Через комп'ютерні ігри в інтернеті став дуже популярний персонаж американської політики 1930-х, Х'юї Лонг. Хоч яким інтернет-мемом персона не була, вона зробила значний внесок в дискусію. Він вперше підняв на значний рівень обговорення обмеження на багатства. Верхній ліміт.

Це неймовірно важлива тема, яку далі розвивали республіканські і інші теоретики. Інгрід Робінс пропонує моральний ліміт на 1 млн доларів, розбираючи, що суми більше не дають значного покращення життя чи щастя людини, і фізичний ліміт до 10 млн доларів в розвинутих країнах. З меншим лімітом в розвиваючихся.

Така політика потрібна для боротьби з бідністю і проти олігархії — концентрації великої політичної сили в руках обмеженої групи надбагатих. Такі концепції зараз носять назву "лімітаризм".

​​Я прихильник цієї ідеї. І в кожній моїй максималістській програмі завжди вимога — ми повинні побороти надбагатство і бідність. Також про Хьюї Лонга, я багато в чому надихаюсь його промовами, від яких нам є багато чого навчитися. Він додає глибокі сенси і романтизм в промови для звичайних робітничих людей. І це працює.

"І саме тут, під цим дубом, де Еванджелін чекала свого коханого Габріеля, який ніколи не прийшов. Цей дуб - це безсмертне місце, зроблене таким поемою Лонгфелло, але Еванджелін - не єдина, хто тут чекав. Де школи, які ви чекали, щоб ваші діти мали можливість вчитися? Де дороги та інфраструктура, за які ви платите податки, але які ніколи не будують? Де є місця для догляду за хворими та людьми з інвалідністю? Еванджелін виплакувала гіркими сльозами свою трагедію, але це тривало лише протягом життя однієї людини. Ваші сльози ж, в цій країні, навколо цього дуба, тривають поколіннями. Дайте мені можливість висушити очі тих, хто все ще плаче тут!"

Це, як на мене, приклад лівого активіста. Навіть більше, такого страшного слова, як лівий інтелектуал. Поєднання культури, політики, і простоти, близькості до робітничого класу. Ліві повинні вміти адаптувати велике і складне для людей, у яких часу на таке немає.

Українським лівим потрібні поети та художники. Я знаю багатьох людей, які пишуть, співають, малюють, але бояться ділитися.

І ліві, які не можуть інтегрувати всі відтінки культурного життя у свою політичну роботу. Я думаю, що ліві повинні бути унікальними в цьому та повертатися до традиції публічних інтелектуалів, поетів, відомих діячів з їхнім мистецтвом та надіями.

Як це було раніше. Українську революцію здійснили письменники та поети. І це важлива частина того, що робить лівих унікальними в сучасному політичному істеблішменті.

Новий голова УІНП — найгірша і найнижча точка української політики. Тепер це прес-секретар Андрія Білецького, майор 3ОШБ, т. зв. "соціал-націоналіст", відомий своїми псевдоісторичними заявими, наприклад, що колонізованими можуть бути лише "слабкі" нації, і що через це, Україна не була колонією.

Людина низького рівня історичного розуміння, чи взагалі, орієнтації в історичній політиці, абсолютний неук в історії XX століття.

Також політично заангажований представник певної партії певного скандального командира, якого наразі звинувачують в організації кримінального угрупування і покриванні бандитської діяльності.

Ми тепер не можемо казати прямо, що в Україні "нема проблем з ультраправими". Коли однією з найважливіших історичних інституцій тепер керує "расовий воїн", соціал-націоналіст, який розповідає про сильні імперські і слабкі колонізовані нації.

Це неймовірна ганьба для українського народу.

​​Нещодавно була річниця повстання на броненосці "Потьомкін". На цю тему Андрій Здоров висвітлює цікаву фігуру Олександра Коваленка (1875-1963)

"Олександр Коваленко (1875 - 1963), в 1905 р. інженер-механік броненосця "Потьомкін", співзасновник Революційної Української партії (РУП), єдиний з офіцерів, що підтримав повстання. В 1917 р. - начальник департаменту Морського міністерства УНР, в 1920 - секретар делегації УНР на асамблеї Ліги Націй. Автор спогадів про повстання"

Сергій Іщенко на тему річниці публікує свої "4 пункти", тезово:

"Сьогодні 120 років початку повстання на панцернику «Потьомкін». Накидав декілька тез до ювілею.

1 - Повстання почалося з фрази Григорія Вакуленчука, сказаної українською мовою. Один з повстанців – Олександр Коваленко, активіст Революційної української партії – згодом стане головою департаменту у морському міністерстві УНР, загітуватиме понад два десятки кораблів Чорноморського флоту підняти синьо-жовті прапори й буде секретарем української делегації на асамблеї Ліги націй. Інший учасник повстання – Семен Гризло – потім стане генеральним осавулом Вільного козацтва, братиме участь у повстанському русі 1919-21 років і загине у бою з «червоними». Як згодом напише Іван Багряний, «Це було повстання української стихії. Повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків Самійла Кішки і всього українського Запоріжжя».

2 - Попри спроби радянської пропаганди «привласнити» повстання, воно було стихійним. Більшовики не були ані організаторами, ані керівниками – так само як жодна інша партія. Голова комітету повстанців Панас Матюшенко, за різними даними, співчував чи то анархістам, чи то есерам.

3 - Сам панцерник у 1917-18 роках буде на певний час приписаний до флоту УНР і навіть перейменований на «Борець за свободу».

4 - The last but not least – повстання на «Потьомкіні», як і загалом підзабута нині революція 1905 року – чергове свідчення того, що історія українського визвольного руху яскравіша й багатоманітніша, ніж її мейнстрімна версія, а соціальна революційність відігравала у ній не менше значення, ніж прагнення національної свободи"

Щоб ви розуміли, якого "рівня" людина тепер сидить головує УІНП:

"У 1917 році нам не вистачало союзників. І ще треба було мразів, хворих на соціалізм, розстрілювати. І Винниченка можна було розстріляти. Бо людина, яка бере гроші у московитів, щоб здійснити антидержавне повстання, а потім ставши на чолі цієї держави, вимагає 17 мільйонів гривень в інших, щоб він пішов з цієї посади, бо він там нічого не робив, то він - мразь. А потім в Ніцці купив собі віллу, входив до колективу нудистів, і отримував гонорари зі своїх оповідань від Совєтського Союзу... Так, він геніальний письменник, але стратегічно з ним тоді треба було якось інакше вчинити."

(розмова йде про те, з ким можна порівняти Зеленського і Залужного. Про Гітлера забажав сам "історик" поговорити):

"Іноді питають, чи можна порівняти Путіна з Гітлером? Але як їх можна порівнювати, якщо Гітлер отримав хорошу освіту, виріс на німецькій філософії ХІХ століття, на німецькій музиці. А хто ця гадіна? Сраний комуніст, який свідомо пішов вчитися на кагебіста, закладаючи те, що він буде катувати, стежити, вбивати.

Не треба порівнювати Путіна з Гітлером. Обидва жахливі, але Гітлер був вихований на високих літературних колах, естетичних, філософських, музичних, та й сам був художником, а цей малює носом, як Піноккіо кров’ю"

https://www.rbc.ua/rus/styler/interv-yu-istorikom-i-viyskovim-oleksandrom-1706688865.html?fbclid=IwY2xjawLPp_VleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFGTURFeHk5aWdIRmFGR3gzAR4DRKqPyP_vQauNKW6pm9ha7svrd4NJdZnXD1o-7i3TMAbxZian6P7SBuBdGg_aem_ed1p3SNp94cUyeXlQYLcmQ

«Вплив зниження податків для 10 відсотків найбагатших на зростання зайнятості є незначним. Якщо політики прагнуть підвищити економічну активність у короткостроковій та середньостроковій перспективі... зниження податків для найбагатших буде менш ефективним, ніж зниження податків для бідного і середнього класу».

Революційно-соціалістичне видання, засноване на баченні М. Шаповала, про яке я писав вище

У Сполучених Штатах після Другої світової виходив такий український часопис. Цікавий один з девізів видання - "Ані найменшого кусника української землі ворогам!". Актуально.

Федерація профспілок України обрала нового лідера — Сергія Бизова, голову Всеукраїнської профспілки Захисників України і спортсменів. Це в чомусь «силова» і активістська людина, яка за останній час зробила багато корисного в ФПУ.

Бизов збирав останню акцію, яка оживила ФПУ в захист своєї власності, що стала наймасовішою подією, що організувала ФПУ за роки (в чомусь — це проблема вже старенької і пасивної ФПУ)

Складно сказати, який буде Бизов для захисту працівників, і для прогресивних і лівих сил. Як це змінмть ФПУ. Чи буде він ворожий для соціально-прогресивних політичних діячів, чи ні. Але це значна зміна. І цілком можливо, настане час перевідкрити діалог і взаємодію ФПУ і Лівих (які і так мають дружні відносини).

Ось ця естетизація ультраправого націоналізму жах наскільки шкідлива для українського народу, одна з ознак нашої деградації.

Коли пройдисвіти і людоїди стають лідерами думок, формують дискурс.

Замість демократичного патріотизму і національної свідомості, що була у Народному Русі, поколінні Чорновола, інтелектуальної сили покоління дисидентів, ми от, «доросли». Міняти це має кожен, в тому числі більш свідомішою позицією.

Не може бути нічого спільного у соціал-націоналіста, що бореться проти «неомарксистського лгбт» і пропагує псевдоісторію, націоналізм фашистівського кшалту ітд, з гаслом «рівності».

Прихильники автора це визнають, сам автор теж. Але от деякі настільки намагаються вписатися в цей дискурс, ніби ці всі ультраправі речі це норма.

Треба бути свідомішими. Самостійнішими. Триматися себе і інших.

“Я – не націоналіст. Навпаки, вважав за потрібне робити так, аби серед певної частини українців розвіяти дурман самозакоханості, антисемітизму, загумінкової обмежености. Так само за потрібне я вважав робити так, щоб серед певної частини росіян, євреїв і т. д. розвіяти дурман неповаги до української мови, культури, історії, неповаги до праці селянина, що гречно причащає усіх нас хлібом і сіллю від своїх мозолів”.

В. Стус

Чому висновки з наших повсякденних економічних рішень не підходять для макроекономічної політики? Список економічних «парадоксів»

Більші збереження зменшують продуктивність

Більші реальні заробітні плати призводять до більшого прибутку [компаній]

Державнмй дефіцит підвищує приватний (і загальний) прибуток

Стабільність дестабілізує

Обмеження зарплат веде до зниження росту економіки, навіть якщо короткочасно використовує всі ці обмеження для росту

І інше.

Як цікаво — скину джерело!

​​Гурін просуває петицію щодо збуту і виробництва порнографічного контенту. На мою думку, хтось може сперечатися про збут, але виробництво і розповсюдження забороненим бути не повинно. Потрібні інші засоби для захисту публічної моралі. Саджати людей за вироблення такого контенту, наповнювати тюрми людьми, що обмінюються фотографіями десь на форумах, це як мінімум жорстоко, а насправді — соціально шкідливо. Це ломає життя людині, і суспільству — з якого людину виймають і знищують. Людину, яка нікому не приносить шкоди, і могла б принести значну соціальну користь та досягати своїх індивідуальних цілей в житті. А зазвичай цими статтями просто закривають плани в ментовках.

Але не про це. На цьому Гурін намагається просунути свої тези про казино, як круто що в Україні розвивається казино бізнес і все це. Насправді ж, чим більше заробляє казино, тим гірше ситуація з економікою. Це ті гроші, які не направляються на покупку продуктів і товарів, відкриття бізнесу, розвитку позитивного капіталу, а концентруються в руках людей, які приносять 0 суспільної користі і підсаджують людей на дофамінові наркотики — азартні ігри — що життя руйнують. Замість того, щоб нагороджувати кращих, ми нагороджуємо гірших, і активно обмежуємо капітал, який йде в розвиток людей і економіки.

Кожен податок з казино, і кожен прибуток казино — виговір. Грати на гроші це щось що повинно бути лише між друзями на маленькі суми під пиво.

Такі суспільно-етичні питання взагалі не можна вирішувати логікою «скільки ж вони за рік податків принесли».

Іспанія та Бразилія починають коаліцію країн, що готові будувать «податкову справедливість без США».

Створена за ініціативи двох країн «Севільська платформа» закликає країни ввести нові міри для оподаткування багатих і податкової справедливості. «Це дуже помірковані пропозиції для дуже радикальної реальності, в якій ми знаходимось» — описує один з спікеріа платформи — «де багаті платять податків навіть менше ніж середній клас і навіть бідні»

https://news.un.org/en/story/2025/07/1165146

Займаюсь самолюбством

Соціал-демократичний фонд Еберта написав 70 сторінок брошюри «Шлях до процвітання і розвитку України: теоретичні міркування та німецький досвід»

«Економічна модернізація і соціальні права» — так можна підсумувати брошюру. Читати тут

На початку 1980-х років у Сполучених Штатах, у атмосфері захоплення приватною ініціативою та прибутком, нижчі ставки податку не призвели, що люди почали менше ухилятися від податків, як сподівались полісімейкерс.

Але вмотивували більш радикальні схеми ухилення від податків, навіть в умовах менших податків (Kwitny 1984; Glassman 1984, p. 202). Зміна моральної атмосфері (більш піприємницька), посилювала прихильність людей до "економічного ризику", через що люди були готові ризикувати навіть для ухилення від нижчих податків.

Етціоні Амітай, Моральний вимір: до нового підходу до економіки

"В іншому дослідженні діти віком до двох років завзято допомогали дорослому дотягнутися до предмету за відсутності нагород. Але після того, як вони були нагороджені іграшкою за допомогу дорослому, рівень допомоги знизився на 40 відсотків.

Фелікс Уорнекен та Майкл Томаселло, автори дослідження, роблять висновок: «Діти мають початкову схильність допомагати, але зовнішні нагороди можуть її зменшити. Таким чином, соціалізація дітей може розвиватися гармонійно разом з альтруїстичними бажаннями дітей, а не всупереч їм. Та сама порада може допомогти і формуванні політичних пропозицій"

"Моральна економіка: чому хороші стимули не заміна хорошому громадянину", Семуель Бовлз