​​Меритократія — фальшивий ідеал

Я терпіти не можу мерократичні ідеали. Нам треба поважати не кращих, а точніше, не тільки кращих — а всіх, включаючи людей, що спокійно роблять свою неймовірно важливу роботу. Бо «кращі» завжди тримаються на тому, що ж люди, які просто роблять те що вміють, не претендуючи на велич. Машиністи, таксисти, виробники, торгівці і підприємці, швеї, вчителі та вихователі, перекладачі, тощо.

Меритократія підкреслює індивідуальний внесок, забуваючи колективно-національний, і відштовхує суспільство від загального розвитку на користь індивідуального егоїзму.

Проте таке суспільство, яке не дає достатньої поваги «не кращим» — людям без вищої освіти, без величезної зарплати, з не найбільшою вирощеною свинею і не найбільшим капіталом, результатом ЗНО, тощо — воно розʼїдає і «кращих» — тим, що знищує під ними всю їхню соціально-суспільну опору, яке дозволяє їм розвиватися, самореалізовуватися і шукати себе, і «звичайних» — яких банально зневажає, не враховує їх внесок і зводить до другого сорту людей.

Ця проблема присутня і у лівих (зазвичай, за рівнем освіти), і правих, і лібералів, і всіх, і є руйнівною для суспільства.

Це загалом той аргумент, який найбільш детально, на значних прикладах і розбирає Сандел — в його праці «Тиранія меритократії», яка в цьому році нарешті виходить від «Контур» в українському перекладі.

Головне, коли хтось «роздає» гроші пенсіонерам, жінкам, малозабезпеченим людям — всі депутати починають свою критику

До того ж, «роздають» в такий спосіб, який довгостроково фактично сам себе окупає підвищенням попиту — то всі проти.

Але чи хтось проти зменшення податків на великий бізнес, оплату інших привілеїв для 10%? Коли роздають набагато більші гроші? Такі закони на податкові послаблення проходять з 2022, і наші борці з «тисячами Зеленського» голосували за них за. То питання — чи справді їм цікаво оплатити, наприклад, зарплати військовим — чи їх, через середовище, виховання, та загалом культуру дискусії в ешелонах влади «тіпає» все, що стосується більшості громадян? Те, що всі так радо окреслять «популізмом», як і будь-яку, взагалі будь-яку допомогу українцям, якщо ті українці не середнього або вищого класу (тоді ок!).

Ось ці наші борці за справедливість в найгіршому скликанні ради за історію України. От так і живемо.

З днем добровольця! Вітаю і підтримую всіх, хто пішов виконувати свій моральний обов'язок. Люди приходять служити добровольцем з різних причин — всі вони валідні. Я радий і вдячний знати таких людей.

Чому український ВПК має стати міжнародним?
Кілька думок про нову індустріалізацію України.

Я знаю, що частина моїх друзів не погоджується з ідеєю продажу українських дронів і відкриття деяких підприємств для іноземних інвестицій. Поясню свою позицію.

На мою думку, майбутнє України залежить від того, чи зможемо ми викласти на стіл усе, всі навички — організаційні, політичні, військові, інженерні, програмістські — тощо, які ми здобули протягом війни.

Наше виробництво дронів може стати набагато більшим, ніж лишень внутрішня справа — це може бути індустрією, яка буде рухати всю країну до нової індустріалізації і розвитку, і в тому числі підживлювати і себе. Для цього наше виробництво дронів і наш престиж повинні стати міжнародними. Ми повинні показати, що ми є надійними партнерами, які можуть задовольняти попит інших країн, і що ми найкращі в цьому. Зав'язати розвиток дронів на наших спеціалістів по всьому світові, і так само мати спільні оборонні проєкти з ЄС, щоб вибити собі місце в довгому процесі переозброєння континенту — в тому числі місце для працевлаштування тисячі наших експертів.

Масштабування наших можливостей і праця на їх ліміті — ось що ми потребуємо в цьому плані. В такому контексті я вітаю і стратегію нашого міністра Оборони щодо участі в розробці ШІ технологій для воєнних умов, і також використання тих козирів що ми маємо — великої кількості досвідчених програмістів, близьких до воєнної сфери.

Так, у нас немає величезних дата-центрів чи обчислювальних потужностей.
Але в нас є унікальні дані і бойовий та технічний досвід, яких немає ніде. Це може зробити Україну важливим партнером у сфері оборонних технологій, де сьогодні активно змагаються США, Китай, Росія та зі значним відставанням країни Європи.

Проте, все це неможливе без нової індустріалізації. Військові технології повинні бути пов’язані з відродженням цивільної економіки. Без цього розвиток буде короткостроковим, як для "воєнки" так і для цивільної індустрії.

Для цього потрібна амбітна фіскальна політика.
Ми повинні перестати повторювати фразу «у нас немає грошей» і почати ставити інше питання: «чи можемо ми це зробити?». Якщо ця цифра не відповідає справжнім потужностям, коли справжні потужності є більшими, ніж є грошей (як в нас в оборонному комплексі) — то нам треба цю цифру перерахувати, прийняти набагато більші витрати на розвиток промисловості.

Допоки витрати грошей будуть відповідати новому випускові товарів — інфляція рости не буде, ці два показники будуть один одного балансувати.

Україна сьогодні — критично недоінвестована країна. Це означає, що значне збільшення державних витрат може не тільки запустити виробництво, але й стабілізувати економіку, якщо зростання виробництва буде випереджати грошову масу.

Для соціально-орієнтованих діячів в цьому ключове питання — розподіл результатів розвитку. Часто нам кажуть, що якщо дати більшість вигоди багатим, вони інвестуватимуть більше. Але дослідження показують інше: поширення доходів серед більшості населення стимулює попит, регіональний розвиток і економічну активність. Тому питання не технократичне. Воно політичне: чи повинні 99% страждати, щоб задовольнити 1%?

На мою думку, частина оборонної промисловості має належати всім громадянам — через суспільні фонди акцій. Доход від них повинен стати прибутком кожного громадянина. Тоді оборонпром стане спільним національним активом, і його розвиток перестає бути абстрацією, а напряму стає пов'язаним з індивідуальним і колективним добробутом.

Питання престижу
Чи може український оборонпром стати на рівень таких компаній, як Rheinmetall у своїй ніші? Певні сигнали вже є: наші дрони отримують міжнародну увагу (особливо в умовах війни з Іраном і провалом США в сфері ППО, а також у виді ефективності іранських шахедів проти заходу). І навіть українські політики починають говорити про індустріалізацію і протекціонізм.

Тому зараз важливо використати це "вікно" можливостей і тиснути на цих точках на владу. Такі "вікна" мають тенденцію швидко закриватися.

Стаття мого хорошого друга про Лева Юркевича — відомого критика Леніна з українських позицій. Як українські соціалісти критикували більшовицький централізм, який потім переросте в брутальний імперіалізм?

В статті Кристофера Форда

Не маю нічого проти Короленка — йому повинна бути віддана достойна пошана в Житомирі, з яким було пов'язне його життя. Проте Багряний надто слабко представлений в його рідних землях — і це перейменування — маленький крок для змінення цього, і закріплення на мапі міста нашого улюбленого лівого політика і поета, революціонера-східняка, Івана Багряного

Про перейменування бібліотеки імені Короленка в Харкові на ім. Івана Багряного

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd11jWMFBNLm_19NyXCEAf-IfufdFrMxYqaBDpOiMILIZgn8w/viewform

Я давно казав, що Бігус — жахливі неоліберали; ті, які приймали участь в (на той момент широко фінансованій і координованій) атаці на Гетьманцева (скажу, що я не заявляю, що вони отримували за це хоч якісь настороги чи гроші. Цілком можливо для них це було «хайп» темою).

Проте от знову, вони атакують з боку великого бізнесу, і хочуть перекласти всі витрати на тих, хто і так платить найбільші податки і знаходиться під найбільшим навантаженням — тим, кому власне важливо, щоб проїзд в метро був не 44 грн. Ті, хто взагалі користуються метро — а не таксі чи всюди персональною автівкою (проте для тих хто користується авто — цілком імовірно що якщо не бігус, то подібні люди почнуть атакувати ще і знижки на паливо)

Я злий! BIHUS.Info випустили нове відео про популізм під назвою #безплатний_транспорт. Воно вже є в ранньому доступі та я навіть спонсорство купив (це лише 10 грн), щоб його подивитись.

Вони в один наратив поєднали 2 міста: Харків та Київ. Не можна витрачати сліпо будь-які кошти на штучне утримання доступного громадського транспорту. І висновки вони роблять наче не такі вже шкідливі. Але те, що вони використовують як доказову базу, чому це так погано — це просто жах. Даруйте, я за якісну критику!

Нижче я просто дам вам коментар, який я залишив під відео:

Даруйте, але ви мене розчарували! Для цього відео я став спонсором, адже тема для мене болюча — чимало пишу та говорю про шкідливість безплатного транспорту у Харкові, за що мене хейтять нерідко. Але якось очікуєш трохи глибшої аналітики від каналу з 1,2 млн підписників. Дуже сподіваюсь, що ви не у всіх темах настільки поверхово готуєтесь.

1) В цілому висновки ви робите правильні — безплатний проїзд треба скасовувати, це популізм та таке інше. Але факти та розуміння як має працювати громадський транспорт шкодять цим висновкам.

2) Факт: у Харкові витрачають понад 3 млрд на громадський транспорт. Треба не Терехова слухати, а перевіряти бюджетну документацію. Могли б звернутись до фахівців, які цікавляться темою — вони б показали, куди треба дивитись.

3) В матеріалі подаються витрати на громадський транспорт як якесь зло само по собі. Нібито будь-яка дотація на ГТ — це погано. Це абсолютна дурня! Дороги, якими пересуваються автівки також дотаційні. І ні, на них не вистачає податків з палива. Громада витрачає кошти, щоб люди могли пересуватись. Це називається мобільність. Також громада витрачає гроші на хідники та велоінфраструктуру. Так само громада витрачає кошти на ГТ.

Не вірите, то вивчіть бюджети європейських міст. У Варшаві це ~20% міського бюджету. І це нормально, бо це дешевше, ніж будувати автомобільну інфраструктуру для такої кількості людей. Даруйте, але тут ви просто в штангу… У Харкові навіть зараз витрати на ГТ становлять близько 14%.

4) Далі. Не існує величезного збільшення витрат через безплатність ГТ. До війни витрачали десь 12%, а зараз — 14%... Є дві основні категорії витрат: операційна робота, інвестиції в розвиток. До війни Харків витрачав кошти на розвиток метро, купівлю нових автобусів та тролейбусів. Тепер це все значно скоротилось та майже всі витрати йдуть на операційну роботу. Але і цих коштів недостатньо, тому є збільшення інтервалів. Саме в цьому основна шкода — немає розвитку та жертва якістю.

5) Це абсолютна дурня, що замість громадського транспорту гроші можна витратити на інші нібито важливіші речі. Це популізм ще гірший, ніж безплатний ГТ. Я поділяю вашу думку щодо потреб, але ГТ — це не екстра послуга, це базова функція міста. У Харкові 150 млн витрачають на утримання пустого центрального парку та багато іншого марнотратства, про яке я втомився писати. Ось це повна дурня. ГТ — це як ліфт в багатоповерхівці. Можна відмовитись від чергового фарбування сходинок, але не від ліфта.

6) Ідея, що громадський транспорт має бути повністю самоокупним не виправдала себе. Велика Британія пішла цим шляхом — там люблять, щоб кожен повністю платив напряму за послугу. Але це призвело лише до деградації ГТ. Тому останні роки вони змінили політику та зайнялись інвестиціями в ГТ на рівні громад.

7) Нам потрібна транспортна робота та мультимодальна система. Це якщо коротко — гугліть. А також реформа з пільгами, яких у нас забагато. В багатьох містах з найкращим ГТ прагнуть до такого розподілу — пасажири платять за операційку, місто інвестує в розвиток та капітальні інвестиції. Це непоганий баланс. Взагалі рекомендую загуглити «farebox recovery ratio», щоб зрозуміти, яку частку витрат в різних містах покривають пасажири. На Вікі навіть українською є стаття про це.

8) Цим відео ви нашкодите, адже прийде чимало розумних людей, які розуміють хоча б половину з того, що я написав та знають, що роль ГТ є надважливою для функціонування міста, напишуть вам, що це гарна інвестиція податків.

​​Чому насправді «гроші платників податків» нічого не оплачують

Існує міф, що платники податків фінансують бюджет. Він часто використовується ідеологіно, іноді прогресивно: «ніякого оподаткування без репрезентації», зазвичай же регресивно — для підкреслення «я сплачую більше податків, і повинен отримати більше» або ж «я не хочу за свої податки це оплачувати», і також «ми не зібрали достатньо коштів в бюджет»

В чому тут проблема? Звучить нібито логічно. Спочатку треба щось зробити, і лише потім воно буде. Але справа в тому, що ми всі робимо працю. Хтось з нас випускає валюту?

Відповідь: ні. Так що ж відбувається?

Відбувається от що: банки випускають гроші. Завдяки цим грошам, ми оцінюємо скільки коштує (чи не коштує) те, що ми робимо. Податки, а вони зʼявляються лише на цьому етапі, регулюють інфляцію (забирають зайві гроші), підкріплюють валюту і слугують моральнии регулятором, за яким держава визначає правильні пропорції отримання винагороди за щось (наприклад, якщо ми вважаємо, що багато курити — погано, ми оподаткуємо продаж цигарок чи вводимо акцизи).

Таким чином, податки це не формування бюджету, податки — це система, що визначає, що правильно, а що ні, хто за що і скільки вкладається, яка ціна тої чи іншої праці.

Чому це важливо? Це допомагає думати про економіку як морально-політичну систему, не лише менеджеріальну. Це знімає ряд ілюзій і міфів, зачарованих поглядів і високомірства.

Розуміння цього дозволяє краще задуматися над тим, як же ми хочемо в Україні жити.

Пояснення від радника з податкової політики британського конгресу профспілок, короткої тривалості (3 хвилини), яке я знайшов по темі. Можливо відео краще пояснює концепт.

Частковий транскрипт:

Перш за все, уряд створює кожен фунт, який він витрачає, просто доручаючи Банку Англії буквально зарахувати його на свій овердрафт. І щоразу, коли уряд дає Банку Англії інструкцію комусь заплатити — а це відбувається, наприклад, перед тим, як ваша пенсія за віком надходить на ваш банківський рахунок, або якщо ви лікар чи медсестра і ваша зарплата з’являється на рахунку, або коли держава здійснює будь-які інші витрати — щоразу, коли це відбувається, гроші для уряду створює Банк Англії.

Це ніколи й у жодному разі не фінансується платниками податків. Технічно це неможливо.
Але це не означає, що податки не відіграють жодної ролі; відіграють.

Податки використовуються для того, щоб гроші, які створює уряд, поверталися назад до нього і скасовувалися, адже інакше виникла б інфляція, а надмірної інфляції ніхто не хоче.

Тоді чому вони говорять про «гроші платників податків»?

Тому що вони хочуть створити міф. Вони хочуть, щоб ви вірили, ніби вони витрачають ваші гроші, бо тоді ви скажете: «Будь ласка, не витрачайте їх занадто багато». І цим вони виправдовують свої програми жорсткої економії (austerity). Останні приблизно 25 років — і особливо протягом останніх 15 — кожна людина, яка працювала в Казначействі, була там тому, що ненавидить уряд.

Вони ненавидять державні витрати.
Вони ненавидять те, що уряд може зробити для вас.
Вони ненавидять Національну службу охорони здоров’я (NHS).
Вони ненавидять освіту.
Вони ненавидять той факт, що ви отримуєте пенсію.
Вони ненавидять людей, які отримують соціальні виплати.
Вони ненавидять навіть те, що держава повинна витрачати кошти на підтримку збройних сил та інші потреби — тому що вони ненавидять уряд. І спосіб, у який вони можуть зменшити державу, — це переконувати вас, що вони витрачають ваші гроші.

А правда полягає в тому, що навіть коли вони вимагають гроші від вас, вони фактично вимагають назад ті гроші, які спочатку самі витратили в економіку. Бо пам’ятайте: якби вони не витратили гроші в економіку, у вас не було б жодних грошей, щоб заплатити їм податок.

Отже, вони просто просять повернути свої гроші. І роблять це у формі контракту: коли ви платите комусь, кому винні гроші, ці гроші вже більше не ваші — вони належать тому, кому ви їх заплатили. Тому з цієї другої причини уряд також не витрачає гроші платників податків.

Отже, твердження, що існує щось таке як «гроші платників податків», — це повний міф. Його поширюють лише для того, щоб довести, що уряд не повинен мати грошей для суспільних потреб, хоча саме для цього він і повинен їх створювати — на благо всіх нас.

www.youtube.com/watch?time_continue=14&v=mqSBiLfcNS4&embeds_referring_euri=https%3A%2F%2Fx.com%2F&source_ve_path=Mjg2NjY