У своєму твіттері я написав хоч трохи фантастичний (в тому плані, що нема політичної сили, яка б такий план реалізувала. До того ж, «офіс простих рішень»), але, на мою думку обґрунтований підхід як відповісти на значні соціально-економічні і політичні проблеми, що існують зараз в Україні

Однією з пропозицій є проведення муніципальних виборів або збір тимчасових органів громадського контролю за владою — трибун чи ассамблей — на короткий термін, для боротьби з муніципальною корупцією, домінацією забудовників та відчуженістю від потреб країни зараз.

Зараз Кличко планує побудувати десять ТРЦ за два роки. Під час війни, у місті, яке вже перенасичено ТРЦ, що стоять полупустими. Звичайно, на це йде простір, гроші і зусилля, що могли б піти на покращення міста.

Чи зниження корпоративних податків стимулює економічне зростання? Нове дослідження каже: і так, і ні, а також ніяк не впливає

Зменшення податків на корпорації можуть впливати на зростання, але набагато менше, ніж раніше було прийнято. В багатьох випадках, правильні витрати з зібраних податків можуть стимулювати економіку набагато сильніше. В деяких ситуаціях, відсутність корпоративного податку може мати негативний вплив на економічне зростання або не мати впливу зовсім.

Таким чином, зменшення податків на корпорації є неефективним інструментом економічного зростання, працює лише в певних обмежених умовах і може бути ефективним лише в поєднанні з іншими факторами, такими як державні витрати.

Як хто може, українізуйте цей чудовий мем (не мем, я впевнений, що більшість профспілок не розуміють як працюють меми. Але все ще крута картинка)

В нас з паном Левченко схожі погляди на мобілізацію і справедливість у нинішньому суспільстві. Добрий ефір

Нещодавно мав довгий ефір, де мав можливість детально викласти наше бачення того, чим зараз мала б займатися влада.

Країна мала б бути давно переведена на справжні "воєнні рейки", але олігархічна влада "слуг" і далі грається в свій дикий ринок та працює на забезпечення розкоші найбагатших верств населення, попри реалії повномасштабної кривавої війни на саме виживання українського народу як такого.

Суспільство на бачить справедливості й це впливає не тільки на мобілізацію, але й загалом на здатність України боротися проти в рази сильнішого по ресурсам російського ворога.

Тому в кінці озвучив єдиний логічний висновок, який напрошується з обʼєктивного аналізу нинішньої ситуації. Для багатьох він може бути непопулярний, але щиро не бачу альтернативи від якої можна було б отримати хоча б шанс на позитивні зміни.

Але без всієї попередньої аргументації цей висновок може бути складніше сприймати, тож текстово не розписую, а рекомендую подивитися з початку й до кінця.

https://youtu.be/oJ3Fmi7ElEs?si=Uq_T5GcM8DNEkzD7

Коли: 19.02.
О котрій: 18:00
Місце: Київ, Поділ. (Точну адресу вкажемо зареєстрованим слухач_кам)

Спікерки:
🎤Карина Чмелюк , студентка, членкиня Прямої дії
🎤Христина Іванців, голова Femclub IIR, студентка 4 курсу міжнародних відносин ННІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, активістка
🎤Катерина Зубенко, заступниця голови Femclub IIR, студентка 3 курсу міжнародного регіонознавства ННІМВ КНУ імені Тараса Шевченка

Реєстрація на подію

15 лютого 1944 р. народився Джохар Дудаєв, борець за вільну Чеченську Республіку Ічкерія

​​На жаль, нема навіть української вікіпедії Карло Росселлі, одного із впливових авторів ліберального соціалізму — широкої традиції немарксистського соціалізму, що базується на ліберально-демократичних, конституційних цінностях та розширенні демократичних принципів на економіку, соціальний захист і робоче місце — соціалістичних реформ.

В Україні, подібної традиції дотримувалися Драгоманов (який також був яскравим представником українського анархізму), Франко, частково Українська Радикальна Партія, Українська Трудова Партія, дисиденти як-от Бадзьо, тощо. У світі основним прикладом ліберального соціалізму ж була багата британська ліва традиція, зокрема Лейбористської партії та чисельні ліво-демократичні організації, що зараз, що у 19-20 ст.

Зараз ця маловідома традиція може стати одним з інтелектуальних інструментів для виходу з кризи лівого рух: шляхом демократизації лівиці.

Італійський ліберальний соціаліст Норберто Боббіо дискутував з Антоніо Негрі. У 1970-х роках Негрі відстоював непослідовні антидемократичні настрої студентів-маоїстів і автономістів, засуджуючи всі демократичні форми як не що інше, як трюк капіталу, щоб обдурити робітників. Соціалістична політика Негрі мала бути постійним «опором» або чимось подібним (зараз ця позиція еволюціонувала в його антиукраїнську риторику, починаючи з 2022 і раніше). Всі питання суверенітету, виборчого права, розподілу повноважень і влади, її легітимність, верховенства права загалом, були відкинуті Негрі як «буржуазні». Таким, за словами Боббіо, був найнижчий рівень, до якого впала деяка марксистська політична думка. Хто б міг подумати, що дитячі ідеї Негрі, переписані постструктуралістами, знову з’являться як "нова велика ідея" у 21 столітті? — пише автор Worker's Liberty

Антидемократична традиція лівиці, навіть "демократичної лівиці" величезна. Вона йде паралеллю великої кількості культів персон і догм, доходячи до того, що саме слово "лібералізм" є для лівого середовища часто лайкою. Антидемократична практика лівиці є настільки ж великою.

Джон Кін у передмові до «Демократія і диктатура» Н. Боббіо пише: «Боббіо робить висновок, що ліві потребують демократії, щоб бути відповідним старим обіцянкам більшої рівності та солідарності зі свободою; і що з огляду на систематичну неспроможність лівих дотримуватись цих обіцянок, повне прийняття демократичного підходу лівицею радикально змінило б як методи, так політику і суспільний імідж лівих».

Можливо, «новою великою ідеєю для лівих» у 21-у ст. повинна стати демократія, її прийняття як методу і боротьба за її розширення, замість безкінечного «повернення до Марксу», виправдання авторитарних і тоталітарних систем, пошуку «плюсів» Куби, СРСР, Леніна, Мао, Троцького і бозна кого-ще.

Чому багаті повинні підтримувати соціалізм?

Відповідає прем‘єр-міністр Британії з 1945 р., лейборист Еттлі


https://www.youtube.com/watch?v=LIu-1RiuS1I

🇪🇺 Цього тижня в ЄС вступив в силу Закон про цифрові послуги

Він передбачає зокрема сильніший захист від переслідувань і залякування в Інтернеті, забороняє певні види реклами та забезпечує прозорість онлайн-платформ щодо персоналізованих рекомендацій у стрічці.

➡️ Дізнайтеся більше: https://europa.eu/!cY8JDy (EN)

Десять років тому, тодішній уряд України вирішив вбивати українців задля своїх політичних цілей. Всі, хто стояли тоді на Майдані, зробили все, щоб України, що виступає проти своїх громадян, більше не було.

Більш ніж сотня громадян України, різних політичних переконань, віку, освіти померли у боротьбі проти авторитарного і антиукраїнського уряду, за збереження своїх прав і свобод. Справді, суспільство в усьому своєму різноманітті вийшло відстояти себе.

Сьогодні Україна вшановує жертву вбитих на Майдані, завдяки цим людям і багатьом інших, українці зберегли свободу і незалежність.

​​Індивіди є громадянами тією мірою, якою вони належать до вільної нації — писав італійський національний герой та лівий політик 19-го століття Джузепе Мадзіні

В своїх роздумах, статтях і працях Мадзіні підіймає питання взаємодії національності і демократії. Національна спільнота таким чином дає почуття причетності — необхідне для демократичного процесу, відчуття спільних інтересів і цілей, спільної ідентичності. «національність - це те, що надає індивіду моральну та правову ідентичність» — пише Мадзіні.

Мадзіні підіймав ідеї соціального захисту, загального добробуту, як необхідну складову демократичного республіканського суспільства. Демократія була самовизначенням народу: «Зі свободи народу випливають свободи окремого громадянина, а з юридичної рівності всіх громадян випливає принцип загального виборчого права, який дає право голосу брати участь у політичному житті народу». Таким чином одночасно поєднуючи необхідність колективних і індивідуальних свобод та відповідальності.

Одночасно, таке самовизначення не було зосереджено на собі. Формування італійської нації Мадзіні поєднував з боротьбою поневолених народів по всьому світу, і боротьбою робітників проти несправедливості. Мадзіні став одним із перших пропонентів ідеї об‘єднаної Європи, побудованій на ідентичності боротьби за свободи

у 1834 році, з народженням «Молодої Європи» (республіканські революціонери), італійська проблема була міцно включена в більшу боротьбу пригноблених національностей; Пізніше досвід англійського чартизму, наділив рух соціальним змістом, якому судилося посилюватися з роками, і надати йому виразного характеру завдяки принципу асоціації та кооперації між робітниками.

В Україні під впливом мадзінівської ідеології розвивалися позиції Української радикальної партії. Згодом, з‘явилася нелегальна соціалістична студентська організація «Молода Україна».

Зараз знову стають неймовірно актуальними питання, що підіймалися лівими і республіканцями більш ніж століття тому:

✳️ Як повинна виглядати солідарна Європа, побудована на співпраці поневолених та звільнених народів?

▶️Спільне благо, участь і демократія.

Значним чином відбувається криза демократії. Почуття причетності до держави і її процесів вкрай мале. Можливо, концепції республіканців, об‘єднані ідеєю держави для спільного блага, зі спільним залученням, рівністю і соціальним захистом, а також прямою участю в усіх державних процесах, може надихнути на вирішення проблем.


▶️Антиколоніалізм. Національна, культурна і етнічна справедливість.

І останнє, проблема національної, культурної, етнічної справедливості — тобто проблематика національно-визвольних, антиколоніальних і націонал-демократичних рухів у 21 ст. нікуди не зникла (як б деякі ліві не відверталися і не проповідували «космополітизм»), постає проблема вибудови і захисту певних ідентичностей, вирішення національних несправедливостей цілком можливо буде одною з найбільших проблем прогресивних рухів 21 ст. Не ігнорування, а пошук відповідей на питання національного розвитку, його інклюзивність і демократичний, послідовний характер є вкрай важливою ціллю наразі.

Як пов‘язане відродження мов (один з прикладав реалізації національної справедливості) з демократією, лівими цінностями та психічним здоров‘ям я писав тут.

Тут можна знайти текст про «Молоду Україну» — нелегальну соціалістичну студентську профспілку.

«Це міф, що СРСР приніс грамотність. СРСР знищив місцеву грамотність і обміняв її на їхню версію грамотності — це краще було б назвати не освітою, а дресируванням» (асиміляція, колонізація, вилучення культури, людяності та вірувань)

З лекції відомої антиколоніальної дослідниці з Казахстану, Ботакоз Касімбекової

Лекції антиколоніальних дослідників і дослідник підконтрольних Росії регіонів, Центральноі Азії і Східної Європи відкривають очі наскільки СРСР був антилюдяною, колоніальною, і якщо так можна сказати, фашистською і тоталітарною державою.

З першого дня. Не з приходу Сталіна, не з програшу Троцького, але з першого дня, коли більшовицька партія на чолі з Леніним прийшла до влади.

Західний дискурс фактично повністю складається з апологетики. Важливо не переймати його і не знищувати пам’ять про наші страждання задля фетишів західного світу.

Іноді забуваєш наскільки жорстоким був режим Леніна, і спілкування з людьми, що постраждали і що досліджували свою історію, вертаєшся назад в реальність.

У цей день 1918-го року Національний лідер кримських татар, перший голова уряду Кримської республіки, демократичний соціаліст, поет і муфтій мусульман Східної Європи Номан Челебіджіхан, був убитий союзними більшовикам солдатами.

Сьогодні його смерть оплакують як кримські татари, так і прогресисти

Він був засновником Татарської Соціалістичної партії, також відомої як Національна партія (Міллій Фирка) — єдиної партії, що представляла кримсько-татарське населення у період Кримської революції

Номан Челебіджіхан на жаль майже невідомий поза межами кримсько-татарської національної спільноти (хоч він вже є включеним навіть у шкільну програму) — тим паче у соціалістичних і прогресистських колах.

"Анти-імперіалізм" більшовиків підсумований Зінов'євим у декілька речень. Російські червоні ватажки з перших днів при владі будували один з найбільш жорстоких колоніальних проектів у світі, з мінімальною різницею від колоніальних імперій, які вони ніби-то поборювали.

«Ми не можемо обійтися без нафти Азербайджану або бавовни Туркестану. Ми беремо ці продукти, необхідні нам не як колишні експлуататори, а як старші брати, що несуть факел цивілізації» (Г. Зінов'єв, 1922).

https://twitter.com/OPolianichev/status/1761102454400135449/photo/1