Дружня цьому каналу соціально-ліберальна організація «Вольт» написала пост до річниці Української Народної Республіки (за старим календарем).

Українські студенти «Вольту» продовжують традицію ліберального радикалізму, яку в нас представляли політики і діячі Української партії соціалістів-федералістів (також відомі як Товариство Українських Поступовців та Українська демократично-радикальна партія в різні періоди своєї діяльності)

🇺🇦В цей день, 7 (20) листопада, Третім Універсалом була проголошена Українська Народна Республіка!

🔥Все ж, як автономія в складі Російської республіки, але стало великим прогресом у становленні Української Державності та Національної Революції.

🟣Вольт Україна знаходить у цьому натхнення, бо серед очільників УНР стояли такі постаті, як Сергій Єфремов (зліва на фото від Петлюри). Що був також очільником Української Демократично-Радикальної Партії (яка в цей час мала назву - Соціалістів-Федералістів). Як і Вольт Україна вони стояли на засадах радикального лібералізму та федералізму. У їх бачені Україна мала бути демократичною республікою в союзі з такими ж вільними національними державами на теренах колишньої Російської Імперії. Вони дивились широко і бачили успішну Україну лиш у спілці з іншими вільними націями. У екзилі вони виступали за союзні відносини між державами Центральної Європи та Чорноморського регіону.

Невелика чисельно партія відіграла провідну роль у розбудові української державності, дала велику кількість урядовців, керівників виконавчої влади практично в усіх ланках державного управління. Молодій державі, де діячі мали більший досвід підпілля ніж цивільної політики, життєво необхідними були досвідчені чиновники й УДРП повною мірою послужила національній справі.

Українська Революція 1917-21х років породила величезний прогресивний доробок та національний досвід, що живив і надихав на боротьбу цілі покоління українців, УНР не йшла в ногу з часом, вона бігла попереду, але усе ж пала в нерівній боротьбі. Для нас, теперішніх, це є великим уроком та джерелом натхнення.

Україна у 1991 році у мить не перестала бути УРСР, нас чекають десятки років праці та реформ перед тим, щоб сміло зватись наступниками першої української національної держави.

🇪🇺🇺🇦Сучасна Україна, як і тоді виборює своє право на життя в Єдиній Європейській родині націй і ми мусим служити цій Волі.

Сьогодні в Києві визначна подія. Вітаю СД Платформу з таким організаційним успіхом. Приємно бачити багато знайомих лиць і щирих прогресистів з усієї Європи.

На жаль не зміг бути присутнім зі зрозумілих причин.

Факельна хода соціалістів із партії Разем на честь річниці незалежності Польщі. Партійне членство прийшло відзначити памʼять тих, хто воював за незалежність Польщі, більшість з яких також були соціалістами.

Сучасна політична агітація за права геїв, лесбійок і трансгендерних людей почалася наприкінці XIX століття з німецьких соціалістів.

Понад сто років тому німецький сексолог-гей доктор Магнус Гіршфельд став піонером у розумінні людської сексуальності та захисті прав лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних і інтерсекс-людей (ЛГБТІ) у часи, коли це було вкрай непопулярно. Це вимагало надзвичайної мужності — й рішучості. Він боровся проти неуцтва та забобонів, що накопичувалися століттями.

Поки Оскар Вайльд був у в'язниці, Гіршфельд заснував у Берліні першу у світі організацію на захист прав геїв. Якщо Вайльд лише оплакував переслідування ЛГБТІ-людей, то Гіршфельд організував політичну боротьбу проти неї.

Його Науково-гуманітарний комітет, створений у Німеччині в 1897 році, проклав шлях у боротьбі за визволення гомосексуалів. Подібний рух у Британії з’явився лише у 1960-х роках — більш ніж через пів століття потому. Він справді був людиною, що випередила свій час.

Гіршфельд народився 1868 року в консервативній єврейській родині у Пруссії. У дитинстві він розвинув цікавість і захоплення темою сексуальності. Всупереч звичаям своєї епохи та моралізаторству старших, навіть у юному віці він сприймав сексуальність як щось цілком природне й здорове.
Під час навчання в медичній школі його глибоко вразила лекція про «сексуальну дегенерацію», на якій гомосексуального чоловіка — ув’язненого в психіатричній лікарні вже 30 років через його орієнтацію — виставили оголеним перед студентами, наче лабораторну тварину.

Гіршфельд був єдиним студентом, кого обурило таке поводження. Усі інші, навіть його найкращий друг, вважали це нормальним і виправданим.

Еквівалентом британської ЛГБТ-організації Stonewall у 1890-х роках був Науково-гуманітарний комітет (SHC), гаслом якого було: «Справедливість через науку». Деякі з його більш радикально налаштованих прихильників адаптували бойовий клич Французької революції, вимагаючи: «Свобода, рівність, братерство, гомосексуальність!»

Завдяки невтомним кампаніям Гіршфельда в 1898 році німецький парламент уперше обговорив скасування Параграфа 175 (криміналізація гомосексуальності). Очолив заклик до його відміни Авґуст Бебель, лідер лівих соціал-демократів (сам Гіршфельд також був видатним членом Соціал-Демократичної партії).

Хоча ініціатива зазнала поразки, саме це обговорення вперше винесло питання рівності гомосексуалів на порядок денний загальнонаціональної політики.

https://workersliberty.org/story/2025-11-05/magnus-hirschfeld-lgbt-pioneer

Депутатка чеської піратської партії, що відвідувала Україну влітку, на Геллоуїн зробила собі костюм Берні Сандерса