Український поступ
Я писала, коли любила, писала, коли терпіла, писала, коли не находила вдоволення знадвору бажань своїх особистих, коли бачила кривду, заподіяну так людям, як звірятам, цвітам і птахам, коли переймалася великими ідеями про визволення жінки, ідеєю соціялізму…
Вже йшов 162 рік з народження Кобилянської. У вже традицію каналу, публікую на цю річницю цитату.
Щоб сам якийсь нарід став великий, свобідний і сильний, то треба, щоб ідеал мужчин, жінок і дівчат був не терпеливий мужик, а нетерпеливий войовник, котрий бувби згоден орудувати в потребі більше мечем як плугом. А до того є кождий мужицький народ, котрий походить, як і Українці – призначений. Народ треба за серце хапати, а не за голову. Розумові і мудрим він не довіряє. Народ, повторяю, Що хоче бути й остатись великим, не сміє орудувати самим лише плугом, але також і зброєю, і мусить мати традиції серця героїчні (...) “
О.Кобилянська („За ситуаціями“).
Щоб сам якийсь нарід став великий, свобідний і сильний, то треба, щоб ідеал мужчин, жінок і дівчат був не терпеливий мужик, а нетерпеливий войовник, котрий бувби згоден орудувати в потребі більше мечем як плугом. А до того є кождий мужицький народ, котрий походить, як і Українці – призначений. Народ треба за серце хапати, а не за голову. Розумові і мудрим він не довіряє. Народ, повторяю, Що хоче бути й остатись великим, не сміє орудувати самим лише плугом, але також і зброєю, і мусить мати традиції серця героїчні (...) “
О.Кобилянська („За ситуаціями“).
❤9👀1
Соціалісти та «жорстока економія» (austerity) — як Кейнс зробив революцію, і як Марксисти захищали політики соціальних урізань.
У 1930-х роках соціал-демократи по всій Європі, хоча й критикували капіталізм, втратили можливість розробити переконливі плани реформ. Реформістська вимога сильнішої держави загального добробуту не узгоджувалася з фіскальною ортодоксією. Лише шведські соціал-демократи розробили та застосували таку політику.
Цікавим чином, основне протистояння йшло між інноваційними і сміливими реформаторами і марксистськими ортодоксами, перші збирались порвати з золотим стандартом, тоді як другі, виходячи з Марксистського бачення економіки (яке дуже тісно повʼязано з класичною економічною теорією), іноді відстоювали жорстку економіку (austerity).
На це було дві причини — віра, що економічна криза знесе капіталізм і природньо дасть простір до нової, соціалістичної системи, і друге — що інфляція «зʼїсть» всі позитивні внески значних державних програм. Кредит вважався майже гріховним серед соціалістів, і значні державні витрати, що переважали кількість бюджету, були табу, за єдиним виключенням інноваційної і багато в чому революційної Скандинавської соціал-демократії.
Зараз, ми як ліві приймаємо дуже багато кейнсіанських тез, навіть несвідомо. Тоді ж, ліві, як радикальні так і помірковані, як з марксистської, так і немарксистської традиції, загалом приймали ідеалізоване бачення капіталізму, як цієї динамічної, самовідтворюванної системи, і вважали політику жорсткої економіки, повʼязану з золотим запасом, як фундаментальну основу економічної стстеми, як непідважуваний закон природи. Це було правдиво як для більшовиків, так і для соціал-демократів в Німеччині, так і для немарксистських соціалістів Лейбористської Партії
Тим цікавіше були особи, що підважували ортодоксію, і пропонували інноваційні рішення, якими були як польський марксистський економіст Калецький, український соціаліст-кооператор Туган-Барановський, капіталіст-консерватор Шумпетер, лівий економіст Кейнс, і в Німеччині — профспілковий економіст Войтинський, який пропонував програму значних державних витрат на подолання безробіття і економічної кризи, та перезапуску економіки.
Про цю унікальну економічну історію можна прочитати за посиланням, на прикладі Войтинського і Хільфердінга — протокейнсіанця і профспілкового економіста супроти марксистської (і загалом на той час — загальнополітичної економічної) ортодоксії
https://brill.com/view/journals/hima/aop/article-10.1163-1569206x-bja10092/article-10.1163-1569206x-bja10092.xml?fbclid=IwZnRzaAOU9FtleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAo2NjI4NTY4Mzc5AAEet5RLtBUiCLUbn_9GIKRgqt5cWp7L5Tw4-pGVuvM7i8f4Ve_BzYWkC_XUGtQ_aem_XQV9FplLkiCYJMWgCGdAAQ
У 1930-х роках соціал-демократи по всій Європі, хоча й критикували капіталізм, втратили можливість розробити переконливі плани реформ. Реформістська вимога сильнішої держави загального добробуту не узгоджувалася з фіскальною ортодоксією. Лише шведські соціал-демократи розробили та застосували таку політику.
Цікавим чином, основне протистояння йшло між інноваційними і сміливими реформаторами і марксистськими ортодоксами, перші збирались порвати з золотим стандартом, тоді як другі, виходячи з Марксистського бачення економіки (яке дуже тісно повʼязано з класичною економічною теорією), іноді відстоювали жорстку економіку (austerity).
На це було дві причини — віра, що економічна криза знесе капіталізм і природньо дасть простір до нової, соціалістичної системи, і друге — що інфляція «зʼїсть» всі позитивні внески значних державних програм. Кредит вважався майже гріховним серед соціалістів, і значні державні витрати, що переважали кількість бюджету, були табу, за єдиним виключенням інноваційної і багато в чому революційної Скандинавської соціал-демократії.
Зараз, ми як ліві приймаємо дуже багато кейнсіанських тез, навіть несвідомо. Тоді ж, ліві, як радикальні так і помірковані, як з марксистської, так і немарксистської традиції, загалом приймали ідеалізоване бачення капіталізму, як цієї динамічної, самовідтворюванної системи, і вважали політику жорсткої економіки, повʼязану з золотим запасом, як фундаментальну основу економічної стстеми, як непідважуваний закон природи. Це було правдиво як для більшовиків, так і для соціал-демократів в Німеччині, так і для немарксистських соціалістів Лейбористської Партії
Тим цікавіше були особи, що підважували ортодоксію, і пропонували інноваційні рішення, якими були як польський марксистський економіст Калецький, український соціаліст-кооператор Туган-Барановський, капіталіст-консерватор Шумпетер, лівий економіст Кейнс, і в Німеччині — профспілковий економіст Войтинський, який пропонував програму значних державних витрат на подолання безробіття і економічної кризи, та перезапуску економіки.
Про цю унікальну економічну історію можна прочитати за посиланням, на прикладі Войтинського і Хільфердінга — протокейнсіанця і профспілкового економіста супроти марксистської (і загалом на той час — загальнополітичної економічної) ортодоксії
https://brill.com/view/journals/hima/aop/article-10.1163-1569206x-bja10092/article-10.1163-1569206x-bja10092.xml?fbclid=IwZnRzaAOU9FtleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAo2NjI4NTY4Mzc5AAEet5RLtBUiCLUbn_9GIKRgqt5cWp7L5Tw4-pGVuvM7i8f4Ve_BzYWkC_XUGtQ_aem_XQV9FplLkiCYJMWgCGdAAQ
Brill
Hilferding, Woytinsky and the Fiscal Orthodoxy of Interwar Social Democracy
Abstract In 1931, when the Great Depression hit Germany, German social democrats discussed a proposal for a proto-Keynesian public-debt financed employment programme. This was the so-called WTB plan drafted by Wladimir Woytinsky. But under the leadership…
❤🔥6🔥2👍1🤩1
Forwarded from hromadske
Володимир Дубовський та Аліна Савельєва є лідерами організації «Єднання українців історичних земель». Про їхнє зникнення повідомили у самій організації.
Видання Port наводить слова свідків, які заявили, ніби викрадачі були схожі на співробітників Служби державної безпеки Грузії.
Також Port із посиланням на джерела пише, що активістів звинувачують у порушенні міграційного законодавства Грузії. Нині їх помістили в ізолятор, а судове засідання у їхній справі має відбутися завтра
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💔17😭3😎1
По мотивам багатьом міфів, з якими я стикався в ході дискусій і обговорень з лівими активістами, як в Україні так і за її межами, написав невеликий пост про Едуарда Бернштейна, його справжні погляди, та його важливість в лівому русі — поза розмовою про "радикалізм" і "поміркованість".
А також, зовсім небагато, про Драгоманова, і чому Бернштейн був його улюбленим марксистом, і як знайомство з Драгомановим впливало на погляди Бернштейна.
Едуард Бернштейн — один з найбільш неправильно зрозумілих соціалістів в історії
https://telegra.ph/Eduard-Bernshtejn-odin-z-najbіlsh-nepravilno-zrozumіlih-socіalіstіv-v-іstorіi-11-28
А також, зовсім небагато, про Драгоманова, і чому Бернштейн був його улюбленим марксистом, і як знайомство з Драгомановим впливало на погляди Бернштейна.
Едуард Бернштейн — один з найбільш неправильно зрозумілих соціалістів в історії
https://telegra.ph/Eduard-Bernshtejn-odin-z-najbіlsh-nepravilno-zrozumіlih-socіalіstіv-v-іstorіi-11-28
Telegraph
Едуард Бернштейн один з найбільш неправильно зрозумілих соціалістів в історії.
Едуард Бернштейн один з найбільш неправильно зрозумілих соціалістів в історії. Зараз ця дискусія здається дивною. Для радикальної лівиці та також людей, які погано знають історію (не завжди у двох цих категорій людей однакові погляди — їхні причини недолюблювати…
👍5❤4🔥1
Forwarded from Низовина
👋Доки триває розіграш, ми продовжуємо радувати вас оригінальними публікаціями!
👥Промислова революція і розвиток капіталізму Європі в 19-му сторіччі обумовили новий етапу в поступі низки явищ, які стали одними з визначних рис тієї епохи: масовість, конформність, цинізм, меркантильність, міщанство, примат матеріального над духовним (культ вузької вигоди), прагнення до безідейного комфортного життя, ницість, продажність, жадібність, лицемірство, жорстокість, беземоційність тощо.
💪Вище перераховане у цілому стало складати культурну парадигму значної частини тогочасних мешканців Європи, яка прямо відображала вплив буржуазного устрою на менталітет народів. Частина творчої інтелігенції була обурена такими тенденціями, а тому почала формувати свої погляди у тому числі в антагонізмі до них. Опонуючи тому, що Хосе Ортега-і-Гассет назвав «масовою людиною», а Ніцше «останньою людиною», серед філософів і письменників почали зароджуватися альтернативні образи людини, які втілювали повністю протилежний ідеал: високодуховність, жертовність, шляхетність, чесність, щирість, ідейність, совісність, самоприналежність, нетерплячість до брехні та безсилля, здатність до творчості, вірність правді тощо.
🤌Ідею такого образу стали називати «аристократизмом духу», чиїм найпопулярнішим прикладом була Надлюдина Ніцше. Подібну концепцію можна знайти ще в Платона, але сучасники Ніцше також її підхопили під його впливом, серед яких, наприклад, Юліус Евола. Сама ідея загалом звучить досить елітарно, а тому начебто гармонійно пов'язується з правими поглядами.
🚩 Попри це, представники соціалістичного табору також не залишалися осторонь. Бувши теж під впливом Ніцше, український письменник Володимир Винниченко створив образ Неолюдини. Але це не поодинокий випадок. Антибуржуазний норвезький драматург Генрік Ібсен в п'єсі «Ворог народу» зображує сильну та духовно шляхетну особистість Томаса Стокманна, який кидає виклик ницості та конформізму заради боротьби за правду. Подібне робить й українська письменниця, феміністка та соціалістка Ольга Кобилянська в повісті «Царівна», в якої Наталка Верковичівна слугує концептуальним персонажем, що передає читачу філософію аристократизму духу.
🤷♀️Згадані автори намагалися стихійно представити свою ліву версію аристократизму духу. Проте ніяких системних філософських робіт по інтерпретації аристократизму духу зліва вони не залишили. Отже, залишається питання, чи дійсно можливе розуміння концепції аристократії духу «зліва»?
✍️На це питання спробував відповісти член нашої редакції Денис Хромий у творі «Поняття лівого аристократизму духу. Спроба реконструкції на прикладі творчості Г. Ібсена та О. Кобилянської», який ми закликаємо вас прочитати.
📚Детальніше читайте на нашому сайті!
👥Промислова революція і розвиток капіталізму Європі в 19-му сторіччі обумовили новий етапу в поступі низки явищ, які стали одними з визначних рис тієї епохи: масовість, конформність, цинізм, меркантильність, міщанство, примат матеріального над духовним (культ вузької вигоди), прагнення до безідейного комфортного життя, ницість, продажність, жадібність, лицемірство, жорстокість, беземоційність тощо.
💪Вище перераховане у цілому стало складати культурну парадигму значної частини тогочасних мешканців Європи, яка прямо відображала вплив буржуазного устрою на менталітет народів. Частина творчої інтелігенції була обурена такими тенденціями, а тому почала формувати свої погляди у тому числі в антагонізмі до них. Опонуючи тому, що Хосе Ортега-і-Гассет назвав «масовою людиною», а Ніцше «останньою людиною», серед філософів і письменників почали зароджуватися альтернативні образи людини, які втілювали повністю протилежний ідеал: високодуховність, жертовність, шляхетність, чесність, щирість, ідейність, совісність, самоприналежність, нетерплячість до брехні та безсилля, здатність до творчості, вірність правді тощо.
🤌Ідею такого образу стали називати «аристократизмом духу», чиїм найпопулярнішим прикладом була Надлюдина Ніцше. Подібну концепцію можна знайти ще в Платона, але сучасники Ніцше також її підхопили під його впливом, серед яких, наприклад, Юліус Евола. Сама ідея загалом звучить досить елітарно, а тому начебто гармонійно пов'язується з правими поглядами.
🤷♀️Згадані автори намагалися стихійно представити свою ліву версію аристократизму духу. Проте ніяких системних філософських робіт по інтерпретації аристократизму духу зліва вони не залишили. Отже, залишається питання, чи дійсно можливе розуміння концепції аристократії духу «зліва»?
✍️На це питання спробував відповісти член нашої редакції Денис Хромий у творі «Поняття лівого аристократизму духу. Спроба реконструкції на прикладі творчості Г. Ібсена та О. Кобилянської», який ми закликаємо вас прочитати.
📚Детальніше читайте на нашому сайті!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍1🥰1
Про історичні права малих народів на самовизначення (Бернштейн).
Уведені в оману подібною оманливою грою з поняттями, які звучать споріднено, як-от та, що лежить в основі ототожнення малих держав із малими підприємствами, соціалісти, на яких вплинув Маркс, приписали монополістичному, владолюбному імперіалізму сучасності історичну місію, якої насправді він зовсім не має.
Цей імперіалізм не прокладає шлях до соціалізму, а перешкоджає йому — він не його повитуха, а його вбивця, якщо взагалі під соціалізмом розуміти демократичну організацію й кооперацію людства.
Соціал-демократи у великих державах стали полоненими імперіалізму не лише матеріально, а й інтелектуально.
Так само ми повинні з’ясувати, які сили поділяють інтерес у перебудові Європи й розширенні її у справжній союз народів (Verband der Völker). Але до таких сьогодні належать передусім ті європейські держави, які не є або не хочуть бути великими державами. Недаремно вони вбачають у гонці озброєнь та у владних зазіханнях великих держав загрозу своєму існуванню й своєму вільному розвитку, і це примушує їх шукати безпеки — гарантії свого життєвого розвитку — там, де прогрес культури поза межами імперіалізму полягає у формуванні й зміцненні міжнародного права.
Прогрес людства полягає не в централізмі, уособленому завойовницьким імперіалізмом. Цей централізм став зайвим, навіть шкідливим. Ми пізнали його як руйнівника культури, як силу, що розриває цивілізоване людство; його апостоли мріють про грабунок і гноблення, проповідують ненависть і сіють відчай.
Прогрес людства полягає у поєднанні сил вільних народів для великих спільних справ, що не потребують надзвичайної військової потуги, яка стояла б над народами.
— Едуард Бернштейн
В цій же статті він непрямо висловлює свою підтримку і незалежності або автономії Україні, висловлюючись про "підтримку державності неросійських народів Західної Росії"
Уведені в оману подібною оманливою грою з поняттями, які звучать споріднено, як-от та, що лежить в основі ототожнення малих держав із малими підприємствами, соціалісти, на яких вплинув Маркс, приписали монополістичному, владолюбному імперіалізму сучасності історичну місію, якої насправді він зовсім не має.
Цей імперіалізм не прокладає шлях до соціалізму, а перешкоджає йому — він не його повитуха, а його вбивця, якщо взагалі під соціалізмом розуміти демократичну організацію й кооперацію людства.
Соціал-демократи у великих державах стали полоненими імперіалізму не лише матеріально, а й інтелектуально.
Так само ми повинні з’ясувати, які сили поділяють інтерес у перебудові Європи й розширенні її у справжній союз народів (Verband der Völker). Але до таких сьогодні належать передусім ті європейські держави, які не є або не хочуть бути великими державами. Недаремно вони вбачають у гонці озброєнь та у владних зазіханнях великих держав загрозу своєму існуванню й своєму вільному розвитку, і це примушує їх шукати безпеки — гарантії свого життєвого розвитку — там, де прогрес культури поза межами імперіалізму полягає у формуванні й зміцненні міжнародного права.
Прогрес людства полягає не в централізмі, уособленому завойовницьким імперіалізмом. Цей централізм став зайвим, навіть шкідливим. Ми пізнали його як руйнівника культури, як силу, що розриває цивілізоване людство; його апостоли мріють про грабунок і гноблення, проповідують ненависть і сіють відчай.
Прогрес людства полягає у поєднанні сил вільних народів для великих спільних справ, що не потребують надзвичайної військової потуги, яка стояла б над народами.
— Едуард Бернштейн
В цій же статті він непрямо висловлює свою підтримку і незалежності або автономії Україні, висловлюючись про "підтримку державності неросійських народів Західної Росії"
❤🔥6👍1🥰1
Єрмак починає театральщину і активно робить з себе жертву — «не захистили ті, хто знали правду», і як фінальний акт театру — йде в армію, що для мене і інших військовослужбовців виглядає жалюгідно і комічно — армія це не чистилище для впливових корупціонерів.
Єрмак намагався зробити все, щоб централізувати владу і знищити антикорупційні агенції, але з цією задачею не справився.
І тепер хіба лоялісти будь-якої влади, такі як Корчинський, захищають зі своїми тітушками Єрмака, якого вже навіть сама влада не може утримувати.
Єрмак намагався зробити все, щоб централізувати владу і знищити антикорупційні агенції, але з цією задачею не справився.
І тепер хіба лоялісти будь-якої влади, такі як Корчинський, захищають зі своїми тітушками Єрмака, якого вже навіть сама влада не може утримувати.
❤19😭1
Журнал студентського кружка “Каменярі” при Українському Інституті П. Могили
Канада, 1946 р.
Канада, 1946 р.
❤7👍1
Європейська соціал-демократія в занепаді, але може стати рушієм нового антитоталітарного, революційного руху
— Українська Революційно-Демократична партія (Багряного), (1940-і)
“Європейський соціалізм вступив у смугу кризи і поразок”. — Так пише найвидатніший теоретик і провідник старої російської соціал-демократичної робітничої партії Р. Абрамович у своєму органі “Соціалістичний вісник” № 11, від 23. ХІ. 1946 р.
Це своє твердження він основано на аналізі політичної тактики і стратегії французької, англійської та італійської соціалістичних партій, на підставі чого робить загальні наслідки про ті шляхи, якими європейський соціалізм мусить вийти із кризи, що опанувала його.
Для нас, молодої партії демократичної революції УРДП Багряного, важить саме це категоричне твердження старого європейського соціаліста. Тим тому, що воно стисло обіймає з напевно оцінкою, за нашим твердженням, не лише питання соціалізму в Західній Європі, але й переживань сучасного світу. Що все ж воно в якійсь мірі всеє дією старих схем. Що навряд чи та або інша гальмування їх, або інші рецепти, застосовані до програмових засад.
Неминуче повинна родитись нова революційна сила, як антитло, як антиречевина тоталітарних, антидемократичних систем — усіх форм від фашистських (з усіма їх загумінково-мільцевими модифікаціями) починаючи і більшовицькими кінчаючи.
Революційна сила, яка, виростаючи з соціального тупика повоєння і конкретної дійсності нової боротьби з фашизмом і більшовизмом, в останній фазі дасть світові нову творчу мисль і революційний розмах.
Для такого руху старий європейський демократичний соціалізм, вичерпавши себе в основі своїх формах, може стати за пульсуючу силу, виробити сучасну нову революційну силу, перейти в нову якість — чинну і конструктивну в наступних боях за демократію.
— Українська Революційно-Демократична партія (Багряного), (1940-і)
“Європейський соціалізм вступив у смугу кризи і поразок”. — Так пише найвидатніший теоретик і провідник старої російської соціал-демократичної робітничої партії Р. Абрамович у своєму органі “Соціалістичний вісник” № 11, від 23. ХІ. 1946 р.
Це своє твердження він основано на аналізі політичної тактики і стратегії французької, англійської та італійської соціалістичних партій, на підставі чого робить загальні наслідки про ті шляхи, якими європейський соціалізм мусить вийти із кризи, що опанувала його.
Для нас, молодої партії демократичної революції УРДП Багряного, важить саме це категоричне твердження старого європейського соціаліста. Тим тому, що воно стисло обіймає з напевно оцінкою, за нашим твердженням, не лише питання соціалізму в Західній Європі, але й переживань сучасного світу. Що все ж воно в якійсь мірі всеє дією старих схем. Що навряд чи та або інша гальмування їх, або інші рецепти, застосовані до програмових засад.
Неминуче повинна родитись нова революційна сила, як антитло, як антиречевина тоталітарних, антидемократичних систем — усіх форм від фашистських (з усіма їх загумінково-мільцевими модифікаціями) починаючи і більшовицькими кінчаючи.
Революційна сила, яка, виростаючи з соціального тупика повоєння і конкретної дійсності нової боротьби з фашизмом і більшовизмом, в останній фазі дасть світові нову творчу мисль і революційний розмах.
Для такого руху старий європейський демократичний соціалізм, вичерпавши себе в основі своїх формах, може стати за пульсуючу силу, виробити сучасну нову революційну силу, перейти в нову якість — чинну і конструктивну в наступних боях за демократію.
❤🔥2
Як Уенерівські соціалісти і демократи, хвильовісти, УПА і Поліська Січ формували новий український повоєнний рух.
"Виростаючи з одного боку: з ґрунту жорсткої підсовєтської дійсности, з тих революційних груп і політичних концепцій, що в умовах масового терору большевицького, (...) боролися, як могли, а коли нічого більше не залишилось — пішли на смерть і заслання (хвильовизм, СУМ);
З другого — з тих революційних гуртків думаючої і діючої української молоді Волині, Західної України, Буковини та Закарпаття, що в умовах масового націоналістичного психозу, вбачали глибину хибність цих шляхів для українського національного руху, відгумінювались від них і почали намічувати, серед темної європейської ночі, нові шляхи для нашого національного визволення. („Поліська Січ“, опозиція ОУН на чолі з Іваном Мітрингою, УНДП).
(...) Вони зрозуміли що борються вони проти цих тоталітарних систем поневолення людини, не з позицій утікання назад до старих часів Росії — Миколи ІІ, чи Австрії — Франца Йосифа, чи Гетьмана П. Скоропадського, чи навіть УНР 1918 р., а з позицій сьогоднішнього прогресивного революційного українства, з позицій реально-заснованих в Україні наших днів соціально-економічних стосунків, з позицій теперішніх рушійних сил нашої визвольно-національної революції (робітники, селяни, інтелігенція), з позицій руху вперед від сьогоднішнього дня і ні кроку назад. Бо крокування назад — це відсталість"
Така постанова питань стала близькою навіть для багатьох думаючи з т.зв бандерівського табору — в такому дусі Т. Залужний стверджує далі про поступ навіть в таборі УПА. Він цитує члена УПА Старинку:
. (О. Старинка, «Концепція України», «Час» 15 грудня 1946).
"Ми уявляємо собі той жах на обличчі ортодоксальних провідників бандерівщини, коли вони прочитали цю «єресь»
Фото — книга видавництва таборських активістів для переміщенних людей — саме там формувались українські еміграційні політичні сили після Другої Світової ВІйни.
"Виростаючи з одного боку: з ґрунту жорсткої підсовєтської дійсности, з тих революційних груп і політичних концепцій, що в умовах масового терору большевицького, (...) боролися, як могли, а коли нічого більше не залишилось — пішли на смерть і заслання (хвильовизм, СУМ);
З другого — з тих революційних гуртків думаючої і діючої української молоді Волині, Західної України, Буковини та Закарпаття, що в умовах масового націоналістичного психозу, вбачали глибину хибність цих шляхів для українського національного руху, відгумінювались від них і почали намічувати, серед темної європейської ночі, нові шляхи для нашого національного визволення. („Поліська Січ“, опозиція ОУН на чолі з Іваном Мітрингою, УНДП).
(...) Вони зрозуміли що борються вони проти цих тоталітарних систем поневолення людини, не з позицій утікання назад до старих часів Росії — Миколи ІІ, чи Австрії — Франца Йосифа, чи Гетьмана П. Скоропадського, чи навіть УНР 1918 р., а з позицій сьогоднішнього прогресивного революційного українства, з позицій реально-заснованих в Україні наших днів соціально-економічних стосунків, з позицій теперішніх рушійних сил нашої визвольно-національної революції (робітники, селяни, інтелігенція), з позицій руху вперед від сьогоднішнього дня і ні кроку назад. Бо крокування назад — це відсталість"
Така постанова питань стала близькою навіть для багатьох думаючи з т.зв бандерівського табору — в такому дусі Т. Залужний стверджує далі про поступ навіть в таборі УПА. Він цитує члена УПА Старинку:
«Смішною і нереальною фантазією було б сьогодні говорити про поворот України на старі капіталістичні шляхи, тоді коли з них і сліду в Україні не осталось, в час коли навіть такі старі капіталістичні країни, як Анґлія, переходять безкровну революцію в напрямі перебудови свого соціального устрою»… «доба капіталізму минула… світ переходить на нові устроєві форми, більше або менше зближені до соціялізму»
. (О. Старинка, «Концепція України», «Час» 15 грудня 1946).
"Ми уявляємо собі той жах на обличчі ортодоксальних провідників бандерівщини, коли вони прочитали цю «єресь»
Фото — книга видавництва таборських активістів для переміщенних людей — саме там формувались українські еміграційні політичні сили після Другої Світової ВІйни.
💘2
Я розумію, що пости великі, але складно їх зробити меншими не порушивши купу правил цитування. Але цікаві, варті прочитання — про Багряністську УРДП, і їх погляди та формування.
❤6
Трохи про те, як соціалістична література набирає популярність в Україні. Книжка Кравченка різко вибивається від всього того пропагандистського дискурсу, який намагається навіть ненависного всім Скоропадського легалізувати як спасенника України. Натомість — свідомий підхід до УНР. Про книжку пише читомо
Книгу — всім рекомендую!
Книгу — всім рекомендую!
Читомо
Сум і оптимізм у праці «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття»
– Богдан Кравченко. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття – Київ: Основи, 2025 – 320 с. «Портрет українців», «Через що ми пройшли», «Інструкція з виживання», – цю книгу можна називати по-різному. Однак найкраще її описує вислів про…
❤🔥12