Скоро за традицію стане заходити в кооперативи всіх міст, які я відвідую

Іван Дзюба про проблематику «вузького кругозора «патріотів»

Можна говорити про певну пов’язаність з марксизмом Івана Багряного та інших ідеологів УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії, яка за складних умов політичного розбрату в еміграції мужньо обстоювала ідею єдності українців на основі не «філологічного паріотизму», а спільності корінних інтересів соціальної справедливості й прагнення до свободи. Ідеї Івана Багряного могли б уберегти український політикум, насамперед рухівців та пізніших «правих», від прикрих помилок та неуваги до соціальної сторони української проблематики, — але, на жаль, вони не знайшли належного відгуку та й просто місця у вузькому кругозорі наших «патріотів» (не кажучи вже про байдужих до України).

Сьогодні – тридцять п'ята річниця прийняття Декларації про державний суверенітет України.

Це – знакова дата в історії українського державотворення. 16 липня 1990 року Верховна Рада проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Через рік після цього Україна стала незалежною державою. А зараз - у часи повномасштабної Визвольної війни українського народу проти російського імперіалізму - українці зі зброєю в руках захищають державний суверенітет, відстоюють незалежність Батьківщини.

У цей день варто нагадати про те, що відповідно до Декларації народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Декларацією проголошено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Ці винятково важливі пункти Декларації, як і подібні за змістом положення Конституції України, впродовж усіх цих років не виконувалися, так і залишившись «на папері». Олігархія та її прислужники захопили практично всі ресурси нашої країни й десятиліттями нещадно експлуатують більшість українського народу - людей праці, поки влада весь цей час обслуговує інтереси виключно найбагатших верств населення.

Зараз найголовніше - відстояти державний суверенітет України у війні на саме наше виживання проти російських загарбників, але надалі потрібно нарешті наповнити ці правильні та потрібні положення Декларації реальним змістом і виконати їх.

Для цього влада має працювати в інтересах переважної більшості українського народу, а не олігархату. Саме цього й прагне наша партія людей праці Народовладдя – яка пропонує українцям справжню альтернативу, а не лишатися вічно жертвами олігархічних «договорняків».

Долучайтеся! Разом - Cила!

Правильно тут написано - "слуги" (та інші так звані "парламентські партії") працюють проти інтересів всіх суспільних верств, крім найбагатших.

При цьому ось така "словесна діарея" цього ідіота Гуріна, який випадково став нардепом і тепер завзято "воює" проти слова "пільга" називаючи його "совком", одночасно даючи пропозиції, які є теж пільгами, вказує на більш глибинну проблему.

Вже цілком очевидно, що після закінчення/призупинення гарячої фази війни, правляча олігархія та її пуделі на кшталт Гуріна будуть намагатися зробити з України ще більш дикі джунглі, ніж зараз, в яких абсолютно первинним буде один "закон" - "правий той, хто багатший". Замість того, щоб навпаки будувати справедливу соціальну державу, як мало б бути після всіх поневірянь народу за останні роки, й як це відбувалося в чи не усьому розвинутому світі після Другої Світової Війни (наприклад як робив Еттлі з Лейбористською партією після 2СВ у Великій Британії).

І якщо люди, які бачать цю загрозу, не почнуть обʼєднюватися вже зараз й разом розбудовувати політичну структуру(и), яка буде протидіяти цьому мороку, то український народ чекає жах такої неоліберальної антиутопії, що попередні роки здаватимуться життям в Скандинавії.

Якщо Ви це розумієте, то не чекайте, а долучайтеся вже!

Ринкова мораль і суспільство: Майкл Сандел. Коротка дискусія на "ТЕД". Дуже цікава

https://www.youtube.com/watch?v=3nsoN-LS8RQ

Майкл Дж. Сандель, філософ: "Ліві повинні запропонувати позитивне сприйняття патріотизму"

Щоб уникнути цього стану нездужання лівих, мислитель має два незручні повідомлення для розгублених лівих: По-перше, перелаштування економіки, щоб зробити її сприйнятливою до демократичного контролю; по-друге, прийняти патріотизм. Але не патріотизм популістських правих, з розділенням та страхом. Він виступає за інший вид патріотизму,
Той, що формулює почуття спільності навколо таких концепцій, як універсальна охорона здоров'я або податкова справедливість.

https://english.elpais.com/culture/2023-05-16/michael-j-sandel-philosopher-the-left-needs-to-offer-a-positive-take-on-patriotism.html

Україні потрібен універсальний базовий дохід або негативний податок, або будь-який інший спосіб послідовної допомоги бідним та внутрішньо переміщеним особам. Ненавиджу всіх тих людей у парламенті, які скорочують допомогу внутрішньо переміщеним особам та іншим, кажучи, що «вони стають лінивими», поки вони не можуть знайти житло та роботу. Забезпечення стабільності для всіх принесе користь країні, нації, людям, економіці в довгостроковій перспективі, навіть якщо зараз це фінансово важко. Але уряду це не цікаво. Діяльність міністрів безпосередньо впливає на найбільш вразливих і ускладнює життя, призводиль до негативних наслідків включаючи смерть, травми, зростання злочинності тощо. Це кримінальна (без)діяльність уряду руйнує життя сотням тисяч людей в Україні.

Думаю, це дуже важлива зараз тема.

Соціальний патріотизм, держави загального добробуту і національна ідентичність

Соціальний патріотизм кинув виклик формулюванням що ставили клас та національні інтереси в опозиції один до одного. У контексті Другої світової війни робітничі класи розробили думку про те, що Вони були справжніми патріотами (ті, хто воювали за свободу своєї країни, та тримали всю її індустрію в працюючому стані) і почали ідентифікувати програму робітницьких реформ з інтересами всього суспільства. Це являло собою перехід від радикального та опозиційного патріотизму до соціального патріотизму. Як зазначав Філд, лейбористська партія, завдяки почуттю соціального патріотизму, зуміла універсалізувати інтереси праці, як загальнонаціональні інтереси і виграти з розгромним результатом у виборах 1945 р.

«Економічні проблеми та створення держав загального добробуту були тісно пов'язані з питанням культури та національної ідентичності. Таким чином, кілька авторів зазначили, що автопортрет сучасних держав (особливо демократій), як агента соціально-справедливого розвитку, був найважливішим засобом, за допомогою якого сучасні держави сприяли розвитку національної ідентичності і її легітимізації. Цей розвиток тягнув за собою, що образ нації було реконструйовано як образ спільноти соціальної справедливості

Коли держава гарантує соціальну справедливість для людей, що живуть у межах її кордонів, це сприяє почуттям належності до однієї групи рівних людей. Тобто держава може виховувати афективну прихильність людей до політичної спільноти (національної ідентичності). Цю
Концепцію можна знайти у працях Карла Дойча (1964), в яких він стверджував, що, створюючи процвітаючі умови життя, уряд створює прихильність до держави; він подальше стверджував, що не тільки потрібно підтримувати загальний добробут, але й широко розподілити економічні блага для населення.

У цьому ж ключі інші автори (Браун,1998, с. 10–11) припускали, що існування нерівностей можна інтерпретувати як відсутність або неповність національного розвитку, що призводить до руйнації спільноти соціальної справедливості, а отже, і до ослаблення національної ідентичності (Andersen & Fetner, 2008, с. 10–11; Брубакер, 2011, С. 94–95).

Ці ж автори припускають, що рівень ідентифікації з державою, який досягається практиками соціального патріотизму, є способом збереження демократії, яка не може існувати без колективної ідентичності, почуттів солідарності і спільного блага спільноти виборців-співгромадян.

"Я глипнув на Директорію та на її окруженця: самі соціялісти, переважно атеїсти, а бодай аґностики), хоч формально всі християни, бо всі охрещені. Деякі тільки з них були релігійними людьми, ось як премєр Чехівський"

19 липня — день народження Володимира Чехівського (1876–1937) — одного з небагатьох представників течії християнського соціалізму часів революції, співорганізатора Української Комуністичної Партії (незалежної), також відомої як "укапісти", а також головний ідеолог ідеолог української церковної автокефалії і боротьби проти впливу російської імперської церкви в Україні.

Чехівський — один з основних організаторів Української автокефальної церкви, та прем'єр-міністр одного з найбільш ефективних урядів УНР, який готував Трудовий Конгрес України (перший український парламент). З приходом радянської влади, мав можливість розвивати українську церков і релігійне життя, але постійно знаходився під наглядом репресивної радянської машини. Був вбитий під час сталінських репресій.

У 1919 р. була заснована Українська автокефальна православна церква. Лідуючу роль у заснуванні церкви грав один з лідерів Української Комуністичної партії (не більшовицької, а питомо української, створеної на базі УСДРП (незалежні). От що він писав у 1922 р.:

«Спілка [москвинської] єрархії з панством проти соціального і національного визволення була найтісніша. Чи виступала до останнього дня проти гнобительства капіталістами робітників? Ні. Чи одмовилась єрархія москвинська від давнього свого служіння імперіалізму, русифікації? Ні. Чи одмовилася від вікового гноблення Української Церкви, Матері Московської Церкви? Ні.»

В. Чехівський

Видання Церковної Ради першої парафії Української православної церкви Миколаївського Собору
Pоку Божого 1922, м. Харків

Про мене пішли меми)

Милованов про нову прем'єр-міністерку

У 2019 році, коли був міністром економіки, вона стала заступницею. Ніхто її не «приводив». Нам (уряду і міністерству) терміново потрібна була людина, яка зможе реалізувати реформу ринку праці. Щоб провести зміни в трудовому кодексі та зрушити профспілкову монополію.

За словами Милованова, Свириденко привели до влади автори одного з найгірших законопроєктів (власне, Милованов і його міністерство), який колись існував з часів незалежності, для його просування. Свириденко була потрібна як людина, яка б могла знищити профспілки і прийняти трудовий кодекс.

Трудовий кодекс можна було б описати вже анекдотичною фразою "На які злочини не пішов би капіталіст за 300% прибутку"

Це все вказує, на те, наскільки антисоціальні елементи українського народу бояться будь-якої організованої сили, ненавидять її, вкладають мільйони коштів платників податків для пропаганди проти інструментів колективного самозахисту українського народу.

Більшість тих, хто проголосував за Байдена у 2020, але не прийшли голосувати за Харріс у 2024, утримались від голосування через відсутність у Харріс лівої програми — нове опитування показує

https://www.independent.co.uk/news/world/americas/us-politics/democrat-voters-biden-aoc-sanders-b2791206.html

Небагато часу пройшло

Уряд готує річний мораторій на перевірки бізнесу, — прем’єр-міністр Юлія Свириденко

«Це питання вже обговорене з президентом Володимиром Зеленським — його доручення чітке: дати більше свободи внутрішнім економічним силам.

Також ми розпочали аудит кримінальних справ проти бізнесу. Пріоритет — закрити безпідставні провадження, що блокують підприємницьку діяльність.

Паралельно будуть обмежені перевірки податкової та митниці. Також ми посилимо контроль за законністю слідчих дій.

Перевірки будуть лише у секторах із високим ризиком, а добросовісні підприємства отримають захист», - пообіцяла Свириденко.

✅ Ми у WhatsApp | Telegram | Viber

​​Думати про майбутнє варто з урахуванням наявності ревізіоністського підходу до історії та перегляду кордонів з боку більшості наших сусідів — кандидат в президенти Румунії, що не при владі в першу чергу через юридичні дії, в інтерв'ю повідомляв що "збирається вторгнутися в Україну, якщо та програє війну Росії", нова історична політика Польщі зосереджена на викреслення словосполучення "Західна Україна" і заміною його на "Східні Креси" в атмосфері все більш закриваючогось історичного діалогу, угорські спецслужби у відкриту проводять підривну і сепаратистську діяльність на закарпатті. Словаччина потенційно може перекрити кордони для торгівлі.

Дивним чином, Білорусь не має до нас територіальних претензій, але є союзником Росії. Молдова — наш союзник, проте Трансністрія — російська проксі.

Це нові реалії пост-2022 геополітики, і хоч багато цих тенденцій спадуть, якщо Україна зможе утримати нинішні позиції, невоєнні дії проти нестабільної України, а саме торгові і геополітичні конфлікти, стають легким способом ревізіоністським політикам реалізувати свої дії і набрати політичний капітал, як ціну, розповсюджуючи ксенофобію проти українців, і одночасно організовуючи торгову війну. У гіршому випадку — якщо на виборах в Угорщині переможе Орбан, а Право і Справедливість побудують орбаністський режим у Польщі — буде існувати можливість, що Україна буде відрізана від Європейських союзників авторитарним поясом. Це треба враховувати в будь-якій дипломатичній і політичній стратегії зараз.

«Ми маємо зробити свій вибір. У нас може бути демократія, або багатство може бути сконцентровано в руках кількох, але ми не можемо мати й те, й інше».

-Луїс Брендейс, Верховний Суддя США з 1916 по 1939 рік.

Не соціаліст, не росіянин, але в даний час, в абсолютно неадекватному дискурсі, і американського суддю б точно назвали комуністом.

І це цитата яку я побачив в рекомендованих відразу після того, як я читаю новини про мораторій щодо інспекцій праці, оголошених як перший (!) пріоритет нового українського уряду. Напад на верховенство права майже завжди починається з нападу на трудові права, та виключення з-під влади законів найбагатших верств населення.