Хочу поділитися цим постом лівого активіста з Німеччини. Загалом в нього цікавий канал, але в цьому випадку цікавіше вийшла дискусія в коментарях — справді, з документами, цитатами, допитами, і іншими матеріалами, які підтверджують наявність все-таки сильного ліво-реформістського крила ОУН і УПА, і причетність до цього крила Василя Кука (що доволі очевидно тим, хто вивчає тему)

Такі дискусії дуже корисні, а тема важлива для України, але маловідома, у лівих вона викликає страх і відразу, а ті праві, що в курсі, намагаються від ОУН і УПА відсторонитися, як від неправильних.

Як же я обожнюю Донбас.

Радий, що в нас зростає національна ідентичність. Я вважаю, що міцну і справедливу громадянську ідентичність можна побудувати лише на основі націй — «я кримський татарин, громадян України — своєї країни», захистом і плеканням цих спільнот, і подоланням цього конфлікту ідентичності на користь такій єрархії.

Взагалі, хороша статистика і динаміка.

Слід зауважити, що на старості років у травні 1991 р. В. Кук заявив, що він не підписував того листа, а його надсилання — справа рук КДБ. Проте існує думка, що у той час (у 1990-х) на нього тиснув суспільний вантаж глорифікації особи С. Бандери в Україні та комплекс провини за надто активну співпрацю з радянським режимом після арешту та за свій «Відкритий Лист до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та до всіх українців, що живуть за кордоном»: від 1960 р.

Знайшов цей матеріал @ManyTax

Полковник УПА Позичанюк

"Ворога б'ють його ж методами та його зброєю. Найдосконаліша і найсильніше зброя більшовизму - теорія класової боротьби - мусить бути повернена проти них самих. Тим більше, що це дуже гнучка й зручна теорія, яка криє в собі невичерпані можливості"

Універсал Української Головної Визвольної Ради (УГВР), 1944 р.

Ми, Українська Головна Визвольна Рада, присягаємо
Тобі, Український Народе:

Наша мета — Українська Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях.

Наш шлях — революційно-визвольна боротьба проти всіх займанців і гнобителів українського народу.

Будемо боротись за те, щоб Ти, Український Народе, був володарем на своїй землі. Будемо боротись за те, щоб усьому українському народові забезпечити участь у визначенні майбутнього державного
устрою УССД та її Конституції.

Будемо боротись за справедливий соціяльний лад без гніту і визиску.

На вівтарі цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя.

Віримо в Твої здорові сили, Український Народе, вони служать запорукою нашої перемоги.

Вітаємо боротьбу інших поневолених народів за своє визволення. З ними, зокрема з нашими сусідами, бажаємо жити в добросусідських взаєминах та співпрацювати у спільній
боротьбі при умові пошанування ними визвольної боротьби
українського народу.

Всі національні меншини, що живуть на українських землях, закликаємо включатися в українську визвольну боротьбу, їм забезпечуємо повні громадянські права в українській державі.

Коли 1941 р. спалахнула над Сходом воєнна пожежа й німецько-гітлерівські "іберменші", ідучи на зміну сталінській сатрапії, задумали закувати Україну в нові зайдани, український народ, вірний традиціям своєї дотогочасної визвольної боротьби, відповів стихійним, а відтак організованим опором на німецько гітлерівські спроби його поневолити.

Український народ не дав себе залякати німецькому теророві, він не зігнув спини перед узброєною до зубів німецькою імперією, як не згинав спини ніколи перед жодним наїздником упродовж своєї многострадальної, але славної історії, а раз станувши на становищі оборони рідної землі перед ворожим насиллям, він почав власними ударами відповідати на удари противника.

І це треба знати всім Вам, Дорогі Брати й Сестри, і всьому культурному світові. В оцій своїй крайнє ворожій поставі до німецьких загарбників видержали українські народні маси — українські селяни, робітники й трудова інтеліґенція, консеквентно від першого до останнього дня німецької окупації. Український народ не дав себе повести жодним Квіслінґам ні Муссертам, ні іншим наймитам, які прив'язали б нашу визвольну справу до воза чужих імперіялістичних інтересів, а всіх нечисленних платних аґентів чи наївних політичних спекулянтів, що хотіли здати український народ на ласку німецького сатрапа, він зумів змести з поверхні життя та викинути поза його борти.

Як УПА оцінювала Хвильового, Шумського, Скрипника? Відповідь — як "засвідченість українського національного генію" і спротиву.

"До генези УГВР" періоди українського спротиву. Випуск УГВР, 1944 р.

Хвильовизм, включаючи в себе нові проґресивні ідеї, став у скорому часі центром опору всього відродження, новітнього українства проти московсько-більшовіцьких імперіялістів. Це була нова стадія, великий щабель в розвитку української політичної думки та визвольної боротьби українського народу. Імена Хвильового, Шумського, Волобуєва, Скрипника та інших і їхні дії засвідчували здоровість українського генія, що навіть в умовах важкої більшовицької дійсности вмів себе виявити в усіх секторах суспільного життя та проводити свою лінію революційного самостійництва. Нічого дивного, що по речниках нової відродженої української визвольної ідеї слідував жорстокий більшовицький удар. Московські більшовики зразу побачили величезну загрозу, що йшла для них із України й підважувала їхні позиції не тільки на українських землях, але також серед інших поневолених народів СРСР. Бо те, що заслуговує на підкреслення зокрема сьогодні, в сучасній стадії революційно-визвольної боротьби українського народу — це всесоюзність політичної концепції хвильовизму, отже підготова й вимірювання удару в імперіялістичну Москву не тільки з України, але й із усіх інших поневолених московсько-більшовицькими загарбниками теренів.

УПА бореться проти "зрадників передових ідеалів великої революції 1917 p"

Той самий текст, що і згори.

"Щоб одначе маси повірили, що якраз ідея УССД є висловом
їхніх прагнень, і що та держава стане забезпеченням та га
рантом їхніх інтересів, — а оце довір'я мас було передумовою
їхньої активної участи в боротьбі, — треба було провести де
які передумови, а це:

1. Виказати безсумнівну чистоту української самостійницької ідеї й повну незалежність українських визвольних змагань за українську державу від будьяких сторонніх чинників;

2. Показати, наскільки самостійницька ідея є безпосередньо зв'язана з життям народу, з його інтересами, що на практиці означало ведення революційно-визвольної боротьби під
гаслом охорони народніх інтересів від окупантського знищення;

3. Вказати на соціяльно-проґресивний зміст української
самостійницької ідеї, зокрема на протилежність до соціяльно-реакційної більшовицької системи організації суспільства й знаряддя продукції;

4. Показати нашу революційну ідею й вести боротьбу на
тлі ширшої політичної концепції, що виходила б із факту, що
український народ веде боротьбу проти кліки імперіялістичних
обманців та зрадників передових ідеалів великої революції з
1917 p., та в комплексі цілого СРСР, отже в ряді поневолених
тим же імперіялізмом народів"

Оцій реакційній системі більшовизму, як системі най­більш жорстокої експлуатації народів і людини, протиставляв і протиставляє український самостійницький рух новий со­ціальний зміст української революційно-самостійницької ідеї. Він у основу поставив право народу й людини на вільний роз­виток, право людини на працю й забезпечення за нею кори­стання з її плодів, право селянина на землю, визволення ро­бітника з неволі заводу та зроблення його співвласником усіх засобів продукції і співкористувачем у зисках, при негайній ліквідації всіх більшовицьких систем визиску людини шляхом соц­змагань, стаханівщини і т. д.; забезпечення права трудової інтелігенції на вільне, ніким необмежуване виконування влас­ної професії, справжню соціальну охорону жінок, дітей, мо­лоді та інше.

Програмові постанови й соціальний зміст самостійницької боротьби був опрацьовуваний довгими роками представниками всіх суспільних верств українського народу з усіх українських земель і він включає в себе тільки такі елементи, які виправдали себе в житті, далекі від будь-яких тільки теоретичних плянів і концепцій. Крім того оцей новий соціальний зміст української самостійницької ідеї кується в боротьбі й вартість його основ­них положень випробовується зразу в житті, в зустрічі з власними масами й у ударах з ворогом. В цьому його незламна сила.

Моя професійна думка: УПА — це здебільшого націонал-комуністична організація. Думка, яка небезпечна для правих, але також для багатьох українських лівих, яким складно мати цю дискусію. Через це часто перші повторюють наративи других і навпаки, праві розповідають про УПА з радянських книжок, лише зі знаком "+", а ліві поділяють бандерівську перспективу стосовно УПА.

Вдячний Українській Соціалістичній лігі, малій троцькістській організації, члени якої одні з небагатьох, хто цей момент зрозумів, хоч раніше така позиція була мейнстрімною — схожих думок дотримувались такі ікони націонал-комунізму, як Іван Майстренко чи Володимир Винниченко. Час від часу публікую матеріали на цю тему, сподіваюсь вони будуть корисними

Річниця з дня народження Іванни Блажкевич, політичної діячки Соціалістично-Радикальної партії, авторки дитячих казок, людини трагічної долі — власні діти якої були вбиті в ході польської пацифікації.

До списків перейменувань від УІНП не попав відомий російський соціаліст Герцен. Натомість, він попав у список виключень — за свою підтримку незалежності України. Він один з небагатьох діячів, які знаходяться в цьому списку

Заки Валиди — башкірський соціаліст, який був лідером визвольної боротьби башкірського народу. Його мемуари дуже цікаві і наявні у відкритому доступі.

Националисты - это иммунитет своего народа.

Когда у нации все хорошо, она развивается как независимый субъект, процветает, растет в численности, то националисты являются ненужным элементом у которых нет особой поддержки населения. Но все меняется, когда народ находится в беде, когда он захвачен и порабощен. Когда народ лишают языка, веры, культуры, истории и национальной идентичности, на первый план выходят бескомпромиссные националисты.
Задача националистов и в целом Национального Движения освободить свой народ от колонизации и сделать его независимым. Практически у всех народов которые в прошлом были захвачены и порабощены национальными героями являются те личности, которые боролись за свободу своего народа. Все они были именно националистами и предводителями или активными участниками Национально-освободительных движений: Салават Юлаев, Нельсон Мандела, Уильям Уоллес, Жанна д' Арк, Махатма Ганди, Заки Валиди, Симон Боливар, Джохар Дудаев, Алихан Букейханов и многие другие. Сегодня у башкирского народа наступило такое время, когда на первый план должны выйти именно башкирские националисты и Башкирское Национально-освободительное движение. А сам башкирский народ, если он хочет свободы и независимости, должен поддерживать своих националистов и помогать им во всем.
Или башкиры выберут остаться под властью оккупантов и станут удобрением для произростания и развития русского народа или они напрягут все свои силы и вступят в борьбу за свою свободу и независимость.

Мобілізуюсь чи шо

Доброго часу сутінок пацанам пацанесам і небінарним принцесам. 
Ну от і настав що називається мій звьоздний час. 
Видалив родичів яким поки рано знати з каналу і от нарешті можу це нормально сказати - в кінці цього місяця я маю намір остаточно підписати контракт і відправитись в учєбку. 
Для цього мотаюсь по всяким курсам підготовки, щось вчу в інеті, психологічно готуюсь (втретє за рік передивляюсь сагу про вінланд). Якщо ви маєте рекомендації чи побажання - велком ту коментарі.

Взагалі цим постом хочу трошки анонсувати прилів творчості на моєму каналі - сподіваюсь до кінця місяця вийде щось прикольне, хто відписався підписуйтесь назад. Також вже тиждень є бажання пострімить вам рімку за фашистів (заодно попиздіти за все підряд) - якщо є бажаючи на таке також велком ту коментрі або реакції. Постік про те що мене мотивувало таки взяти на себе цю відповідальність теж обов'язково на днях буде.  А ну і раптом тут є бажаючі доєднатись до проєкту "Спілки Художнього Тероризму імені Прикольної Хуйні" щоб можливо встигнути зробити "соластальгія 2" теж активізуйтесь, я ж не атлант з широкою рамою, щоб це все встигнуть зробить.

Ну і підтримку фінансову я у вас теж попрошу, але вже з приколами. Нижче ви можете побачити сублімацію моїх думок у вигляді невеличких картин. Мені щиро подобається їх малювати, але щоб вони далі тут в мене не пилились, хочу їх продати - а на виручені гроші поїсти щось окрім соєвого текстурату + якщо намалюю ще і їх куплять, оплачу собі нормальні курси з пілотування фпв й пайки (і той і той по 2к блять). Буду вдячний хоч за поширення, хоч за покупку, хоч за звичайний донат (5457082523398241), та і просто за слова підтримки буду вдячний, бо будемо чесні - страшно пізда. Але пропітляєм в будь-якому випадку.

Дякую за увагу, ще почуємось)

Томас Маршалл, британський соціолог у сфері дослідження громадянства середини двадцятого століття, один з найвпливовіших "класиків" у сфері дослідження громадянства (т. зв. citizenship studies) мав свою унікальну соціологічно-політичну теорію, щодо майбутнього кращого суспільства. Його перевертала догори дригом марксизм, і цим відкрила величезний політичний потенціал. За Марксом, саме клас є рушійною силою історії, і розвиток історії в прогресивний напрям піде за рахунок універсалізації і підпорядкування національних та інших відмінностей до класових, і шляхом досягнення перемоги в класовому конфлікті робітничим класом, створить людство вільних людей

Для Маршалла поняття громадсько-національного було тією силою — де боротьба спільноти за національно-громадські права, свою спільність і спільне життя стає універсалізуючою силою, де ідея спільних прав і спільних обов'язків стає тим рушієм, що підпорядковує собі класові і інші розбіжності, і в кінці, чим більше спільнота досягає своїх прав, тим більше ці класові відмінності нівелює, до того моменту, допоки класи перестають існувати. На його думку, процес здобуття спільнотою прав в боротьбі, а також процес використання цих прав якраз і призводить до цього прогресивного руху вгору до соціальної, політичної і економічної рівності.

В усіх цих трьох категоріях перерахованих в минулому реченні автор допускає "кількісну, а не якісну нерівність", щодо економічної нерівності, він трактує це в Русоівському значенні: жодна людина не повинна бути настільки бідною, щоб бути змушеною продавати себе, і настільки багатою, щоб мати змогу когось купити. Така ж логіка поширюється і на соціально-політичну сферу, і має інструментальне значення у функціонування громадянської спільноти, спільної держави, взаємопорозуміння між членами народу, тощо.

"Громадянство також мало інтегруючий ефект, або, принаймні, було важливим складником інтеграційного процесу. У наведеному уривку Мейн говорив про дофеодальні суспільства як про такі, що об’єднані почуттям і тримаються на вигаданій основі. Під вигаданою основою він мав на увазі родову спорідненість або вигадку про спільне походження. Громадянство вимагає іншого виду зв’язку — безпосереднього відчуття належності до спільноти, заснованої на вірності певній цивілізації, яка є спільним надбанням цієї спільноти. Це — вірність вільних людей, наділених правами та захищених спільним законом. Розширення інтегруючого і визвольного потенціалу громадянства стимулюється як боротьбою за здобуття цих прав, так і насолодою від їхнього використання, коли вони вже здобуті

Це зростаюче національне усвідомлення, це пробудження громадської думки та перші ознаки відчуття належності до спільноти й спільної спадщини не мали жодного матеріального впливу на класову структуру та соціальну нерівність із простої й очевидної причини: навіть наприкінці XIX століття маси робітничого люду не мали ефективної політичної влади. На той час виборче право вже було досить поширеним, але ті, хто нещодавно його здобув, ще не навчилися ним користуватися. Політичні права засновані на ідеї громадянства, і що виходили за межі індивідуальних прав, містили в собі потенційну загрозу для капіталістичної системи, хоча ті, хто обережно поширював ці права на нижчі соціальні прошарки, ймовірно, не усвідомлювали, наскільки великою була ця небезпека. Вони навряд чи могли передбачити, яких величезних змін можна було досягти мирним використанням політичної влади — без насильницької та кривавої революції, в періоди, коли ще не існувало держав загального добробуту".

— Громадянство і Соціальний клас, Томас Маршалл, 1950 р.