Дякую кожному білорусу, кожному добровольцю, кожній людині що бореться за нашу і свою свободу.

І дякую каналу "Комірчина анархістки", що привернула увагу до цієї історії

«Кожен білорус, який хоче свободи, має воювати на боці України», — говорила 24-річна Марія Зайцева. Вона пройшла через усе: протести 2020 року в Білорусі, вигнання, поранення, шпиталі — і зрештою передову. Загинула в боях під Бахмутом.

Дівчина Марії Аня звернулася до ГО «Землячки», щоб розповісти їхню спільну історію — про любов, втрату і право бути поруч із тим, кого кохаєш. Це інтерв’ю — про Марію, її вибір і свободу, за яку вона віддала життя

А людина починалася саме із сорому — без нього і її нема. Втрачено соціальний сором (сором за те, що ти розкошуєш, а інший бідує), втрачено такт у самоствердженні (безмежне бахвальство статками і маєтками серед зірок культури). Таким чином починає торжествувати безсоромність.


Іван Дзюба

Іван Дзюба про проблематику «вузького кругозора «патріотів»

Можна говорити про певну пов’язаність з марксизмом Івана Багряного та інших ідеологів УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії, яка за складних умов політичного розбрату в еміграції мужньо обстоювала ідею єдності українців на основі не «філологічного паріотизму», а спільності корінних інтересів соціальної справедливості й прагнення до свободи. Ідеї Івана Багряного могли б уберегти український політикум, насамперед рухівців та пізніших «правих», від прикрих помилок та неуваги до соціальної сторони української проблематики, — але, на жаль, вони не знайшли належного відгуку та й просто місця у вузькому кругозорі наших «патріотів» (не кажучи вже про байдужих до України).

Виступ Чорновола "нас хочуть роз'єднати за національністю, за мовою"

Викачав відео, щоб було зручніше дивитися. В нас є багато чому повчитися у тих виступів.

Київський метрополітен: руйнування тунелю між «Деміївською» і «Либідською» — це про безвідповідальність

Вчора багато писали про кримінальне провадження щодо посадовця Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, так от: чиновники все прекрасно знали і розуміли, просто приховували факти і нічого не робили для виправлення ситуації.

З дозволу слідчого у відео представлені окремі докази цього злочину.

Крапка в цій історії не поставлена.
Слідство триває.

Лівим точно потрібні свої спортивні організації. Можна згадати появу Січового руху, з якого з'явились потім Січові стрільці. Це були організовані радикальними соціалістами культурницько-спортивні протипожежні товариства. Вони ходили з села до села, допомагали по хазяйству і з пожежами, та влаштовували руханки, танці, театри, шили вишиванки ітд. А у вільний час — тренувались з топориками (що їм дозволялось за професією пожежників), і вивчали історію козацьких традицій. Саме це хлопаки і дівчата потім стали основою Січових стрільців, що зіграли таку важливу роль в українській революції

📢 «Футбол і війна: гра, що допомагає лікувати рани та відновлювати нації» ⚽️🌍

Запрошуємо на унікальний захід, про важливу роль футболу у процесах відновлення та лікування націй, які пережили війни. 💔⚽️

📅 Дата: 13 липня (п’ятниця)

🌟 Тренер заходу: Сергій Дікарев — досвідчений тренер і фахівець з питань соціального впливу спорту, який поділиться своїм досвідом про те, як футбол може стати не лише грою, а й потужним інструментом для відновлення громади після важких часів.

🔍 Про що будемо говорити?
- Як футбол об’єднує людей і допомагає подолати соціальні та емоційні бар'єри
- Історії успіху: приклади команд та ігрових проектів, які сприяли відновленню в громадах, постраждалих від війни
- Роль спорту в відновленні національної ідентичності та соціальної згуртованості

🕹️ І на завершення: після розмови запрошуємо всіх учасників приєднатися до дружньої гри в футбол! 🌟

🗓️ Коли: 13 липня (п'ятниця)
🕙 Час: 10:00
📍 Де: м. Кривий Ріг, вул. Рекордна 1А

👉 Не пропустіть можливість стати частиною цієї події!

Моя перша стаття на Liberal Currents, американському соціально-ліберальному журналі за прогресивні зміни.

Знайомлю іноземну авдиторію з українською егалітарною історією.

Неймовірна ініціатива від Одеських активістів. До ознайомлення!

🕳 «Я живу в люке. Сейчас у меня тут классно, пока не на что не жалуюсь».

Так розповідає про свою домівку, облаштовану в люці біля теплотраси, безпритульний Руслан. Взимку умови проживання під землею складніші. Проте люк для нього — не лише укриття від негоди. Тут Руслан віднайшов власний простір для усамітнення, якого часто позбавлені його безпритульні знайомі.

🌳 Щоб вижити на вулиці, люди вдаються до надзвичайної винахідливості — знаходять прихистки в парках, під’їздах, електричках, скверах, на пляжах, у підвалах, склепах на цвинтарях, теплотрасах та закинутих будівлях.

Бездомні заповнюють практично весь міський простір, водночас залишаючись витісненими з нього. Їхні потреби ігноруються в політиках соціальної підтримки. Їх не помічають або не хочуть помічати на вулицях.

Тож усе-таки як це — жити просто неба?

Про це активістка ініціативи Street.Aid.Daily розпитала людей, які мешкають на вулицях Одеси — міста, яке завдяки південному клімату стало своєрідним прихистком для біженців і знедолених.

🏴 Запрошуємо вас на лекцію "Історія анархізму в Білорусі", що відбудеться 20 липня в Києві.

📚Під час лекції ви дізнаєтесь:
– як анархістські ідеї потрапили на територію сучасної Білорусі;
– про організацію "Чорни Сцяг";
– історію відродження анархістського руху та його діяльність в умовах авторитарного режиму;
– про здобутки та поразки революції 2020 року.

🤔Також поговоримо про відмінності білоруського й українського контекстів. Чому анархістські рухи цих країн мають настільки різний характер.

Щоб зареєструватися, пишіть на бот: @ChornozemBot.

Точний час і місце проведення повідомимо зареєстрованим учасникам напередодні події.

Заходив сьогодні в офіс Народовладдя поговорити з другом з партії, подарували мені таку футболку, олива)

Говорили багато про майбутнє лівої політики.

Наразі в Україні є дві організації, що мають перспективи позитивних соціальних і демократичних змін в політиці — Соціальний Рух і Народовладдя.

Для багатьох здається, що не можна нічого змінити на краще, але насправді, все це — довгий процес. Ці організації займаються створенням і розвитком профспілок, легальною допомогою, захистом трудових прав, волонтерством і іншим, що покращує життя людей вже прямо зараз, а не через 10, 20, чи 100 років.

І рано чи пізно, в Україні вернуться муніципальні вибори. Від того як ліві і соціальні сили підготуються до них буде залежати вся потенційна траєкторія подальшого розвитку прогресивних рухів в Україні.

Так що якщо бажаєте щось змінити на краще, доєднуйтесь

Сьогодні річниця народження Марко Черемшина, українського письменника і політичного діяча соціалістично-радикального кшалту. Разом зі своєю літературною діяльністю, він став співзасновником робітничого товариства "Поступ" — таємного студентського гуртка соціалістичного спрямування на Галичині.

#новинки_2025
📣 "Основи" відкрили передпродаж класичної, але досі актуальної книги:

📖 Богдан Кравченко. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття

🔥 Перше українське видання вийшло 1998. Я прочитав його в бібліотеці десь в 2003/2004 — і далі шукав років 10: тираж розійшовся майже миттєво, в букіністику книгу не здавали... Ледь купив на Форумі видавців у Львові (останній примірник на складі видавництва)

🔥 "Тверда" соціологія: автор аналізує українську ідентичність на макро-рівні: тут багато статистики, оскільки автор хоче охопити всю Україну, а не окремі кейси чи регіони. Основна вада книги: автор аналізує переписи населення від 1897 по 1970 рр. Хронологічно книга не сягає навіть кінця 1970-х. Втім, оригінал вийшов 1985, тому автор опрацював всі доступні на той момент дані. Втім, він не просто переказує переписи, а шукає чинники змін в національному складі

ℹ️ Коротко про книгу я розказую в цьому відео

🤔 "Основи" цією книгою анонсували "зелену серію". Цікаво, які там ще будуть книги...

Богдан Кравченко — соціалістичний діаспорянин, який на кінці існування Радянського Союзу переїхав в Україну, підтримувати і розвивати рух за незалежність країни.

Його наукова робота заслуговує належної уваги, і є хорошим інструментом проти спекуляцій псевдоісториків (як приклад, того ж Альфьорова, що в одному інтервʼю пропонував розстріляти всіх українських соціалістів у 1917 і підтримує малоросійський гетьманський рух)

❗️Увага! Конкурс! Увага! Конкурс! Увага!
Конкурс перекладів

Мета

Журнал «Вперед» оголошує конкурс і запрошує перекладачів подавати свої переклади. Головна мета конкурсу — розширення україномовного простору поступових ідей через заохочення осіб, які цікавляться історією та теорією суспільних перетворень, клясової боротьби, визволенням людства тощо, до перекладу відповідних тематичних текстів на українську. Крім того, «Вперед» сподівається знайти у гурті учасників конкурсу своїх майбутніх постійних перекладачів.

Тематика

На конкурс приймаються тексти, присвячені таким темам:
— історія робітничого руху ув України та світі,
— історія визвольних рухів ув України та світі, в тому числі антиколоніялізм, антиімперіялізм, жіночий рух й інші форми опору,
— історія революційних рухів ув України та світі,
— історія народних повстань, партизанських війн, збройної боротьби, ненасильницького опору в України та світі,
— історія війн, в тому числі громадянських, в України та світі,
— критична історія реакційних, консервативних, контрреволюційних, антинародних рухів і режимів ув України та світі,
— критичний огляд ідей й ідеолоґій реакційних, консервативних, контрреволюційних, ан-тинародних рухів і режимів, їхніх ватажків й інтелєктуалів,
— біоґрафічні нариси про теоретиків марксизму, революціонерів, філософів, соціолоґів тощо та/або інтелєктуальні та революційні течії, до яких вони належали,
— розбір ідей теоретика марксизму, революціонера-соціяліста, філософа, радикального соціолоґа тощо, течії або школи думки,
— марксистська теорія,
— історія марксизму,
— культура, мистецтво й філософія, в тому числі філософія історії,
— радикальна соціолоґія, радикальна еколоґія,
— рецензії на історичні, філософські та художні книги, випущені у 2023-2025 рр.,
— рецензії на фільми, випущені у 2023-2025 рр.,
— поточні події в Україні та світі.

На конкурс не приймаються тексти:
— художні (проза, поезія, драма тощо),
— комікси, ґрафічні романи тощо,
— що не є ориґінальними, є перекладами,
— що публікувались або оприлюднювались раніше,
— що прославляють расизм, нацизм, фашизм, нацизм, колоніялізм, імперіялізм, в тому числі у царині культури,
— що стверджують вищість якоїсь статі, сприяють популяризації соціял-дарвінізму, соці-ял-расизму, шовінізму, реліґійного мракобісся, ненаукового й антинаукового обскуранти-зму, в тому числі під виглядом науки,
— некритичні до вад капіталізму та крайніх форм націоналізму,
— що заперечують клясову боротьбу.

Умови конкурсу

Мова перекладу: українська (тільки українська).

Приймаються переклади з таких мов: анґлійська, еспанська, італійська, німецька, портуґальська та французька.

Обсяг одного перекладу: 3000—10000 слів (без урахування приміток та/або списку літе-ратури, якщо такі будуть).

Кількість перекладів, які може подати один перекладач: не обмежена.

Термін подання перекладів: 1.7—30.9.2025 р.

Термін оцінки та оголошення результатів конкурсу: 1.10—31.12.2025 р.

Ориґінальність: тільки ориґінальні переклади, ще ніколи ніде не опубліковані.

Формат: DOC, DOCX.

Ім’я перекладача: перекладач має зазначити своє ім’я і прізвище або псевдонім — на власний вибір.

Переклад, який подається на конкурс, має бути таким, що ніколи ніде не публікувався або не оприлюднювався, незалежно від форми публікації або носія інформації (електрон-ний вигляд, інтернет, папір, усна доповідь тощо), і залишатиметься неопублікованим і не-оприлюдненим до крайнього терміну оголошення результатів конкурсу (див. вище).

У разі перемоги його/її перекладу перекладач зобов’язується не публікувати цей текст ніде, крім журналу «Вперед», до 1.1.2027 р. Після цієї дати перекладачі-переможці мають повне право публікувати свої тексти онлайн (в інтернеті) та/або у друкованому вигляді на папері у ґазетах, журналах, брошурах, збірках, моноґрафіях, книгах тощо без будь-яких обмежень з боку журналу «Вперед» та без будь-яких зобов’язань перед «Впередом».

​​Хрещення України, Олександр Олесь

Що це в Києві за гомін,
Звідки крики, галас, сміх
І куди оце кияни
Тягнуть ідолів своїх?

Ось Стрибога порубали,
Там Дажбог стоїть без ніг,
Там і огні горить Сварожич,
Волос теж на спину ліг.

А Перуна на наругу
Прив'язали до коня
І по вулицях волочать
І катують серед дня.

Б'ють Перуни батогами!..
Де ж його небесний гнів,
Чом він стріл своїх не пустить,
Чом не скине він громів?!

А Стрибог?! Чому на бурі
Він сюди не прилетить?!
Чи гуляє він з вітрами,
Чи у полі тихо спить?

Ось упав Дажбог великий…
О, віддячить він катам!
Він не гляне більш на землю,
Він не вродить хліба нам!

Збоку десь віщун віщує:
"З неба сурми загудуть,
Полетять небесні стріли
І на голови впадуть.

Вороги обляжуть місто,
Стане чорно від гадюк,
Павуки з землі полізуть,
Не піднімуть люди рук…"

Так старий віщун віщує,
Але молодь ще міцніш
Полосує батогами
І сміється веселіш.

І в Дніпро Перуна-бога
З сміхом кидає вона:
"Загрими ще, діду, з річки,
От здивує новина!"

І поплив по річці ідол,
І, безвладний, зник в імлі
Вчора ще великий, гнівний,
Найстрашніший бог землі.