Український поступ
739 subscribers
1.37K photos
19 videos
2 files
951 links
Тут я публікую знахідки з укр. історії, зазвичай ті, що так чи інакше репрезентують прогресивні демократичні течії на противагу тоталітарним і консервативним. Також суч. соціал-демократія і прог. рухи., укр. політика.
Download Telegram
Важливо!

Збір на підрозділ мого хорошого знайомого у 100 ОМБр, що виконує бойові завдання на Костянтинівському напрямку.

«Друзі, знайомі та небайдужі, відкриваю новий збір на потреби свого підрозділу 100 ОМБр, бійці якого виконують бойові завдання на Костянтинівському напрямку.

Прошу ваші донати на конверт, кошти з якого будуть переважно йти на спарені батареї та лопаті для дронів, на запчастини для ремонтів наших корчів, а також для різних дрібниць від скотчів/коробок/плівок для пакування передач на позиції до «павуків» на рації та різних інших розхідників, що замовляються у БПЛА-майстрів, купуються на ринках, в будмагазинах та в воєнторгах.

Усі витрати повʼязані з забезпеченням боєздатності та живучості мого підрозділу.

Реальність така, що ми вимушені частину наших потреб закривати самостійно, за межею системи і за допомоги усіх, хто може долучитись.
Будемо вдячні за вашу допомогу»

Конверт: https://www.privat24.ua/send/iz0y5

Реквізити: 5168752151822858
3👍3🥰1
​​Чому насправді «гроші платників податків» нічого не оплачують

Існує міф, що платники податків фінансують бюджет. Він часто використовується ідеологіно, іноді прогресивно: «ніякого оподаткування без репрезентації», зазвичай же регресивно — для підкреслення «я сплачую більше податків, і повинен отримати більше» або ж «я не хочу за свої податки це оплачувати», і також «ми не зібрали достатньо коштів в бюджет»

В чому тут проблема? Звучить нібито логічно. Спочатку треба щось зробити, і лише потім воно буде. Але справа в тому, що ми всі робимо працю. Хтось з нас випускає валюту?

Відповідь: ні. Так що ж відбувається?

Відбувається от що: банки випускають гроші. Завдяки цим грошам, ми оцінюємо скільки коштує (чи не коштує) те, що ми робимо. Податки, а вони зʼявляються лише на цьому етапі, регулюють інфляцію (забирають зайві гроші), підкріплюють валюту і слугують моральнии регулятором, за яким держава визначає правильні пропорції отримання винагороди за щось (наприклад, якщо ми вважаємо, що багато курити — погано, ми оподаткуємо продаж цигарок чи вводимо акцизи).

Таким чином, податки це не формування бюджету, податки — це система, що визначає, що правильно, а що ні, хто за що і скільки вкладається, яка ціна тої чи іншої праці.

Чому це важливо? Це допомагає думати про економіку як морально-політичну систему, не лише менеджеріальну. Це знімає ряд ілюзій і міфів, зачарованих поглядів і високомірства.

Розуміння цього дозволяє краще задуматися над тим, як же ми хочемо в Україні жити.
9👀3
Український поступ
​​Чому насправді «гроші платників податків» нічого не оплачують Існує міф, що платники податків фінансують бюджет. Він часто використовується ідеологіно, іноді прогресивно: «ніякого оподаткування без репрезентації», зазвичай же регресивно — для підкреслення…
Пояснення від радника з податкової політики британського конгресу профспілок, короткої тривалості (3 хвилини), яке я знайшов по темі. Можливо відео краще пояснює концепт.

Частковий транскрипт:

Перш за все, уряд створює кожен фунт, який він витрачає, просто доручаючи Банку Англії буквально зарахувати його на свій овердрафт. І щоразу, коли уряд дає Банку Англії інструкцію комусь заплатити — а це відбувається, наприклад, перед тим, як ваша пенсія за віком надходить на ваш банківський рахунок, або якщо ви лікар чи медсестра і ваша зарплата з’являється на рахунку, або коли держава здійснює будь-які інші витрати — щоразу, коли це відбувається, гроші для уряду створює Банк Англії.

Це ніколи й у жодному разі не фінансується платниками податків. Технічно це неможливо.
Але це не означає, що податки не відіграють жодної ролі; відіграють.

Податки використовуються для того, щоб гроші, які створює уряд, поверталися назад до нього і скасовувалися, адже інакше виникла б інфляція, а надмірної інфляції ніхто не хоче.

Тоді чому вони говорять про «гроші платників податків»?

Тому що вони хочуть створити міф. Вони хочуть, щоб ви вірили, ніби вони витрачають ваші гроші, бо тоді ви скажете: «Будь ласка, не витрачайте їх занадто багато». І цим вони виправдовують свої програми жорсткої економії (austerity). Останні приблизно 25 років — і особливо протягом останніх 15 — кожна людина, яка працювала в Казначействі, була там тому, що ненавидить уряд.

Вони ненавидять державні витрати.
Вони ненавидять те, що уряд може зробити для вас.
Вони ненавидять Національну службу охорони здоров’я (NHS).
Вони ненавидять освіту.
Вони ненавидять той факт, що ви отримуєте пенсію.
Вони ненавидять людей, які отримують соціальні виплати.
Вони ненавидять навіть те, що держава повинна витрачати кошти на підтримку збройних сил та інші потреби — тому що вони ненавидять уряд. І спосіб, у який вони можуть зменшити державу, — це переконувати вас, що вони витрачають ваші гроші.

А правда полягає в тому, що навіть коли вони вимагають гроші від вас, вони фактично вимагають назад ті гроші, які спочатку самі витратили в економіку. Бо пам’ятайте: якби вони не витратили гроші в економіку, у вас не було б жодних грошей, щоб заплатити їм податок.

Отже, вони просто просять повернути свої гроші. І роблять це у формі контракту: коли ви платите комусь, кому винні гроші, ці гроші вже більше не ваші — вони належать тому, кому ви їх заплатили. Тому з цієї другої причини уряд також не витрачає гроші платників податків.

Отже, твердження, що існує щось таке як «гроші платників податків», — це повний міф. Його поширюють лише для того, щоб довести, що уряд не повинен мати грошей для суспільних потреб, хоча саме для цього він і повинен їх створювати — на благо всіх нас.

www.youtube.com/watch?time_continue=14&v=mqSBiLfcNS4&embeds_referring_euri=https%3A%2F%2Fx.com%2F&source_ve_path=Mjg2NjY
4
У 1953 р. Християнсько-демократична партія Німеччині, її соціальна комісія, запропонувала резолюцію про прийняття закону про співвласністьде біля половини капіталу будь-якого виробництва з більше ніж сотнею працівників повинно належати робітничим організаціям, і прибуток з капіталу бути додатковим надходженням до зарплати.

Михайло Павлюк, більш консервативно налаштований діаспорянин, пропонує систему розпорошення управління і володіння капіталом як форму майбутнього України після її визволення з-під радянської неволі.

Орієнтуючись на найбільш радикальні пропозиції християнсько-демократичної партії, принципах справедливості і християнської моралі, автор відкидає як капіталізм, так і соціалізм, на користь загального володіння капіталом.

Свою цікаву концепцію, як вона буде працювати і чим краще від конкуруючих, автор описує тут.
6🔥1💔1