Неймовірні процеси йдуть серед лівиці Центрально-Східної Європи. Кожна з організацій — неймовірні, перспективні люди. Я радий, що знаю їх і можу бачити як відроджується прогресивна ідентичність регіону.

Регіону, що став колискою найбільш амбітних демократичних трансформацій, переніс не одну битву за свободу, демократію і добробут.

У ранньому 20 ст., перші національні держави регіону, що постали з визвольної боротьби країн ЦСЄ були взірцем боротьби за соціальну і політичну справедливість, а також стали першими демократично-соціалістичними державами в історії людства. Зараз, ми перевідкриваємо ці підвалини нашого національного і демократичного відродження

Засновано Альянс зелених лівих Центральної та Східної Європи (CEEGLA)

🔥 «Соціальний рух» виступив співзасновником Альянсу зелених лівих Центральної та Східної Європи (Central Eastern European Green Left Alliance або CEEGLA). До цього об’єднання увійшли політичні партії та громадські організації, які виступають за справедливу, ліву, соціальну Європу та відповідний курс у їхніх країнах.

🫡 Про створення нової структури було заявлено 12 січня 2024 року під час брифінгу в Сеймі Республіки Польща. Позицію ГО «Соціальний рух» представила членкиня Ради СР з Києва Вікторія Пігуль.

✊ До новоствореної коаліції увійшли:
- партії Budoucnost (Чеська Республіка), Demos (Румунія), KARTU (Литовська Республіка), Razem (Республіка Польща),
- організації Szikra Mozgalom (Угорщина), «Соціальний рух» (Україна).

✅ Читайте, як це коментують європейські ліві у нашому прес-релізі події на сайті «Соціального руху»!

(...) Чи се, може, шемріт твій,
Річко, срібна ленто,
Змив мій смуток і застій?
Vivere memento!

Всюди чую любий глас,
Клик життя могучий…
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити.

А що кров не зможе змить,
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить…
Vivere memento!

І. Франко, 1883

Неочікуване поєднання двох історичних особистостей на значку Спілки Української Молоді. Франко і Петлюра. Останнього не впізнати. Якби не річниця смерті (1926) - був би ноунеймом.

«Нам потрібні більш освічені та наукові дискусії, нам потрібен спосіб боротьби з дезінформацією, якщо ми хочемо врятувати демократію тут чи де-небудь ще. Нам потрібно примирити науку та соціальні медіа»

З виступу Софії
https://www.fes.de/geschichte/veranstaltungen/unsung-heroes

«Громадське суспільство займає контролюючу роль щодо політики. Саме громадське суспільство захищає права і демократію всіх учасників суспільства, і часто в цьому процесі проявляє свої креативні таланти, наприклад, під час Майдану. Проте, роль громадського суспільства є захист, і для змін потрібні політичні дії і політичні організації. І тут українська демократія дуже проблематична. Вона готова себе захищати (наприклад, від забудовників, підтасувань виборів, імперіалізму), але не трансформувати. Українська політика персоналізована, закрита і контролюється певними незмінними групами, і я доволі песимістичний щодо найближчих перспектив політичного розвитку»

З мого виступу.
https://www.fes.de/geschichte/veranstaltungen/unsung-heroes

​​Харитина Пекарчук, українка з Сімферополя, членкиня партії соціалістів-революціонерів, перша жінка, що отримала державну військову нагороду в Україні.

Коли Тіні випадково потрапив до рук «Кобзар» Шевченка, який належав дядькові по материнській лінії, вона вивчала його вірші й наважилася читати їх подругам у приватній школі, після чого отримала сувору догану за публічне декламування поезії «мужицькою мовою» і була на деякий час відсторонена від занять. «Весь час склад служби був у нашому домі український, то українська мова була нам однаково рідна. Діяла емоція й спонтанна реакція так, що ми виростали з почуттям, що українська земля наша рідна, а водночас її побут і мова», — писала вона у спогадах.

Харитина з УПСР та ще кілька осіб заснували сімферопольську «Просвіту», яка, попри перешкоди, організувала український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, спільно з Тимчасовим Кримсько-Мусульманським комітетом видавала газету, займалася українізацією 32-го, 33-го та 34-го запасних піхотних полків, дислокованих у місті. Разом з тим, займалася феміністично-просвітницькою діяльністю.

Після своєї військової і політичної діяльності у Криму, приймала участь у багатьох боях по всій Україні.

У 1919 році в бою проти денікінців була поранена в живіт; за три тижні з незагоєною раною повернулася до полку. 6 грудня 1919 року в складі 1-ї сотні кінного Мазепинського полку Армії УНР виступила в Зимовий похід, за який була нагороджена жетоном ордена Залізного хреста.

Товариство, до нашого Волонтерського центру "UA.HELP" продовжує надходити дуже багато замовлень з передової на окопні свічки, а це значить, що нам потрібно багато парафіну. Запаси знову закінчилися, тож перепощую наш останній звіт по свічкам і звертаюсь по допомогу.

Мішок парафіну подорожчав і зараз вже коштує приблизно 2500 грн. З нього можна зробити 4-5 ящиків свічок. А в середньому на одне замовлення хлопців ми відправляємо не менше 5 ящиків. Ось і рахуйте...

Тому прошу долучитися до збору на парафін і максимально поширити. Дякую!

13 січня 1877 року народився перший український авіатор, один із засновників Революційної української партії, соціал-демократ і рішучий борець за незалежність України.

Він підкорив небо, а на землі боровся за незалежну, демократично-соціалістичну Україну.

Україна завжди мала дуже глибоку і пов‘язану історію з прогресивними сіоністським рухами, єврейськими рухами загалом, палестинцями, секулярними палестинськими рухами, демократичними мусульманськими рухами, ісламською ідентичністю, тощо.

Все це наші спільні досвіди, перетинання долі і унікальна оптика, що дозволяє легше вибудовувати солідарність між народами, якою ми повинні користуватися.

Мені сподобалося це відео, воно як раз частково про це.

https://youtu.be/aG2Kib6vm6E?si=R5SaqxYCpuT4SvSD

Так як зараз можна часто почути поляризуючі думки про Українську Церкву і Церкву Московського патріархату, я вкотре відкрив Володимира Чехівського, українського націонал-комуніста, прем'єр-міністра уряду Директорії УНР з грудня 1918 до лютого 1919 рр, священника і одного з очільників руху за автокефалію (а потім і впроваджував цю автокефалію у життя):

Цей останній спосіб боротьби пануючих проти Христової громади тягнеться до теперішнього часу, приводить
життя Української Христової Церкви до того стану, коли вірні приступають до відновлення Й визволення Христової
громади, пригнобленої синами «князя віку цього» — пануючими верствами.

ЗБІР КОШТІВ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ

Збір для реабілітації пораненого добровольця штурмової бригади Вадима Горбатюка.

Він отримав осколкові поранення в серпні, його прооперували, але видалили не всі осколки.

За декілька місяців частки снаряду в тілі виявили сильний токсичний вплив на організм. Дія токсинів привела до необхідності декількьох курсів реабілітації після операції, переважно детоксикації.

Військовослужбовці-добровольці є однією з найбільш незахищених категорій людей. Коли лікарні і військові шпиталі переповнені, добровольцям часто відмовляють в госпіталізації і лікуванні за державний кошт.

Тому єдина альтернатива для добровольця зараз - лікування за свій рахунок або збір грошей.

https://hi.sensebank.com.ua/Bud2Fceof4AxF7k46

«Я нисколько не цепляюсь за свое положение в Турции и в турецком университете; я не ученый, ведущий политические интриги, я – политический деятель живущий пока, к сожалению, на учености и за что негодующий; я – политический деятель одного из самых обездоленных народов в мире, но имеющего большую будущность, моя роль не сыграна, наоборот, она только что начала исполняться; я никогда не (по)думаю отказаться от жизни солдата».

Ахмет-Заки Валиди Тоган (Валидов) башк. Әхмәтзәки Вәлиди Туған, тур. Zeki Velidi Togan (1890-1970) - один из лидеров башкирского национально-освободительного движения 1917-1920 гг., председатель башкирского военного совета, нарком по военным делам. В феврале 1919 г. один из организаторов перехода башкирского войска на сторону Красной армии, в начале 1920 г. председатель Башкирского военно-революционого комитета, в июне 1920 г. порвал с большевиками, обвинив их в великодержавном шовинизме, выехал в Туркестан, участник басмаческого движения.

З фейсбук-сторінки Андрія Здорова

Цікавий також коментарій Сергія там само

«Він, до речі, у 20-х брав участь у конференції революційно-соціалістичних партій у Берліні, разом із [одним з лідерів лівого крила німецької соціал-демократії] Теодором Лібкнехтом, Балабановою, [українським соціалістом-революціонером] Микитою Шаповалом, [лівим есером] Ісааком Штейнбергом та іншими. До того ж від імені «соціалістичного крила Туркестанського національного об'єднання»

До сотої річниці смерті більшовицького ватажка хочеться нагадати: жоден диктатор не живе вічно. І нинішній російський лідер закінчить так само, як і старі.

ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ
УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ.
22 Січня 1918 р.

Народе України!
Твоєю силою, волею, словом стала на землі Українській Вільна Народня Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків Твоїх, борців за вольности і права трудящих. Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш Край і людність, фабрики товарів не виробляють, заводи спиняються, залізниці росхитані, гроші в ціні падають, хліба зменшилося, наступає голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв, особливо коли посунуло з фронту військо, счинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій Землі.

(...) А тим часом, Петроградське Правительство Народніх Комісарів, щоб повернути під свою власть Вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні, і насилає на наші землі свої війська — красногвардейців, большевиків, — які грабують хліб наших селян і без всякої платні вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.

(...) Ми, Українська Центральна Рада, обрана з'їздами селян, робітників і салдатів України, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо Український Народ хоче миру, і мир демократичний повинний бути як найшвидче. Але для того, щоб ні Руське правительство, ні яке інше не ставали Україні на перешкоді установити той бажаний мир, для того, щоб вести свій Край до ладу, до творчої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України: однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу.

(...) До так званих большовиків, та инших напасників, що нищать та руйнують наш Край, приписуємо Правительству Української Народньої Республіки твердо і рішуче взятись до боротьби з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо не жалуючи життя боронити добробут і свободу. Наша Народня Українська Держава повинна бути вичищена од насланних з Петрограду насильників, які топчуть права Української Республіки.

(...) До того часу всіх громадян Самостійної Української Народньої Республіки кличемо непохитно стати на сторожі добутої волі та прав нашого Народу і всіма силами боронити свою долю від всіх ворогів селянско-робітничої Самостійної Республіки Української.

Українська Центральна Рада.

Вчора була річниця трьох неймовірно символічних подій української і лівої історії: 106 років з проголошення Україною незалежності, 105 років з об'єднання Заходу і Сходу і 105 років з формування першого сучасного українського парламенту: Трудового конгресу.

Дуже сумно бачити, як великі мейнстрімні українські ліві організації проігнорували ці події, хоч на конгресі 550 з 600 кандидатів були представлені соціалістами, Акт злуки був написаний соціалістом-радикалом Левом Бачинським, а Четвертий універсал, що проголосив незалежність, взагалі є маніфестом боротьби за "Селянсько-робітничу Самостійну Республіку Українську".

Деякі ліві організації навіть вмудрилися випустити апологетичний текст на річницю смерті авторитарного ватажка і окупанта українських земель, і перекласти його українською для української авдиторії, навіщось пропагуючи ці ідеї і історичну неграмотність, проте повністю проігнорували настільки важливу дату для української історії і боротьби зараз.

На диво виходить, що деякі ліві організації набагато більш консервативні назагал українського суспільства, що вчора відмічало день Соборності і активно обговорювало роль тих чи інших персонажів і значимість тих чи інших подій.

Всі ці дати — пам'ятні символи нашої боротьби. Лівої, соціальної і національно-визвольницької. Вся історія України — це історія боротьби за соціальне і національне визволення, Україна фактично унікальна такою різко демократичною, антиколоніальною і соціалістичною історією. Відкидати це було б вибивати в себе ґрунт з-під ніг.

Тридцять хмарочосів, ліцей, скляний міст між пагорбами — так виглядатиме ландшафтний заказник «Протасів Яр», якщо власник землі реалізує свій генплан.

Багатоповерхова конструкція має розміститися через дорогу від місця, де кілька років тому активісти на чолі з Романом Ратушним боролися проти забудови.

Історія «здачі» зелених гектарів сягає далеких 2002-2004 років, коли депутати Київської міської ради продали цю ділянку за 45 мільйонів гривень.

Ми встановили хронологію земельного «дерибану». Як це відбувалось? Хто стоїть за оборудкою? Чи є шанс зберегти ліс на Протасі? Читайте у матеріалі

Люди, що атакують Чичкана за його роботи до 2022 р. непослідовні і вибагливі. Якщо ми хочемо єдину країну, ми повинні мати совість і відкритість до діалогу, росту і прийняття. Ультраправі, що непропорційно і недемократично впливають на можливість проведення виставки — ганьба. Графіті Давида (і інших людей) як от з Махно і Українськими прапором або ромське графіті були чимось, що наповнювало сенсами вулиці та єднало людей. Персонально, і на мене це повпливало.

Можна критикувати, і правдиво, ранні роботи Чичкана, в той час, коли їх сенс підтримувало б більша частина країни до 2022, але це точно не може бути приводом відмови від виставки. Так само, це не може бути причиною для того, щоб відрізати людей від патріотичних робіт Чичкана, які єднають наративами боротьбу за свободу в минулому і зараз.

Чергова проросійська картина Давида Чичкана