Forwarded from Низовина
🔹«Бунтівна людина» Альбера Камю;
🔹«Махно-пак»: «Спомини» Нестора Івановича Махна та «Історія махновського руху» Петра Аршинова;
🔹Петро Кропоткін: збірка творів (куди входять «Сучасна наука і анархія» + «Хліб і воля»), а також «Нотатки революціонера«
🔹«Робота» від анархістського колективу Crimethinc.
🫶Долучайтеся! Зробимо гарну справу разом!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤3👍2🥰1
Промова Івана Дзюби на мітингу пам'яті жертв Бабиного Яру, 1966 р.
“Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів […] В часи Сталіна були одверті, очевидні спроби зіграти на взаємних упередженнях частини українців і частини євреїв, спроби під виглядом єврейського буржуазного націоналізму, сіонізму тощо – обрубувати єврейську національну культуру, а під виглядом українського буржуазного націоналізму – українську національну культуру. Ці хитро обмислені кампанії завдали шкоди обом народам і не сприяли їх здруженню, вони тільки додали ще один прикрий спомин у тяжку історію обох народів і в складну історію їх взаємин. […] Ми, українці, повинні в своєму середовищі боротися з будь-якими проявами антисемітизму чи неповаги до єврея, нерозуміння єврейської проблеми. Ви, євреї, повинні в своєму середовищі боротися з тим, хто не поважає української людини, української культури, української мови, хто несправедливо вбачає в кожному українцеві прихованого антисеміта. Ми повинні вижити всяке людиноненависництво, пересилити всякі непорозуміння і всім своїм життям вибороти справжнє братерство”.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/pamiat-zemli-babin-iar-ivana-dziubi
“Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів […] В часи Сталіна були одверті, очевидні спроби зіграти на взаємних упередженнях частини українців і частини євреїв, спроби під виглядом єврейського буржуазного націоналізму, сіонізму тощо – обрубувати єврейську національну культуру, а під виглядом українського буржуазного націоналізму – українську національну культуру. Ці хитро обмислені кампанії завдали шкоди обом народам і не сприяли їх здруженню, вони тільки додали ще один прикрий спомин у тяжку історію обох народів і в складну історію їх взаємин. […] Ми, українці, повинні в своєму середовищі боротися з будь-якими проявами антисемітизму чи неповаги до єврея, нерозуміння єврейської проблеми. Ви, євреї, повинні в своєму середовищі боротися з тим, хто не поважає української людини, української культури, української мови, хто несправедливо вбачає в кожному українцеві прихованого антисеміта. Ми повинні вижити всяке людиноненависництво, пересилити всякі непорозуміння і всім своїм життям вибороти справжнє братерство”.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/pamiat-zemli-babin-iar-ivana-dziubi
Локальна історія
Пам’ять землі: Бабин Яр Івана Дзюби
На роковини трагедії в Бабиному Яру Іван Дзюба виступив із промовою, яка порушила табу радянської цензури й стала символом гідності української інтелігенції — Локальна історія
❤14🤩1
Forwarded from Прогресильні
Прогресильні захисники та захисниці, шановні ветерани, українці та українки!
Сьогодні ми відзначаємо важливі для нашої держави свята — День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День ветерана.
Ці дати нагадують нам про незламність українського духу, мужність та відданість тих, хто стоїть і стояв на захисті рідної землі, свободи та незалежності.
Щиро дякуємо кожному захиснику та захисниці, кожній воїтельці, кожному ветеранові за їхню силу, відвагу та жертовність.
Ваш подвиг — це основа нашого сьогодення і запорука майбутнього вільної та сильної України.
Бажаємо міцного здоров’я, миру, шани від суспільства та перемоги, яка об’єднає всіх нас у світлій Україні! 💙💛
📱Сайт | Фейсбук | Інстаграм | Твітер | Ютуб | LinkedIn
Сьогодні ми відзначаємо важливі для нашої держави свята — День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День ветерана.
Ці дати нагадують нам про незламність українського духу, мужність та відданість тих, хто стоїть і стояв на захисті рідної землі, свободи та незалежності.
Щиро дякуємо кожному захиснику та захисниці, кожній воїтельці, кожному ветеранові за їхню силу, відвагу та жертовність.
Ваш подвиг — це основа нашого сьогодення і запорука майбутнього вільної та сильної України.
Бажаємо міцного здоров’я, миру, шани від суспільства та перемоги, яка об’єднає всіх нас у світлій Україні! 💙💛
📱Сайт | Фейсбук | Інстаграм | Твітер | Ютуб | LinkedIn
❤10🫡4
Вітаю всіх друзів і побратимів, що служать у Збройних Силах України та Національній Гвардії України, ветеранів і нинішніх військовослужбовців.
Всім сил, обійняв
Всім сил, обійняв
❤19
Кому цікаво.
Треба буде якось також подивитися ветеранські кооперативи, і зробити про них пост.
Треба буде якось також подивитися ветеранські кооперативи, і зробити про них пост.
❤6
Forwarded from Litosvita
У блозі зібрали видавництва, які з’явилися завдяки військовим і ветеранам 💚
Вони доводять: навіть після найважчих випробувань можна творити, надихати й ділитися сенсами.
Сьогодні ми можемо подякувати їм не лише словами, а й діями — купивши книжку й підтримавши видавництва.
Вони доводять: навіть після найважчих випробувань можна творити, надихати й ділитися сенсами.
Сьогодні ми можемо подякувати їм не лише словами, а й діями — купивши книжку й підтримавши видавництва.
❤9
Я підписав відкритий лист від УІНП з закликом відновитм форум істориків України і Польщі для обʼєктивного дослідження УПА і Волинської різні. Криміналізація дискусії має під собою ксенофобські мотиви, одночасно закриває можливість прийти до обʼєктивної оцінки подій. Така криміналізація не відстоює інтереси жертв, але слугує популізму нинішнього консервативно-правого курсу президента Навроцького.
«Вважаємо, що найбільш оптимальним шляхом вирішення питань спільної трагічної історії мало б бути продовження пошуково-ексгумаційних робіт на територіях обох країн з метою гідного вшанування пам’яті жертв тих подій – як українців, так і поляків.
Одночасно з цим спільна робота українсько-польського Форуму істориків відповідала б нашим спільним інтересам щодо встановлення винних осіб у всіх злочинах, скоєних проти мирного українського та польського населення на територіях Волині та Галичини.
Впевнені, що разом з нашими польськими колегами маємо проявити мудрість і відповідальність та знаходити порозуміння щодо найскладніших сторінок нашого минулого заради спільного європейського майбутнього та спільними зусиллями подолати нашого одвічного російського ворога»
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/vidkryta-zayava-predstavnykiv-istorychnoyi-spilnoty-ukrayiny-otwarte-oswiadczenie-przedstawicieli-srodowiska-historycznego-ukrainy?fbclid=IwdGRleANMNrJleHRuA2FlbQIxMQABHt0HoOuvbk-lD6Y5DiL_5fveGjLWIbVQpmAWtafUkgUiygtQmgsCvG7MbM51_aem_IeFbXG5praZEb17JcVmZuA
«Вважаємо, що найбільш оптимальним шляхом вирішення питань спільної трагічної історії мало б бути продовження пошуково-ексгумаційних робіт на територіях обох країн з метою гідного вшанування пам’яті жертв тих подій – як українців, так і поляків.
Одночасно з цим спільна робота українсько-польського Форуму істориків відповідала б нашим спільним інтересам щодо встановлення винних осіб у всіх злочинах, скоєних проти мирного українського та польського населення на територіях Волині та Галичини.
Впевнені, що разом з нашими польськими колегами маємо проявити мудрість і відповідальність та знаходити порозуміння щодо найскладніших сторінок нашого минулого заради спільного європейського майбутнього та спільними зусиллями подолати нашого одвічного російського ворога»
https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/vidkryta-zayava-predstavnykiv-istorychnoyi-spilnoty-ukrayiny-otwarte-oswiadczenie-przedstawicieli-srodowiska-historycznego-ukrainy?fbclid=IwdGRleANMNrJleHRuA2FlbQIxMQABHt0HoOuvbk-lD6Y5DiL_5fveGjLWIbVQpmAWtafUkgUiygtQmgsCvG7MbM51_aem_IeFbXG5praZEb17JcVmZuA
УІНП
Відкрита заява представників історичної спільноти України / Otwarte oświadczenie przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy
Відкрита заява представників історичної спільноти України щодо намірів деяких політичних сил Польщі на законодавчому рівні засудити діяльність УПА та ОУН(б), пр...
❤13😭1
87% українців підтримують м'яку українізацію.
Колись я мав дискусію з минулою членкинею Ради Соціального Руху в коментарях Поступу, її позиція була зазначена так: "Тук-тук, автор! На связи украинцы. Нас русскоговорящих около половины, и украинизироваться мы не планируем. Удачи найти контакт с реальностью".
Зараз авторка цих слів відійшла від СР і створює свою окрему організацію разом з прихильниками, а в СР є надія прийняти замість реакційно-консервативної, адекватну позицію (або точніше — вернутися до позиції, яку організація мала у 2022 р.).
Сподіваюсь відхід таких людей побудить деякі частини лівого руху значно переглянути свої позиції
Колись я мав дискусію з минулою членкинею Ради Соціального Руху в коментарях Поступу, її позиція була зазначена так: "Тук-тук, автор! На связи украинцы. Нас русскоговорящих около половины, и украинизироваться мы не планируем. Удачи найти контакт с реальностью".
Зараз авторка цих слів відійшла від СР і створює свою окрему організацію разом з прихильниками, а в СР є надія прийняти замість реакційно-консервативної, адекватну позицію (або точніше — вернутися до позиції, яку організація мала у 2022 р.).
Сподіваюсь відхід таких людей побудить деякі частини лівого руху значно переглянути свої позиції
NV
Soft Ukrainization backed by 87% of Ukrainians — poll
A strategy of “soft Ukrainization” — strengthening the Ukrainian language without pressuring the everyday use of Russian — is supported by 87% of Ukrainians, with 53% calling it fully acceptable and 10% rejecting it, according to a Kyiv International Institute…
❤17🤩1
До річниці Івана Багряного — революційного митця, демократа, лівого активіста.
Вчора була річниця народження Івана Багряного, неймовірного письменника і автора (в тому числі віршів і пісень), але і політичного активіста, напевно, одного з найбільш надихаючих для мене.
Багряний був прихильником т. зв. «Трудової України», будучи зі сходу, вважав за необхідне вихід за межі вузького західно-східного поділу, будучи лібералом, вважав за необхідне Україну як державу парламентської демократії, верховенства права, різномаїття, соціального захисту і прав людини. Будучи революційним демократом, Багряний вважав, що економічно-соціальна сфера, так само як і політична, повинна керуватися народом на основі повної трудової власності над акціями у підприємствах, персонального землеволодіння і сільськогосподарських регіонах, та відсутність людей, значно багатших чи значно бідніших. Він зазначав, що «ми вийшли зі світу, що в своїй настанові наставлений проти соціал-комунізму, і в той же час лівий, сугубо демократичний. Через те ми не можемо бути, а ні угодовцями до світу комуністичного, а ні пʼятою колоною капіталізму чи тим паче оплотом реакції».
Такими ж були політичні настанови Багряного:
Ми за демократію в найглибшому її розумінні (...)
Ми за ту демократію, при якій господарем в Україні мав би бути тільки сучасний український, реальний нарід — нарід українських робітників, селян та трудової інтелігенції
Ми боремося (...) За Українську Народну Республіку. Тому ми:
антитоталітаристична
антикомуністична
антифашистівська й
антимонархічна партія
(...) Поряд з цим до нашої ідеології (...) належать ще такі конкретні речі:
а) Боротьба за соціяльну впорядкованість, проти визиску людини людиною, тобто — ідея соціяльної справедливости (…)»
З важливою річницею важливої людини.
Вчора була річниця народження Івана Багряного, неймовірного письменника і автора (в тому числі віршів і пісень), але і політичного активіста, напевно, одного з найбільш надихаючих для мене.
Багряний був прихильником т. зв. «Трудової України», будучи зі сходу, вважав за необхідне вихід за межі вузького західно-східного поділу, будучи лібералом, вважав за необхідне Україну як державу парламентської демократії, верховенства права, різномаїття, соціального захисту і прав людини. Будучи революційним демократом, Багряний вважав, що економічно-соціальна сфера, так само як і політична, повинна керуватися народом на основі повної трудової власності над акціями у підприємствах, персонального землеволодіння і сільськогосподарських регіонах, та відсутність людей, значно багатших чи значно бідніших. Він зазначав, що «ми вийшли зі світу, що в своїй настанові наставлений проти соціал-комунізму, і в той же час лівий, сугубо демократичний. Через те ми не можемо бути, а ні угодовцями до світу комуністичного, а ні пʼятою колоною капіталізму чи тим паче оплотом реакції».
Такими ж були політичні настанови Багряного:
Ми за демократію в найглибшому її розумінні (...)
Ми за ту демократію, при якій господарем в Україні мав би бути тільки сучасний український, реальний нарід — нарід українських робітників, селян та трудової інтелігенції
Ми боремося (...) За Українську Народну Республіку. Тому ми:
антитоталітаристична
антикомуністична
антифашистівська й
антимонархічна партія
(...) Поряд з цим до нашої ідеології (...) належать ще такі конкретні речі:
а) Боротьба за соціяльну впорядкованість, проти визиску людини людиною, тобто — ідея соціяльної справедливости (…)»
З важливою річницею важливої людини.
❤🔥9❤5
Комплекс соціальної неповноцінності як основна риса сучасного капіталізму
(цей текст, психологія марксистського соціалізму, був покликаний критикувати марксистську ортодоксію на початку 1920-х. Така критика переводила соціалізм з більш економістично-домінованої теорії до соціально-політичної, більше ставлячи питання про політико-економічну владу, а не «прогрес історії»)
«Почуття справедливості обурене не стільки тим, що багатство капіталістів дає такі величезні можливості споживання (насправді, більшість великих промисловців, видатних підприємців і великих фінансистів — це працьовиті люди, поглинені своєю діяльністю, а часто й аскети), скільки тим, що вони володіють колосальним впливом як власники засобів виробництва. Це влада, яка видається аморальною, оскільки вона є владою без відповідальності і тому порушує всі етичні канони — чи то демократичні, християнські, чи будь-які інші.
Суть звинувачення проти капіталізму полягає не стільки в тому, що капіталісти привласнюють додаткову вартість; а в тому, що, зробивши це, вони використовують її для забезпечення соціального панування, яке перетворює некапіталістів на прості знаряддя капіталістичної волі. Тому те, що спонукає робітника підняти прапор класової боротьби, — це не усвідомлення його інстинкту до набуття. Мотиви значно складніші й набагато глибше вкорінені в емоційному житті, ніж простий інстинкт до набуття. Вони походять із того, що в сучасній психології називається комплексом соціальної неповноцінності»
(цей текст, психологія марксистського соціалізму, був покликаний критикувати марксистську ортодоксію на початку 1920-х. Така критика переводила соціалізм з більш економістично-домінованої теорії до соціально-політичної, більше ставлячи питання про політико-економічну владу, а не «прогрес історії»)
«Почуття справедливості обурене не стільки тим, що багатство капіталістів дає такі величезні можливості споживання (насправді, більшість великих промисловців, видатних підприємців і великих фінансистів — це працьовиті люди, поглинені своєю діяльністю, а часто й аскети), скільки тим, що вони володіють колосальним впливом як власники засобів виробництва. Це влада, яка видається аморальною, оскільки вона є владою без відповідальності і тому порушує всі етичні канони — чи то демократичні, християнські, чи будь-які інші.
Суть звинувачення проти капіталізму полягає не стільки в тому, що капіталісти привласнюють додаткову вартість; а в тому, що, зробивши це, вони використовують її для забезпечення соціального панування, яке перетворює некапіталістів на прості знаряддя капіталістичної волі. Тому те, що спонукає робітника підняти прапор класової боротьби, — це не усвідомлення його інстинкту до набуття. Мотиви значно складніші й набагато глибше вкорінені в емоційному житті, ніж простий інстинкт до набуття. Вони походять із того, що в сучасній психології називається комплексом соціальної неповноцінності»
❤6❤🔥3👍1
Першого жовтня Трудові ініціативи організували важливу подію про трудові і ветеранські права, разом з соціальними активістами, включаючи мого давнього знайомого, офіцера ЗСУ Богдана Тицького, члена "чорного комітету" — націонал-демократичної, лівої, анархістської організації.
Подальше ознайомлення за посиланням — https://www.facebook.com/share/p/14Q3tYnZjrG/
Подальше ознайомлення за посиланням — https://www.facebook.com/share/p/14Q3tYnZjrG/
❤🔥5🔥2
87% українців підтримують «м’яку українізацію». Політика, яка ще десять років тому здавалася лише мріями для найпрогресивніших українців, сьогодні є найпопулярнішою в Україні.
Дзюба, автор «Русифікація чи інтернаціоналізм», неодноразово казав в інтерв’ю, що процес русифікації в СРСР гальмувався саме завдяки компромісам між націонал-комуністами та більшовиками, інституціями, створеним на його основі; завдяки досягненням українців під час українізації.
Однак коли СРСР розпався, політика русифікації у нібито незалежній Україні вирвалася з-під будь-якого контролю. Не залишилося інституцій, що могли б стримувати асиміляцію; натомість існувала лише формальна демократія, яка давала змогу вже впливовим ставати ще впливовішими та нав’язувати своє бачення суспільству через медіа, видавництва, зв’язки з Росією, сіяння поділу між регіонами України й виховання специфічної антиукраїнської мовної ментальності. Простір для української мови та для України ставав усе більш репресивним.
Ситуація дещо змінилася під час Євромайдану. Але справжні зміни відбулися лише після 2022 року — реактивно, і тільки тепер українська мова стоїть на більш-менш рівних із російською в Україні, причому лише завдяки низовій діяльності.
Як писав український соціаліст-дисидент Бадзьо:
"Новітній імперській ідеології підкорення України не протиставлено ідеологію української правди-свободи, українського права жити. У цьому наша визначальна слабкість, у цій нашій слабкості – сила супротивника.
А правда проста і для чесних людей самозрозуміла чи може стати зрозумілою. Людина, будучи істотою унікальною і водночас суспільною, живе у своєму індивідуальному світі, природним чином (через мову, зв’язок поколінь та освіту) пов’язаному з колективним світом національної культури та історії. Жити у власному національному світі – природне право людини. На цій правовій аксіомі виросла сама ідея національної меншини, її права на автономне культурне життя.
Національний світ росіян («Русский мир»; так називається відомий благодійний фонд, поняття популярне і загальновживане в літературі), євреїв та інших національних меншин України повнокровний і безпечний, ми не втручаємося в нього, отже, для своїх носіїв він цілком комфортний, якщо, звичайно, у них немає імперських зазіхань на наші права, немає прагнення зберегти своє панівне становище в українському суспільстві.
Український світ репресований, репресивний і загрожений.
Репресований ворожим спадком минулого і потужним неоімперським зазіханням на нього уже після проголошення української державної незалежності.
Для індивідуальної свідомості він і сам репресивний своєю несформованістю, браком національної солідарності, майже повною відсутністю публічного представництва на політичному рівні (відсутність у народу повноцінного політичного проводу).
Особливо руйнівний і небезпечний останній чинник: патріотична державницька політика Президента В. Ющенка не має продовження, конкретизації, гуманітарного наповнення у вигляді цілісної політико-ідеологічної доктрини, покладеної в основу програми та публічної діяльності організованої політичної сили. Отже, український індивідуальний світ («я») залишається без психологічної підтримки з боку колективного «ми» народу – шлях для подальшої русифікації українців прокладено, природний процес нашого національного відродження потужно загальмовано"
Наше колективне «ми» досі розбите, загрожене, навіть не повністю створене. Український світ ніколи не мав автономного життя, ніколи не мав власного простору в незалежній Україні, і лише тепер він у процесі формування. Нам потрібна Україна, де українці зможуть говорити українською як рідною, а не російською, яку згодом болісно будуть перевчати в дорослому віці, щоб відновити зв’язок із власною культурою та долати травму від русифікації. Люди мають право насолоджуватися своєю культурою, мати власний культурно-мовний простір.
Дзюба, автор «Русифікація чи інтернаціоналізм», неодноразово казав в інтерв’ю, що процес русифікації в СРСР гальмувався саме завдяки компромісам між націонал-комуністами та більшовиками, інституціями, створеним на його основі; завдяки досягненням українців під час українізації.
Однак коли СРСР розпався, політика русифікації у нібито незалежній Україні вирвалася з-під будь-якого контролю. Не залишилося інституцій, що могли б стримувати асиміляцію; натомість існувала лише формальна демократія, яка давала змогу вже впливовим ставати ще впливовішими та нав’язувати своє бачення суспільству через медіа, видавництва, зв’язки з Росією, сіяння поділу між регіонами України й виховання специфічної антиукраїнської мовної ментальності. Простір для української мови та для України ставав усе більш репресивним.
Ситуація дещо змінилася під час Євромайдану. Але справжні зміни відбулися лише після 2022 року — реактивно, і тільки тепер українська мова стоїть на більш-менш рівних із російською в Україні, причому лише завдяки низовій діяльності.
Як писав український соціаліст-дисидент Бадзьо:
"Новітній імперській ідеології підкорення України не протиставлено ідеологію української правди-свободи, українського права жити. У цьому наша визначальна слабкість, у цій нашій слабкості – сила супротивника.
А правда проста і для чесних людей самозрозуміла чи може стати зрозумілою. Людина, будучи істотою унікальною і водночас суспільною, живе у своєму індивідуальному світі, природним чином (через мову, зв’язок поколінь та освіту) пов’язаному з колективним світом національної культури та історії. Жити у власному національному світі – природне право людини. На цій правовій аксіомі виросла сама ідея національної меншини, її права на автономне культурне життя.
Національний світ росіян («Русский мир»; так називається відомий благодійний фонд, поняття популярне і загальновживане в літературі), євреїв та інших національних меншин України повнокровний і безпечний, ми не втручаємося в нього, отже, для своїх носіїв він цілком комфортний, якщо, звичайно, у них немає імперських зазіхань на наші права, немає прагнення зберегти своє панівне становище в українському суспільстві.
Український світ репресований, репресивний і загрожений.
Репресований ворожим спадком минулого і потужним неоімперським зазіханням на нього уже після проголошення української державної незалежності.
Для індивідуальної свідомості він і сам репресивний своєю несформованістю, браком національної солідарності, майже повною відсутністю публічного представництва на політичному рівні (відсутність у народу повноцінного політичного проводу).
Особливо руйнівний і небезпечний останній чинник: патріотична державницька політика Президента В. Ющенка не має продовження, конкретизації, гуманітарного наповнення у вигляді цілісної політико-ідеологічної доктрини, покладеної в основу програми та публічної діяльності організованої політичної сили. Отже, український індивідуальний світ («я») залишається без психологічної підтримки з боку колективного «ми» народу – шлях для подальшої русифікації українців прокладено, природний процес нашого національного відродження потужно загальмовано"
Наше колективне «ми» досі розбите, загрожене, навіть не повністю створене. Український світ ніколи не мав автономного життя, ніколи не мав власного простору в незалежній Україні, і лише тепер він у процесі формування. Нам потрібна Україна, де українці зможуть говорити українською як рідною, а не російською, яку згодом болісно будуть перевчати в дорослому віці, щоб відновити зв’язок із власною культурою та долати травму від русифікації. Люди мають право насолоджуватися своєю культурою, мати власний культурно-мовний простір.
❤7🔥3🤩2
Зараз ми маємо ситуацію, коли російськомовних значно більше, ніж цього хотіли б самі російськомовні українці: ті, хто говорить російською, не мають достатньо сили й енергії, щоб змінити свої давні звички. Але вони хочуть, щоб їхні діти розірвали це коло, щоб вільно говорили українською, писали й співали українською, досліджували українською. Це наше завдання як прогресивних сил — дати цей шанс наступним поколінням.
Здається, єдині розбіжності тут стосуються темпу — наскільки швидко має відбуватися українізація, яким має бути баланс між революційним зламом і тяглістю, як і в який спосіб зберегти суспільну єдність під час реалізації таких революційних політик тощо. Це варта уваги дискусія, і відповіді для різних людей і середовищ можуть і навіть повинні бути різними.
Інше важливе питання — запобігання формуванню протилежної мовно-політично-культурної реакційної ідентичності — тієї, яку так ретельно плекала Росія: поділ українців на «сорти», на українців «першого» і «другого» ґатунку; боротьба за кожну людину, щоб вона не потрапила в полони російської крайньо правої ідеології через таке констроювання ідентичностей. Усунення ідеї про росіян як «старших братів», які мають «учити» українців; недопущення ідеї, нав’язуваної медіа, про окрему проросійську «східну ідентичність»; і найважливіше — не знецінювати людину через мову, якою вона розмовляє.
Зараз усе частіше мова стає політичним вибором — і це абсолютно зрозуміло. Однак у цьому процесі важливо не нав’язувати цю політичну ідентичність людям, для яких мова не є політичним маркером — не ставити дорівнює між тими, хто голосує за ультраправі проросійські сили, відстоює КДБ-Церкву та інше, і ті, які розмовляють російською, і працюють на благо України. І навіть з першими треба вчитися переконувати.
У одному зі своїх виступів український дисидент В. Чорновіл казав:
«Вони хочуть розділити нас за національністю. Я нещодавно повернувся з Луганщини, де більшість говорить російською. Окрім групки партократів — усі мене розуміли! І українці, і росіяни, і україномовні, і російськомовні, й інші. Ми не повинні замикатися у своїх "національних квартирах", ми всі, хто тут живе, є народ України, і всі разом маємо будувати тут добробут і щасливе життя — для себе, для наших синів, для онуків» — такий патріотичний підхід повинен стати в центрі дискусії.
https://english.nv.ua/amp/opituvannya-kmis-radikalna-ukrajinizaciya-priynyatna-dlya-63-ukrajinciv-50549606.html?fbclid=IwRlRTSANMNi1leHRuA2FlbQIxMQABHumjcBzI7fF8MMnpGARDngA5RXbDvTpPzT0-urYXAXy7alRm-dsGfBqaDT6q_aem_Tv5haKSiTZ_czcmH3JDR6w
Здається, єдині розбіжності тут стосуються темпу — наскільки швидко має відбуватися українізація, яким має бути баланс між революційним зламом і тяглістю, як і в який спосіб зберегти суспільну єдність під час реалізації таких революційних політик тощо. Це варта уваги дискусія, і відповіді для різних людей і середовищ можуть і навіть повинні бути різними.
Інше важливе питання — запобігання формуванню протилежної мовно-політично-культурної реакційної ідентичності — тієї, яку так ретельно плекала Росія: поділ українців на «сорти», на українців «першого» і «другого» ґатунку; боротьба за кожну людину, щоб вона не потрапила в полони російської крайньо правої ідеології через таке констроювання ідентичностей. Усунення ідеї про росіян як «старших братів», які мають «учити» українців; недопущення ідеї, нав’язуваної медіа, про окрему проросійську «східну ідентичність»; і найважливіше — не знецінювати людину через мову, якою вона розмовляє.
Зараз усе частіше мова стає політичним вибором — і це абсолютно зрозуміло. Однак у цьому процесі важливо не нав’язувати цю політичну ідентичність людям, для яких мова не є політичним маркером — не ставити дорівнює між тими, хто голосує за ультраправі проросійські сили, відстоює КДБ-Церкву та інше, і ті, які розмовляють російською, і працюють на благо України. І навіть з першими треба вчитися переконувати.
У одному зі своїх виступів український дисидент В. Чорновіл казав:
«Вони хочуть розділити нас за національністю. Я нещодавно повернувся з Луганщини, де більшість говорить російською. Окрім групки партократів — усі мене розуміли! І українці, і росіяни, і україномовні, і російськомовні, й інші. Ми не повинні замикатися у своїх "національних квартирах", ми всі, хто тут живе, є народ України, і всі разом маємо будувати тут добробут і щасливе життя — для себе, для наших синів, для онуків» — такий патріотичний підхід повинен стати в центрі дискусії.
https://english.nv.ua/amp/opituvannya-kmis-radikalna-ukrajinizaciya-priynyatna-dlya-63-ukrajinciv-50549606.html?fbclid=IwRlRTSANMNi1leHRuA2FlbQIxMQABHumjcBzI7fF8MMnpGARDngA5RXbDvTpPzT0-urYXAXy7alRm-dsGfBqaDT6q_aem_Tv5haKSiTZ_czcmH3JDR6w
NV
Soft Ukrainization backed by 87% of Ukrainians — poll
A strategy of “soft Ukrainization” — strengthening the Ukrainian language without pressuring the everyday use of Russian — is supported by 87% of Ukrainians, with 53% calling it fully acceptable and 10% rejecting it, according to a Kyiv International Institute…
❤9👍3🔥2🤩1
У 1996 р. група «Oasis» отримує нагороду «найкращий британський гурт». Виступаючи зі сцени з промовою, виконавець Oasis Ноел Галлагер заявляє: «в цій залі є як мінімум семеро людей, що дають трохи надії молодим людям у цій країні». З семи він перераховує шість музикантів і кандидата від Лейбористської партії Тоні Блера — «Тоні Блер наша людина, владу народу!»
Любити його чи ненавидіти — ніколи у лівих, і навіть більше — у політичних сил загалом — не було такої кампанії, ні до, ні після. Змога передати настрій епохи, вловити символізм, ідентичність і бажання людей в моменті, і створити з цього щось, направлене в майбутнє — неймовірна задача для будь-якої політичної кампанії.
Прикріпляю невеличку документалку, як у Лейбор це вийшло.
https://youtu.be/_32q-dhUito?si=JJbwNNRXo7fC-iFB
Любити його чи ненавидіти — ніколи у лівих, і навіть більше — у політичних сил загалом — не було такої кампанії, ні до, ні після. Змога передати настрій епохи, вловити символізм, ідентичність і бажання людей в моменті, і створити з цього щось, направлене в майбутнє — неймовірна задача для будь-якої політичної кампанії.
Прикріпляю невеличку документалку, як у Лейбор це вийшло.
https://youtu.be/_32q-dhUito?si=JJbwNNRXo7fC-iFB
YouTube
Cool Britannia: Britpop and New Labour
"Cool Britannia" term started to become prominent in the 1990s as a shorthand metaphor to reflect the British economic growth, hope and optimism during the decade.
❤5❤🔥1
Forwarded from Соціальний рух
💬 08.10 Як вибудувати солідарність з Україною серед західних лівих?
❓Чому частина західних лівих досі скептично ставиться до України?
❓Який образ України викликає симпатію та довіру серед європейських лівих — а який, навпаки, відштовхує?
🧐 В останні часи українські активіст_ки все активніше шукають мову, якою можна говорити з європейськими лівими: не лише про нерівність, соціальну політику, права працівників і боротьбу проти неоліберальних реформ, але й про війну. Втім, цей діалог часто ускладнюють стереотипи, різниця між історичними досвідами та викривлене сприйняття України. Як подолати ці бар’єри та збудувати справжню солідарність — про це поговоримо на лекції.
📅 Коли: 08.10 о 19:00
💻 Де м. Київ, вул. Ярославська 35
🧑🏫 Лектор: Михайло Мустафін — активіст «Соціального Руху» та Ukrainische Linke Initiative у Німеччині
Форма для реєстрації
Є можливість підключитись онлайн за умови попередньої реєстрації за посиланням!
❓Чому частина західних лівих досі скептично ставиться до України?
❓Який образ України викликає симпатію та довіру серед європейських лівих — а який, навпаки, відштовхує?
🧐 В останні часи українські активіст_ки все активніше шукають мову, якою можна говорити з європейськими лівими: не лише про нерівність, соціальну політику, права працівників і боротьбу проти неоліберальних реформ, але й про війну. Втім, цей діалог часто ускладнюють стереотипи, різниця між історичними досвідами та викривлене сприйняття України. Як подолати ці бар’єри та збудувати справжню солідарність — про це поговоримо на лекції.
📅 Коли: 08.10 о 19:00
💻 Де м. Київ, вул. Ярославська 35
🧑🏫 Лектор: Михайло Мустафін — активіст «Соціального Руху» та Ukrainische Linke Initiative у Німеччині
Форма для реєстрації
Є можливість підключитись онлайн за умови попередньої реєстрації за посиланням!
❤13
Сьогодні дізнався, що перманентно поселився в головах російських лівих пропагандистів, що не дивно — українська історія страшна для росіян, ще більше її лякаються нібито «ліві» росіяни — прихильники або ж то Леніна, або Зюганова, або ж Мозгового.
Telegram
Историческая экспертиза
Владислав Стародубцев. Разоблачение Бандеры. Левая точка зрения
Украинский левый активист и историк предлагает сбросить Бандеру "с корабля современности" и героизировать УПА без Бандеры. Может ли считаться такая точка зрения "левой", а сам Стародубцев левым…
Украинский левый активист и историк предлагает сбросить Бандеру "с корабля современности" и героизировать УПА без Бандеры. Может ли считаться такая точка зрения "левой", а сам Стародубцев левым…
❤🔥17🤩5🙏2
Легалізм, протистояння фашизму, та політична нейтральність в умовах фашизму — як рефлексували прихід нацизму німецькі соціал-демократи.
Приводжу текст Міерендорфа 1933-го року, одного з головних теоретиків ліберально-соціалістичного (також кажуть — республікансько-соціалістичного чи неоревізіоністського) крила Німецької соціал-демократії
"Вірна своїм інтелектуальним традиціям, соціал-демократія прагнула зрозуміти наступ фашизму із соціологічної перспективи. Вона усвідомлювала дрібнобуржуазний і сільський характер цього руху й розуміла, що економічна загроза та соціальні потрясіння, які вразили середній клас і сільське населення, породили щось політично нове — а саме фашизм, — що не мав місця у традиційних марксистських прогнозах. Вона відкидала все явище фашизму як ірраціональне — феномен, який є водночас беззмістовним і незначущим. У своєму захисті від цього руху, який умів поєднувати романтизм своєї ідейної сфери з найжорсткішими засобами, соціал-демократія опинилася у конфлікті між ідеологією та практикою, з якого не змогла вибратися.
Як демократична партія, соціал-демократія сформувала своє уявлення про політичний лад, спираючись на західні демократії Англії та Франції. Унаслідок цього вона зазнала сильного впливу буржуазно-ліберальних ідей правової держави й тому легко та охоче, принаймні що стосується впливового правого крила цієї партії, не помічала буржуазного класового характеру цієї західної демократії. Це спричинило опозицію всередині її власних рядів — опозицію, яка була не менш нереалістичною й навіть більш догматичною, що, правильно розуміючи цю класову структуру, повністю відкидала демократію або ж ставилася до неї з безплідною байдужістю.
Проте керівництво соціал-демократії трималося принципу правової держави, можливого й бажаного лише за стабільного розподілу класових сил. Воно перебільшувало та закріплювало свої тези про поділ влад і формальну рівність перед законом, добровільно визнавало обмеження, які саме ця правова держава накладала на політичну боротьбу, дотримувалося їх сумлінно й навіть педантично — і тим самим значно звужувало можливості та перспективи власної політичної боротьби. Це самообмеження призвело до слабкості й зрештою — до безсилля, адже противниками соціал-демократії були вже не стільки буржуазні партії старої школи, скільки радикальні партії більшовицького та фашистського типу.
Обидва крила радикалізму боролися одне з одним на смерть, але їх об’єднувало спільне — відкидання конституційної демократії, непохитна віра у своє єдине та повне право на владу, а також безкомпромісна рішучість, що не зупинялася перед жодними встановленими законом правилами політичної боротьби. Проти таких супротивників боротися було важко; сили були нерівні, особливо тоді, коли власна воля до влади та її використання була ослаблена ідеологічними й темпераментними стримуваннями.
Конституційна держава й демократична конституція таким чином стали не захисним щитом, а сковуючим ланцюгом, тоді як радикальний опонент, який внутрішньо звільнився від усіх цих обмежень, міг з найбільшою свободою застосовувати всі методи й мистецтво наступальної боротьби. Це призвело до парадоксального результату: фашистський радикалізм, що за своєю природою є смертельним ворогом демократичного народовладдя, краще й ефективніше, ніж будь-яка партія, віддана демократії, зрозумів найелементарніше мистецтво демократії — керування громадською думкою та спрямування мас.
Пропаганда, невід’ємний елемент демократії, таким чином стала головною зброєю фашистського наступу проти демократії. Самі демократи — соціал-демократи та інші — залишалися замкненими в межах своїх «правил гри», метафізували право й у дусі справжньої ліберальної моралі зневажали насильство як захисний метод".
Мієрендорф, травень 1933 року
Дякую Стефану з ФЕС за надання тексту.
Приводжу текст Міерендорфа 1933-го року, одного з головних теоретиків ліберально-соціалістичного (також кажуть — республікансько-соціалістичного чи неоревізіоністського) крила Німецької соціал-демократії
"Вірна своїм інтелектуальним традиціям, соціал-демократія прагнула зрозуміти наступ фашизму із соціологічної перспективи. Вона усвідомлювала дрібнобуржуазний і сільський характер цього руху й розуміла, що економічна загроза та соціальні потрясіння, які вразили середній клас і сільське населення, породили щось політично нове — а саме фашизм, — що не мав місця у традиційних марксистських прогнозах. Вона відкидала все явище фашизму як ірраціональне — феномен, який є водночас беззмістовним і незначущим. У своєму захисті від цього руху, який умів поєднувати романтизм своєї ідейної сфери з найжорсткішими засобами, соціал-демократія опинилася у конфлікті між ідеологією та практикою, з якого не змогла вибратися.
Як демократична партія, соціал-демократія сформувала своє уявлення про політичний лад, спираючись на західні демократії Англії та Франції. Унаслідок цього вона зазнала сильного впливу буржуазно-ліберальних ідей правової держави й тому легко та охоче, принаймні що стосується впливового правого крила цієї партії, не помічала буржуазного класового характеру цієї західної демократії. Це спричинило опозицію всередині її власних рядів — опозицію, яка була не менш нереалістичною й навіть більш догматичною, що, правильно розуміючи цю класову структуру, повністю відкидала демократію або ж ставилася до неї з безплідною байдужістю.
Проте керівництво соціал-демократії трималося принципу правової держави, можливого й бажаного лише за стабільного розподілу класових сил. Воно перебільшувало та закріплювало свої тези про поділ влад і формальну рівність перед законом, добровільно визнавало обмеження, які саме ця правова держава накладала на політичну боротьбу, дотримувалося їх сумлінно й навіть педантично — і тим самим значно звужувало можливості та перспективи власної політичної боротьби. Це самообмеження призвело до слабкості й зрештою — до безсилля, адже противниками соціал-демократії були вже не стільки буржуазні партії старої школи, скільки радикальні партії більшовицького та фашистського типу.
Обидва крила радикалізму боролися одне з одним на смерть, але їх об’єднувало спільне — відкидання конституційної демократії, непохитна віра у своє єдине та повне право на владу, а також безкомпромісна рішучість, що не зупинялася перед жодними встановленими законом правилами політичної боротьби. Проти таких супротивників боротися було важко; сили були нерівні, особливо тоді, коли власна воля до влади та її використання була ослаблена ідеологічними й темпераментними стримуваннями.
Конституційна держава й демократична конституція таким чином стали не захисним щитом, а сковуючим ланцюгом, тоді як радикальний опонент, який внутрішньо звільнився від усіх цих обмежень, міг з найбільшою свободою застосовувати всі методи й мистецтво наступальної боротьби. Це призвело до парадоксального результату: фашистський радикалізм, що за своєю природою є смертельним ворогом демократичного народовладдя, краще й ефективніше, ніж будь-яка партія, віддана демократії, зрозумів найелементарніше мистецтво демократії — керування громадською думкою та спрямування мас.
Пропаганда, невід’ємний елемент демократії, таким чином стала головною зброєю фашистського наступу проти демократії. Самі демократи — соціал-демократи та інші — залишалися замкненими в межах своїх «правил гри», метафізували право й у дусі справжньої ліберальної моралі зневажали насильство як захисний метод".
Мієрендорф, травень 1933 року
Дякую Стефану з ФЕС за надання тексту.
❤🔥8👍2🔥2
Наш полк вже майже бригада. Радий бути його частиною. Рекомендую послухати нове інтервʼю від нашого командира
https://m.youtube.com/watch?si=qE8uJlb5wcXgNcp-&v=yrcx9bB90IY&feature=youtu.be
https://m.youtube.com/watch?si=qE8uJlb5wcXgNcp-&v=yrcx9bB90IY&feature=youtu.be
YouTube
Кирило Верес: "Я менеджер з утилізації відходів". Перетворення К-2 з полку в бригаду
Ваш донат на НРК для К2 https://send.monobank.ua/jar/2ETRkhCSMD
Підполковник Кирило Верес – командир легендарного полку К-2, який на момент цієї розмови вже офіційно став бригадою. У цій розмові ми говоримо про масштабування підрозділів типу К2, де ставка…
Підполковник Кирило Верес – командир легендарного полку К-2, який на момент цієї розмови вже офіційно став бригадою. У цій розмові ми говоримо про масштабування підрозділів типу К2, де ставка…
❤🔥9❤3👍2🔥1
Мої друзі роблять гру — вона виглядає неймовірно. Кому таке цікаво, підписуйтесь
❤6