​​МІЙ НАРОД

(Магжан Жумабаєв, казаський національний поет, у перекладі Олега Гончаренка)

Інші народи, прагнучи висі безмежної,
в пошуках істини сили розхлюпують теж свої.
Та все ж розгоряються Зіркою, Сонцем і Місяцем,
ще й нам осяваючи душі… А де ж ми є?!
Ніхто не чекає, як ми, од небес благодаті,
вони намагаються загадки всі розгадати, –
приборкують воду, вогонь, землю, вітер, залізо.
А де ж наше місце – на вічнім безжурному «святі»?!
Казахи собою таки задоволені вповні:

і їсться, і п’ється, і солодко спиться на вовні.

Навіщо їм пристрасті, мрії, жадання, надії?
В марнотах і тяжбах брати мої гинуть, безмовні.

Багатства урвавши, наврочено рвуться до влади, –
прикрити чинами надіються розуму вади!
А тим, хто збіднів, залишається доля печальна –
брехати і красти «на славу державного ладу».
Земля моя гине. Народ геть ошукано мій.
До кожного в серце заповз лютий заздрості змій.
А тих, які ще позмагатися з долею бралися,
смерть косить безжально, безжурно, при тверді самій.
Вождями чиновники мнять себе і мудрецями.
Навряд чи ці дурні колись уже прийдуть до тями!
Яка їм різниця, що під батогами народ?
Не кращих на жаль до небес возвеличень нами…
Шакирти живцем загнивають в своїх медресе.
Нам світла і жоден з невігласів цих не несе.
Злих круків годуємо, браття, ми власною кров’ю!
Жеруть і жеруть, і жеруть, і жеруть… Та й усе!
Дочками торгуємо вже за калим, як худобою.
Старі перелюбники тішать гріховну жадобу.
Хіба й за табун купиш справжню любов або щастя?
Навіщо ж людські ми втрачаємо душу й подобу?!
У розбраті сварах, а не у величних трудах,
втопив своє серце і розум мій бідний казах.
Душа його сад, у якім не діждуся я плоду,
бо ж бачу, що цвіт, розпустившись, одразу й зачах.
Невже нас бездумність, як пошесть, зведе з цього світу?!
Будителі де, які мали б казаха будити?!
Самі «грамотії»… З такими народу – погибель.
Народе, замислись – ким, як наші житимуть діти?!

Держава випускає гроші, а потім збирає податки щоб урегулювати інфляцію, розподіляти владу в суспільстві та регулювати суспільство згідно з певної моралі.

Податки не дають гроші державі, гроші держава робить сама через банки згідно наявних фізичних, реальних ресурсів. Роль податків не стільки фінансування державних програм, скільки створення відповідності між реальною кількістю ресурсів в суспільстві і кількістю грошей.

Це важливо розуміти, бо тоді лімітом для державних програм є не те, скільки ми зібрали податків, а те, скільки в нас є фабрик, заводів, крамниць, робочих рук, навчених технічно-професійних працівників і скільки ми можемо виробити.

Тоді інфляція це не коли «держава друкує гроші», а коли грошей надто більше ніж ресурсів, або коли авторитет держави підважений. Це важливі інсайти для політиків , які дозволяють не обмежувати свої сили і потенціал забобонами.

Перевернута націоналізація — ідея "громадського трасту" лівого ліберального економіста Джеймса Міда

Джеймс Мід стверджував, що суспільна власність на виробничі активи має відігравати центральну роль у «ліберально-соціалістичній» економіці. Хоча він дещо скептично ставився до того, щоб держава безпосередньо керувала окремими підприємствами чи галузями, Мід вважав, що держава повинна володіти значною часткою виробничих активів суспільства та використовувати прибутки від них для забезпечення більш рівного розподілу доходів (через виплату універсального соціального дивіденду).

Центральним елементом ліберального соціалізму Міда є ідея «Громадянського трасту»: держава набуває портфель прибуткових активів, який використовується для фінансування універсальних виплат громадянам. Мід іноді називає це «перевернутою націоналізацією», щоб підкреслити, що, на відміну від післявоєнних націоналізацій у Великій Британії, метою тут є не встановлення державного контролю над виробництвом, а отримання джерела чистого доходу і, таким чином, розширення можливостей впливу на кінцевий розподіл прибутків.

У контексті цієї дискусії Мід був рішучим противником збереження акценту на фізичному плануванні. Він безумовно вважав, що демократичний уряд має життєво важливу роль у визначенні суспільних пріоритетів у сфері економічного життя. Однак Мід відкидав думку, що це повинно набувати форми рутинного фізичного планування. Натомість планування, на його думку, має зосереджуватися на фіскальній та інституційній основі, в межах якої відбувається ринкова економічна взаємодія.

Це становило «ліберально-соціалістичну» позицію, яка, за Мідом, одночасно визнавала роль як ринку, так і держави [Meade, (1948), сс. 5–6]. Ліберальний соціалізм подається як альтернатива як соціалізму фізичного планування, так і класичному лібералізму (або, як ми сказали б сьогодні, неолібералізму) Гаєка (1944).

«Для того щоб грошова та цінова система функціонувала справедливо, — пише Мід, — необхідно досягти справедливого розподілу доходів і власності».

The Brave New Capitalists’ Paradise (новий капіталістичний рай) і як з ним боротися

Мід почав зосереджуватися на тому, які наслідки може мати автоматизація виробництва для нерівності доходів. Він стверджував, що автоматизація може призвести до зниження попиту на робочу силу, що, у свою чергу, тисне на зменшення заробітної плати та/або частки заробітної плати в національному доході [Meade, (1964), сс. 25–26].

З огляду на вже наявну нерівність у володінні капіталом, це призведе до ще більшої нерівності доходів, породжуючи жахливу перспективу того, що він влучно назвав «Райом нових відважних капіталістів» (The Brave New Capitalists’ Paradise).

«Існуватиме обмежена кількість надзвичайно заможних власників майна; частка робітників, необхідних для обслуговування надприбуткових автоматизованих галузей, буде незначною; рівень заробітної плати через це знизиться; відтак відбудеться значне розширення виробництва трудомістких товарів і послуг, що користуватимуться великим попитом серед небагатьох мульти-мульти-мультимільйонерів; ми повернемося у надсвіт зубожілого пролетаріату, дворецьких, лакеїв, кухарок та інших прислужників. Назвімо це “Раєм нових відважних капіталістів”.» [Meade, (1964), с. 33]

Мід вважає, що з цієї дилеми існує чотири виходи:

1. профспілкова корпоративна держава (така, що зараз в певному обсязі існує в Данії) — де профспілки колективно і централізовано визначають заробітні плати в ході прямих перемовин між організованим капіталом і організованою працею.

2. Фіскальний перерозподіл, проте, до якого Мід був скептичний, зазначаючи, що перерозподіляючи податки, ми не перерозподіляємо "вплив і статус", через що результативність такого підходу обмежена

3. Т. зв. "Демократія загальних власників" — значний перерозподіл капіталу і акцій, який б забезпечив кожному робітнику також і часткову власність над капіталом. Це може бути як і капіталістична економіка, де акції компаній широко і відносно рівно розподілені між усіма громадянами; або ж це може бути соціалістична кооперативна економіка, де громадяни володіють акціями лише тих підприємств, на яких працюють, в яких вони мають демократичне управління.

4. Соціалістична держава — економіка, де держава соціалізує чи націоналізує більшість економіки, або ж кооперативна економіка, в обох випадках при розподілі цих ресурсів або доходів з підприємств

Мід був прихильником третього варіанту, а скоріше навіть — змішаної капіталістичної економіки, яка завжди намагалась завдяки державним регуляціям йти до рівного розподілу капіталу. Цей принцип був закладений у програму Ліберально-демократичної партії Британії при її формуванні. Те, що політичний філософ Стюарт Вайт називає "забутим радикалізмом політичного центру"

📣 «Соціальний Рух» просить підтримати наших друзів та товаришів у боротьбі за місце до Ради громадського контролю при НСЗУ!

❗️ З 20 по 24 жовтня двоє представників Медичного Руху «Будь як Ми» балотуються до Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я України.

✅ ПРОГОЛОСУВАТИ можна одразу за ДВОХ 👉 ГОЛОСУВАННЯ ЗА КАНДИДАТА №1 ТА №2

Наші кандидати:

👩‍⚕️ Оксана Слободяна — медсестра, очільниця руху «Будь Як Ми», громадська активістка, яка вже кілька років послідовно відстоює права медичних працівників і гідні умови праці для медсестер по всій Україні (кандидатка № 1).

👨‍⚕️ Олексій Чуприна — лікар-хірург, член Медичного Руху «Будь як Ми», відомий своєю позицією щодо прозорості системи охорони здоров’я та підтримки колег на всіх рівнях медичної допомоги (кандидат № 2)

🤝 Оксана та Олексій — давні друзі й товариші, об’єднані спільною боротьбою за справедливість у медицині. Їхній шлях — це приклад солідарності, взаємної підтримки та спільної дії.

🏥 Ми віримо, що участь представників нашої медичної спільноти у роботі Ради допоможе зробити діяльність НСЗУ більш відкритою, справедливою і професійною, а голос медичних працівників — помітним і впливовим.

💬 «Соціальний рух» підтримує активістів і вибирає своїх кандидатів, бо саме вони відстоюють інтереси людей праці у медицині!

#БудьЯкМи #НСЗУ #МедичнийРух #РадаГромадськогоКонтролю #СоціальнийРух

Вітаю вас шановне панство! Як більшість з вас вже знає я наразі несу службу в лавах ЗСУ, а саме у взводі бомбардувальників РУБпАК-у 71 Окремої Єгерської Бригади на сумському напрямку. Для того щоб продовжувати виконання бойових завдань з перетворення любих представників братнього народу в кривавий туман нашому взводу необхідний транспорт, а корч на прикладеній фотографії мав нещасливе побачення з ворожим фпвіхою, після чого він потребує, окрім іншого, капремонту двигуна. Приведення корча в бойову готовність стане в 72000 грн. тому прошу допомоги у вас, любі підписники та гості каналу, кого гривнею, кого репостом та поширенням інформації про збір, кожна гривня та кожне слово важливі. https://send.monobank.ua/jar/9R85nzptce

У 1924 р., грузинські соціал-демократи, багато з яких ветерани грузинсько-російської війни, зробили останню спробу відстояти свою свободу проти російського правління.

"Комітет з незалежності Грузії" створений меньшевицькою партією, запросив опозицію, Націонал-демократичну, Федералістську, соціал-революційну партії і партію "Промінь" для організації спільного фронту спротиву Росії.

Масове повстання забрало життя біля 15 тисяч Грузинських патріотів.

Мій друг Ерік Лі нещодавно випустив книжку для загалу англійською щодо цієї важливої події в нашій спільній історії спротиву Імперії.

Після вторгнення багато орендодавців різко підвищили ціни на оренду квартир. Через це люди віддавали останні заощадження, щоб поселитись у відносно безпечне місто в країні, тікаючи від обстрілів.

Люди, які до того орендували, також були змушені шукати додаткові гроші в момент кризи через раптовий підйом орендної плати або виселення. 

Ми бачимо право на житло як базове для людини. Люди, які винаймають житло, також мають права, які вказані в законах і забезпечуються через договір оренди. 

На зустрічі розкажемо: 
🔶для чого ми створили Спілку орендарів та орендарок житла;
🔶як захистити себе від раптових виселень або підйомів орендної плати;
🔶як хороший договір оренди може покращити Вам життя. 

Багато хто чув фразу «права не дають, а беруть». Тож ми вирішили боротися за справедливу оренду.

Приходьте послухати й долучайтеся до Спілки, якщо вам болить вразливість орендарів.

📅 24.10 о 18:00

📍Львів, Центр міської мобільності (Бандери, 24).

Вхід вільний. Посилання на реєстрацію — у першому коментарі.

Трохи про те, як в світі ще не існувало успішного лібертаріанства — і як улюбленець уряду Зеленського — Мілей — має фіаско за фіаско.

Фіаско неоліберального експерименту Мілея, який так подобається "слугам"

У грудні 2023 року Президентом Аргентини був обраний неординарний і яскравий "герой соцмереж" Хав'єр Мілей, невід'ємною частиною образу якого стала бензопила. Він розмахував нею на сцені, іноді заведеною, підкреслюючи свій намір нещадно "різати" так звані "неефективні" державні видатки, включаючи на освіту і медицину, та державний апарат. Будучи прихильником неоліберально-лібертаріанської економічної філософії, Мілей почав безоглядно впроваджувати свою радикальну програму, яка передбачає зведення ролі держави в усіх сферах до абсолютного мінімуму та перехід до зовсім безконтрольного дикого ринку.

Ось так Аргентині випала роль бути полем експериментів для жорстких неоліберальних реформ.

За перші місяці президентства Мілея була здійснена масштабна дерегуляція економіки, зокрема, скасування обмеження цін на оренду житла та комунальні послуги. Соціальна допомога від держави зупинилася. Були скасовані або різко скорочені державні субсидії на паливо, транспорт та комунальні послуги. Стратегічні державні підприємства, такі як атомна енергетика та водопостачання, виставлені на продаж. Зростання державних пенсій було заморожено. Уряд був скорочений удвічі, десятки тисяч державних службовців звільнено. Все це, укупі з різкою девальвацією песо (більш, ніж на 50%), виштовхнуло додаткові 4 мільйони аргентинців за межу бідності.

Реакція суспільства не змусила на себе довго чекати. Нещодавно партія Мілея з тріском програла місцеві вибори у найбільшій провінції країни - Буенос-Айресі, що охоплює 40% усіх виборців, а на одному з передвиборчих заходів Мілей разом зі своєю командою був закиданий камінням. Справедливо розлючений народ дорікає йому за скорочення субсидій, замороження зарплат і пенсій, посилення бідності мільйонів аргентинців та падіння купівельної спроможності національної валюти, корупційний скандал з його сестрою та його власне шахрайське просування "сміттєвої" криптовалюти. На це Мілей лише цинічно відповідає, що прискорить свої антинародні "реформи". 

Політика Мілея також призвела до валютної кризи й подальшої девальвації песо. Казочки Мілея про те, що неоліберальний рай "ось-ось за рогом" не переконали інвесторів, які почали негативно оцінювати тенденції аргентинської економіки, втратили віру у політичну стабільність його влади і вивели мільярди з країни, що призвело до стрімкого падіння песо. Центральний банк Аргентини, який Мілей маячливо обіцяв ліквідувати, викинув 1,1 млрд доларів на міжбанківський валютний ринок, щоб запобігти подальшому падінню песо відносно долара, а МВФ виділив Аргентині рятувальну позику у 20 млрд доларів.

Як наслідок, Мілей опинився на межі репутаційного краху. Його шалений рух у бік дикого ринку без жодного огляду на добробут більшості аргентинського народу не просто не вирішив хронічні проблеми Аргентини, а навпаки значно погіршив ситуацію. Його зірка на міжнародній арені згасла, і єдиний, хто простягнув йому руку допомоги, став схожий за поглядами Дональд Трамп, який нещодавно погодив грошову допомогу у розмірі 20 млрд доларів своєму "улюбленому президентові", а пізніше збільшив цю суму до 40 мільярдів і навіть запропонував програму імпорту аргентинської яловичини, всупереч інтересам американських фермерів.

Щоправда, Трамп привʼязав цю допомогу до перемоги соратників Мілея на парламентських виборах, які мають незабаром відбутися в Аргентині, тим самим фактично шантажуючи аргентинський народ вибором "або підтримайте мого ставленика, або я залишу вас сам-на-сам з плачевними наслідками його керування". Втім, в будь-якому разі показовою є глибока іронія цієї ситуації, адже Мілей, який так голосно кричав про "неприпустимість державної допомоги" тепер сам плазує перед Трампом та МВФ задля порятунку його влади.

Продовження 👇🏻

Початок ☝🏻

Згубний досвід Мілея мав би стати повчальним уроком для правлячих неоліберально-олігархічних українських політиків, як нинішніх, так і минулих, які роками впроваджують схожі антинародні "реформи" в Україні. Але від них годі очікувати переосмислення своїх помилок та роботи на інтереси більшості українського народу - людей праці, адже вони всі працюють виключно на інтереси одного найбагатшого відсотка громадян - правлячої олігархії та її прислужників.

До речі, прикметно, що Зеленський нещодавно схвально відгукувався про "економічні успіхи Аргентини, передовсім дерегуляцію та подолання інфляції", що насправді обернулися для населення катастрофічними соціальними наслідками величезного падіння добробуту та поглиблення стратегічних проблем. Тому важливо, аби український народ порівнював гасла "слуг" та їх попередників з гаслами Мілея й робив відповідні висновки.

Насправді Україні треба наслідувати не неоліберальну дистопію мілеївської Аргентини, а моделі соціально орієнтованих європейських держав, таких як Данія, де суттєве державне регулювання економіки, соціально справедлива податкова система і високі соціальні стандарти поєднуються з найнижчими в світі рівнями корупції, за що й виступає наша партія людей праці Народовладдя. Погоджуєтеся? Тоді долучайтеся до нас або хоча б підтримайте нас внеском, будь ласка! Лише розбудувавши разом масову народну партію, ми зможемо перемогти місцевих "мілеїв" і досягти таких стандартів в Україні!

🇪🇺💜Отож, починаю цикл постів де буду виставляти частини політичної програми Вольт Європа. Сьогодні почнемо з Вступу. Повний текст програми буде по посиланню в коментарі. Також скажіть чи такий формат читання вам зручний?

✍️Треба додати, що це програма-максимум і зовсім бідно розписані кроки до вказаних цілей й написана до повномасштабного вторгнення Росії. Тому це дуже загальний документ по якому можна мірятись, але основна сіль прописування кроків та адаптації до національних реалій - лежать на національних осередках, як наш. Тому я це і викладаю, щоб обмити кісти - тому прошу коментувати, ставити питання, претензії і так далі.. все заради того, щоб в діалозі зародилась істина)

А ще репост і обговорення у сусідніх спільнотах вітаються)

Національна безпека ЄС, соцмережі і цифрова інфраструктура

Пост від підписника, @kn0wn_err0r

Для Європи зараз потрiбна незалежна європейська інфраструктури — особливо власних соціальних мереж які забезпечують рівні умови для поширення інформації, захищають свободу ЗМІ та гарантують справжню свободу слова, включаючи право на доступ до фактів, а не брехню та пропаганду.

Нещодавня угода щодо TikTok у США хде Трамп разом із дружніми інвесторами грається з ідеєю перетворити платформу на пропагандистський механізм MAGA, має викликати тремтіння в Європі. [...] Але однієї платформи недостатньо. Кожна соціальна мережа залежить від хмарної інфраструктури. Вилучення цілої служби з платформи — це не фантастика, це вже сталося.

У 2021 році AWS вилучила ультраправу мережу Parler зі своїх серверів. Отже, будь-яка справді незалежна європейська соціальна мережа повинна базуватися на надійній, суверенній хмарній інфраструктурі."

Недавній збій серверів Amazon тільки довів необхідність масових інвестицій у домашню технологічну інфраструктуру. Європейські компанії досі серйозно залежать від американського бігтеху, навіть коли мова заходить про громадські послуги.

Партія зелених разом з екс-піратами та нинішніми піратами в Європарламенті є головним прихильником цього, і з конкретними пропозиціями можна ознайомитися в статті депутатки Європарламенту від німецьких зелених Олександри Гіз

https://www.techpolicy.press/europe-cant-defend-democracy-on-us-servers/

Український Вольт і європрогресивні студенти

Вольт — європейська лівоцентристська організація, що виступає за перегляд союзного договору ЄС на засадах більшої кооперації. В Україні група єврооптимістичних і прогресивних студентів вважає ідеї Європейського Вольту вартими підтримки і вважає, що в процесі Євроінтеграції Україна повинна ставати більш соціально свідомою. Вольт Україна (ініціативна група) і Моя яма (більш персональний блог одного з ініціаторів) з основних. Як цікаво — долучайтесь до розбудови прогресивної спільноти разом з молодими студентами.

🇪🇺💜Продовжуємо цикл постів з загальноєвропейською програмою Вольт Європа. Сьогодні перший розділ - "Дорога до процвітання".
Підрозділи:
1. Нова парадигма
2. Інвестиції в індустрію майбутнього
3. Зелена економіка
4. Відповідальна цифрова трансформація
5. Європейські інвестиційні схеми
6. Глибока інтеграція ринку
7. Торгівля, сталий розвиток та права людини
8. Критична інфраструктура
9. Безпечні та конкурентні платежі
10. Ухилення від сплати податків
(Як ми це зробимо?
Ціна й доходи)

Ремарка - коли пишеться "Закон про.." то це відсилання до наступних розділів, усе буде викладено поступово.

І окремо дяка Серафиму який це усе перекладав🫡

ТАРАС БОРОВЕЦЬ – "ТАРАС БУЛЬБА"

Пише польський підпільний студентський журнал (1988). Існував певний настрій спільної мети і порозуміння між українцями і поляками. Польські студенти якимось чином здобули біографію Бульби-Боровця в комуністичній Польщі і переклали її фрагменти польською. От фрагмент передмови:

«Уся їхня діяльність — мова йде про збройні групи, "керовані провінційними, місцевими ватажками", — метою яких була "Самостійна Україна", починалася з вирізання поляків, що задовольняло жагу вбивств, тортур, зґвалтувань і можливість грабунку. До найчисленніших і найжорстокіших таких загонів-банд належав загін під командуванням "Тараса Бульби" і від його псевдоніма звані бульбівцями. "Тарас Бульба", тобто Тарас Боровець, народився 1909 р. у Бистричах на Волині, закінчив 4 класи початкової школи, оголосив себе головним українським отаманом і спочатку пристосувався до німців, а коли ті зажадали від нього скласти зброю його загонами, втік разом з ними до лісів, звідки нападав на села й поселення, передусім польські, а також українські, що підтримували поляків. Він знищив тисячі людей. Залишив по собі кривавий слід в історії Волині...

І тому подібне. Вищенаведене судження, на жаль, є відображенням поширеної думки у поляків, хоча не може дивувати людей, які пам’ятають цькування на "заплутаних куркулів...".
Маємо надію, що з часом згадка про "Тараса Бульбу" дасть початок тверезішій оцінці українського підпілля»

Комітет при ВРУ підтримав включення Їддишу, румейськлї та урумської мов до нової версії закону про імплементацію Європейської хартії