, і особливо в західній поп-історії!)

анархістська група «Артіль» описує події 1848 р. з перспективи анархістського руху, які як приймали участь, так і критикували, але також стала новим теоретичним полем для різних романтиків — від Мадзіні до Бакуніна. З анархістською перспективою можна ознайомитися за посиланням.

Не знаю, чи це повна версія відомого сайту «Чтиво» — чи те, що вдалося зберігти — але все одно неймовірно важливе і цінне.

https://t.me/chtyvoknyhy/336

Що сталося з демократичними партіями Галичини, як діяли демократи під час другої світової, яка фракція націоналістичного руху декларувала «Тільки в самостійній українській державі зможемо поглибити та закріпити соціальні здобутки Жовтневої Революції»?

Як демократичні і соціалістичні сили взаємодіяли і приймали участь в рухах Боровця і Бандери, і як виживали нацистську окупацію?

Новий матеріал Сергія Іщенка — на республіці!

https://respublica.social/ukrayinski-demokrati-mizh-stalinim-gitlerom-i-banderoiu/

Я дуже радий і вдячний сміливим журналістом з Бабеля. Ми всі це знали. Стикалися з людьми звідти. Жартували (чи ні) фразою «будеш поганим пілотом — попадеш в скелю». Всі про це в курсі. В курсі про тортури, про «мясні штурми». Але нарешті хтось це публічно сказав. До того, публічно про вбивство від тортур в підрозділі ГУР «Реванш» — в межах внутрішніх конфліктів і неадекватної культури і управління підрозділу — писав Kyiv Independent.

Ми також знаємо, хто такий Манько, Боцман та інші, і як Сирський збирався збирати мʼясні бригади. Ми знаємо підрозділи, які просто «дарували» лояльним тітушкам (нагадую пана Карася і картбланш на те, щоб з офіційних медіа підрозділу боротися з «фемками» і «ліваками», за дивізію СС «Галичина»)

Проблем багато. Всі в курсі. Але саме завдяки таким матеріалас збирається достатній центр ваги, достатня гравітація, щоб суспільство загалом не просто знало, а хоч якимось чином мобілізувала свій гнів. Тепер ми не просто знаємо по розповідям — є розслідування, яке те все підтверджує. І за це я неймовірно вдячний «Бабелю».

Шана всім солдатам Скелі. Ви герої, що пережили більше, ніж від вас вимагається, стикнувшись також з внутрішнім ворогом — абсолютно нелюдяним командуванням і підходом.

Я сподіваюсь що таких матеріалів і розслідувань буде більше, і розмови про проблеми в армії перестануть бути табу.

На конференції з відбудови повинні бути військові, профспілки, спільноти і громади, представники малого і середнього бізнесу, на величезній праці яких в нас, разом з робітниками, все тримається; представники малих регіонів і депутати сільських рад, разом з економістами та екологами які б допомогли (!) їм відстояти свій інтерес.

А не Свириденки, емігранти, що в Україні з 2022 р. не були і не розуміють, яка реальність "на землі", і представники лише великого бізнесу і interest-груп. Що ви там собі відбудуєте таким чином? Радий хіба бачити деяких своїх знайомих як слухачів чи учасників воркшопів серед всього цього океану яскравих і гарних слів, які нас поведуть на лібертаріанське дно.

Між Мінськом і Києвом 1917: перетин революцій

20-го червня Громадою Калиновців була організована освітньо-дискусійна подія “Між Мінськом і Києвом: перетин революцій.” Протягом презентації були підняти теми білорусько-українських взаємин і їх перетинів в політичній, культурній, релігійній та воєнній сферах, зв’язки видатних українських діячів з білоруськими, взаємодія діаспори, антирадянських повстанців та ін.

Для тих, хто бажає детальніше ознайомитися: як білоруська армія формувалася в Україні, а українська була започаткована в Мінську? Як Львів, Одеса і Київ в різні часи стали центрами білоруської культури? Що об'єднує наші революції, і як взаємодіяли діячі УНР і БНР?

Матеріал доступний до ознайомлення на журналі "Республіка:"

https://respublica.social/mizh-minskom-i-kiievom-peretin-revoliutsii-lektsiia-gromady-kalinovskogo/

Окремо зазначаємо збори, які зараз проводять вояки Полку Калиновського:

1. Новы збор на патрэбы па аднаўленні і рамонце тэхнікі і абсталявання разліку артылерыі Палка Каліноўскага:
https://send.monobank.ua/jar/5V2h2PGcgB
Нумар карткі: 4874 1000 2261 7057
PayPal: gerod.evg@gmail.com

2. Тэрміновы збор экіпажа выведвальных БПЛА Палка Каліноўскага:
https://send.monobank.ua/jar/8APh33mKAq Revolut: @erlobo

3. Збор на грузавы мікрааўтобус Ford Transit для ўсіх FPV-разлікаў Палка Каліноўскага:
https://send.monobank.ua/jar/7icSu6s1RT

4. Збор на пікап для падраздзялення сувязі Палка Каліноўскага:

https://send.monobank.ua/jar/7BuTBfKBnr
Нумар карткі: 4874 1000 3911 6622
PayPal: kossyak276@gmail.com

5. Збор на падтрымку групы спецпрызначання:
https://send.monobank.ua/jar/7jkGNESuod
Нумар карткі: 4874 1000 2741 6158
PayPal: ukrozum@gmail.com

«Сам я довго був далеким від цих тем, бо належав до крайніх лівих. 1960-ті – це був час студентської та сексуальної революцій, фемінізму. В університетах відкрито дискутували маоїсти з їхньою «червоною книжечкою», сталіністи, троцькісти та демократичні соціалісти. Я виріс у цій атмосфері і був близьким до демократичного чи навіть революційного соціалізму.

Тоді міжвоєнний націоналізм здавався мені чимось пережитим і нецікавим. Але коли я побачив, як про нього пишуть на Заході – із суцільними закидами про фашизм та антисемітизм – я зрозумів, що вони взагалі нічого не розуміють.

Щоб відповісти на це, я вирішив дослідити тему глибоко. Я став одним із небагатьох, хто прочитав усю тогочасну творчу літературу 1930–1940-х років, усі журнали різних крил ОУН, і підняв масив першоджерел з архівів України та Великобританії»

https://tvoemisto.tv/uk/stories/5124-ukrayinskyy-natsionalizm-bez-mifiv-profesor-myroslav-shkandriy-pro-volyn-bratovbyvstvo-propahandu-i-osobystu-vidpovidalnist

«Справжній філософ добре знає, що він стоїть не навпроти супротивника, а поряд із супротивником — перед обличчям реальності, яка завжди більша й таємничіша».

— Шарль Пеґі

Якщо Республіка добре працює вже сорок років, то це тому, що все добре працює вже сорок років. Якщо Республіка у Франції міцна, то не тому, що сама Республіка у Франції міцна; а тому, що все всюди міцне.

Ми живемо в період історичної сталості, а не маємо доказу того, що режим володіє якоюсь магічною внутрішньою тривкістю.

Все, що проходить крізь вік людства, крізь епоху, крізь період… отримує його відтінок і несе його тінь

Таким чином, коли відбувається затемнення, всі знаходяться в тіні.

— Шарль Пеґі

"Ви забуваєте, ви не можете визнати, що була республіканська містика; і забуття цього, невміння розпізнати це не призведе до того, що воно припинить своє існування.

Люди вмирали за свободу, як люди вмирали за віру. Ці вибори сьогодні здаються вам гротескною формальністю, повсюдно фальшивою, сфальсифікованою з усіх боків. І ви маєте право так сказати. Цілий народ жив для того, щоб останній дурень сьогодні мав право виконувати цю сфальсифіковану формальність.

Був час... героїчний час, коли хворі та вмираючи самі несли стільці, щоб покласти свій бюлетень в урну. Покласти свій бюлетень в урну… було підготовлено століттям героїзму (...)

Все починається містикою і закінчується політикою"

В цій цитаті Пеґі говорить про певний міф, містику, героїзм, який зберігся в виборах, який надає їм хоч якусь силу і важливість. З цього виходить також, що формальність виборів зміниться коли за актом вибору буде стояти героїзм, жертовність, надія, віра, мобілізуюча ідейність, міф і містика, чогось переломного, можливо навіть епохальної зміни і з того можна терпіти інститут виборів як формальність, до того як він стане містикою.

Спроби Берні Сандерса в політиці на мою думку мали частину такої містики. Цей термін взагалі — містика — центральний як у політичних текстах, так і поетичних Пеґі, як і в його позиціях.

Гэтыя пытанні абмяркоўваліся 20 чэрвеня ў Запарожжы на падзеі “Паміж Мінскам і Кіевам: скрыжаванне рэвалюцый”, арганізаванай грамадой “Каліноўцы”. Лекцыю прачытаў украінскі гісторык Уладзіслаў Старадубцаў. Вось галоўныя тэзісы з яго змястоўнага выступу:

Культурныя сувязі і Львоўскі «П'емонт»

Працы М. Драгаманава актыўна распаўсюджваліся ў беларускіх выданнях. Пад яго ўплывам М. Паўлік і І. Франко стварылі Украінска-польска-літоўска-беларускае братэрства — першы прыклад кааперацыі нацыянальных рухаў. Сам Франко лічыў, што ўкраінская літаратурная мова ўзяла пачатак ад Ф. Скарыны: яго мова, трапіўшы на паўднёварускія землі, стала яе прававобразам. Заходняя Украіна была цэнтрам прыцягнення і для беларусаў. У Львове Алаіза Пашкевіч выдала «Скрыпку беларускую» і натхнілася ідэяй адраджэння грэка-каталіцкай царквы. Там жа Іларыён Свянціцкі (украінец беларускага паходжання) стварыў першы ўкраінскі музей, адкрыўшы ў ім беларускі аддзел.

Сумесная прэса і партыі

Першая газета «Наша Ніва» мела рубрыку «Лісты з Украіны» і часта друкавала матэрыялы пра Тараса Шаўчэнку. У сваю чаргу, украінскія выданні рабілі перадрукі беларускіх. Важнай старонкай стала дзейнасць беларускай грамады Чарнігаўшчыны ў складзе Рэвалюцыйнай украінскай партыі. Яна выдала больш літаратуры, чым усе беларускія выданні таго часу разам! Сярод яе сябраў быў Язэп Лёсік.

Вайсковае і дзяржаўнае скрыжаванне

У 1917 г. украінская армія пачала фарміраванне з ініцыятыўнай групы ваяроў у Мінску (дзе з 1916 г. служыў Сымон Пятлюра). А беларускае войска гуртавалася ў Кіеве і Адэсе, дзе праз вайну апынуліся сотні тысяч беларусаў. Там віравала культурна-палітычнае жыццё: працавалі беларускія клубы, тэатры і газеты. У сакавіку 1917 г. у Кіеве ўтварылася Украінская Цэнтральная Рада (УЦР). Яна арганізавала З'езд паняволеных народаў з удзелам беларускай дэлегацыі, які падтрымаў стварэнне аўтаномнай Беларускай Рэспублікі. УЦР стала ўзорам для беларускіх дзеячаў: яны прасілі копіі ўкраінскіх дэкларацый і статутаў, каб рэалізаваць падобнае ў Беларусі. Дзяржаўныя зносіны УНР і БНР былі цеснымі: рэспублікі бачылі адна ў адной саюзнікаў. Афіцыйнаму прызнанню перашкодзіла толькі пытанне межаў, але кааперацыя ішла ва ўсіх сферах.

Выснова

Супольныя дзеянні ўкраінцаў і беларусаў дзеля дзяржаўнасці можна крытыкаваць, але многія іншыя народы імперыі тады нават не ўздымалі пытання сувернітэту. Вывучаць гісторыю з розных кропак гледжання вельмі карысна: украінскія старонкі беларускай мінуўшчыны хаваюць яшчэ шмат адкрыццяў.

Тэлеграм | Інстаграм | Фэйсбук | Твітэр | Ютуб | Трэдс

З мого виступу