У Києві змінять вартість проїзду у комунальному транспорті, разова поїздка коштуватиме 30 гривень, повідомили у КМДА. Для пасажирів, які регулярно користуються міським транспортом, діятимуть знижки залежно від кількості придбаних поїздок на транспортну картку.

При покупці місячних проїзних вартість однієї поїздки становитиме приблизно 23,3–23,6 гривні. Студенти сплачуватимуть 50% вартості місячного проїзного. Учні під час навчального року користуватимуться транспортом безкоштовно, а влітку — зі знижкою 75%.

Фото: КМДА

Трохи про дискримінацію і авторитарні тенденції:

Щойно позвонили з поліції, попросили утриматись від "прапорів ЛГБТ" на мітингу бо.... "Тернопіль релігійна область, самі розумієте".

Також "між нами" розказвв, що під час минулої акції "Спілка ветеранів" пропонувала розігнати акцію.

Я спитав чи є якась не релігійна область в Україні і попросив виклнувати свою роботу з забезпеченням порятунку та безпеки.

Я посеру з того всього

Щодо ветеранів це може бути цілком собі вкид, щоб налякати. Найгірше, що можна зробити з такої ситуації то це дискредитувати реальних ветеранів.

Ось ці "джинси' про нібито "неефективність" чи неможливість (!) проїзду по 8 грн це не більше ніж пропагандистська компанія. Закликаю на неї не вестися. Метро не повинно бути окупним, а ці цифри взяті з голови. Нібито загальноприйнята думка, що метро "не може бути 8 грн" так само аргументується хіба що вайбами.

В нас збиткові Збройні Сили, збиткові дороги, збиткове водопостачення, медицина, ну і власне будь-яка інша інфраструктурна витрата, бо це її ціль.

Прибутковий громадський транспорт - це такий громадський транспорт, який не виконує своєї цілі. Прибутковість громадського транспорту вказує на його неефективність, застарілість.

Бо його ціль не гроші заробляти, а забезпечувати місце ефективним і доступним пасажироперевезенням, звільняти дороги і публічний простір від засилля машин і заторів, покращувати екологію, допомагати людям добиратися до роботи.

На жаль, протягом останніх декількох років, проводилася медіа-кампанія і розроблялись різні "медіа-стратегії," щоб легітимізувати такі урізання і знову спробу комусь заробити. На жаль, такі міфи тепер доволі розповсюджені. "Бігус" так само випустив джинсу з мінімальною компетенцією.

Чи справді проїзд не повинен бути 8 грн?

На транспортну галузь, дорожнє господарство та покриття збитків перевізників (через низькі тарифи на проїзд) з бюджету Києва спрямовується близько 15–28%.

30 млрд грн піде на Дептранс, і це 27,1% від усіх видатків;
Автобуси коштуватимуть 1,6 млрд грн (певна частина - компенсація низьких цін за проїзд);
Тролейбуси/трамваї - 3,7 млрд грн;
Метро - 7 млрд грн. — пише "Інформатор" (на 2026 р.)

В середньому по світові витрати на транспорт займають 15-30% бюджету міст — враховуючи навіть міста з набагато більшим ВВП, населенням і кращими умовами (тобто — з набагато більшою наповненістю бюджету).

А тепер про окупність:

Прага: Один із найбільш показових прикладів. Вартість проїзду покриває лише близько 20–25% реальних витрат на роботу системи транспорту. Решта (понад 70%) надходить безпосередньо з бюджету міста.
Варшава: Ситуація схожа – пасажири оплачують приблизно 30–35% вартості функціонування автобусів, трамваїв та метро.
Берлін та Відень: Тут показники трохи вищі (близько 45–50%), але вони все одно далекі від повної самоокупності. (За матеріалом "Главком")

Таллінн (Естонія): Перша європейська столиця, що запровадила безкоштовний проїзд для зареєстрованих мешканців ще у 2013 році. Мета – зменшити кількість заторів та стимулювати реєстрацію громадян (щоб їхні податки йшли в бюджет міста).
Люксембург: З 2020 року проїзд у всьому громадському транспорті країни (автобуси, трамваї, поїзди) є безкоштовним для всіх, включаючи туристів.
Дюнкерк (Франція): Найбільше місто Франції з повністю безкоштовною автобусною мережею, що призвело до значного зростання пасажиропотоку.

Одночасно такі країни, як Шрі Ланка, Нікарагуа, Пакістан, Монголія, і Мадагаскар (окрім названого Люксембургу) — мають середні ціни на міський проїзд менші ніж наші. При тому, що в усіх названих країнах ВВП на людину менше України. Це в умовах, коли ми вертаємо частину іноземних дотацій назад в бюджет, бо "не знаємо як і куди їх витратити."

В Києві покривається біля 70-80% вартості проїзду міським бюджетом. При тому, це не питання нульової суми. Витрати на проїзд компенсуються 1) меншим навантаженням на дорогу, меншими витратами на якість і чистоту повітря, меншими витратами на інфраструктуру щодо забезпечення палива, бензину (що зараз взагалі вкрай актуальне!), меншими заторами, зростанням прибутку бізнесу (бо гроші, що не витрачені на проїзд йдуть на товари, і в тому числі на ті, що приносять в міський бюджет прибутки!). Ну звичайно, також означає що люди можуть банально добиратися на роботу і мати хоч якийсь притомно-мінімальний рівень життя.

Тому вся ця пропаганда — на пустому місці, і існує щоб прикрити корупцію, некомпетентність і злочинно низькі для певних верств, і регресивні для інших податки, "дивні" закупівлі вище ринкових цін і інші абсурдності.

Якщо місто піднімає разову поїздку до 30 грн, це найбільше б’є по людях, які щодня їздять на роботу, навчання, лікування, догляд за родичами.

За 22 робочі дні дві поїздки на день при тарифі 8 грн — це 352 грн на місяць. При тарифі 30 грн — уже 1320 грн. За мінімальної зарплати 8647 грн у 2026 році це приблизно 15% мінімальної зарплати лише на базовий маршрут “дім — робота — дім”, без додаткових пересадок, поїздок у вихідні чи поїздок для дітей, студентів.

Якщо ж людині потрібні пересадки або дорожчий абонемент, навантаження стає ще більшим: наприклад, у проєкті згадувався місячний безлімітний проїзний на всі види транспорту за 4875 грн (!!!)

Тим часом Єрмака під заставу випустили.

У середу буду тут слухачем. Якщо є бажання — долучайтеся

"До 100-річчя дня пам’яті видатного українського державного, військового та політичного діяча, борця за незалежність України у ХХ столітті. Симона Петлюри Український інститут національної пам’яті підготував виставку «Симон Петлюра: життя за незалежність».

Апдейт: на відкриття не прийду, з'явились термінові справи

Нова неоліберальна економічна стратегія. Навіть в її розробці видно присутній олігархічно-екстракційний підхід. Цікаво, чи був хоча б один представник профспілок, або більшості українського населення і їх інтересів — чи знову розмова як вони для себе відбудують Україну — з проїздом по тридцять, мінімалкою 8 тисяч — в яку міфічним чином "повернеться 3.1 млн людей"

"Декадентний міжнародний, але індивідуалістичний капіталізм, у руки якого ми потрапили після війни, не є успіхом. Він не є розумним чи інтелігентним. Він не є красивим. Він не є справедливим. Він не є доброчесним. І він не забезпечує [виробництво] благ."

- Джон Мейнард Кейнс

Для моєї більш націоналістичної аудиторії прикріпляю дуже цікавий пост про критику Донцова останнім головнокомандуючим УПА, «голос Донцова — це голос слабо-сильного старця, якого ми залишили далеко позаду…»

Гарольд Вільсон був напевно найбільш "невизначений" (не плутати з нерішучим і не визнаним) — його складно розмістити в площині, проте його політики стали врятівними для мільйонів — прем'єр-міністр Великої Британії.

Для лівих Гарольд Вільсон був першим відходом від соціалістичної дирекції — справді, коли партія перейняла не соціалістичний напрям, а напрям соціального капіталізму, або ж точніше державного капіталізму. Для правих Гарольд Вільсон це страшилка — ніхто і ніколи в Британській історії не розширяв настільки сильно державу загального добробуту, як Вільсон.

Для Лейбористської партії ж Гарольд Вільсон (Ні Еттлі, і не Тоні Блер) — є найбільш електорально успішним політиком, який виграв найбільшу кількість виборів

Його основний підхід був зосереджений на подоланні бідності та науковому прогресі.

"Основною думкою його виступів *було обійти старі ідеологічні конфлікти, те, що він називав «теологією»*, з аполітичним закликом… *він пов’язував соціалізм із наукою, технологічною модернізацією та автоматизацією*, замість класової війни та пункту 4 (соціалізація економіки — знаменитий пункт лейбористської програми, який був предметом постійних дискусій між радикалами і поміркованими)"

"У всіх наших планах на майбутнє ми переосмислюємо та переосмислюємо наш соціалізм у термінах наукової революції." З усіх лідерів партії, він мав найбільш менеджеріальне бачення лівої політики. Вільсоніанство лейбористської партії описували як "соціалістичне керівництво капіталізмом" (Гарінгтон) і "похмуро-напівкейнсіанська технократія" (Пол Фут)

Проте Вільсон, будучи представником лівого крила партії, об'єднав одночасно підхід обох крил — і зміг внести ентузіазм до партії. Діяти в унісон, і принести найкращих результатів в найгірші можливі часи криз і нестабільностей.

За часів Вільсона, існувала віра, що кейнсіанство дозволить створити необмежений прогрес, який можна було б розподіляти між усіма класами і членами суспільства — але без виклику найбільш базовій нерівності і корпоративному приватному контролю — проте, ця стратегія знайшла свої ліміти — і в умовах економічних криз було дедалі складніше змушувати приватних акторів "віддавати свою справедливу частку" на загальний добробут. Відсутність виклику корпоративному контролю та нерівності була найбільшим недостатком Вільсонської Лейбористської партії.

Проте, часто критика Вільсона як зрадника лівиці абсолютно несправедлива — відійшовши від деяких ключових принципів соціалізму, він направив всі сили на подоланні бідності і єднання партії — і феноменально справився з цією задачею — краще ніж хто-небудь до чи після. Це справді допомогло витягнути мільйони з бідного життя, спасти багатьох громадян від ранньої смерті, незлагод, життя без освіти чи без роботи. Основа соціальної держави Британії, яку неоліберали вбивають зараз роками (і все ще не можуть до кінця вбити) — досягнення Вільсона. Як і значні економічно-продуктивістські досягнення.

В чомусь це урок для лівих. Те, що американській лівий активіст Майкл Гарінгтон називав "візіонерським поступом" — при еволюційних, соціал-демократичних політиках — все ж мати одночасно мобілізуюче бачення — яке виходить за межі хоч і сильно врегульованих, але приватних корпорацій і надбагатіїв.

Гео Шкурупій — король і трамп
 
Сьогодні день народження Гео Шкурупія. Саме 20 травня 1903 року народився король футуропрерій. Цей факт достеменно встановлено торік, коли виявили запис про народження в метричній книзі церкви в Бендерах. Не 20 квітня, як досі помилково вважалося і досі вказано на сайті УІНП. 20 квітня два радіо хотіли поговорити про Шкурупія (бо користуються календарем УІНП), але до 20 травня вони про це забули. Тому просто читаймо його вірші й прозу.
 
ТРАМП
на широких вулицях
всесвіту
на перехрестях
             африки азії
сидіти під бетонним мостом
і плювать у звабливість вод
пароплави океанські
        алігаторами
паротяги всесвіту
                              кіньми
заіржуть музикою
міського парку
сахара клондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа
 
#наші20