В книжці Мирослава Мариновича "Митрополит Андрій Шептицький і принцип "позитивної суми" автор розглядає діяча українського католицького і консервативного руху, Андрія Шептицького, якого він ідентифікує з "християнським соціалізмом", описує католицьку соціальну доктрину в інтерпретації діяча, і зазначає ідеал Шептицького як "кооперативну республіку", і подолання капіталізму через кооперацію, при збереженні приватної власності.

Цікава книжка.

Віктор Галасюк в фейсбуці:

Як «красиво» зруйнувати економіку країни? Перелік заходів не є вичерпним, але цілком достатній:

1) Робіть вигляд, що економічна спеціалізація країни не має жодного значення, а увага до структури економіки - це пережиток минулого. Виробництво й експорт готових товарів чи імпорт чужої продукції та експорт необробленої сировини - яка різниця? Долар яблук дорівнює долару літаків. І крапка.

2) Переконуйте, що вільна торгівля вигідна всім і завжди - незалежно від рівня розвитку промисловості, різниці технологічного потенціалу. Яка різниця чи виробляє країна вже щось, що вона зможе продавати на експорт чи ні. Адже яка різниця, буде вона в міжнародній торгівлі експортером чи імпортером? І те, і те ж збільшує товарообіг.

3) Слідкуйте, щоб в університетах економіку вивчали виключно за Адамом Смітом та Австрійською економічною школою. І не дай Боже читати Ліста, Райнерта, Ха-Джун Чанга чи Родріка. Історичний досвід розвитку країн - зайвий.

4) Пропонуйте приватизацію, дерегуляцію, лібералізацію та кредити МВФ як універсальне меню реформ - без контексту, черговості й аналізу наслідків. Це ж завжди працює.

5) Плекайте кліпове мислення. Переконуйте, що головне - не ускладнювати. За першої ж нагоди створюйте «офіс простих рішень і швидких результатів»...

Інші пункти — за посиланням

Роза Люксембург — приклад для лівих?

Східноєвропейці мають складні стосунки з Розою Люксембург — постаттю, яка має культовий статус у різних колах лівих рухів, з огляду на її політичну ксенофобію щодо польської, єврейської та української націй. Це виявлялося, зокрема, в її опозиції до української незалежності та зневажанні української культури й історії, у політичній боротьбі проти Єврейського Бунду та Польської соціалістичної партії (ППС), а також у підтримці асиміляторських кампаній Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) проти польського населення.

Вона також мала виразну русофільську тенденцію — зокрема, схвально відгукувалася про праці російських кадетських політиків, які обґрунтовували, чому Польща має бути неподільною частиною Росії, і стверджувала, що ППС є «русофобською».

Ось як, наприклад, вона писала про Україну:

«Український націоналізм у Росії був зовсім іншим, ніж, скажімо, чеський, польський чи фінський націоналізм: перший був лише примхою, божевіллям кількох десятків дрібнобуржуазних інтелігентів, без найменшого коріння в економічних, політичних чи психологічних відносинах країни; він був без якоїсь історичної традиції, оскільки Україна ніколи не сформувала нації чи уряду, була позбавлена національної культури, за винятком реакційно-романтичних віршів Шевченка. Це точно так само, як якби одного чудового дня люди, що живуть на Вассерканте, вирішили заснувати нову нижньонімецьку (платтдойче) націю та уряд!»

Існує окрема дискусія щодо її діяльності в Німеччині — її конфлікту з німецьким робітничим і радянським рухом, із СДПН, щодо якості та цінності її теорій, а також її стратегії. Особисто я знаходжу певну цінність у її дискусіях про конституційні проєкти (які загалом були цікавими й доволі добрими, що, наприклад, заслужило в свій час схвальну і захоплюючу оцінку Ганни Арендт), але значно менше — в її економічному чи політичному аналізі.

Втім, якщо опускати ці частини її біографії, формується спотворений образ Люксембург — як мучениці Революції або навіть як символу «шляху, яким не пішли». Насправді ж це історія глибоко озлобленої людини з конфліктними моральними орієнтирами, яка перебувала між суперечностями: підтримувала більшовиків, але критикувала їхній авторитаризм; виступала за владу рад, але була відкинута представниками цих рад і вигнана з конгресу; маючи польсько-єврейське походження, значну частину часу витрачала на приниження польської та єврейської культур і політичних рухів.

На жаль, наші політичні дискусії надто сильно пов’язані з міфами, «популярною історією» та політичними символами, і іноді ми знаходимося в їх полоні, коли говоримо про реальних людей.

Війна змусила багатьох залишити власні домівки та шукати житло в оренді — часто в умовах невизначеності й браку інформації. Які права мають орендарі та орендарки в Україні? Як захистити себе у відносинах з орендодавцем?

Ми продовжуємо знайомити вас зі Спілкою орендарів та орендарок житла і нашим зразковим договором оренди. Цього разу — у співпраці з Культурним хабом «Південь».

Запрошуємо вас на подію, де ми:
🔸 розповімо про діяльність Спілки орендарів та орендарок житла;
🔸 поговоримо про реальну ситуацію на ринку оренди в Україні;
🔸 познайомимо зі зразковим договором оренди для захисту прав орендарів;
🔸 пояснимо, які права мають орендарі та орендарки та які закони регулюють орендні відносини.

🗣 Спікерка — уродженка Бердянська Катерина Андрєєва.

Не залишайтеся сам на сам зі своїми проблемами — ми поруч, щоб допомогти вам бути обізнаними та захищеними.

📍 Львів
Культурний хаб «Південь»
Вул. Ярослава Стецька, 11

📆 17 січня о 12:00

Вхід вільний

🗣 «Подання Трудового кодексу під час воєнного стану є поганою новиною для працівників України, адже вони й без того мають багато причин для стресу», — каже юрист Віталій Дудін.

https://hromadske.radio/podcasts/drive-time-2/novyy-trudovyy-kodeks-mozhe-posylyty-pozytsii-robotodavtsiv-a-ne-pratsivnykiv-iuryst

Для тих, кому ця тема цікавіше, Ерік Бланк залишив коментар під моїм постом в твіттері на ту ж тему про відносини Польського соціалізму і Рози Люксембург, її авторитарні моменти, протиріччя і в деяких місцях антисемітизм. Дуже цікава стаття, з сайту Alliance for Workers Liberty.

The Rosa Luxemburg Myth: A Critique of Luxemburg’s Politics in Poland (1893–1919)

«Немає балансу: як українські профспілки стикаються з анти­трудовою політикою уряду і водночас намагаються мобілізувати всі свої ресурси для оборони країни»

Я та інші профспілкові й ліві активісти в Україні надали свої коментарі щодо стану соціальної політики в Україні в контексті трудових прав, нерівності та профспілкового руху. Репортаж з коментарями. Коментарі-інетрв'ю були взяті півроку тому.

"Понад три роки всі прошарки українського суспільства мобілізувалися проти російської воєнної машини, зокрема й члени профспілок. Тисячі з них вступили до лав Збройних сил, тоді як інші продовжували виробляти ключові матеріали для боротьби України проти російської армії.

Однак, окрім обстрілів на фронті та ударів балістичними ракетами по їхніх домівках і робочих місцях, члени профспілок змушені також протистояти антисоціальній політиці чинного українського уряду.

Ці проблеми додатково ускладнюються двома чинниками. По-перше, війна Росії проти України безпосередньо впливає на профспілки та їхню здатність функціонувати. Загибель значної кількості членів профспілок на фронті підриває їхню спроможність збирати внески та мобілізуватися. Крім того, не лише члени профспілок гинуть на передовій — багато з них, часто з рідкісною та специфічною кваліфікацією, були змушені виїхати з країни, що породжує побоювання, що вони не повернуться, адже можуть отримувати вищі зарплати в інших європейських країнах.

Другою проблемою є самі ФПУ та КВПУ. В. Дудін нарікає на брак креативного мислення, продемонстрований профспілками під час війни. Він зазначив, що і ФПУ, і КВПУ потребують «глибоких змін». Їхня нездатність адаптуватися, поєднана з невмінням скористатися масовою мобілізацією суспільства після лютого 2022 року, завадила профспілкам звернутися до ширшої української аудиторії. В. Дудін зауважив, що «для суспільства вони виглядають як… застаріла структура».

В. Стародубцев стверджує, що анти-соціальні політики уряду «повністю зруйнували концепцію соціального діалогу між працівниками та капіталістами й власниками бізнесу та… призвели до погіршення соціальних стандартів в Україні». Крім того, він вважає, що профспілки є необхідними для того, щоб відбудова принесла користь багатьом, а не обраній меншості.

https://lossi36.com/2026/01/12/there-is-no-balance-ukraines-unions-face-a-war-on-multiple-fronts/

Самодопомога — український журнал кооператорів Вінніпега