У середу буду тут слухачем. Якщо є бажання — долучайтеся

"До 100-річчя дня пам’яті видатного українського державного, військового та політичного діяча, борця за незалежність України у ХХ столітті. Симона Петлюри Український інститут національної пам’яті підготував виставку «Симон Петлюра: життя за незалежність».

Апдейт: на відкриття не прийду, з'явились термінові справи

Нова неоліберальна економічна стратегія. Навіть в її розробці видно присутній олігархічно-екстракційний підхід. Цікаво, чи був хоча б один представник профспілок, або більшості українського населення і їх інтересів — чи знову розмова як вони для себе відбудують Україну — з проїздом по тридцять, мінімалкою 8 тисяч — в яку міфічним чином "повернеться 3.1 млн людей"

"Декадентний міжнародний, але індивідуалістичний капіталізм, у руки якого ми потрапили після війни, не є успіхом. Він не є розумним чи інтелігентним. Він не є красивим. Він не є справедливим. Він не є доброчесним. І він не забезпечує [виробництво] благ."

- Джон Мейнард Кейнс

Для моєї більш націоналістичної аудиторії прикріпляю дуже цікавий пост про критику Донцова останнім головнокомандуючим УПА, «голос Донцова — це голос слабо-сильного старця, якого ми залишили далеко позаду…»

Гарольд Вільсон був напевно найбільш "невизначений" (не плутати з нерішучим і не визнаним) — його складно розмістити в площині, проте його політики стали врятівними для мільйонів — прем'єр-міністр Великої Британії.

Для лівих Гарольд Вільсон був першим відходом від соціалістичної дирекції — справді, коли партія перейняла не соціалістичний напрям, а напрям соціального капіталізму, або ж точніше державного капіталізму. Для правих Гарольд Вільсон це страшилка — ніхто і ніколи в Британській історії не розширяв настільки сильно державу загального добробуту, як Вільсон.

Для Лейбористської партії ж Гарольд Вільсон (Ні Еттлі, і не Тоні Блер) — є найбільш електорально успішним політиком, який виграв найбільшу кількість виборів

Його основний підхід був зосереджений на подоланні бідності та науковому прогресі.

"Основною думкою його виступів *було обійти старі ідеологічні конфлікти, те, що він називав «теологією»*, з аполітичним закликом… *він пов’язував соціалізм із наукою, технологічною модернізацією та автоматизацією*, замість класової війни та пункту 4 (соціалізація економіки — знаменитий пункт лейбористської програми, який був предметом постійних дискусій між радикалами і поміркованими)"

"У всіх наших планах на майбутнє ми переосмислюємо та переосмислюємо наш соціалізм у термінах наукової революції." З усіх лідерів партії, він мав найбільш менеджеріальне бачення лівої політики. Вільсоніанство лейбористської партії описували як "соціалістичне керівництво капіталізмом" (Гарінгтон) і "похмуро-напівкейнсіанська технократія" (Пол Фут)

Проте Вільсон, будучи представником лівого крила партії, об'єднав одночасно підхід обох крил — і зміг внести ентузіазм до партії. Діяти в унісон, і принести найкращих результатів в найгірші можливі часи криз і нестабільностей.

За часів Вільсона, існувала віра, що кейнсіанство дозволить створити необмежений прогрес, який можна було б розподіляти між усіма класами і членами суспільства — але без виклику найбільш базовій нерівності і корпоративному приватному контролю — проте, ця стратегія знайшла свої ліміти — і в умовах економічних криз було дедалі складніше змушувати приватних акторів "віддавати свою справедливу частку" на загальний добробут. Відсутність виклику корпоративному контролю та нерівності була найбільшим недостатком Вільсонської Лейбористської партії.

Проте, часто критика Вільсона як зрадника лівиці абсолютно несправедлива — відійшовши від деяких ключових принципів соціалізму, він направив всі сили на подоланні бідності і єднання партії — і феноменально справився з цією задачею — краще ніж хто-небудь до чи після. Це справді допомогло витягнути мільйони з бідного життя, спасти багатьох громадян від ранньої смерті, незлагод, життя без освіти чи без роботи. Основа соціальної держави Британії, яку неоліберали вбивають зараз роками (і все ще не можуть до кінця вбити) — досягнення Вільсона. Як і значні економічно-продуктивістські досягнення.

В чомусь це урок для лівих. Те, що американській лівий активіст Майкл Гарінгтон називав "візіонерським поступом" — при еволюційних, соціал-демократичних політиках — все ж мати одночасно мобілізуюче бачення — яке виходить за межі хоч і сильно врегульованих, але приватних корпорацій і надбагатіїв.

Гео Шкурупій — король і трамп
 
Сьогодні день народження Гео Шкурупія. Саме 20 травня 1903 року народився король футуропрерій. Цей факт достеменно встановлено торік, коли виявили запис про народження в метричній книзі церкви в Бендерах. Не 20 квітня, як досі помилково вважалося і досі вказано на сайті УІНП. 20 квітня два радіо хотіли поговорити про Шкурупія (бо користуються календарем УІНП), але до 20 травня вони про це забули. Тому просто читаймо його вірші й прозу.
 
ТРАМП
на широких вулицях
всесвіту
на перехрестях
             африки азії
сидіти під бетонним мостом
і плювать у звабливість вод
пароплави океанські
        алігаторами
паротяги всесвіту
                              кіньми
заіржуть музикою
міського парку
сахара клондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа
 
#наші20

​​Оборона України (Oborona Ukrainy; англ. Defense of Ukraine) — українська політична організація радикально-соціалістичного профілю, створена 1920 року в Сполучених Штатах Америки для підтримки політичної та військової боротьби за незалежність Західної України.

До 1923 року вона була невеликою підпільною організацією; згодом перетворилася на ширшу публічну структуру з окремими філіями та офіційною газетою «Українська громада» у США.

Її члени домінували в керівництві Українського робітничого союзу і тісно співпрацювали з Українською радикальною партією в Західній Україні.

Група також вела боротьбу з українсько-американськими комуністами в ідеологічних питаннях і протидіяла їхнім спробам розширити свій вплив шляхом проникнення в інші українські громадські організації.

Серед провідних діячів організації були Мирослав Січинський, Микола Цеглинський і Ярослав Чиж.

У 1940-х роках частина її керівників, насамперед Січинський і Володимир С. Левицький, відкинули програму організації й перейшли на прорадянські позиції. Криза, що виникла внаслідок цього, призвела до розпуску об’єднання після його з’їзду 1947 року.

Група Цеглинського, що залишилась, ще певний час після цього видавала журнали «Оборона України» та «Оборона» і заручилася співпрацею нових емігрантів, які належали до лівого крила Української революційно-демократичної партії. Це заклало підґрунтя для створення у 1949 році Українського вільного громадського об’єднання Америки.

У 1950-х роках до товариства приєдналися деякі соціалісти з числа нових іммігрантів. УВГОА нерегулярно видавало журнал «Вільна Україна» у США у 1954–1970-х роках, редактором якого був Володимир Лисий; цінні спогади Івана Макуха «На народній службі» 1958 року; а також книжкову серію «Політично-наукова бібліотека», що налічувала понад 30 праць у 19 випусках. У 1970-х роках товариство поступово занепало.

Я дуже рекомендую мемуари Макуха — Голови Соціалістично-Радикальної партії в останній період її існування.

Що цікаво — в тій книжці, що в мене є, знаходиться лицемірно-піднесена передмова про необхідність розбудови соціал-демократичного і соціалістичного руху, написана Медведчуком.

В той період він активно вкладав гроші на друкарську і видавницьку роботу, випускав найважливіші тексти українського руху для політичного піару.

До речі, декілька років назад на Прикарпатті, у Тлумаччі поставили памʼятник цьому великому українцю, міністру ЗУНР, переконаному соціалістові-радикалу і політичному активістові-державнику.

Українцям у середньому потрібно від п’яти до семи років, щоб накопичити на однокімнатну квартиру, якщо щомісяця відкладати всю зарплату — Зміна

«Найдорожче житло аналітики зафіксували в Києві та Ужгороді. У столиці медіанна вартість однокімнатної квартири становить 3,4 мільйона гривень, в Ужгороді – 3,3 мільйона. Для накопичення на таке житло знадобиться близько дев’яти років»

https://zmina.info/news/ukrayinczyam-potribno-do-9-rokiv-shhob-nakopychyty-na-odnokimnatnu-kvartyru-doslidzhennya/

Сьогодні у 1917 р. проходив перший військовий зʼїзд. На ньому представником військових був обраний соціаліст Симон Петлюра

«Серед загальних питань важливе місце мало також земельне та про освіту. У резолюції щодо першого проголошувалося, що «право власности на землю та підземні богатства в автономній Україні повинно належати виключно народові, умови ж розподілення цієї землі між працюючим на ній людом виробить і визначить Український Сойм, на підставах справедливості та рівності всіх людей, що живуть на території України». Щодо другого — наголошувалося, що «навчання по школах України» має бути переведено на українську мову і відбуватися навчання має за державний кошт»

Матеріал Геннадія Єфіменко

Чому державний прибуток означає громадський дефіцит?

Гроші — це не більше і не менше ніж соціальні відносини. Контракт-дебет про те, хто кому повинен яку частку ресурсів. Ресурсів, якщо їх не виробити, більше не стає. І таким чином, якщо держава збирає більше, ніж віддає, то що відбувається?

Ресурси, які повинні були йти на громадське споживання, залишаються за державою і нікуди не йдуть. Ні на розвиток, ні на споживання. Так що «збалансований бюджет» — це не щось хороше. Це означає, що держава забирає у громади більше, ніж потрібно, та і все.

Симон Петлюра та незавершена справа європейської України

Ідеї Петлюри постають як проєвропейські, антиколоніальні та спрямовані на демонтаж імперських структур. Державність для нього не є абстракцією, а виступає конкретним результатом колективної праці суспільства, колективної дії, інструментом захисту прав, а також соціальної та національної емансипації.

Український рух в еміграції, і Петлюра зокрема не були чужі ідеям і рухам найбільших демократичних сил Європи, європейського контексту, і приймали участь в дискусії щодо формування спільного європейського політичного простору ще задовго до створення Європейського Союзу, продовжуючи давні пан-європейські традиції «Молодої Європи»

Читати матеріал від організації "Вольт Україна" — на Республіці.

https://respublica.social/simon-petliura-ta-nezavershena-sprava-ievropeiskoyi-ukrayini/

Посилання на телеграм-канал українського Вольту.

Симон Петлюра: герой для лівиці?

Сам Петлюра у 1906 році цитував: “Слова Каутського: “у великих революціях народжуються нації” є правдивими, і Україна може бути найкращим прикладом”.

Бачачи мету у загальному людському поступі, а не у марксистсько-класовому русі історії, Петлюра швидко відкинув класову боротьбу як головний принцип, або навіть як позитивну силу. Він також відкинув мету побудови соціалізму, принаймні в короткостроковій, насильницько-революційній перспективі. Натомість він теоретизував соціальну державу добробуту, яка через регулювання, захист прав робітників, перерозподіл і соціальні гарантії створює гармонійне співіснування класів, соціальних і національних груп.

(...) Проте очевидно, що взаємна недовіра між двома таборами української політики — державницькими соціал-демократами навколо Петлюри та радикальнішими (але такими ж державницькими) революційними соціалістами й незалежними комуністами — створила серйозні перешкоди для співпраці. Часом ця недовіра навіть породжувала відкриту ворожість.

(...) Це було особливо важливо, бо УПСР представляла майже все українське селянство і, відповідно, більшість українського суспільства.

Ця невдача була політично дорогою. У час, коли український національний рух стикався з екзистенційними загрозами як з боку більшовицької Росії, так і з боку Білого руху, єдність серед українських соціалістичних сил була необхідною. Натомість ідеологічна підозра, суперечки щодо легітимності та страх перед внутрішніми переворотами завадили створенню ширшого революційно-демократичного фронту. Нездатність або небажання Петлюри повністю інтегрувати ці радикальні сили у спільну антиімперську боротьбу залишається однією з серйозніших слабкостей його політичного лідерства.

Статтю про помилки і досягнення, та міфи про Петлюру у журналі "Республіка"

https://respublica.social/simon-petliura-geroi-dlia-livitsi/