Інфляція і "класова війна"

Звичайно, ті, хто отримує прибуток від високих цін, будуть проти контролю за цінами настільки ж енергійно, як вони протистоять збільшенню податків на фірми, що підіймають ціни. Однак решта суспільства повинна серйозно розглянути питання про антиінфляційну політику, чому вона не працює, одночасно створюючи бідність та більшу нерівність

Широко розуміється, що Північноамериканська рецесія між 1980 і 1982 роками була спровокована як центральними банками (Пол Волкер у США, так і Джеральд-Буї в Канаді), що підвищує процентні ставки до найвищої точки історії - до 20% - нібито з єдиною метою, боротися з інфляцією. Ця політика мала значну і довготривалі наслідки розподілу за рахунок збільшення безробіття (у США до 10,8%, у Канаді до 12%), що знизило заробітну плату, тоді як продуктивність зросла, передаючи дохід від працівників до фірм. У супроводі немонетної політики скорочення соціальних програм, полегшення регуляцій, ворожнечі до профспілок та угод про вільну торгівлю. Так настав новий позолочений вік нерівності, який критики часто називають "неолібералізмом"

Архітектори цих політик були досить відвертими щодо своїх цілей. У Великобританії Алан Будд, професор економіки в Лондонській бізнес школі та головний економічний радник урядів Торі, описав у дивовижно відвертих термінах, що сталося протягом 1980-х,
заявляючи, що контракційна грошово-кредитна політика та неоліберальна фіскальна політика яку проводив уряд Маргарет Тетчер розглядали як "... дуже хороший спосіб підвищення рівня безробіття. І підвищення рівня безробіття було надзвичайно бажаним способом зменшення сили робітничих класів. Як це називають марксистськими термінами - було кризою капіталізму, яка була вирішена створенням резервної армію праці і дозволивши капіталісту з тих пір отримати високий прибуток"

У огляді протоколів зустрічей та стенограм Федеральної резерву з 1993 по 1994 рік економіст Л. Рендалл Урей зробив висновок, що, хоча ФРС нібито переслідував лише одну мету - низьку інфляцію - насправді федрез "демонструє сильну упередженість проти інфляції, що спричинена зарплатами і зайнятість", навіть коли корпоративний прибуток відповідав за інфляцію набагато більше".

Набір альтернатив політики випливає з критики, що підвищення процентних ставок не підходить до конкретних причин цього інфляційного періоду і без потреби карального для тих, що політика, як вважається, захищає. Якщо основною причиною зростаючої інфляції є підвищення відміток,
Тоді більш відповідною реакцією на політику є спроба зменшити відмітки. Одним із варіантів, запропонованих Бівенсом та деякими в Демократичній партії, буде податок на високий прибуток у галузях, які демонструють особливо високі показники інфляції, що зменшило б стимул для фірм для підвищення цін.

Це може супроводжуватися урядовими зусиллями щодо зменшення деяких вузьких місць, щодо попиту, - як це робилося для масок та вентиляторів під час пандемії та масових закупівель урядом США необхідних ресурсів під час Другої світової війни.

Перевага цієї політики полягає в тому, що вона безпосередньо вражають фактичне джерело інфляції, а не працюють через обмеження попиту, яке шкодить тим, хто вже і так постраждав від інфляційного тиску найбільше.

Іншими словами, інфляція росте за рахунок доходів робітників і прибутку компаній, а також активних політик фірм щодо значного завищення цін, створюючи штучні дефіцити чи спекулюючи. Політики боротьби з інфляцією є таким чином перерозподільчою: за рахунок кого ми будемо знижувати інфляцію, за рахунок робітників чи корпорацій? Чи ми готові регулювати ціни, щоб обмежити надприбутки? (важливо не плутати — регулювати ціни не означає мати сталі ціни, а, наприклад, обмежувати стелю прибутку, яку можна отримувати за ті чи інші товари чи обкладати податками компанії, що надто швидко підіймають ціни, або ж вимагати аргументації підвищення цін, і забороняти їх пдвищувати, якщо на те нема об'єктивних умов.

Ціль конституцій і демократичних інституцій — обмежувати поганих акторів. Людей, які готові використовувати всі інструменти, нечесність і аморальні методи для досягнення аморальних цілей. Вихід за ці обмеження рівноцільний грі у футбольний матч, але замість того, щоб бити по м'ячу ногою, відстрілювати своїх опонентів пістолетом.

Серед ліберальних і лівих активістів популярний підхід, що ми повинні раз за разом дозволяти поганим акторам виступати на політичній арені, і що це приносить певні політичні плюси, додає критику і дозволяє громадянам навчитися відповідати на антидемократичні загрози. Насправді ж, такі актори привносять в політику деструктивний елемент. Політика — з визначеної боротьби за владу в умовах демократичних норм, стає інструментом для досягнення ксенофобських, авторитарних чи інших цілей. Будь-яка демократична політика і свобода має під собою певний консенсус, домовленність і компроміс. Іншими словами, демократія неможлива без кооперації і самообмежень, самостримання, дисципліни, громадянської чесноти. Коли ці основи підважуються, демократія сама підважується і стає під загрозу.

Конституційна юристка Катарина Пістор ставить питання: чи ми повинні допускати антидемократичних політиків взагалі до демократичної системи, і намагатися їх виграти на виборах, очікуючи, що демократичні сили, які по своїй природі обмежені етикою і самостриманням, завжди будуть перемагати авторитарні сили? Пістор підводить дуже просту відповідь: ні. Що навіть допуск таких акторів підважує демократію, об'єднання людей і надає простір для беззаконня, і повторної спроби знищити демократію в період слабості народу. Так сталось в Нацистській Німеччині, так сталося в Індії, Угорщині, стається в США і має змогу статися в країнах Європи.

Натомість пропонується повернення до принципів "войовничої демократії" — заборона авторитарних і імперських партій (в Україні це заборона Комуністичної Партії — проросійської авторитарної партії, що за свою ціль ставить значне знищення свобод українських громадян). В приклад приводяться дії Румунії, що захистила свій конституційний лад проти ультраправих сил настільки ж шляхом судів і заборон, як і самих виборів; в ідеалі ж конституційний порядок повинен робити так, щоб партії, що загрожують фундаментальним правам населення не з'являлась в бюллетені взагалі, не проводили свою активну діяльність в суспільстві, і не ставали загрозою суспільства в першу чергу.

Для цього, необхідне повернення антифашистського, антиімперського і антикомуністичного принципів в політику.

https://www.eurointegration.com.ua/eng/news/2025/05/23/7212255

Не піддаємось мерзенній доктрині ХІХ століття, що кожне підприємство повинно виправдати себе у фунтах, шилінгах та пенсих грошових доходів ... чому ми не повинні додати до кожного значущого міста гідність стародавнього університету чи європейської столиці… театр, концертний чи танцювальний зал, галереї, кафе тощо?

Безумовно, в нас "вистачає на це грошей" і багато іншого. Все, що ми можемо насправді фізично зробити нашою працею, ми можемо собі дозволити. … Ми незмірно багатші, ніж наші попередники. Хіба не очевидно, що якась софістика, якась помилка, регулює наші колективні дії, якщо ми змушені бути настільки жаліщими, ніж минулі покоління в прикрасах життя? ...

І все-таки це повинно бути лише частина з набагато більш солідних, нагальних та необхідних витрат на житло для людей, реконструкції промисловості та транспорту та заміни навколишніх обставин нашого повсякденного життя. Ми не тільки прийдемо володіти цими чудовими речами.

Завдяки великим програмам, що проводяться в регульованому темпі, ми можемо сподіватися, що на довгі роки ми будемо мати загальне працевлаштування. Ми побудуємо наш новий Єрусалим із праці, яку через нашу колишню марість і дурість ми тримали невикористаною та нещасній у насильницькій неробності.

На фестиваль чесько-українського партнерства приїхала представниця лівої Піратської партії у Європарламенті з підтримкою

Піратська партія — одна з найбільш проукраїнських партій Чеського парламента.

Еллен Вілкінсон, депутатка Британської лейбористської партії, профспілкова органайзерка, борець за права безробітних, і в майбутньому міністерка освіти, фундатор повоєнної системи освіти в Британії.

Вілкінсон стала легендою за участь в страйках і виступах робітників, а також подіях антифашистської солідарності. За її червоний колір волосся і радикальний темперамент її прозвали «Червоною Еллен».

В своїй політичній карʼєрі Вілкінсон була близька до комунізму, проте завдяки ультиматуму Лейбористської партії, що заборонив подвійне членство в Компартії і Лейбористській партії, вибрала Лейбористів. Згодом, вона засудила «диктаторські методи комуністів», хоч і ніколи повністю не виробила справжню антибільшовицьку позицію.

Вілкінсон зіграла значну роль для повоєнного відновлення Британії на соціально-справедливих засадах, а під час Другої Світової, для мобілізації ресурсів країни на боротьбу з нацизмом і фашизмом.

Допоможіть закрити збір на ремонт дронів!

Соціал-демократичні, зелені, частина лівих і піратські партії складають основну підтримку з боку лівих України на заході. Якщо про соціал-демократичні, зелені і ліві партії нам відносно відомо, мало хто знає про активістів Піратських партій, їхні позиції і діяльність.

З приводу приїзду Піратів до Україну, публікую текст одного з підписників (@kn0wn_err0r) Поступу про чеських піратів і їх проукраїнську активність.

https://telegra.ph/P%D1%96ratska-part%D1%96ya-CHeh%D1%96i-09-21

Учора я думаў, што 14 гадзін у аўтобусе гэта найгоршае, што здарылася за дзень. Але ў самым канцы дня дайшла страшная навіна: Печенег і Молот 200.

З Печенегам я пазнаёміўся 7 сакавіка 2022 года ў Хэлме, каля самай польска-ўкраінскай мяжы. Мы ехалі ў адной машыне ва Украіну, нават не ўяўляючы, што нас чакае далей. Тады мяне ўразіла, як так малады хлопец так лёгка пакінуў мірнае еўрапейскае жыццё, каб ісці ваяваць. Пазней я даведаўся, што для яго вайна пачалася яшчэ ў 2014 годзе, на родным Данбасе. Многія яе жахі ён бачыў яшчэ тады.

У Абухаўскім 135-м ОБТРО, дзе ствараўся антыаўтарытарны ўзвод, мы з Печенегам трапілі ў адно аддзяленне. Там жа я пазнаёміўся і з Молотам. Яны былі старымі сябрамі, знаёмымі па львоўскім вулічным антыфашызме і фан-сектары ФК «Львоў». Амаль усе ў аддзяленні былі з гэтай тусоўкі.

Служылі мы разам нядоўга, праз паўтара месяца вайсковая бюракратыя нас разлучыла. А мала ведаю пра далейшы баявы шлях хлопцаў, але Псіх і сястра Печенега трошкі пра яго ўзгадалі ў сваіх пастах.

Напэўна, апошні раз я бачыў іх напрыканцы вясны 2022 года. Нядаўна мы з Печенегам былі адначасова ў Кіеве, пісалі адзін аднаму, хацелі сустрэцца. Не выйшла. Цяпер ужо ніколі не выйдзе.

17 верасня 2025 года вайна забрала Печенега і Молота. Але мы яшчэ сустрэнемся ва ўтопіі.

Ми не знайшли доказів існування електорального протиставлення «економічно-розподільних» політик і «політики ідентичності».

Натомість, лівий електорат голосує за обидві політики, коли правий електорат, або ж той, який зазвичай не голосує за соціал-демократичні чи ліві партії, прихильний політик, які і культурно і економічно ближче до правих. Проте, зазвичай вибирають «оригінальну» праву партію

Цікавий семінар від Криворізького "Соціального Руху"

📢 Семінар-тренінг! На тему «Етно політичні процеси в сучасній Україні».🌍

🗓Дата: 24 вересня (середа)

👥 Запрошуємо на захоплюючий семінар-тренінг. Це стане чудовою можливістю поглибити знання про складні етно політичні відносини , які впливають на розвиток нашої країни.

🗣 Ведучий: Олександр Горбуля, магістр державного управління, досвідчений викладач суспільних дисциплін ВСП "ГЕМФК КНУ". Олександр поділиться своїми знаннями та досвідом, розгляне ключові аспекти етно політичних процесів, їх вплив на соціальну стабільність та безпеку, а також запропонує шляхи їх вирішення.

🗓 Дата: 24 вересня (середа)
⏰ Час: 15:00

📍 Місце: Зустріч проходитиме онлайн та офлайн у місті Кривий Ріг

📌 Зареєструватися

🎉 Приєднуйтесь до нас у цій важливій дискусії, де ми спільно обговоримо актуальні питання та пошукаємо рішення для зміцнення суспільної єдності в Україні. Чекаємо на вас! 🇺🇦✨

Друзі
Закрив цей збір
Дякую всім, хто закидали!

Зібрав 19750 гривень на Моно
І 600 доларів на Пейпал

🫡

Як є вільний час, заходьте послухати мого друга Левченка на прямому ефірі. Починається за двадцять хвилин

Чи справді ШІ підвищує ефективність?

Iнтерес та ажіотаж навколо ШІ, особливо генеративному, в останні місяці знаходиться на своєму піку. Багато компаній починають його використовувати для "підвищення продуктивності" та "скоротити витрати", а в деяких випадках навіть звільняти молодших співробітників і замінювати їх на генеративний ШІ. Для них ШІ — це інструмент який дозволяє номінально виконувати більше завдань ніж співробітник. Навіть окремі уряди (привіт Стармеру і лейбористам, а також Албанії з їх ШІ міністром) переймають цю практику.

Але дослідження Harvard Business Review у співпраці з Stanford Social Media Lab доводить рівно протилежне: заміна співробітників на генеративний ШI і навіть їх активне використання як допоміжний інструмент знижує продуктивність та підвищує витрати підприємств. Дослідники підрахували, що інциденти на робочому місці якi викликані згенерованим ШІ контентом (погано написаний емеiл, неправдива інформація та час для її перепровірки тощо) обходяться в невидимий "workslop податок" 186 доларів в місяць.

Також це погіршує відносини між працівниками, що впливає і на співпрацю на роботі. Ті, хто не використовують ШІ, починають ставитися до тих, хто використовує, з великою недовірою і викликає більше сумнівів у професійних навичках. Наприклад, iх вважають менш креативними, здатними або надійними. Це впливає і на довіру: 34% тих, хто не використовує ШІ, звітують перед керівництвом, підриваючи довіру між співробітниками.

Автор посту (@kn0wn_err0r)

https://hbr.org/2025/09/ai-generated-workslop-is-destroying-productivity