Перемовини Винниченка з більшовиками — зі слів

"По приїзді до м. Харкова, яке тоді було столицею радянської України, мені пропонували очолити Уряд. Щоб заохотити мене зайняти це становище в радянському уряді мені пропонували до особистих послуг такі вигоди: окремий комфортабельний будинок, люксове авто з шофером та багато інших життєвих привілеїв.

Тому, що в ті часи Московська-імперіялістична централізація ще не охопила у свої залізно-терористичні кліщі окраїнних республік як: України, Білорусії, Грузії та інших і не могла керувати лише диктаторськими /т о д і/ засобами, то Москва мусила шукати порозуміння з політичними колами тих народів.

Така ситуація давала мені можливість поставити свої умови, що до форми Державного будівництва України, на яких погоджувався зайняти місце Голови Радянського Уряду.

Мої головні умови були такі: Визнання радянського Устрою України, окрема українська армія, свої фінанси, самостійна закордонна політика, державні кордони.

В м. Харкові на ці умови не дали мені згоди, а пропонували поїхати до Москви на переговори з Центральним Комітетом Російської Комуністичної Партії, а фактично з її лідерами. Для поїздки до Москви призначили спеціяльну машину з одним люксусовим вагоном, в якому й від'їхав,

3 першої зустрічі з Леніним та Троцьким я зрозумів з наших розмов, що мої умови не будуть прийняті, але треба було хоч-не-хоч довести до кінцевого вирішення.

Час ішов, а переговори все затягалися далі й далі
В цей час, на таємній зустрічі з моїм однодумцем, партійним робітником X ...

Мене було попереджено аби я чим скоріш зник з Московського обрію, бо підготовляється акт знищення моєї особи.

Ці інформації ще більше ствердили мої особисті спостереження й я неофіційно знову, вже в останній раз, виїхав на еміґрацію, щоби продовжувати боротьбу проти Московсько-комуністичного червоного імперіялізму"

Зі слів представника партії Соціалістів-Революціонерів закордоном, що розмовляв з Винниченко на конгресі Міжнародного бюро революційної соціалістичної єдності у Парижі 1938 р.

з "шаповалівського" соціалістично-революційного часопису, 1957 р.

Декларація Січових стрільців, березень 1919 р.

Щодо форми влади, то Січові Стрільці були тими, які охороняли Трудовий Конґрес Українського Народу в часи, коли він не виявив був свого обличчя, а тепер, коли представники Українського Трудового Народу знов підтвердили, що стоять на плятформі самостійності Української Народньої Республіки, Січові Стрільці з тим більшим запалом підпиратимуть радянську владу на місцях

Стомлені тяжкими боями, змучені недовіррям народу, який несправедливо думав, що Січові Стрільці схочуть піддержати ті сили, які стремлять до поневолення Українського Трудового Ладу, Січові Стрільці відійшли, щоб переорґанізуватись і з новими силами рішуче і твердо, як все, ударити на всіх, хто б поспів посягнути на здобутки революції Українського Народу.

З народом йшло, іде й буде йти Січове Стрілецтво.

Декларація Січових стрільців. Серед підписантів також були Євген Коновалець і Андрій Мельник

Щодо дискредитації соціалізму і критики УНР з боку нової бандерівської діаспори, той самий "шаповалівський" часопис пише (1957 р.)

"Сучасні націстично-фашистівські молодики в той час або ще на світі не були, або рачкували в хатах по підлозі, вони нічого не бачили, не пережили і участі не приймали в тодішній визвольній боротьбі. Підросли, пішли до школи, навчились читати і зачитались отрутними писаннями "батьків" і "виховників", що зрадили народній Українській революції і пішли на службу до антиукраїнських реакційних чужих сил: націзму, фашізму і взагалі тоталізму"

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13507 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення ознак наявності трудових відносин»

Новий закон пропонує встановити поріг з 7 (!) зі списку з 9 характеристик трудових відносин для того щоб вважати, не зважаючи на форму, вид контракту, тощо, відносини трудовими.

Наразі за ухваленою рекомендацією МОП (Рекомендація №198) достатньо однієї чи двох характеристик.

Загалом, ця рекомендація не має легальної ваги, але судова практика десь займає позицію посередині між міжнародними стандартами і фактично легалізованим беззаконням, законопроєкту №13507. Тобто, нинішня практика недостатньо відповідає сучасним стандартам, але і не втрачає сенсу, як це буде в умовах нового законопроєкту.

№13507 — це фактичне створення сірої зони, де для роботодавця будуть існувати широкі і гнучки умови для ігнорування принципів трудового законодавства, лишаючи робітників прав, що ним гарантовані трудовим кодексом.

По суті — це ще одна атака на демократичні принципи і верховенство права та соціального захисту.

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56799

Опублікував цю замітку на "Республіці", для легшого розповсюдження.

Якщо ви бажаєте відправити свою статтю або просто вести блог на Республіці, то закликаю це зробити! Зі мною можна зв'язатися поки що тут в коментарях

https://respublica.social/niebiezpieki-zakonoproiektu-13507

👉 У Києві розпочинає діяти центр захисту трудових прав «ТРУДОБОРОНА»

Отримайте безкоштовну консультацію у галузі трудового законодавства та підтримку у вирішенні спору з роботодавцем від юристів ГО «Соціальний рух»!

🔹Понеділок-п'ятниця з 14:00 до 18:00

🔹 Київ, вул. Ярославська, 35А

🔹 +38-099-834-99-98 // social.ruh@gmail.com

Звертайтеся та поширте серед всіх, хто працює!

Зустрівся з прогресивною сенаторкою Вермонту Танею Виговські і головою Народовладдя Юрієм Левченко.

На цій чудовій зустрічі ми обговорили соціо-економічну ситуацію України, архітектуру, і випили чудове одеське вино)

8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.

💔На фронті загинув художник Давид Чичкан. Він отримав поранення відбиваючи штурм російської піхоти на Запорізькому напрямку 8 серпня. Серце художника та військового зупинилося 9 серпня.

"Ситуація набагато краща, ніж я розраховував і передбачав. Я мав можливість покинути Україну на всі ці два роки, як і багато інших митців. Однак я люблю Україну і бачу певні переваги в житті в Україні навіть під час війни. Україна – це сучасний національний проект, і цей проект є лівим та антиавторитарним за своєю концепцією. На українських банкнотах зображені соціалісти, а не двоголовий імперський орел. У нас в школах є такі ж портрети, а міста названі на честь людей на цих портретах. Я вважаю, що можливо запобігти перемозі неолібералів та неоконсерваторів і повернути сьогоднішню Україну такою, якою вона була задумана. Ми, ліві антиавторитаристи, робимо все, щоб українці перестали ототожнювати соціалізм із сумним досвідом радянського проекту, який не був соціалістичним, а був продуктом контрреволюції та реакції авторитарних більшовиків, які реалізували прогнози та побоювання Бакуніна.

Мої плани спрямовані на те, щоб донести до українців, що ліві не є їхнім ворогом, а також на те, щоб донести до європейців та світової спільноти, що за Україну воюють анархісти та антиавторитарні/демократичні соціалісти, роми, ЛГБТ, феміністки, а не лише праворадикали, що має покращити розуміння цієї війни. Моїм попереднім завданням також було показати, що за Кремль воюють неонацисти та неофашисти; зараз це не має значення, оскільки всі це вже зрозуміли. Але найважливішим завданням я вважаю спадщину УНР та Гуляйпольської Республіки 1917-1921 років

Я мрію, що імперці програють цього року, навіть якщо це дуже наївно. Я збираюся вступити до армії цього року і хотів би залишитися живим. Цього року я хотів би, щоб більше українців дізналося про курдський проект, курдські автономії та курдів. Сподіваюся, що на планеті не спалахнуть нові війни. Сподіваюся, що консервативні та авторитарні сили не переможуть у різних країнах, бо ми живемо, на мою думку, в час, коли вони переживають розвиток"

https://entreleslignesentrelesmots-wordpress-com.translate.goog/2024/02/07/lukraine-est-un-projet-de-gauche-et-anti-autoritaire/?fbclid=IwY2xjawMGa59leHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFmdzZvc05LVGF6a1RSM2Z6AR7r02WH9R4gGIaVspmpjx2kJxJOotVhIYkpU72BBkAR9khoEVGBz7aXwmEpbQ_aem_4NYmLFMcg7PKb_tpp9Zwvg&_x_tr_sl=fi&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk

Давид Чичкан: 20 років у боротьбі
Некролог

https://telegra.ph/David-CHichkan-20-rok%D1%96v-u-borotb%D1%96-08-11

Банка для допомоги родині Давида: https://send.monobank.ua/jar/2Y7jVL7km9

Взвод аеророзвідки 100-ї окремої механізованої бригади (ОМБр) ЗСУ, де служить мій хороший друг, розпочав збір на генератори, щогли і інше обладнання, що було знищено російськими КАБами

Вони знаходяться на Костянтинівському напрямку на Донеччині.



🎯 Ціль збору: 200 000 ₴

🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3YoYPgU4vN

💳Номер картки банки 4441 1111 2699 4197

Також на сайті NV

https://nv.ua/ukr/ukraine/events/zbir-na-vzvod-100-ji-ombr-pidrozdil-aerorozvidki-potrebuye-generatoriv-pislya-ataki-kabiv-50536237.html

​​Зародження соціалізму у Франції

Ворожість до лібералізму липневої монархії (1840), особливо її капіталістичного "егоїзму", таким терміном соціалісти описували ліберальний індивідуалізм, був основним принципів зароджуючогося соціалістичного гуманітарного руху згідно з яким соціально-економічні відносини засновані на нерівності і конкуренції були антитетичними для гуманітарного проєкту. Особливо радикальна версія цього порядку денного з’явилася в журналі L'Amunitaire. Редактори проголосили, що їх журнал був радикально-егалітарним і стверджували, що насильницькі революції - це "протест людської природи проти соціального порядку, який гарантує ні повне задоволення людських потреб, ні розвитку людських здібностей”

Романтичні соціалісти, яких Маркс і Енгельс зневажливо називали "утопістами" будували традицію гуманізму на основі республіканської ідеології. Для цих мислителів, як і для багатьох їх сучасники, духовна, колективна спільність була єдиною можливою основою для соціального порядку, опора на загальне благо, яке потребує соціальної узгодженості і взаємодопомоги, універсалістських прав, але і роботи на загальне благо свого народу і людства.

"...Вибач, що кінець так недбало писаний: я саме лежу, а котеня притулилося мені до руки і перешкоджає вільно писати. Півгодини тому воно гралося і покусало мені перші три листки цього листа, ти сама помітиш знаки його зубок”

Леся Петлюра

"Соціалізм не збирається дозволяти собі бути відбитому у жодній важкій і визначеній формулі, не запирає себе в жодному конкретному гаслі, не може бути стереотипом, замкнутим в залізній формі.

Вона (соціалізм) вітає багатьох і багатоформних натур. Вона не відкидає жодного і має місце для всіх. У неї є привабливість чудової особистості і вона торкається серця одного та мозку іншого, вона притягує, таким чином, людей з глибокою нездоланною ненавистю до несправедливості, а його сусіда — своєю вірою в майбутнє, а третього любов'ю до мистецтва чи його диким віропоклонням, чи загубленим і похованим минулим. І все це добре. Бо зробити людей - соціалістів - це ніщо, але зробити соціалізм людським - це головне"