В умовах російської агресії ми змушені щодня перебувати в небезпеці через ворожі атаки по тилових містах. У таких умовах знання та вміння надавати першу допомогу стають життєво необхідними.

Саме тому 13.09 товариші у свої кілька вільних днів у Києві знайшли час, щоб провести заняття з такмеду та поділитися досвідом.

У рамках заняття ви познайомитеся з протоколом MARCH та станете фахівцями з накладання турнікетів.

Щоб потрапити на захід, потрібно пройти реєстрацію за посиланням.

Кількість місць обмежена.

​​11 вересня 1973 р. військовий переворот у Чилі повалив уряд Народної Єдності, лівих і лівоцентристських сил на чолі з Сальвадором Альєнде. Чилійська революція закінчилась автократією і правим терором, а уряд Альєнде став культовим в лівій культурі і політиці пам'яті, а також взірцем т. зв. "мирного шляху до соціалізму", для когось - доказом неправильності такого шляху, а для інших навпаки - прикладом можливої альтернативи.

Проте, чим випадок Чилі став таким унікальним? Чому саме його згадують як приклад надій лівих радикалів на мирні зміни? Навколо чилійської революції існує величезна кількість міфів, один з найвідоміших, міф про «першого демократично обраного головою держави соціаліста» (з десятками голов урядів і президентів-соціалістів до нього), до більш правдоподібного "першого демократично обраного головою держави марксиста" (що все ще неправда, і з величезним помаркою у 50 років). Не демократичний шлях став унікальною характеристикою Чилійської революції, а історичний збіг.

Колапс домінуючої ідеології Комуністичних партій на Заході у зв'язку з подавленням Чехословацької революції 1968, та проведення більш незалежної від Москви політики європейськими комуністами створив потребу обґрунтування відходу від ленінізму на користь відносно демократичних політик.

Криза марксистсько-ленінської ідеології в Комуністичних партіях змусила ці партії шукати шляхи м'якого відходу від партійних настанов на користь більш прагматичних політик. Партійні лідери стали проводити гуртки і конференції з вивченням Бухаріна, в публічний дискурс була повернена дискусія про т.зв. "національний шлях до побудови соціалізму". Саме в цьому контексті Чилійська революція стала культовою не лише на національному рівні, серед чилійців, а і на міжнародному — вона давала вихід комуністам з полонини своєї ідеології. Через доктринальну ворожнечість, і все ще інерційну прив'язаність до Росії, Єврокомунізм не біг перейти на позиції соціал-демократичних партій, і визнати їхню соціалістичну традицію. Проте Чилі часів Народної Єдності якраз була такою альтернативою — так як була геополітична пов'язана з СРСР і Кубою, але не повторювала їх доктрини. Розмовляла мовою, близькою радше до марксизму-ленінізму, але з чіткими демократично-соціалістичними цілями. Тому «символ» Чилі давав можливість Єврокомуністичним партіям виходити зі свого ідейного тупіка, не визнаючи повністю ідейну перемогу і правоту своїх ворогів — демократичних соціалістів з соціал-демократичних партій

Демократичні соціалісти і соціал-демократи, так само підтримали Чилі в її соціально-економічних реформах. Марксистсько-ленінська риторика виявилась прагматизмом в багатополярному світі холодної війни, а не відображала якийсь приховану тоталітарну сутність Чилійського режиму Національної Єдності; чилійські сучасники, які посилаються на Альєнде, зараз займають критичні до Росії позиції і підтримують Україну.

Поставивши Чилійську революцію в контекст, ми можемо побачити величезну історичну традицію: від формально першого демократично обраного соціалістичного уряду у світі — в Австралії, до УНР, Грузії, Криму і інших революцій 1917, Мексиканської революції, урядів СДПН в Німечинні, соціалістичних урядів у Франції, натхненної перемоги робітницької партії в Британії у 1945 р., до Скандинавської соціал-демократії, уряду Віллі Брандта, і багатьох інших, в якій і чилійська «Національна єдність» займає своє місце.

Завтра день українського кіно. Я вважаю, що за розвитком українського кіновиробництва і кіномистецтва стоїть майбутнє нашої країни. Ми вже маємо неймовірно сильних документалістів. І вірю, що якщо ми зможемо підтримувати кіноспільноту, покращити українську освіту і змінити неоліберальні практики Міністерства Культури, в нас будуть і свої Вонг Карваї.

До цього дійсно важливого дня, дуже рекомендую продивитися фільм, де головну героїню грає моя близька подружка. Фільм «Стоп Земля» Катерини Горностай. Сам фільм став великим кроком для українського ігрового кіно.

Одночасно з цим, закликаю за можливості відвідувати події від кіно42, довженка центра, фестивалі та ін., слідкувати за відчизняним і міжнародним мистецтвом, і не забувати важливість творчої сфери для життя людини, навіть в тій атмосфері, що існує зараз.

Збір для хлопців і дівчат, що захищають наші міста від навал шахедів. Їм потрібен бусик.

📥 Окрема "банка" на цей збір:

🔗 https://send.monobank.ua/jar/5pjYaMQi8n

Номер картки банки: 4441111126179906

📥 Інші реквізити UAHELP:

Приват: 4731219619498052
PayPal: sapegahp@gmail.com

Реквізити юр. особи БО БФ "ЮАХЕЛП" тут: https://uahelp.narodovladdia.com/#donate

https://x.com/YV_Levchenko/status/1949921488347230569

Революційна, антиімперська соціал-демократія

Соціал -демократія не повинна говорити словами пацифізму чи мілітаризму, а свободою людини жити своє життя без рабства, страху та потреби. І якщо потрібно - колективного захисту цієї свободи.

https://vladyslavstarodubtsev.substack.com/p/a-revolutionary-anti-imperial-social

🇵🇸🇮🇱 Генасамблея ООН схвалила декларацію, в якій пропонується дорожня карта для створення двох держав — Ізраїлю та Палестини, але без участі ХАМАСу.

Україна була однією зі 142 країн, які підтримали ухвалення документа. Ізраїль та США разом із вісьмома іншими країнами голосували проти

🧡 підписатися | підтримати

Давно хотів закинути. І от цей час настав. Вступайте у Збройні Сили, їдіть до добрих людей, і вносіть свою частку в захист нашого добробуту.

Запускаємо публічну рекрутинг-платформу до підрозділів, де служать антиавторитарії

Ми вирішили створити єдину точку входу для тих, хто хоче мобілізуватись до лав Сил оборони України — пліч-о-пліч із товаришами, які поділяють антиавторитарні цінності.

Наразі ми співпрацюємо з шістьма підрозділами, де вже служать анархісти, ліві активісти, квір-товариші,феміністки, ветерани протестів і просто гідні люди. Вони готові надавати консультації, розповідати про умови та спеціальності, допомогти з оформленням і рекомендаціями.

Щоби розпочати процес, заповніть анкету. Після цього ми з вами звʼяжемось. Для деяких підрозділів критично важлива ваша верифікація — тому, будь ласка, уважно поставтесь до пунктів анкети, особливо до графи про поручительство.

Це не загальний військкомат — це спроба зробити мобілізацію свідомою, безпечною й політично артикульованою.

Приєднуйтесь до спротиву — усвідомлено, пліч-о-пліч з однодумцями.

​​Валентин Долгочуб, український анархіст і ветеран ЗСУ, коротко описує свій досвід-рефлексію служби. У тексті він пропонує ті базові реформи армії, під якими складно не підписатися:

1. Встановлення чітких термінів служби для мобілізованих. Зараз багато хто каже, що це неможливо без обвалу фронту. Проте, на мою думку, це і можливо, і необхідно, причому необхідно ще на позавчора. Варіанти є різні: однорічні контракти без автоматичного подовження; формат «2 роки служби, 1 рік відпочинку» (можете підставити свої терміни), тощо;
2. Гарантоване надання бійцям щорічних відпусток і ротації на фронті;
3. Запровадження виборності командирів, щонайменше нижчої ланки;
4. Реальне та суворе покарання командирів, чиї накази призвели до значних втрат особового складу;
5. Не допускати нецільового використання особового складу, тобто випадків, коли фахівці з БпЛА, систем зв’язку чи інших спеціалізованих військових професій залучаються до виконання суто піхотних задач;
6. Розгортання у підрозділах Рад сержантів та розширення повноважень цих колегіальних органів;
7. Спрощення системи документообігу та бюрократичних процедур (на щастя, певний прогрес у цьому напрямку спостерігається вже зараз).

Частково ці вимоги в одному випадку для законодавців, а в іншому випадку, вже питання організації життя в частині (такі як Сержантські Ради) і вже зараз можуть бути реалізовані.

Я думаю це, зі значним підвищенням заробітних плат військовослужбовцям за рахунок додаткових податкових зборів, і зборів з заробітних плат, що значно вище середньої (зазвичай — директоров) на час війни для фінансування достойної заробітної плати і певних соціальних гарантій, якісного харчування, старлінків, тощо. На мою думку, такий підхід був би обґрунтований і сприяв більшій солідаризації.

Також, окремі проєкти можливі на муніципальному рівні — у вигляді кас-пожертв,і різних форм цивільно-військової співпраці і взаємодопомоги (щодо житла, фінансування, умов, транспорту, ітд.), які б могли значно знизити соціальне напруження, та і краще зрозуміти досвід як солдат, так і цивільних.

Мені також сподобався підхід, в дусі чисто неформальних зборів, описаних Валентином, які як правило ініціюються сержантами чи там, старшими по локації, бараку ітд, для обговорення бутових питань. От наприклад, в тексті описаний приклад обговорення і заборони слухання чогось гучно на телефоні чи без навушників окрім певної музики, яку всі приймали. Що насправді дрібниця, але приємна.

Текст зовсім невеликий, рекомендую його для ознайомлення.

Приходьте на акцію солідарності з Палестинським народом в суботу. Не зважаючи на всю більшу жорстокість світу, такі символи емпатії все ще важливі, особливо між обома народами, що переживають страждання війни та геноциду.

Послідовна підтримка всіх жертв війн, геноциду, агресії, солідарність - є запорукою кращого світу, і навіть такі символічні події дуже важливі.

«З часом, Лейбористи і Ліві справились в асоціації Консервативної партії з партією Мюнхенської зради»

У звʼязку з цим, однією з основних причин успіху Лейбористів і соціалістів у Британії 1939-1945 стало те, що Лейбористи стали національною партією, вони представляли дух, совість і настрій народу, і зокрема, народний патріотизм і войовничість у питанні захисту країни під час Другої Світової війни.

Перетворення Лейбор з вузькокласової партії на національну партію, і з партії пацифістів, на патріотичну, поставило Лейбористів в центр дискусії. Саме Лейбористів звали «врятувати країну» від компромісів і політики умиротворення Консерваторів

😥 Макарони по $73, корми для тварин і голод. Як виглядає війна у Судані?

У суданському місті Ель-Фашир понад 260 тисяч людей опинилися в облозі воєнізованих формувань, що триває вже 18 місяців. Вибір у мешканців жахливий — померти від голоду чи бомб, або ризикнути життям під час втечі.

"Якщо вас спіймали під час втечі й у вас немає грошей, щоб відкупитись, то погрожують вбити чи щось гірше. Вони били чоловіків, грабували їх, шмагали. Декого вбивали. Ми дали гроші. Інших дівчат відводили у кімнату – били чи ґвалтували", — розповідає Sky News 20-річна Захра.

LIGA.net зібрала головне зі світових медіа про війну, що третій рік спустошує країну.

Фото: Мохамед Галал/Всесвітня продовольча програма ООН

@liganet