Роза Люксембург — приклад для лівих?
Східноєвропейці мають складні стосунки з Розою Люксембург — постаттю, яка має культовий статус у різних колах лівих рухів, з огляду на її політичну ксенофобію щодо польської, єврейської та української націй. Це виявлялося, зокрема, в її опозиції до української незалежності та зневажанні української культури й історії, у політичній боротьбі проти Єврейського Бунду та Польської соціалістичної партії (ППС), а також у підтримці асиміляторських кампаній Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) проти польського населення.
Вона також мала виразну русофільську тенденцію — зокрема, схвально відгукувалася про праці російських кадетських політиків, які обґрунтовували, чому Польща має бути неподільною частиною Росії, і стверджувала, що ППС є «русофобською».
Ось як, наприклад, вона писала про Україну:
«Український націоналізм у Росії був зовсім іншим, ніж, скажімо, чеський, польський чи фінський націоналізм: перший був лише примхою, божевіллям кількох десятків дрібнобуржуазних інтелігентів, без найменшого коріння в економічних, політичних чи психологічних відносинах країни; він був без якоїсь історичної традиції, оскільки Україна ніколи не сформувала нації чи уряду, була позбавлена національної культури, за винятком реакційно-романтичних віршів Шевченка. Це точно так само, як якби одного чудового дня люди, що живуть на Вассерканте, вирішили заснувати нову нижньонімецьку (платтдойче) націю та уряд!»
Існує окрема дискусія щодо її діяльності в Німеччині — її конфлікту з німецьким робітничим і радянським рухом, із СДПН, щодо якості та цінності її теорій, а також її стратегії. Особисто я знаходжу певну цінність у її дискусіях про конституційні проєкти (які загалом були цікавими й доволі добрими, що, наприклад, заслужило в свій час схвальну і захоплюючу оцінку Ганни Арендт), але значно менше — в її економічному чи політичному аналізі.
Втім, якщо опускати ці частини її біографії, формується спотворений образ Люксембург — як мучениці Революції або навіть як символу «шляху, яким не пішли». Насправді ж це історія глибоко озлобленої людини з конфліктними моральними орієнтирами, яка перебувала між суперечностями: підтримувала більшовиків, але критикувала їхній авторитаризм; виступала за владу рад, але була відкинута представниками цих рад і вигнана з конгресу; маючи польсько-єврейське походження, значну частину часу витрачала на приниження польської та єврейської культур і політичних рухів.
На жаль, наші політичні дискусії надто сильно пов’язані з міфами, «популярною історією» та політичними символами, і іноді ми знаходимося в їх полоні, коли говоримо про реальних людей.
Східноєвропейці мають складні стосунки з Розою Люксембург — постаттю, яка має культовий статус у різних колах лівих рухів, з огляду на її політичну ксенофобію щодо польської, єврейської та української націй. Це виявлялося, зокрема, в її опозиції до української незалежності та зневажанні української культури й історії, у політичній боротьбі проти Єврейського Бунду та Польської соціалістичної партії (ППС), а також у підтримці асиміляторських кампаній Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) проти польського населення.
Вона також мала виразну русофільську тенденцію — зокрема, схвально відгукувалася про праці російських кадетських політиків, які обґрунтовували, чому Польща має бути неподільною частиною Росії, і стверджувала, що ППС є «русофобською».
Ось як, наприклад, вона писала про Україну:
«Український націоналізм у Росії був зовсім іншим, ніж, скажімо, чеський, польський чи фінський націоналізм: перший був лише примхою, божевіллям кількох десятків дрібнобуржуазних інтелігентів, без найменшого коріння в економічних, політичних чи психологічних відносинах країни; він був без якоїсь історичної традиції, оскільки Україна ніколи не сформувала нації чи уряду, була позбавлена національної культури, за винятком реакційно-романтичних віршів Шевченка. Це точно так само, як якби одного чудового дня люди, що живуть на Вассерканте, вирішили заснувати нову нижньонімецьку (платтдойче) націю та уряд!»
Існує окрема дискусія щодо її діяльності в Німеччині — її конфлікту з німецьким робітничим і радянським рухом, із СДПН, щодо якості та цінності її теорій, а також її стратегії. Особисто я знаходжу певну цінність у її дискусіях про конституційні проєкти (які загалом були цікавими й доволі добрими, що, наприклад, заслужило в свій час схвальну і захоплюючу оцінку Ганни Арендт), але значно менше — в її економічному чи політичному аналізі.
Втім, якщо опускати ці частини її біографії, формується спотворений образ Люксембург — як мучениці Революції або навіть як символу «шляху, яким не пішли». Насправді ж це історія глибоко озлобленої людини з конфліктними моральними орієнтирами, яка перебувала між суперечностями: підтримувала більшовиків, але критикувала їхній авторитаризм; виступала за владу рад, але була відкинута представниками цих рад і вигнана з конгресу; маючи польсько-єврейське походження, значну частину часу витрачала на приниження польської та єврейської культур і політичних рухів.
На жаль, наші політичні дискусії надто сильно пов’язані з міфами, «популярною історією» та політичними символами, і іноді ми знаходимося в їх полоні, коли говоримо про реальних людей.
💯7💔4
Forwarded from Спілка орендарів і орендарок житла
Війна змусила багатьох залишити власні домівки та шукати житло в оренді — часто в умовах невизначеності й браку інформації. Які права мають орендарі та орендарки в Україні? Як захистити себе у відносинах з орендодавцем?
Ми продовжуємо знайомити вас зі Спілкою орендарів та орендарок житла і нашим зразковим договором оренди. Цього разу — у співпраці з Культурним хабом «Південь».
Запрошуємо вас на подію, де ми:
🔸 розповімо про діяльність Спілки орендарів та орендарок житла;
🔸 поговоримо про реальну ситуацію на ринку оренди в Україні;
🔸 познайомимо зі зразковим договором оренди для захисту прав орендарів;
🔸 пояснимо, які права мають орендарі та орендарки та які закони регулюють орендні відносини.
🗣 Спікерка — уродженка Бердянська Катерина Андрєєва.
Не залишайтеся сам на сам зі своїми проблемами — ми поруч, щоб допомогти вам бути обізнаними та захищеними.
📍 Львів
Культурний хаб «Південь»
Вул. Ярослава Стецька, 11
📆 17 січня о 12:00
Вхід вільний
Ми продовжуємо знайомити вас зі Спілкою орендарів та орендарок житла і нашим зразковим договором оренди. Цього разу — у співпраці з Культурним хабом «Південь».
Запрошуємо вас на подію, де ми:
🔸 розповімо про діяльність Спілки орендарів та орендарок житла;
🔸 поговоримо про реальну ситуацію на ринку оренди в Україні;
🔸 познайомимо зі зразковим договором оренди для захисту прав орендарів;
🔸 пояснимо, які права мають орендарі та орендарки та які закони регулюють орендні відносини.
🗣 Спікерка — уродженка Бердянська Катерина Андрєєва.
Не залишайтеся сам на сам зі своїми проблемами — ми поруч, щоб допомогти вам бути обізнаними та захищеними.
📍 Львів
Культурний хаб «Південь»
Вул. Ярослава Стецька, 11
📆 17 січня о 12:00
Вхід вільний
❤2
🗣 «Подання Трудового кодексу під час воєнного стану є поганою новиною для працівників України, адже вони й без того мають багато причин для стресу», — каже юрист Віталій Дудін.
https://hromadske.radio/podcasts/drive-time-2/novyy-trudovyy-kodeks-mozhe-posylyty-pozytsii-robotodavtsiv-a-ne-pratsivnykiv-iuryst
https://hromadske.radio/podcasts/drive-time-2/novyy-trudovyy-kodeks-mozhe-posylyty-pozytsii-robotodavtsiv-a-ne-pratsivnykiv-iuryst
❤5
Український поступ
Роза Люксембург — приклад для лівих? Східноєвропейці мають складні стосунки з Розою Люксембург — постаттю, яка має культовий статус у різних колах лівих рухів, з огляду на її політичну ксенофобію щодо польської, єврейської та української націй. Це виявлялося…
Для тих, кому ця тема цікавіше, Ерік Бланк залишив коментар під моїм постом в твіттері на ту ж тему про відносини Польського соціалізму і Рози Люксембург, її авторитарні моменти, протиріччя і в деяких місцях антисемітизм. Дуже цікава стаття, з сайту Alliance for Workers Liberty.
The Rosa Luxemburg Myth: A Critique of Luxemburg’s Politics in Poland (1893–1919)
The Rosa Luxemburg Myth: A Critique of Luxemburg’s Politics in Poland (1893–1919)
❤5
«Немає балансу: як українські профспілки стикаються з антитрудовою політикою уряду і водночас намагаються мобілізувати всі свої ресурси для оборони країни»
Я та інші профспілкові й ліві активісти в Україні надали свої коментарі щодо стану соціальної політики в Україні в контексті трудових прав, нерівності та профспілкового руху. Репортаж з коментарями. Коментарі-інетрв'ю були взяті півроку тому.
"Понад три роки всі прошарки українського суспільства мобілізувалися проти російської воєнної машини, зокрема й члени профспілок. Тисячі з них вступили до лав Збройних сил, тоді як інші продовжували виробляти ключові матеріали для боротьби України проти російської армії.
Однак, окрім обстрілів на фронті та ударів балістичними ракетами по їхніх домівках і робочих місцях, члени профспілок змушені також протистояти антисоціальній політиці чинного українського уряду.
Ці проблеми додатково ускладнюються двома чинниками. По-перше, війна Росії проти України безпосередньо впливає на профспілки та їхню здатність функціонувати. Загибель значної кількості членів профспілок на фронті підриває їхню спроможність збирати внески та мобілізуватися. Крім того, не лише члени профспілок гинуть на передовій — багато з них, часто з рідкісною та специфічною кваліфікацією, були змушені виїхати з країни, що породжує побоювання, що вони не повернуться, адже можуть отримувати вищі зарплати в інших європейських країнах.
Другою проблемою є самі ФПУ та КВПУ. В. Дудін нарікає на брак креативного мислення, продемонстрований профспілками під час війни. Він зазначив, що і ФПУ, і КВПУ потребують «глибоких змін». Їхня нездатність адаптуватися, поєднана з невмінням скористатися масовою мобілізацією суспільства після лютого 2022 року, завадила профспілкам звернутися до ширшої української аудиторії. В. Дудін зауважив, що «для суспільства вони виглядають як… застаріла структура».
В. Стародубцев стверджує, що анти-соціальні політики уряду «повністю зруйнували концепцію соціального діалогу між працівниками та капіталістами й власниками бізнесу та… призвели до погіршення соціальних стандартів в Україні». Крім того, він вважає, що профспілки є необхідними для того, щоб відбудова принесла користь багатьом, а не обраній меншості.
https://lossi36.com/2026/01/12/there-is-no-balance-ukraines-unions-face-a-war-on-multiple-fronts/
Я та інші профспілкові й ліві активісти в Україні надали свої коментарі щодо стану соціальної політики в Україні в контексті трудових прав, нерівності та профспілкового руху. Репортаж з коментарями. Коментарі-інетрв'ю були взяті півроку тому.
"Понад три роки всі прошарки українського суспільства мобілізувалися проти російської воєнної машини, зокрема й члени профспілок. Тисячі з них вступили до лав Збройних сил, тоді як інші продовжували виробляти ключові матеріали для боротьби України проти російської армії.
Однак, окрім обстрілів на фронті та ударів балістичними ракетами по їхніх домівках і робочих місцях, члени профспілок змушені також протистояти антисоціальній політиці чинного українського уряду.
Ці проблеми додатково ускладнюються двома чинниками. По-перше, війна Росії проти України безпосередньо впливає на профспілки та їхню здатність функціонувати. Загибель значної кількості членів профспілок на фронті підриває їхню спроможність збирати внески та мобілізуватися. Крім того, не лише члени профспілок гинуть на передовій — багато з них, часто з рідкісною та специфічною кваліфікацією, були змушені виїхати з країни, що породжує побоювання, що вони не повернуться, адже можуть отримувати вищі зарплати в інших європейських країнах.
Другою проблемою є самі ФПУ та КВПУ. В. Дудін нарікає на брак креативного мислення, продемонстрований профспілками під час війни. Він зазначив, що і ФПУ, і КВПУ потребують «глибоких змін». Їхня нездатність адаптуватися, поєднана з невмінням скористатися масовою мобілізацією суспільства після лютого 2022 року, завадила профспілкам звернутися до ширшої української аудиторії. В. Дудін зауважив, що «для суспільства вони виглядають як… застаріла структура».
В. Стародубцев стверджує, що анти-соціальні політики уряду «повністю зруйнували концепцію соціального діалогу між працівниками та капіталістами й власниками бізнесу та… призвели до погіршення соціальних стандартів в Україні». Крім того, він вважає, що профспілки є необхідними для того, щоб відбудова принесла користь багатьом, а не обраній меншості.
https://lossi36.com/2026/01/12/there-is-no-balance-ukraines-unions-face-a-war-on-multiple-fronts/
Lossi 36
“There is No Balance” – Ukraine’s unions face a war on multiple fronts - Lossi 36
Daniel Jarosak looks at trade unions in Ukraine and the anti-social policies of the current Ukrainian government that affect them.
❤5
Український поступ
Самодопомога — український журнал кооператорів Вінніпега
Опис існуючих український кооперативів в Канаді (об'єднує близько 8 тисячі людей), 1956 р.
Не охоплює всі українські кооперативи, лише приблизні данні, і також не охоплює кооперативи, які є не лише українськими.
Не охоплює всі українські кооперативи, лише приблизні данні, і також не охоплює кооперативи, які є не лише українськими.
❤6
Кооператор-сенатор — з Канадійського кооперативного співдружжя, досвід Священника — кооператора. Чому кооперація? (1957 р., той же журнал "Самодопомога")
❤6
А отакі ілюстрації! А ще й колядки.
"Не можна політичній групі віддати вповні контролю економічної сили! Бо ясно, що нагромадження і повна контроля економічної сили в руках невеликої горстки людей напевно доведе до знищення політичного ідеалу"
"Не можна політичній групі віддати вповні контролю економічної сили! Бо ясно, що нагромадження і повна контроля економічної сили в руках невеликої горстки людей напевно доведе до знищення політичного ідеалу"
❤4👍1
Часопис українських студентів і молодої інтелігенції "Зустрічі", Варшава 1988 р.
Стаття про соціально-радикальний, егалітарний і глибоко месіянсько-християнський посил Миколи Костомарова і його "Книги буття українського народу" (фрагмент і ілюстрації)
Стаття про соціально-радикальний, егалітарний і глибоко месіянсько-християнський посил Миколи Костомарова і його "Книги буття українського народу" (фрагмент і ілюстрації)
❤🔥2
Forwarded from Marxism and history
Сame across an interesting fact: on April 3, 1976, the British Marxist historian E. P. Thompson and the Ukrainian Marxist dissident Leonid Plyushch spoke together in New York City at an event in support of Soviet political prisoners.
The meeting was organized by the Committee for the Defense of Soviet Political Prisoners with support from the Socialist Party USA, the Democratic Socialist Organizing Committee, the Jewish Bund, and American Trotskyists.
In his speech, Plyushch focused on critiquing the illusions held by parts of the American left about the USSR and on the need for practical solidarity with political prisoners.
Other panelists: Grace Paley (author and peace activist), Daniel Berrigan (a prominent figure in the anti–Vietnam War movement), Reza Baraheni (Iranian poet and former political prisoner), George Saunders (editor of Samizdat: Voices of the Soviet Opposition)
The meeting was organized by the Committee for the Defense of Soviet Political Prisoners with support from the Socialist Party USA, the Democratic Socialist Organizing Committee, the Jewish Bund, and American Trotskyists.
In his speech, Plyushch focused on critiquing the illusions held by parts of the American left about the USSR and on the need for practical solidarity with political prisoners.
Other panelists: Grace Paley (author and peace activist), Daniel Berrigan (a prominent figure in the anti–Vietnam War movement), Reza Baraheni (Iranian poet and former political prisoner), George Saunders (editor of Samizdat: Voices of the Soviet Opposition)
❤6