Цікавий тест «хто ви з Російської революції». Я майже точно впевнений, що в написанні цього тесту була деяка аспірація від мене: я якщо не єдиний автор (хоч цілком можливо, що єдиний), то напевно єдиний популяризатор Татарської соціалістичної партії англійською.

Дуже радий, що тема стає більш популярною. Пройдіть теж, напишіть який результат випав: https://www.theodramatist.com/revolutionary-russia

​​Мадзіні про революції

"Без загальної мети, можуть бути заворушення, а часом і переможні повстання, але не революції. Ви матимете зміну людей і адміністрації; одну касту, що заступає іншу; одну династичну гілку, що витісняє іншу. Це неминуче тягне за собою відступ назад; повільне відновлення минулого, яке повстання раптово зруйнувало; поступове відновлення, під новими назвами, старого порядку речей, для знищення якого народ і піднявся.

Суспільства мають таку потребу в єдності, що, не знайшовши її в повстанні, вони повертаються до реставрації. Тоді виникає нове невдоволення, нова боротьба, новий вибух. Франція довела це з надлишком. У 1830 році вона здійснила дива відваги й доблесті заради заперечення. Вона піднялася, щоб руйнувати, без позитивних переконань, без жодної визначеної органічної мети, і думала, що досягла свого кінця, коли скасувала старий принцип легітимності.

Вона спустилася в ту прірву, яку саме лише повстання ніколи не може заповнити; і через те, що не усвідомила, наскільки необхідним є певний принцип відбудови, сьогодні ... вже далеко просунулася шляхом до повної реставрації.

... Революція проголошує, що держава прогнила; що її механізм більше не відповідає потребам найбільшої кількості громадян; що її інституції безсилі спрямовувати загальний рух; що народна й суспільна думка переросла життєвий принцип цих інституцій; що нова фаза в розвитку національних сил не знаходить ані вираження, ані представництва в офіційній конституції країни, а отже, мусить створити їх для себе сама.

Ця революція справді творить. Оскільки її завдання — збільшити, а не зменшити надбання нації, вона не порушує ні істин, якими володіє більшість, ні прав, які вона вважає священними; натомість вона реорганізовує все на новій основі; вона збирає й гармонізує навколо нового принципу всі елементи й сили країни; вона надає єдності напряму, спрямованого до нової мети, усім тим прагненням, які раніше були розпорошені в гонитві за різними цілями.

... Індивід є священним; його інтереси, його права — недоторканні. Але зробити їх єдиною основою політичної будови й сказати кожній людині, щоб вона здобувала своє майбутнє власними, ніким не підтриманими силами, — означає віддати суспільство й поступ на волю випадковостей природи, його суспільного інстинкту; означає посіяти егоїзм у душі; а зрештою — встановити панування сильних над слабкими, тих, хто має, над тими, хто не має.

Численні марні спроби останніх сорока років доводять це. . . . Якщо силою прикладу вам удасться вкоренити в серці нації принцип, який Французька революція проголосила, але так і не здійснила, — що Держава зобов’язана забезпечити кожному своєму членові засоби існування або можливість працювати заради них, — і додати до цього справедливе визначення самого існування, тоді ви підготуєте торжество права над привілеєм; кінець монополії одного класу над іншим і кінець злиденності"

— Джузеппе Мадзіні, Революційний націоналізм

Мадзіні один з моїх улюблених "старих" лівих авторів. І чесно, якщо марксизм як доктрина все ще живий, і навіть є частково вписаний в принципи деяких соціал-демократичних і соціалістичних партій, то так само право на життя і певне переродження має і мадзініанізм, навіть якщо не по імені, а доктринально. Основні принципи великого італійця включали:

Прогресивний патріотизм та націоналізм: відкидає етнічний націоналізм на користь демократичного, громадянського обов’язку перед своєю спільнотою (patria), який служить ширшому благу людства.

Першість обов’язків: стверджує, що надмірний наголос на індивідуальних правах веде до ізоляції та егоїзму; громадянське процвітання потребує колективної відповідальності й моральної дії.

Кооперативна економіка: виступає за асоційовану працю та припинення економічних привілеїв, уявляючи суспільство як мережу співпраці, а не як систему конкуруючих класів.

Регіональний республіканізм: просуває ідею, що вільні нації мають об’єднатися в кооперативний міжнародний порядок, часто перегукуючись із його баченням «Сполучених Штатів Європи».

Інтервенціонізм: мадзинізм зосереджується передусім на підтримці indegenous (місцевих, національно-визвольних) народних революцій і розглядає інтервенцію суто як допоміжний щит проти іноземної тиранії під час активного повстання.

Цікава конференція пройде в Києві про анархізм від колективу «Чорнозем». Приходьте!

Перед першим українським військовим зʼїздом проходив зʼїзд українського фронту — у Мінську, де був західний штаб російської армії. Західний фронт був найчисельнішим, тому там були сформовані органи, що організували як білоруський, так і укр. військові зʼїзди.

Проте військові зʼїзди білорусів Південно-Західного і Румунського фронту проходили в Києві і Одесі відповідно.

Київський і Одеські зʼїзди видали резолюції з необхідністю проголошення Білоруської Республіки в етнографічних межах та визнали Велику білоруську раду.

На Дальницький вулиці в Одесі розташовувався концентраційний пункт білоруського війська, де власне виділені з загального війська білоруські частини збирались і готувалися до руху в Білорусь. Подібний процес проходив і у Києві — правда не знайшов де.

(Фото ілюстративне - не відноситься до київського і одеського зʼїздів)