Універсал Української Головної Визвольної Ради (УГВР), 1944 р.

Ми, Українська Головна Визвольна Рада, присягаємо
Тобі, Український Народе:

Наша мета — Українська Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях.

Наш шлях — революційно-визвольна боротьба проти всіх займанців і гнобителів українського народу.

Будемо боротись за те, щоб Ти, Український Народе, був володарем на своїй землі. Будемо боротись за те, щоб усьому українському народові забезпечити участь у визначенні майбутнього державного
устрою УССД та її Конституції.

Будемо боротись за справедливий соціяльний лад без гніту і визиску.

На вівтарі цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя.

Віримо в Твої здорові сили, Український Народе, вони служать запорукою нашої перемоги.

Вітаємо боротьбу інших поневолених народів за своє визволення. З ними, зокрема з нашими сусідами, бажаємо жити в добросусідських взаєминах та співпрацювати у спільній
боротьбі при умові пошанування ними визвольної боротьби
українського народу.

Всі національні меншини, що живуть на українських землях, закликаємо включатися в українську визвольну боротьбу, їм забезпечуємо повні громадянські права в українській державі.

Коли 1941 р. спалахнула над Сходом воєнна пожежа й німецько-гітлерівські "іберменші", ідучи на зміну сталінській сатрапії, задумали закувати Україну в нові зайдани, український народ, вірний традиціям своєї дотогочасної визвольної боротьби, відповів стихійним, а відтак організованим опором на німецько гітлерівські спроби його поневолити.

Український народ не дав себе залякати німецькому теророві, він не зігнув спини перед узброєною до зубів німецькою імперією, як не згинав спини ніколи перед жодним наїздником упродовж своєї многострадальної, але славної історії, а раз станувши на становищі оборони рідної землі перед ворожим насиллям, він почав власними ударами відповідати на удари противника.

І це треба знати всім Вам, Дорогі Брати й Сестри, і всьому культурному світові. В оцій своїй крайнє ворожій поставі до німецьких загарбників видержали українські народні маси — українські селяни, робітники й трудова інтеліґенція, консеквентно від першого до останнього дня німецької окупації. Український народ не дав себе повести жодним Квіслінґам ні Муссертам, ні іншим наймитам, які прив'язали б нашу визвольну справу до воза чужих імперіялістичних інтересів, а всіх нечисленних платних аґентів чи наївних політичних спекулянтів, що хотіли здати український народ на ласку німецького сатрапа, він зумів змести з поверхні життя та викинути поза його борти.

Як УПА оцінювала Хвильового, Шумського, Скрипника? Відповідь — як "засвідченість українського національного генію" і спротиву.

"До генези УГВР" періоди українського спротиву. Випуск УГВР, 1944 р.

Хвильовизм, включаючи в себе нові проґресивні ідеї, став у скорому часі центром опору всього відродження, новітнього українства проти московсько-більшовіцьких імперіялістів. Це була нова стадія, великий щабель в розвитку української політичної думки та визвольної боротьби українського народу. Імена Хвильового, Шумського, Волобуєва, Скрипника та інших і їхні дії засвідчували здоровість українського генія, що навіть в умовах важкої більшовицької дійсности вмів себе виявити в усіх секторах суспільного життя та проводити свою лінію революційного самостійництва. Нічого дивного, що по речниках нової відродженої української визвольної ідеї слідував жорстокий більшовицький удар. Московські більшовики зразу побачили величезну загрозу, що йшла для них із України й підважувала їхні позиції не тільки на українських землях, але також серед інших поневолених народів СРСР. Бо те, що заслуговує на підкреслення зокрема сьогодні, в сучасній стадії революційно-визвольної боротьби українського народу — це всесоюзність політичної концепції хвильовизму, отже підготова й вимірювання удару в імперіялістичну Москву не тільки з України, але й із усіх інших поневолених московсько-більшовицькими загарбниками теренів.

УПА бореться проти "зрадників передових ідеалів великої революції 1917 p"

Той самий текст, що і згори.

"Щоб одначе маси повірили, що якраз ідея УССД є висловом
їхніх прагнень, і що та держава стане забезпеченням та га
рантом їхніх інтересів, — а оце довір'я мас було передумовою
їхньої активної участи в боротьбі, — треба було провести де
які передумови, а це:

1. Виказати безсумнівну чистоту української самостійницької ідеї й повну незалежність українських визвольних змагань за українську державу від будьяких сторонніх чинників;

2. Показати, наскільки самостійницька ідея є безпосередньо зв'язана з життям народу, з його інтересами, що на практиці означало ведення революційно-визвольної боротьби під
гаслом охорони народніх інтересів від окупантського знищення;

3. Вказати на соціяльно-проґресивний зміст української
самостійницької ідеї, зокрема на протилежність до соціяльно-реакційної більшовицької системи організації суспільства й знаряддя продукції;

4. Показати нашу революційну ідею й вести боротьбу на
тлі ширшої політичної концепції, що виходила б із факту, що
український народ веде боротьбу проти кліки імперіялістичних
обманців та зрадників передових ідеалів великої революції з
1917 p., та в комплексі цілого СРСР, отже в ряді поневолених
тим же імперіялізмом народів"

Оцій реакційній системі більшовизму, як системі най­більш жорстокої експлуатації народів і людини, протиставляв і протиставляє український самостійницький рух новий со­ціальний зміст української революційно-самостійницької ідеї. Він у основу поставив право народу й людини на вільний роз­виток, право людини на працю й забезпечення за нею кори­стання з її плодів, право селянина на землю, визволення ро­бітника з неволі заводу та зроблення його співвласником усіх засобів продукції і співкористувачем у зисках, при негайній ліквідації всіх більшовицьких систем визиску людини шляхом соц­змагань, стаханівщини і т. д.; забезпечення права трудової інтелігенції на вільне, ніким необмежуване виконування влас­ної професії, справжню соціальну охорону жінок, дітей, мо­лоді та інше.

Програмові постанови й соціальний зміст самостійницької боротьби був опрацьовуваний довгими роками представниками всіх суспільних верств українського народу з усіх українських земель і він включає в себе тільки такі елементи, які виправдали себе в житті, далекі від будь-яких тільки теоретичних плянів і концепцій. Крім того оцей новий соціальний зміст української самостійницької ідеї кується в боротьбі й вартість його основ­них положень випробовується зразу в житті, в зустрічі з власними масами й у ударах з ворогом. В цьому його незламна сила.

Моя професійна думка: УПА — це здебільшого націонал-комуністична організація. Думка, яка небезпечна для правих, але також для багатьох українських лівих, яким складно мати цю дискусію. Через це часто перші повторюють наративи других і навпаки, праві розповідають про УПА з радянських книжок, лише зі знаком "+", а ліві поділяють бандерівську перспективу стосовно УПА.

Вдячний Українській Соціалістичній лігі, малій троцькістській організації, члени якої одні з небагатьох, хто цей момент зрозумів, хоч раніше така позиція була мейнстрімною — схожих думок дотримувались такі ікони націонал-комунізму, як Іван Майстренко чи Володимир Винниченко. Час від часу публікую матеріали на цю тему, сподіваюсь вони будуть корисними

Річниця з дня народження Іванни Блажкевич, політичної діячки Соціалістично-Радикальної партії, авторки дитячих казок, людини трагічної долі — власні діти якої були вбиті в ході польської пацифікації.

До списків перейменувань від УІНП не попав відомий російський соціаліст Герцен. Натомість, він попав у список виключень — за свою підтримку незалежності України. Він один з небагатьох діячів, які знаходяться в цьому списку

Заки Валиди — башкірський соціаліст, який був лідером визвольної боротьби башкірського народу. Його мемуари дуже цікаві і наявні у відкритому доступі.

Националисты - это иммунитет своего народа.

Когда у нации все хорошо, она развивается как независимый субъект, процветает, растет в численности, то националисты являются ненужным элементом у которых нет особой поддержки населения. Но все меняется, когда народ находится в беде, когда он захвачен и порабощен. Когда народ лишают языка, веры, культуры, истории и национальной идентичности, на первый план выходят бескомпромиссные националисты.
Задача националистов и в целом Национального Движения освободить свой народ от колонизации и сделать его независимым. Практически у всех народов которые в прошлом были захвачены и порабощены национальными героями являются те личности, которые боролись за свободу своего народа. Все они были именно националистами и предводителями или активными участниками Национально-освободительных движений: Салават Юлаев, Нельсон Мандела, Уильям Уоллес, Жанна д' Арк, Махатма Ганди, Заки Валиди, Симон Боливар, Джохар Дудаев, Алихан Букейханов и многие другие. Сегодня у башкирского народа наступило такое время, когда на первый план должны выйти именно башкирские националисты и Башкирское Национально-освободительное движение. А сам башкирский народ, если он хочет свободы и независимости, должен поддерживать своих националистов и помогать им во всем.
Или башкиры выберут остаться под властью оккупантов и станут удобрением для произростания и развития русского народа или они напрягут все свои силы и вступят в борьбу за свою свободу и независимость.

Мобілізуюсь чи шо

Доброго часу сутінок пацанам пацанесам і небінарним принцесам. 
Ну от і настав що називається мій звьоздний час. 
Видалив родичів яким поки рано знати з каналу і от нарешті можу це нормально сказати - в кінці цього місяця я маю намір остаточно підписати контракт і відправитись в учєбку. 
Для цього мотаюсь по всяким курсам підготовки, щось вчу в інеті, психологічно готуюсь (втретє за рік передивляюсь сагу про вінланд). Якщо ви маєте рекомендації чи побажання - велком ту коментарі.

Взагалі цим постом хочу трошки анонсувати прилів творчості на моєму каналі - сподіваюсь до кінця місяця вийде щось прикольне, хто відписався підписуйтесь назад. Також вже тиждень є бажання пострімить вам рімку за фашистів (заодно попиздіти за все підряд) - якщо є бажаючи на таке також велком ту коментрі або реакції. Постік про те що мене мотивувало таки взяти на себе цю відповідальність теж обов'язково на днях буде.  А ну і раптом тут є бажаючі доєднатись до проєкту "Спілки Художнього Тероризму імені Прикольної Хуйні" щоб можливо встигнути зробити "соластальгія 2" теж активізуйтесь, я ж не атлант з широкою рамою, щоб це все встигнуть зробить.

Ну і підтримку фінансову я у вас теж попрошу, але вже з приколами. Нижче ви можете побачити сублімацію моїх думок у вигляді невеличких картин. Мені щиро подобається їх малювати, але щоб вони далі тут в мене не пилились, хочу їх продати - а на виручені гроші поїсти щось окрім соєвого текстурату + якщо намалюю ще і їх куплять, оплачу собі нормальні курси з пілотування фпв й пайки (і той і той по 2к блять). Буду вдячний хоч за поширення, хоч за покупку, хоч за звичайний донат (5457082523398241), та і просто за слова підтримки буду вдячний, бо будемо чесні - страшно пізда. Але пропітляєм в будь-якому випадку.

Дякую за увагу, ще почуємось)

Томас Маршалл, британський соціолог у сфері дослідження громадянства середини двадцятого століття, один з найвпливовіших "класиків" у сфері дослідження громадянства (т. зв. citizenship studies) мав свою унікальну соціологічно-політичну теорію, щодо майбутнього кращого суспільства. Його перевертала догори дригом марксизм, і цим відкрила величезний політичний потенціал. За Марксом, саме клас є рушійною силою історії, і розвиток історії в прогресивний напрям піде за рахунок універсалізації і підпорядкування національних та інших відмінностей до класових, і шляхом досягнення перемоги в класовому конфлікті робітничим класом, створить людство вільних людей

Для Маршалла поняття громадсько-національного було тією силою — де боротьба спільноти за національно-громадські права, свою спільність і спільне життя стає універсалізуючою силою, де ідея спільних прав і спільних обов'язків стає тим рушієм, що підпорядковує собі класові і інші розбіжності, і в кінці, чим більше спільнота досягає своїх прав, тим більше ці класові відмінності нівелює, до того моменту, допоки класи перестають існувати. На його думку, процес здобуття спільнотою прав в боротьбі, а також процес використання цих прав якраз і призводить до цього прогресивного руху вгору до соціальної, політичної і економічної рівності.

В усіх цих трьох категоріях перерахованих в минулому реченні автор допускає "кількісну, а не якісну нерівність", щодо економічної нерівності, він трактує це в Русоівському значенні: жодна людина не повинна бути настільки бідною, щоб бути змушеною продавати себе, і настільки багатою, щоб мати змогу когось купити. Така ж логіка поширюється і на соціально-політичну сферу, і має інструментальне значення у функціонування громадянської спільноти, спільної держави, взаємопорозуміння між членами народу, тощо.

"Громадянство також мало інтегруючий ефект, або, принаймні, було важливим складником інтеграційного процесу. У наведеному уривку Мейн говорив про дофеодальні суспільства як про такі, що об’єднані почуттям і тримаються на вигаданій основі. Під вигаданою основою він мав на увазі родову спорідненість або вигадку про спільне походження. Громадянство вимагає іншого виду зв’язку — безпосереднього відчуття належності до спільноти, заснованої на вірності певній цивілізації, яка є спільним надбанням цієї спільноти. Це — вірність вільних людей, наділених правами та захищених спільним законом. Розширення інтегруючого і визвольного потенціалу громадянства стимулюється як боротьбою за здобуття цих прав, так і насолодою від їхнього використання, коли вони вже здобуті

Це зростаюче національне усвідомлення, це пробудження громадської думки та перші ознаки відчуття належності до спільноти й спільної спадщини не мали жодного матеріального впливу на класову структуру та соціальну нерівність із простої й очевидної причини: навіть наприкінці XIX століття маси робітничого люду не мали ефективної політичної влади. На той час виборче право вже було досить поширеним, але ті, хто нещодавно його здобув, ще не навчилися ним користуватися. Політичні права засновані на ідеї громадянства, і що виходили за межі індивідуальних прав, містили в собі потенційну загрозу для капіталістичної системи, хоча ті, хто обережно поширював ці права на нижчі соціальні прошарки, ймовірно, не усвідомлювали, наскільки великою була ця небезпека. Вони навряд чи могли передбачити, яких величезних змін можна було досягти мирним використанням політичної влади — без насильницької та кривавої революції, в періоди, коли ще не існувало держав загального добробуту".

— Громадянство і Соціальний клас, Томас Маршалл, 1950 р.

​​Сьогодні — символічна річниця заснування Української Повстанської Армії.

(далі — машинний переклад мого поста в фейсбуці з англійської)

Почавши як авторитарна націоналістична сила, вже за рік вона прийняла демократичну й ліво-радикальну програму та об’єднала тисячі українців у боротьбі проти нацистського й радянського режимів.

УПА існувала з 1942 до 1954 року й була найбільшою силою, що воювала за незалежність України. Від перших боїв із німецькими військами до останніх сутичок під час жорстоких репресій проти Угорської революції — тоді УПА прийняла свій останній бій.

За своїми цілями, ідеологією та методами вона була близькою до польської Армії Крайової. Обидві сили вдавалися до етнічних репресій одна проти одної. Почавши як вкрай репресивна та сектантська структура, УПА організувала масштабну каральну кампанію проти представників німецької окупаційної влади, пацифістів, конкурентних українських націоналістичних угруповань і «ненадійних етнічних елементів». Ці репресії розгорталися на тлі народного невдоволення асиміляційною політикою польського уряду (хоч були і не тільки проти польської національності), його окупацією, етнічними репресіями, пацифікацією, воєнними злочинами в Західній і Карпатській Україні, що створювало простір і ентузіазм для радикалів, особливо, але не тільки, для Служби Безпеки українських націоналістів.

Існують припущення, що СБ ОУН убили більше членів УПА, ніж німецькі чи радянські війська.

Водночас УПА зростала, багато загонів діяли автономно, а більшість її учасників засуджувала, хоча б формально, дії волинських підрозділів. УПА поширилася на більшість українських регіонів — навіть у невеликих кількостях, формувала осередки спротиву, випускала пропаганду, нападала на радянські й німецькі сили. Найважливіше те, що до УПА приєднувалися люди, які жили під тоталітарним режимом і не бажали приймати жоден тоталітаризм.

УПА розширилася, інтегрувавши багатьох соціал-демократів і соціалістів-революціонерів, а також націонал-комуністів — людей різних політичних і етнічних переконань та досвіду. Завдяки цьому поштовху УПА вже не могла існувати з авторитарною програмою, і в 1943–1944 роках вона висунула ліворадикальну програму, засновану на ідеях «багатопартійної безкласової демократії» та «дружби народів». Не відмовляючись повністю від попередньої критики слабкості демократії, вона виступала за сильну виконавчу владу, подібну до тієї, що у Франції де Голля, але більше ніколи не висувала ідеї однопартійної держави чи монополії ідеології ОУН.

Ця фундаментальна зміна створила нові напрямки діяльності: УПА почала працювати з національними меншинами, створювати союз народів, підкорених Росією, видавати агітаційні матеріали навіть російською мовою, розглядаючи всі етнічні та національні групи СРСР, включно з росіянами, як союзників у боротьбі проти нацизму й більшовизму. Вона також програмово закріпила демократичну економічну систему, засновану на «справжньому робітничому володінні засобами виробництва» тощо.

У такій формі УПА існувала до свого кінця. Багато партизанів приєдналися до неї й віддали життя за незалежність України та за краще життя для свого народу, за антиколоніальну боротьбу. Водночас вона так і не змогла повністю позбутися культури репресій, що породило всередині неї паралельний репресивний апарат, який значно послаблював потенціал армії. Але, попри це, УПА змогла вижити в період найжорстокіших репресій тоталітарних держав і діяти між двома найстрашнішими силами людства — Третім Рейхом і СРСР.

Сьогодні ми згадуємо цих відважних повстанців і їхній внесок у нашу боротьбу за незалежність.

Труханов - все?

Нарешті так чи інакше бандита, корупціонера і проросійського політика, що значно послабив Одесу перед загрозою Росії, знімають з поста. Проте тут ми бачимо справжню проблему української політики - знімають не легітимними інструментами, розслідуваннями щодо корупції і злочинів - розслідуваннями, які можуть повалити не одну мережу кримінальних банд та місцевих економічних еліт в Одесі, а шляхом конституційно спірних мір, та ще й за російське громадянство (якщо в даному випадку це справедливо, такі міри вимагають негайно чітко визначити статус насильно паспортизованих українців на окупованому сході і Криму, щоб в майбутньому не мати конституційного лімбо).

Одночасно з цим, у нас присутня криза демократії і легітимності. Військова адміністрація є прямою формою контролю ОП, і не повинна ручатися за регуляцію такої значної кількості цивільних питань. Інакшими словами, не справа це військової адміністрації визначати історичну політику, організовувати ярмарки, керувати громадським транспортом, захищати навколишню середу, відновлювати аварійні будинки, тощо.

Секретар як ТВО - ще більша криза легітимності. От хто його обирав?

Логічним висновком може бути розширення контролюючих органів самоврядування. В умовах, якщо муніципальні вибори неможливо провести (а на мою думку - цілком можливо. Партії мунради можуть висунути кандидата єдності, наприклад), то в нас є ще плеяда форм контролю за елітами - асамблеї жеребкуванням, "таунхоли", ба навіть обрання тимчасових представників від районів, компаній, громадського суспільства і профспілок як консультативного органу для муніципальної ради. Вже певні спроби, в дуже обмеженому форматі, організувати асамблею, були успішно проведені в Житомирі - і справді, є позитивний досвід навіть у нас.

Але поки - питання відкрите.

Сьогодні річниця народження Петра Григоренка, радянського генерала - дисидента, правозахисника і друга кримсько-татарського народу.

"Я прожив довге і складне життя, пережив часи смутні, бурхливі і страхітливі, заглядав смерті в очі. Був свідком руйнувань і пробудження; стрічався я з безліччю людей, дошукувався, захоплювався, помилявся і прозрівав, жив серед людей і для людей..."

Всім привіт, я Владислав. Цей канал був створений як мій персональний блог, щоб публікувати мої напрацювання і знахідки з історії, прогресивні політико-економічні теорії та думки про політику. Однією з цілей цього каналу було і є розвиток прогресивної лівої ідентичності, яка була б глибоко демократичною, близькою до українців, прагматичною і ідеалістичною.

Допоки я не почав активно дописувати і займатися лівої політикою і історією розмова про Українську Народну Республіку лівими була майже табуйована, проходили святкування "жовтневої революції", знання щодо кооперативного і лівого руху в Україні були мінімальними, а орієнтиром були — західні і російські ліві. Я радий бачити який неймовірний прогрес в цьому плані стався за останні роки, і сподіваюсь далі докладатися до теми.

Одночасно, я радий бачити підписників з поміркованих правих, націонал-демократів, лібералів та націоналістів. Це не те місце, де "ліберал" буде звучати як пейоратив чи образа. Це — хороша взаємодія і розвиток громадянського суспільства. Цей канал має особливу любов і повагу до покоління націонал-демократів, що вийшли з дисидентського руху, до Народного Руху України, до профспілкових активістів і до правозахисників, завдяки яким Україна наразі — не Білорусь.

Я дотримуюсь соціал-демократичних позицій, і вважаю, що ми всі повинні працювати на забезпечення загального блага, повинні брати на себе більше відповідальності, в першу чергу за себе, і обмежувати пориви експлуатації і егоїзму, що домінують в суспільстві. Я прихильник держави загального добробуту, планово-індикативної економіки і кооперативного ринку — позицій, доволі традиційних для українського руху — схожі або ідентичні тим, що висловлювали Шевченко, Франко, Петлюра та Винниченко, Шаповал, Багряний, Боровець, Кук, Полтава, Дзюба і Бадзьо, та інші.

Я вважаю за необхідним введення стелі багатства, в районі 100 мільйонів гривень. Надбагатство створює перепони до вільної демократичної конкуренції і створює несумісний з демократією баланс сил. Окрім того, не додає людині значно до щастя (людина, що має 50 мільйонів менше покращить своє життя і щастя від нього, якщо отримає ще 50 мільйонів. Людина, яка немає нічого, і отримає десять тисяч буде мати можливість набагато сильніше змінити своє життя на краще і стати щасливішим), так само надбгатство морально шкодить і людини, і спільноті, в якій людина знаходиться, роз'єднує цю спільноту і протиставляє її на класи багатих і бідних.

Я підтримую рівність прав, вибору життєвого шляху, тощо. Будь-які спроби перенести в Україну західну боротьбу з "воук" та інші охоти на відьом, цькування "не таких як всі" я вважаю принизливим до громадянського духу і свідомості, і загалом ницістю.

Вважаю нашу національну державу найбільшим досягненням, яке на жаль, захоплено олігархічною владою. Вважаю, нам треба розвивати українську та кримськотатарську та інші культури і нарешті займатися розвитком просторів культур народів України, а не українізацією лише на папері.

Вважаю основною проблемою теперішнього часу — бідність і олігархію, і прикладаю всі сили для боротьби з цими двома золами України. Але для того, щоб їх побороти, громадяни повинні переосмислити себе як спільність, як народ (як страшне слово — нація), і нарешті перестати мати хату скраю. Я друг кожного, хто бореться проти бідності і олігархії, та поважає базові права інших людей.

В принципі, це основне. В каналі більшість постів не втрачає актуальності — так як вони історичні. Я рідко повторююсь, тому завжди має сенс пролистувати канал і читати матеріали аж з дня створення — там особливо багато документів і цікавостей з історії УНР та діаспорської Української Революційно-Демократичної Партії Багряного.

УГВР — демократична фракція ОУН/УПА в еміграції випустило ряд критики Багряного — багато за що — за диктаторство, за емігранщину без підпори в України, за одночасно недостатню революційність і соціалізм. На що Іван Багряний випустив відповідь. Цитую.



«Що це за такі найпоступовіші демо­крати-(неемігранти)?

Як відомо, ця групка т. зв. ЗП УГВР не найліпші демократи, а не ким іншим, як недавніми найвищими провідниками ОУН(р), отими найліпшими, що керу­вали ОУН(р) під час війни й після війни, що були справжніми натхненниками й організаторами братовбивства, натхненниками терору супроти неоднодумців, а потім утекли від відповідальности перед історією під плащиком «демо­крати», очистившись ОУН(р) від себе. Хіба імена Лебедя-Рубана, Орловича і деяких інших не говорять самі за себе?

Ці герої, утікши на еміграцію так, як і всі інші, поміняли тут шкуру, як ніхто інший, і бавляться в «революційніших за всіх», бачу, навіть «керують» ще й всією Україною з редакції. Втирають очі. Це одна частина тих «революційних» демаговів, відламок колишнього проводу ОУН(р), гіршої (бо заляпані братньою кров’ю!) його частини (організатором і начальником СБ, організатором убивств, зрештою, був не зокрема, «фашист» Бандера, а уга­верівський «демократ» Лебедь-Рубан!

Друга частина цієї групи «революційних» демагогів — це ті комунізуючі елементи, що були свого часу викинуті з УРДП за марксистсько-ленінсько-сталінську ідеологію.

Ці вихідці з УРДП та ОУН зійшлись на спільній платформі боротьби за «безкласову Україну». Дивно, але факт — вони зійшлися на прокомуністичній платформі.

Чи, може, ні? Чи, може, теорія безкласового суспільства це не комуністична теорія?

(…) Дійсно, ідеологія т. зв. ЗП УГВР є сполучення більшовицько-гриньовського вчення про нацизм з майстренківським комунізмом. Причому крен зроблено в комунізм, де для яконайрадикальнішого замаскування вчорашнього «грішного місця» панів з ЗП УГВР» (р-революційна демагогія, 1952 р, Іван Багряний)

Всім привіт. Поки я на фронті, мені складно вести Республіку, зовсім нема часу писати публікації.

Республіка — соціально-прогресивний журнал, відкритий для ваших матеріалів, як статей, так і блогів. В тому числі художніх. Єдина рамка - це матеріали повинні бути політичними прогресивного спрямування.

Для подачі статті чи блога - пишіть мені, чи під цим постом.

Республіка

В Хартії воюють білоруські добровольці. За свою і нашу свободу.

Талановиті медійники Хартії записали про це сюжет. Слава Україні, Живе Беларусь!

youtu.be/bx4HVCQpOHU

Створення економіки, орієнтованої на загальне благо, вимагає фундаментальних змін у нашому розумінні створення цінності, структурі відносин між державним і приватним секторами та вимірюванні економічного успіху.

Нова лекція Маріанни Маццукато, всесвітньо відомої економістки.

https://www.youtube.com/watch?v=O2kHmVcoehY

У вигляді статті: https://open.substack.com/pub/marianamazzucato/p/directing-economic-growth-a-common

Маццукато, одна з напевно найвідоміших прихильниць теорій «республіканства» і «комунітаризму», тобто ідеї, що ми повинні будувати суспільство засноване на громадському обовʼязку і досягненню загального блага, на противагу колективному егоїзму.

Її стаття йде в філософію, етику, релігію, для того щоб пояснити, чому нам потрібна економіка націлена на загальне благо, як нам повернути мораль і дирекцію, взаємоповагу і співпрацю в наше суспільство, і як, іншого варіанту для процвітання в нас нема. Я дуже рекомендую.