Forwarded from Низовина
👋Доки триває розіграш, ми продовжуємо радувати вас оригінальними публікаціями!
👥Промислова революція і розвиток капіталізму Європі в 19-му сторіччі обумовили новий етапу в поступі низки явищ, які стали одними з визначних рис тієї епохи: масовість, конформність, цинізм, меркантильність, міщанство, примат матеріального над духовним (культ вузької вигоди), прагнення до безідейного комфортного життя, ницість, продажність, жадібність, лицемірство, жорстокість, беземоційність тощо.
💪Вище перераховане у цілому стало складати культурну парадигму значної частини тогочасних мешканців Європи, яка прямо відображала вплив буржуазного устрою на менталітет народів. Частина творчої інтелігенції була обурена такими тенденціями, а тому почала формувати свої погляди у тому числі в антагонізмі до них. Опонуючи тому, що Хосе Ортега-і-Гассет назвав «масовою людиною», а Ніцше «останньою людиною», серед філософів і письменників почали зароджуватися альтернативні образи людини, які втілювали повністю протилежний ідеал: високодуховність, жертовність, шляхетність, чесність, щирість, ідейність, совісність, самоприналежність, нетерплячість до брехні та безсилля, здатність до творчості, вірність правді тощо.
🤌Ідею такого образу стали називати «аристократизмом духу», чиїм найпопулярнішим прикладом була Надлюдина Ніцше. Подібну концепцію можна знайти ще в Платона, але сучасники Ніцше також її підхопили під його впливом, серед яких, наприклад, Юліус Евола. Сама ідея загалом звучить досить елітарно, а тому начебто гармонійно пов'язується з правими поглядами.
🚩 Попри це, представники соціалістичного табору також не залишалися осторонь. Бувши теж під впливом Ніцше, український письменник Володимир Винниченко створив образ Неолюдини. Але це не поодинокий випадок. Антибуржуазний норвезький драматург Генрік Ібсен в п'єсі «Ворог народу» зображує сильну та духовно шляхетну особистість Томаса Стокманна, який кидає виклик ницості та конформізму заради боротьби за правду. Подібне робить й українська письменниця, феміністка та соціалістка Ольга Кобилянська в повісті «Царівна», в якої Наталка Верковичівна слугує концептуальним персонажем, що передає читачу філософію аристократизму духу.
🤷♀️Згадані автори намагалися стихійно представити свою ліву версію аристократизму духу. Проте ніяких системних філософських робіт по інтерпретації аристократизму духу зліва вони не залишили. Отже, залишається питання, чи дійсно можливе розуміння концепції аристократії духу «зліва»?
✍️На це питання спробував відповісти член нашої редакції Денис Хромий у творі «Поняття лівого аристократизму духу. Спроба реконструкції на прикладі творчості Г. Ібсена та О. Кобилянської», який ми закликаємо вас прочитати.
📚Детальніше читайте на нашому сайті!
👥Промислова революція і розвиток капіталізму Європі в 19-му сторіччі обумовили новий етапу в поступі низки явищ, які стали одними з визначних рис тієї епохи: масовість, конформність, цинізм, меркантильність, міщанство, примат матеріального над духовним (культ вузької вигоди), прагнення до безідейного комфортного життя, ницість, продажність, жадібність, лицемірство, жорстокість, беземоційність тощо.
💪Вище перераховане у цілому стало складати культурну парадигму значної частини тогочасних мешканців Європи, яка прямо відображала вплив буржуазного устрою на менталітет народів. Частина творчої інтелігенції була обурена такими тенденціями, а тому почала формувати свої погляди у тому числі в антагонізмі до них. Опонуючи тому, що Хосе Ортега-і-Гассет назвав «масовою людиною», а Ніцше «останньою людиною», серед філософів і письменників почали зароджуватися альтернативні образи людини, які втілювали повністю протилежний ідеал: високодуховність, жертовність, шляхетність, чесність, щирість, ідейність, совісність, самоприналежність, нетерплячість до брехні та безсилля, здатність до творчості, вірність правді тощо.
🤌Ідею такого образу стали називати «аристократизмом духу», чиїм найпопулярнішим прикладом була Надлюдина Ніцше. Подібну концепцію можна знайти ще в Платона, але сучасники Ніцше також її підхопили під його впливом, серед яких, наприклад, Юліус Евола. Сама ідея загалом звучить досить елітарно, а тому начебто гармонійно пов'язується з правими поглядами.
🤷♀️Згадані автори намагалися стихійно представити свою ліву версію аристократизму духу. Проте ніяких системних філософських робіт по інтерпретації аристократизму духу зліва вони не залишили. Отже, залишається питання, чи дійсно можливе розуміння концепції аристократії духу «зліва»?
✍️На це питання спробував відповісти член нашої редакції Денис Хромий у творі «Поняття лівого аристократизму духу. Спроба реконструкції на прикладі творчості Г. Ібсена та О. Кобилянської», який ми закликаємо вас прочитати.
📚Детальніше читайте на нашому сайті!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍1🥰1
Про історичні права малих народів на самовизначення (Бернштейн).
Уведені в оману подібною оманливою грою з поняттями, які звучать споріднено, як-от та, що лежить в основі ототожнення малих держав із малими підприємствами, соціалісти, на яких вплинув Маркс, приписали монополістичному, владолюбному імперіалізму сучасності історичну місію, якої насправді він зовсім не має.
Цей імперіалізм не прокладає шлях до соціалізму, а перешкоджає йому — він не його повитуха, а його вбивця, якщо взагалі під соціалізмом розуміти демократичну організацію й кооперацію людства.
Соціал-демократи у великих державах стали полоненими імперіалізму не лише матеріально, а й інтелектуально.
Так само ми повинні з’ясувати, які сили поділяють інтерес у перебудові Європи й розширенні її у справжній союз народів (Verband der Völker). Але до таких сьогодні належать передусім ті європейські держави, які не є або не хочуть бути великими державами. Недаремно вони вбачають у гонці озброєнь та у владних зазіханнях великих держав загрозу своєму існуванню й своєму вільному розвитку, і це примушує їх шукати безпеки — гарантії свого життєвого розвитку — там, де прогрес культури поза межами імперіалізму полягає у формуванні й зміцненні міжнародного права.
Прогрес людства полягає не в централізмі, уособленому завойовницьким імперіалізмом. Цей централізм став зайвим, навіть шкідливим. Ми пізнали його як руйнівника культури, як силу, що розриває цивілізоване людство; його апостоли мріють про грабунок і гноблення, проповідують ненависть і сіють відчай.
Прогрес людства полягає у поєднанні сил вільних народів для великих спільних справ, що не потребують надзвичайної військової потуги, яка стояла б над народами.
— Едуард Бернштейн
В цій же статті він непрямо висловлює свою підтримку і незалежності або автономії Україні, висловлюючись про "підтримку державності неросійських народів Західної Росії"
Уведені в оману подібною оманливою грою з поняттями, які звучать споріднено, як-от та, що лежить в основі ототожнення малих держав із малими підприємствами, соціалісти, на яких вплинув Маркс, приписали монополістичному, владолюбному імперіалізму сучасності історичну місію, якої насправді він зовсім не має.
Цей імперіалізм не прокладає шлях до соціалізму, а перешкоджає йому — він не його повитуха, а його вбивця, якщо взагалі під соціалізмом розуміти демократичну організацію й кооперацію людства.
Соціал-демократи у великих державах стали полоненими імперіалізму не лише матеріально, а й інтелектуально.
Так само ми повинні з’ясувати, які сили поділяють інтерес у перебудові Європи й розширенні її у справжній союз народів (Verband der Völker). Але до таких сьогодні належать передусім ті європейські держави, які не є або не хочуть бути великими державами. Недаремно вони вбачають у гонці озброєнь та у владних зазіханнях великих держав загрозу своєму існуванню й своєму вільному розвитку, і це примушує їх шукати безпеки — гарантії свого життєвого розвитку — там, де прогрес культури поза межами імперіалізму полягає у формуванні й зміцненні міжнародного права.
Прогрес людства полягає не в централізмі, уособленому завойовницьким імперіалізмом. Цей централізм став зайвим, навіть шкідливим. Ми пізнали його як руйнівника культури, як силу, що розриває цивілізоване людство; його апостоли мріють про грабунок і гноблення, проповідують ненависть і сіють відчай.
Прогрес людства полягає у поєднанні сил вільних народів для великих спільних справ, що не потребують надзвичайної військової потуги, яка стояла б над народами.
— Едуард Бернштейн
В цій же статті він непрямо висловлює свою підтримку і незалежності або автономії Україні, висловлюючись про "підтримку державності неросійських народів Західної Росії"
❤🔥6👍1🥰1
Єрмак починає театральщину і активно робить з себе жертву — «не захистили ті, хто знали правду», і як фінальний акт театру — йде в армію, що для мене і інших військовослужбовців виглядає жалюгідно і комічно — армія це не чистилище для впливових корупціонерів.
Єрмак намагався зробити все, щоб централізувати владу і знищити антикорупційні агенції, але з цією задачею не справився.
І тепер хіба лоялісти будь-якої влади, такі як Корчинський, захищають зі своїми тітушками Єрмака, якого вже навіть сама влада не може утримувати.
Єрмак намагався зробити все, щоб централізувати владу і знищити антикорупційні агенції, але з цією задачею не справився.
І тепер хіба лоялісти будь-якої влади, такі як Корчинський, захищають зі своїми тітушками Єрмака, якого вже навіть сама влада не може утримувати.
❤19😭1
Журнал студентського кружка “Каменярі” при Українському Інституті П. Могили
Канада, 1946 р.
Канада, 1946 р.
❤7👍1
Європейська соціал-демократія в занепаді, але може стати рушієм нового антитоталітарного, революційного руху
— Українська Революційно-Демократична партія (Багряного), (1940-і)
“Європейський соціалізм вступив у смугу кризи і поразок”. — Так пише найвидатніший теоретик і провідник старої російської соціал-демократичної робітничої партії Р. Абрамович у своєму органі “Соціалістичний вісник” № 11, від 23. ХІ. 1946 р.
Це своє твердження він основано на аналізі політичної тактики і стратегії французької, англійської та італійської соціалістичних партій, на підставі чого робить загальні наслідки про ті шляхи, якими європейський соціалізм мусить вийти із кризи, що опанувала його.
Для нас, молодої партії демократичної революції УРДП Багряного, важить саме це категоричне твердження старого європейського соціаліста. Тим тому, що воно стисло обіймає з напевно оцінкою, за нашим твердженням, не лише питання соціалізму в Західній Європі, але й переживань сучасного світу. Що все ж воно в якійсь мірі всеє дією старих схем. Що навряд чи та або інша гальмування їх, або інші рецепти, застосовані до програмових засад.
Неминуче повинна родитись нова революційна сила, як антитло, як антиречевина тоталітарних, антидемократичних систем — усіх форм від фашистських (з усіма їх загумінково-мільцевими модифікаціями) починаючи і більшовицькими кінчаючи.
Революційна сила, яка, виростаючи з соціального тупика повоєння і конкретної дійсності нової боротьби з фашизмом і більшовизмом, в останній фазі дасть світові нову творчу мисль і революційний розмах.
Для такого руху старий європейський демократичний соціалізм, вичерпавши себе в основі своїх формах, може стати за пульсуючу силу, виробити сучасну нову революційну силу, перейти в нову якість — чинну і конструктивну в наступних боях за демократію.
— Українська Революційно-Демократична партія (Багряного), (1940-і)
“Європейський соціалізм вступив у смугу кризи і поразок”. — Так пише найвидатніший теоретик і провідник старої російської соціал-демократичної робітничої партії Р. Абрамович у своєму органі “Соціалістичний вісник” № 11, від 23. ХІ. 1946 р.
Це своє твердження він основано на аналізі політичної тактики і стратегії французької, англійської та італійської соціалістичних партій, на підставі чого робить загальні наслідки про ті шляхи, якими європейський соціалізм мусить вийти із кризи, що опанувала його.
Для нас, молодої партії демократичної революції УРДП Багряного, важить саме це категоричне твердження старого європейського соціаліста. Тим тому, що воно стисло обіймає з напевно оцінкою, за нашим твердженням, не лише питання соціалізму в Західній Європі, але й переживань сучасного світу. Що все ж воно в якійсь мірі всеє дією старих схем. Що навряд чи та або інша гальмування їх, або інші рецепти, застосовані до програмових засад.
Неминуче повинна родитись нова революційна сила, як антитло, як антиречевина тоталітарних, антидемократичних систем — усіх форм від фашистських (з усіма їх загумінково-мільцевими модифікаціями) починаючи і більшовицькими кінчаючи.
Революційна сила, яка, виростаючи з соціального тупика повоєння і конкретної дійсності нової боротьби з фашизмом і більшовизмом, в останній фазі дасть світові нову творчу мисль і революційний розмах.
Для такого руху старий європейський демократичний соціалізм, вичерпавши себе в основі своїх формах, може стати за пульсуючу силу, виробити сучасну нову революційну силу, перейти в нову якість — чинну і конструктивну в наступних боях за демократію.
❤🔥2
Як Уенерівські соціалісти і демократи, хвильовісти, УПА і Поліська Січ формували новий український повоєнний рух.
"Виростаючи з одного боку: з ґрунту жорсткої підсовєтської дійсности, з тих революційних груп і політичних концепцій, що в умовах масового терору большевицького, (...) боролися, як могли, а коли нічого більше не залишилось — пішли на смерть і заслання (хвильовизм, СУМ);
З другого — з тих революційних гуртків думаючої і діючої української молоді Волині, Західної України, Буковини та Закарпаття, що в умовах масового націоналістичного психозу, вбачали глибину хибність цих шляхів для українського національного руху, відгумінювались від них і почали намічувати, серед темної європейської ночі, нові шляхи для нашого національного визволення. („Поліська Січ“, опозиція ОУН на чолі з Іваном Мітрингою, УНДП).
(...) Вони зрозуміли що борються вони проти цих тоталітарних систем поневолення людини, не з позицій утікання назад до старих часів Росії — Миколи ІІ, чи Австрії — Франца Йосифа, чи Гетьмана П. Скоропадського, чи навіть УНР 1918 р., а з позицій сьогоднішнього прогресивного революційного українства, з позицій реально-заснованих в Україні наших днів соціально-економічних стосунків, з позицій теперішніх рушійних сил нашої визвольно-національної революції (робітники, селяни, інтелігенція), з позицій руху вперед від сьогоднішнього дня і ні кроку назад. Бо крокування назад — це відсталість"
Така постанова питань стала близькою навіть для багатьох думаючи з т.зв бандерівського табору — в такому дусі Т. Залужний стверджує далі про поступ навіть в таборі УПА. Він цитує члена УПА Старинку:
. (О. Старинка, «Концепція України», «Час» 15 грудня 1946).
"Ми уявляємо собі той жах на обличчі ортодоксальних провідників бандерівщини, коли вони прочитали цю «єресь»
Фото — книга видавництва таборських активістів для переміщенних людей — саме там формувались українські еміграційні політичні сили після Другої Світової ВІйни.
"Виростаючи з одного боку: з ґрунту жорсткої підсовєтської дійсности, з тих революційних груп і політичних концепцій, що в умовах масового терору большевицького, (...) боролися, як могли, а коли нічого більше не залишилось — пішли на смерть і заслання (хвильовизм, СУМ);
З другого — з тих революційних гуртків думаючої і діючої української молоді Волині, Західної України, Буковини та Закарпаття, що в умовах масового націоналістичного психозу, вбачали глибину хибність цих шляхів для українського національного руху, відгумінювались від них і почали намічувати, серед темної європейської ночі, нові шляхи для нашого національного визволення. („Поліська Січ“, опозиція ОУН на чолі з Іваном Мітрингою, УНДП).
(...) Вони зрозуміли що борються вони проти цих тоталітарних систем поневолення людини, не з позицій утікання назад до старих часів Росії — Миколи ІІ, чи Австрії — Франца Йосифа, чи Гетьмана П. Скоропадського, чи навіть УНР 1918 р., а з позицій сьогоднішнього прогресивного революційного українства, з позицій реально-заснованих в Україні наших днів соціально-економічних стосунків, з позицій теперішніх рушійних сил нашої визвольно-національної революції (робітники, селяни, інтелігенція), з позицій руху вперед від сьогоднішнього дня і ні кроку назад. Бо крокування назад — це відсталість"
Така постанова питань стала близькою навіть для багатьох думаючи з т.зв бандерівського табору — в такому дусі Т. Залужний стверджує далі про поступ навіть в таборі УПА. Він цитує члена УПА Старинку:
«Смішною і нереальною фантазією було б сьогодні говорити про поворот України на старі капіталістичні шляхи, тоді коли з них і сліду в Україні не осталось, в час коли навіть такі старі капіталістичні країни, як Анґлія, переходять безкровну революцію в напрямі перебудови свого соціального устрою»… «доба капіталізму минула… світ переходить на нові устроєві форми, більше або менше зближені до соціялізму»
. (О. Старинка, «Концепція України», «Час» 15 грудня 1946).
"Ми уявляємо собі той жах на обличчі ортодоксальних провідників бандерівщини, коли вони прочитали цю «єресь»
Фото — книга видавництва таборських активістів для переміщенних людей — саме там формувались українські еміграційні політичні сили після Другої Світової ВІйни.
💘2
Я розумію, що пости великі, але складно їх зробити меншими не порушивши купу правил цитування. Але цікаві, варті прочитання — про Багряністську УРДП, і їх погляди та формування.
❤6
Трохи про те, як соціалістична література набирає популярність в Україні. Книжка Кравченка різко вибивається від всього того пропагандистського дискурсу, який намагається навіть ненависного всім Скоропадського легалізувати як спасенника України. Натомість — свідомий підхід до УНР. Про книжку пише читомо
Книгу — всім рекомендую!
Книгу — всім рекомендую!
Читомо
Сум і оптимізм у праці «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття»
– Богдан Кравченко. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття – Київ: Основи, 2025 – 320 с. «Портрет українців», «Через що ми пройшли», «Інструкція з виживання», – цю книгу можна називати по-різному. Однак найкраще її описує вислів про…
❤🔥12
Як Троцький з одних з головних противників України, і прихильника "Єдиної і Неделимої", почав дослухатися, хоч і в своїх інтересах, до українців.
"Слухати" правда не означало "втілювати пропозиції" — як пише Геннадій Єфіменко. Проте означало явну зміну тактики більшовиків, зміна, яка допомогла захопити і утримати Україну.
Але, якщо вірити Бела Куну, то Троцький справді довше всіх ігнорував національне питання. "Ще не так давно Ленін, Троцький, Радек, Роза Люксембурґ та я стояли на позиціях, ворожих до національної справи. Але з того часу і Ленін, і Радек, і я змінили свої думки в цій справі. Роза Люксембурґ - покійниця. На старих позиціях стоїть Троцький", - казав Бела Кун в часи існування (з 21 березня до 6 серпня 1919-го) радянської Угорщини. Але, як визнав наступного року український соціаліст Микола Шраг, який і навів ті слова Куна, незабаром і Троцький "не вдержався"
Для боротьби з українськими повстанцями, Троцький активно намагався створити ілюзію підтримки української самостійності більшовиками, разом з тим, він виступав за формування українських частин з найлояльніших серед україномовних, і їх використовувати для роззброєння інших українських частин і селянських партизан. Логіка була проста — створити "вітрину" українськості, щоб не допустити створення справжніх українських частин, які могли б повстати проти більшовиків.
У пізньому 1919 р. Троцький підняв гасло "Хай живе вільна незалежна Радянська Україна!" — що співпадало з гаслами українських повстанців. Тоді, багато українців це сприймали за зміну політики. Навіть такі діячі українського руху, як Грушевський та Винниченко, повіривши гаслам, підтримали більшовиків.
Проте гасла не відповідали реальності, і стикались з реакційною політикою на місцях. Коли українські ватажки, та українські селяни і робітники зрозуміли реальність ситуації — було вже пізно.
Взявши уроки зі свого бойового досвіду в Україні, Троцький, хоч і непослідовно і не завжди, прийняв, що без певного компромісу з українцями, Росія соціалізм не побудує, і в майбутніх дебатах відстоював автономні права УРСР.
Той компроміс, що дозволив більшовикам захопити Україну і влаштувати тут свою колонію, також дав простір і для українського руху, націонал-комуністичної опозиції, і українського відродження, яке ставало дедалі сильнішою опозицією Кремлю — проте вже було утоплене в кривавих сталінських репресіях.
Про історію Троцького і його боротьбу з українськими повстанцями пише український історик Геннадій Єфіменко — за посиланням https://www.academia.edu/41237479/
"Слухати" правда не означало "втілювати пропозиції" — як пише Геннадій Єфіменко. Проте означало явну зміну тактики більшовиків, зміна, яка допомогла захопити і утримати Україну.
Але, якщо вірити Бела Куну, то Троцький справді довше всіх ігнорував національне питання. "Ще не так давно Ленін, Троцький, Радек, Роза Люксембурґ та я стояли на позиціях, ворожих до національної справи. Але з того часу і Ленін, і Радек, і я змінили свої думки в цій справі. Роза Люксембурґ - покійниця. На старих позиціях стоїть Троцький", - казав Бела Кун в часи існування (з 21 березня до 6 серпня 1919-го) радянської Угорщини. Але, як визнав наступного року український соціаліст Микола Шраг, який і навів ті слова Куна, незабаром і Троцький "не вдержався"
Для боротьби з українськими повстанцями, Троцький активно намагався створити ілюзію підтримки української самостійності більшовиками, разом з тим, він виступав за формування українських частин з найлояльніших серед україномовних, і їх використовувати для роззброєння інших українських частин і селянських партизан. Логіка була проста — створити "вітрину" українськості, щоб не допустити створення справжніх українських частин, які могли б повстати проти більшовиків.
У пізньому 1919 р. Троцький підняв гасло "Хай живе вільна незалежна Радянська Україна!" — що співпадало з гаслами українських повстанців. Тоді, багато українців це сприймали за зміну політики. Навіть такі діячі українського руху, як Грушевський та Винниченко, повіривши гаслам, підтримали більшовиків.
Проте гасла не відповідали реальності, і стикались з реакційною політикою на місцях. Коли українські ватажки, та українські селяни і робітники зрозуміли реальність ситуації — було вже пізно.
Взявши уроки зі свого бойового досвіду в Україні, Троцький, хоч і непослідовно і не завжди, прийняв, що без певного компромісу з українцями, Росія соціалізм не побудує, і в майбутніх дебатах відстоював автономні права УРСР.
Той компроміс, що дозволив більшовикам захопити Україну і влаштувати тут свою колонію, також дав простір і для українського руху, націонал-комуністичної опозиції, і українського відродження, яке ставало дедалі сильнішою опозицією Кремлю — проте вже було утоплене в кривавих сталінських репресіях.
Про історію Троцького і його боротьбу з українськими повстанцями пише український історик Геннадій Єфіменко — за посиланням https://www.academia.edu/41237479/
www.academia.edu
«Україна не для українців»? Як Троцький з «партизанськими бандами» боровся// Ділова столиця. [Електронний ресурс]. – 2019. – 2…
100 років тому "в усіх ротах, ескадронах, батареях та командах" було прочитано, а згодом у радянській пресі оприлюднено наказ очільника військового відомства радянської Росії Лева Троцького із закликом до червоноармійців "не підкоряти,
👍6❤3🔥2
Forwarded from Низовина
🏫У школі ми досить часто чуємо прізвища Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса, Миколи Вороного та інших видатних письменників і поетів. Вивчення їхньої літературної спадщини обґрунтовується нібито залученням до загальної культури та цінностей українського народу.
✊ І хоча мається на увазі, що таке залучення сприятиме формуванню дійсної єдності і спільності у культурно-етичному плані між різними поколіннями однієї нації, насправді практика шкільної освіти не виконує поставлену мету. Це обумовлено насамперед відсутністю ґрунтовного вивчення та обговорення філософських і суспільно-політичних поглядів митців. Однак саме те, які ідеали вони відстоювали, дає зрозуміти та пройнятися тим, за що дійсно страждали та боролися всі ті видатні українські письменники, яких ми так шануємо. Розуміння їхніх ідеалів дозволяє краще зрозуміти їхню творчість, через яку вони в тому числі доносили свої політичні та етичні переконання.
📚 Із цієї причини детальне вивчення та систематизація свідчень про ідейні переконання класиків українського літератури — це не тільки шлях до чесної розмови про те, що таке українська культура та які її цінності, але й можливість почати сприймати шанованих на офіційному рівні представників народу не як музейні експонати, а як співбесідників, чиї суспільно-політичні ідеї можуть слугувати для нас джерелом роздумів про альтернативні варіанти розвитку майбутнього країни.
✍️У зв'язку з цим ми сьогодні запрошуємо вас ознайомитися з подібним матеріалом. Нещодавно соціал-демократичний журнал ResPublica опублікував невеличку статтю, в якій Владислав Стародубцев проливає світло на економічно-політичні погляди українського письменника Івана Багряного.
✍️У зв'язку з цим ми сьогодні запрошуємо вас ознайомитися з подібним матеріалом. Нещодавно соціал-демократичний журнал ResPublica опублікував невеличку статтю, в якій Владислав Стародубцев проливає світло на економічно-політичні погляди українського письменника Івана Багряного.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Res Publica
Іван Багряний - моральний рушій української лівиці
Ми є, були і будем ми, і вітчизна наша з нами
❤7🔥4👍3❤🔥1