Всім дякую, хто сьогодні зʼявились на протести🫡

Вальтер Ратенау — німецький ліберал, що теоретизував воєнну економіку Першої світової війни. Будучи лояльним Німецькій імперії, він вбачав за необхідність перегляд економіки на основі державного і робітничого контролю, рад робітників, і економіку цілей і місій.

На його думку, навіть приватні копрорації повинні мати 1) робітничий контроль, 2) публічну ціль, яку вони задовольняють.

Більш глибока мета полягала в тому, щоб переробити теоретичні підстави, на яких була побудована сучасна фірма. Економіка не розглядалася як мережа індивіда, індивідуалістичні актори. Ратенау покликає нас думати про такі поняття, як "комунальна економіка", де люди разом створюють спільний світ і де передбачається відповідальність за майбутнє, натомість неорганізованого виробництва.

Він вважав, що капіталізм був приречений (хоч сам був багатим бізнесменом), через відсутність духовних і культурних цінностей, комерціалізацію, безсенсовність і монотонність роботи. Натомість, він покликав на компанії виконання значних культурних і духовних цілей, а також значну регуляцію капіталізму на їх основі. У 1912 році він писав: "Наш вік, якому не достає духовних цінностей, ще не досягнув найнижчого дна, але ми вже можемо передбачити його кінець .... його смерть і переродження наближається не через жертви благородних реформаторів або повстання нижчих класів, але завдяки відродженню суспільства від своїх духовних мук"

Ратенау переживав за нестачу людей і продуктивної роботи та ресурсів. Він вважав, що держава повинна чітко обмежувати, на що витрачати викопні ресурси, а приватні фірми повинні існувати лише доказуючи свою публічну потребу. Він вважав, що майбутнє Німеччини полягає в знищенні класу багатих шляхом значних податків, які б не допускали надбагатства більше, ніж у "верхнього середнього класу", одночасно ж сама економіка повинна б була розподіляти свої доходи в тому числі і найбіднішим своїм класам, шляхом таких засобів як співвласності чи базового доходу.

Засвідченні ідеї були як і відповіддю на виклики війни, так і баченням майбутнього. Своїм новаторством Ратенау зацікавив і українських авторів, соціаліст-радикал Коберський наприклад посилається на німецького ліберала, описуючи необхідність контролю робітників за своїм виробництвом, або як мінімум, частки з його продукції.

Ратенау знайшов своє місце, як при імперській владі, так і при Веймарській Республіці. Проте з його праць і історичного досвіду ми можемо винести значні важливі уроки — щодо організації воєнної економіки і суспільного майбутнього.

"Мета - не будь-який вид розподілу доходу чи наділення майна. Метою не є рівність, не є зменшення праці, або збільшення задоволення від життя. Я вважаю за основну мету скасування пролетарського стану; Скасування довічного спадкового кріпацтва, безіменного постійного рабства одного з двох народів, яких часто називають одним іменем (річ йдеться про різницю життя бідних і багатих, які формально частина однієї нації, але де другі настільки відсторонені від перших, що існують як два окремих народи); анулювання цього незкінченного спадкового стратифікуваного суспільства капіталізму, скасування скандального поневолення брата братом, від Західного колоніального варварства, який настільки ж "необхідне" нашому суспільству, як і антикварна практика рабовласництва, рабовласництва, яке паплюжило всі наші вчинки, усі наші творіння, та всі наші радості.

І навіть це не остаточна мета [суспільних перетворень] - жодні підприємці, економісти, жодне суспільство не може казати про кінцеву мету, бо мета незкінченна — єдиним повним і остаточним об'єктом усіх зусиль на землі є розвиток людської душі. Заключна мета, однак, вказує на напрямок, хоча і не шлях, планування наших політик."

Цей канал був створений для появи альтернативних думок в лівому русі. Формуванню нової ідентичності, заснованій на глибоко демократичних, інклюзивних і патріотичних поглядів. Останнє, патріотичних — в найбільш широкому, громадянському і загальному значенні цього слова.

Тут часто обговорюється співзвʼязок національного і соціального, громадівства і демократії, колективного і індивідуального.

Я описую досвід УНР, та світовий досвід прогресивних лібералів, анархістів, соціалістів і соціал-демократів. Я вважаю, що ліві повинні взяти на свій прапор досягнення Народної Республіки, лівих революціонерів Багряного, Петлюру, Шаповала і Феденка, та інших.

На цьому каналі не було і не буде жодного русофільства, ні культурного, ні політичного. Але так само, це не є місце, де російськомовні чи українські росіяни будуть зустрічати якусь дискримінацію. Це не мій підхід.

Хочу сказати, що коли організовані ліві роблять дурниці, публікують погані статті, або загалом не можуть вийти з тих чи інших традицій і своїх стереотипів — Поступ це безпечне місце для формування альтернативи, де завжди раді людям, критичним до радянщини, які мають сучасні бачення чи просто фрустрації через сучасних лівих.

Будуємо нову лівицю крок за кроком.

Вітаю всіх друзів і знайомих з днем розвідки. Ваш патріотизм, навички і відданість тримають нашу країну і фронт.

Ви працюєте в найскладніших точках виконуючи найнебезпечніші місії, виявляєте загрози і небезпеки, і тим рятуєте життя своїх побратимів.

Від себе, бажаю сил і нервів витримати все, здоровʼя і вдачі.

Дивлячись на карту Європи і дослідження, дуже легко знайти повʼязане тріо: міцна економіка, висока продуктивність і менше годин праці. Чим довший робочий тиждень, тим зазвичай ситуація протилежна. Можна чітко сказати, що зменшення годин приводить до збільшення продуктивності (а не збільшення продуктивності до зменшення годин), так як змушує роботодавців думати над найбільш ефективним способом роботи.

Україна руйнує свою економіку і своїх громадян тим, що рухається в бік 10 та 12-и годинного робочого дня.

Чому лейбористи програють війну уваги?

"Це невдача - і не лише щодо посилу чи наративу. Це те, що відбувається, коли вся ваша політична стратегія складається з сирого релігійного сприйняття виборці як тих, що абсолютно захищені від будь-якої можливості бути переконаними. Питання, яке слід задати, — це не "чого хоче середній виборець?" — а "як середній виборець змінює свою думку?

Потрібна стратегія, яка налаштована на поточний момент і пристосована до мережевої публічної сфери. У економіці уваги - системі, де видимість та вплив виграють, захоплюючи та привертаючи дефіцитну увагу громадськості - правила винагороджують емоційність та спірність за консенсус.

Кожен уряд зараз працює у ворожих умовах, оскільки Інтернет - це машина, яка повертає настрої, меми, думки та аргументи, які були обрані для створення максимального залучення.

Це схоже на еволюційний процес: те, що виживає - повторюється, адаптується за допомогою тиску відбору (отримує взаємодію) і як таке набагато потужніше урядових комісій"

Якщо є одна чітка стратегія, якої дотримувались Лейбористи, це депріорітезація своєї бази на користь якогось ідеалізованого медіанного виборця. Безумовно, правда, що соціал -демократичні партії не можуть перемогти лише за підтримки своєї бази. Однак сучасний підхід є стратегічним самогубством у сучасному інформаційному середовищі.

Поміркуйте, як середні показники змінюються. Чому ми рідко бачимо продукти із середніми 3-зірками? Тому що в поляризованій системі середина нестабільна. Коли пристрасні користувачі голосують у крайнощах - 1 зірка або 5 зірок - навіть невеликий дисбаланс рухає середній показник до 4+ або нижче 2. Стійка 3-ка вимагатиме або універсальної посередності (кожен голосує 3), або ідеальну поляризацію (коєен голосує 1 та 5+) - жоден з цих варіантів вкрай рідкий на практиці.

Ось чому втрата своїх п'ятизіркових прихильників є катастрофічною. Ви не падаєте з 4,5 до 4 зірок - ви згортаєтесь до 2-х, адже тепер лише ваші недоброзичники мотивовані до проставки оцінок.

"То як би виглядало створювати суперечки, які насправді служать цілям Лейбористської партії? Лейбор повинна визначити політику, яка використовує динаміку економіки уваги, одночасно яка показує сильну сторону партії. Це означає, що обдумувати, які бої ви вибираєте і чому.

Існує три конкретні критерії, які можуть використовувати стратеги, щоб допомогти звузити те, що може бути ефективним, уникаючи недоліків:

Ефект ножиць: Ваші опоненти повинні гнівно ненавидіти вашу політику; Ваші прихильники повинні це любити. Опонентів слід змусити писати статтю за статтею. Знайдіть політику, яка ідеологічно загрозлива, але якій важко протистояти. Але це не працює, якщо у вас немає значних прихильників зі значним ентузіазмом. Вам потрібні захисники, і вони, швидше за все, надходять з вашої бази.

Емоційний резонанс: Політика повинна підключитися до прожитого досвіду звичайних людей.
Але людям недостатньо її просто помітити - вони повинні відчувати, що ця політика правильна, а протистояти їй — неправильно. Моральний вимір часто є тим, що робить такий наратив досить потужним і відкритим для розповсюдження. Чим простіше і інтуїтивніше, просто політика відчувається, тим швидше вона поширюється і тим важче їй протистояти.

Стійкість до критики: теза повинна бути захищеною на підставах продуманості політики, навіть якщо є недоліки. Якщо ви створили конфлікт щодо чогось, що не вдасться захистити в довгостроковій перспективі, це вам зашкодить. Гірше, що цілий клас політичних аргументів може бути делегітимізований з сильно помітною невдачею (див. Ліз Трас). Хороша стратегія не повинна розлучатися з кінцевими цілями, яких ви насправді хочете досягти"

Чи допомагає приймати праві політики залучати лівим електорат?

Нещодавно дослідження політик Лейбористської партіі показує, що стратегія переймання правої риторики, зокрема щодо еміграції, шкодить Лейбористській партії. Висновок такий: ультраправі теми стають більш популярними в мейнстрімі і через це росте прихильність до «оригінальної» партії, а не тої, що її копіює. Сама ж партія втрачає своїх прихильників, а головне тих, хто має значний ентузіазм і можливість відстоювати партію (люди часто недооцінюють важливість індивідуальних активістів, і наскільки дорогою є їх втрата для партії. Навіть якщо вони все ще члени, але розчаровані). Результат такий: Лейбор втратила прихильників і свої позиції.

Щодо інших партій, результати досліджень змішані. Деякі автори вважають, що прийняття правої політики частково помагає партіям електорально, інші — що вони втрачають свою базу і активістів без особливих досягнень.

​​Як ефективний контроль з боку суспільства допомагає кооперації? Приклад біхевористської економіки.

Експерименти з «малих світів» у поведінковій економіці можуть багато чого навчити про суспільство. Експеримент від Фера та ін. показує — для підтримки співпраці в групах необхідно, щоб незнайомці (або зовнішні актори) могли та бажали карати за антисоціальну поведінку.

Ранні експерименти показали, що люди справді співпрацюють, але ця співпраця не є сталою: люди починають з внесків, але з часом внески зменшуються практично до нуля.

Важливе питання: як суспільства підтримують співпрацю?

Енст Фер та Саймон Гахтер мали геніальну ідею: запровадити можливість застосовувати дороговартісного покарання. По суті: після того, як кожен вирішить, скільки внести, люди можуть вирішити пожертвувати власними заробітками, щоб ще більше зменшити заробіток когось іншого.

Теоретико-ігровий прогноз: ніхто не карає (оскільки це дорого, і гра скінченна), а співпраця все ще нульова.

Реальність: співпраця різко зростає вже в першому періоді та тримається протягом усієї гри.

Чому це відбувається? 1) Люди готові карати: заробіток «безбілетчики» суттєво зменшується. 2) потенційні «безбілетчики» передбачають це та вирішують співпрацювати з самого початку.

2) важливо: загроза покарання достатня, щоб спонукати до співпраці. Фактичне покарання насправді дуже низьке!

ПС. Машинний переклад. Не завжди вистачає часу

Мій пост скриптум. Одного разу, українська студентська профспілка «Пряма Дія» рухалась до ідеології «танкіз» і зокрема організовувала апологетські події щодо маоїзму і використовувала лексику Комуністичної Партії Китаю. Проте виступу телеграм-каналу «Драгоманщина» було достатньо, щоб такі події припинилися, і більше розвитку здобули анархічні та демократично-соціалістичні ідеї. В такому мікрокозмі показує важливість громадської відповідальності для захисту наших прав, економічного та сталого розвитку, тощо.

Звичний стереотип про консервативну ЗУНР і радикальну УНР вже багато років є загальним способом дивитися на історію двох Республік.

Тоді ж як в реальності, УНР і ЗУНР відрізнчлась набагато сильніше досвідом, ніж ідеологією, обидві Республіки, виступаючи за прогресивне бачення, йшли до нього двома різними шляхами, багато в чому визначеною різною практикою минулого (парламентська діяльність і підпільна), зі своїми проблемами і стереотипами. Мій новий невеликий матеріал для ФЕС.

https://www.fes.de/feshistory/blog/revolution-in-der-westukraine-1918

Законопроєкт N12439, проблемний навіть в своїх цілях ("захист бізнесу" від доволі абстрактних "загроз") в собі має також норму, що дозволяє ухилення від кримінальної відповідальності за контрабанду, сплати податків та зловживанням службового становища.

Нові норми також вносять процесуальні зміни, додаючи нові можливості для зловживання і змінюючи роль суддів, яка загрожує безсторонності суду.

Про це повідомляє Лабораторія законодавчих ініціатив