​​🔥 Ви нам — корупцію, ми вам — революцію!

Попри війну, попри ризики — люди виходять на вулиці. Бо терпець увірвався.

✅ 22 липня на вулицях Києва та найбільш міст України сотні людей вийшли протестувати, обурені ухваленням Закону 12414.

🧐 Закон, який позбавляє НАБУ незалежності та загоняє у підпорядкування генпрокуратури, — це не просто «реформа». Це сигнал: влада хоче поставити під контроль усе антикорупційне поле, скасувати навіть мінімальні залишки підзвітності.

Так, НАБУ — не святе. І мусило діяти завдяки громадському тиску та міжнародній увазі. Але без хоч обмеженої автономії воно не могло б зачіпати наближених до влади топчиновників. А саме цю можливість тепер прибирають.

🔻 Паралельно, під брендом «оновлення», новий уряд запускає контрреволюцію згори:

▪️ мораторій на перевірки бізнесу (подовження вже чинного з 2022-го);
▪️ аудит і закриття справ, які «заважають підприємцям»;
▪️ скасування будь-якого контролю за ринком праці й соціальними стандартами.

Так виглядає не «розвиток підприємництва», а легалізація безконтрольної експлуатації.

Все це — не відповідь на запит на зміни, а його цинічне викривлення.

📣 На вулицях звучить:

— Депутати-паразити не дають народу жити!
— Корупція вбиває — і на фронті, і в тилу!

Ми вимагаємо ліквідувати всю модель, яка дозволяє наближеним до влади красти безкарно — в тилу й на фронті.

❗️Ми виступаємо за:

🔹 незалежне антикорупційне слідство;
🔹 реальну інспекцію праці;
🔹 всеохопний соціальний захист за рахунок оподаткування багатіїв;
🔹 фінансову прозорість під час війни;
🔹 справедливу державу, а не «державу для бізнесу».

⚠️ Війна — не індульгенція і не привід.

Поки народ платить податками, життями й втраченим майбутнім — влада має бути під контролем.
І якщо вона цього боїться — значить, є що ховати.

Ось і приїхали)

👮‍♂️Генпрокурор Кравченко відзвітував щодо аудиту кримінальних справ проти бізнесу.

Із 21-ї тисячі вже встановлених справ було закрито 7 тисяч справ.

🧑‍⚖️ Право на аборт завжди було однією з найгостріших тем в суспільних дискусіях. Сьогодні — на тлі зростання праворадикальних настроїв у світі — репродуктивні права жінок дедалі частіше стають ціллю політичного тиску. І не лише в передвиборчих гаслах, а й у законодавчих ініціативах багатьох країн.

Наскільки доступними є аборти в Україні?

Про це ми поговорили з жінками, які мали досвід переривання вагітності, а також з активістками низової ініціативи Pro-Abort, які відстоюють право на вибір.

Дивіться тизер нового репортажу проєкту «Ось бачиш» і чекайте повної версії сюжету наступного тижня.

🏳️‍🌈 70% опитаних українців визнають участь представників ЛГБТК спільноти у захисті країни та громадській діяльності

Окремо 63,3% респондентів погодилися, що партнери й партнерки загиблих військових з ЛГБТ+-спільноти мають бути юридично визнані членами їхніх родин.

📈 Також 57,4% учасників і учасниць опитування переконані, що військові, які зазнали дискримінації через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність, повинні мати право на компенсацію від держави.

Однак лише 46,7% погодилися, що недискримінаційні правила можуть підвищити ефективність ЗСУ.

🔗 Детальніше про результати дослідження щодо ЛГБТ+-військових в Україні читайте на сайті ZMINA.

Соціалістична партія, відповідно, бореться, не за будь-які класові привілеї, а за скасування класів та класової влади, за рівні права та рівні обов'язки для всіх, без відмінності гендеру чи раси (народності). Відповідно до цих принципів, вона виступає проти сучасного укладу суспільства, не тільки як суспільства експлуатації та гноблення працівників, але також проти кожної форми експлуатації та гноблення, будь вони спрямовані проти класу, партії, гендеру чи раси (народності)

— Ерфуртська програма німецької соціал-демократичної партії, 1891 р.

Ерфуртська програма німецької соціал-демократії стала найвпливовішим ідеологічним документом для українського лівого руху, і саме опираючись на неї з'явились такі партії як УСДРП та УСДП, надихались нею і Франко, Леся Українка, Порш, Петлюра, Винниченко та інші ватажки українського лівого руху.

«Ерфурт» також стала першою програмою німецьких соціал-демократів, яка повністю перейняла марксизм. Прочитати цей неймовірно впливовий для української історії документ можна за посиланням: https://www.marxists.org/history/international/social-democracy/1891/erfurt-program.htm

Він організував у Бразилії бригаду анархістів, яка нападала на латифундії місцевих князьків-феодалів та визволяла робітників з рабських умов праці!

Ось що буває, коли досліджувати історію української літератури. Вивчаючи поезію модернізму, ми натрапили на одне з перших українських угрупувань модерністів - «Молоду Музу». Іван Франко часто-густо ходив до них на читання і критикував молодих поетів за графоманію та віршомазання. Але для «молодомузівців» літератури була одним зі способів боротися із соціальною нерівністю. І один з цих письменників - Осип Шпитко зайшов у цій боротьбі дуже далеко…аж у Бразилію.

Коли йому було 44 роки, а поети молоді до 55 років, він емігрував у Ріо-де-Жанейро. Побачивши там кричущу несправедливість, українець очолив бригаду анархістів та взявся до рішучих дій.

🟥Бразильські феодали не цуралися змушувати простих робітників до фактично рабської праці на кавових плантаціях, де ті працювали тільки за їжу. Плантації охоронялися озброєними солдатами з приватної охорони капіталістів і робітники не могли просто так утекти звідти.

Але як то кажуть - клин клином вибивається.

Осип Шпитко сформував бригаду анархістів, яка здійснювала раптові атаки на такі латифундії, обеззброювала або знищувала охорону і визволяла простих робітників.

🟥Український анархіст ідеально опанував португальську мову й крім визвольної трудової боротьби проповідував ідеї анархізму через літературу. Його прозу читала вся країна і вже на схилі років Осип Шпитко став класиком бразильської літератури.

Його збірку оповідань «No tumulo da vida» досі вивчають у школах та університетах як зразкову літературу, що досліджує тематику соціальної боротьби.

🧨Ось так український анархіст і робітників визволяв і класиком Бразильської літератури став.

🏴Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!

Наразі вже другий видатний українець-творець, до того ж лівого кшалту, що вплинув на Латинську Америку на цьому каналі. Дякую Артіль за цікавий матеріал, завдяки якому я взагалі дізнався про цю унікальну особистість. Щодо другого творця, то до того я писав про Галину Ісааківну Мазепу-Коваль, доньку голови уряду УНР Ісаака Мазепи, а також видатну українську і венесуельську художницю, що ілюструвала венесуельську анімацію, книжки, тощо.

Вчора — день народження видатного українського дисидента, лівого і націонал-демократичного активіста, співзасновника РУХу, шевченкознавця, Івана Дзюби.

Я часто називаю Дзюбу останнім інтелектуалом в українському уряді, останньою багатосторонньо розвинутою, моральною і ідеологічною людиною, яка також могла підтримати розмову про сучасних і старих філософів, Дерріду і Жижека чи про геополітичні теорії, культурний імперіалізм, тощо.

Найбільшим страхом для України Дзюба вважав ту посилену русифікацію, що проходила з 1991 р. до 2014, і підсилена капіталізмом, орієнтованим на пострадянський простір, Україну, що не належала українцям та національним меншинам як національна держава, а була пострадянською державою олігархічних еліт, орієнтованих політично, культурно і економічна на Росію.

На пам'ять Івана Дзюби пропоную ознайомитися з одною з його останніх праць, "Чи застарів Маркс?", опубліковану у 2019 р, де він критично переосмислює марксизм, та описує як відкидання соціальних проблем призвело до занепаду РУХу

А людина починалася саме із сорому — без нього і її нема. Втрачено соціальний сором (сором за те, що ти розкошуєш, а інший бідує), втрачено такт у самоствердженні (безмежне бахвальство статками і маєтками серед зірок культури). Таким чином починає торжествувати безсоромність.


Іван Дзюба

Потрохи працюємо над медіа, ще все дуже в процесі - поки збираємо гроші на дизайн і сайт, оплатили вже готову тему як тимчасовий варіант.

А я тим часом публікую першу статтю на Республіці!

І хоч сайт ще недороблений, ми вже відкриті для статей і блогів.

https://respublica.social/disidientskii-sotsializm-proghrama-ukrayinskoyi-partiyi-diemokratichnogho-sotsializmu-i-dierzhavnoyi-niezaliezhnosti-iuriia-badzo

Формула в мене була готова: гуманізм, патріотизм, демократія, соціалізм. Саме в такій послідовності, це суттєво, наголосив я

Дисидентський соціалізм Юрія Бадзьо. Як дисиденти бачили Україну після розвалу СРСР?

https://respublica.social/disidientskii-sotsializm-proghrama-ukrayinskoyi-partiyi-diemokratichnogho-sotsializmu-i-dierzhavnoyi-niezaliezhnosti-iuriia-badzo

Одна з найцікавіших організацій дисидентів (1972-73) — Спілка української молоді Галичини — представляла тренд, що міцно засів на заході України — поєднання соціально-демократичної ідеології пізньої УПА і демократичного соціалізму чи єврокомунізму. Члени спілки вважали, що майбутнє України у відновленні УНР — соціальної республіки, і побудови співдружності східноєвропейських держав на соціально-демократичних засадах.

Самі члени спілки вважали себе соціалістами і наслідниками справи УПА.

Це було не дивиною, а тенденцією — всі організації, що наслідували пізню УПА, перейняли її соціалістично-демократичну програму. Нагадую, що самі члени ОУН(р) мали дискусії щодо перейменування своєї організації у "ОУН: Незалежність, соціалізм, демократія"

Здається, слово «лівак» стало в Україні синонімом слова «свідомий громадянин». Зараз противники антикорупційних інституцій називають всіх своїх опонентів ліваками і ділять світ на дві категорії людей: ті, які помогають їм знаходитися у владі і займатися корупцією, і «ліваки». Очевидно, якою великою похвалою для активіста тепер означає те «лівак» від роздратованої влади.