Еміграційна "Селянська партія" бореться проти "націонал-комунізації" і "хвильовізації" українського руху через діяльність УРДП Івана Багряного

Солдат-доброволець курдської YPG, що вже три роки воює на боці України ділиться свої першим знищенням танку.

«Існують по суті два типи суспільства: змішана економіка з державною системою стримувань і противаг, та олігархія, яка демонтує і приватизує державу, захоплюючи її грошово-кредитну систему, землю та базову інфраструктуру».

-Майкл Хадсон

Приходьте о 14:00 на м. Університет, поки в мене є вільний день, поговоримо)

🧑‍⚕️ «І швєц, і жнєц, і на дудє ігрєц». То робота медсестри зараз».

Щодня медсестри працюють у лікарнях, приймальних відділеннях, реанімаціях і на «швидкій». Але дедалі частіше вони виконують не лише свою роботу, а й обов’язки кількох інших фахівців. У багатьох закладах медсестра — це і перев’язувальна, і маніпуляційна, і палатна, і навіть прибиральниця. Часто — з понаднормовими змінами та додатковими підробітками.

Середня зарплата при такому навантаженні близько 10 700 грн. На ці гроші важко не те що відкладати, а й просто утримувати себе та родину. Особливо коли ти — єдина годувальниця.

▪️ Як медсестри виживають у таких умовах і чому залишаються в професії?
▪️ Чому за останні 10 років в Україні стало на 121 тис. медсестер менше?
▪️ Які порушення трудового законодавства стали нормою після впровадження медичної реформи?
▪️ Чому «оптимізація» системи охорони здоров’я означає більше роботи — але не більше грошей?

Відповіді на ці запитання, а також голоси самих медсестер зібрані у нещодавно опублікованому активістському дослідженні «Одна за трьох: як працюють українські медсестри».

Ми підготували для вас статтю за його результатами. Це матеріал не лише про умови праці, а й про якість медичної допомоги, безпеку пацієнтів і майбутнє всієї системи охорони здоров’я.

знаєте, у чому різниця між зигуючими захисниками традиційних цінностей і шостикласниками?

шостикласники, коли зігують, свої обличчя не ховають 😎

На жаль терміново зʼявились справи

Прийшлось вирішувати технічні проблеми, але можливо на наступний тиждень вийде. Подумаю організувати лекцію, може приміщення знайти. Щоб було і цікаво.

​​Чи обов'язково націоналізм повинен бути правим і ксенофобним? Думки лівого активіста і військовослужбовця ЗСУ Сергія Іщенко

Сергій Іщенко - давній лівий активіст. Як багато сучасних українських лівих, свою політичну діяльність в молодості він починав з націоналістичних організацій. Він роздумує над тим, як пройшов його шлях від правих до лівих, і чи можливий зараз той лівий націоналізм, який відкриває дорогу до соціально-економічно прогресивної і демократичної політики?

———————————————————————————————————————————-

Під час війни поширюються націоналістичні погляди, це безперечний факт. Але чи обов’язково націоналістичні мають дорівнювати ультраправим? Чи може в Україні з’явитися, умовно кажучи, «лівий націоналізм»? Про це можна довго дискутувати, а поки трошки власного досвіду з часів стародавніх богів, воєвод і царів. Звісно, часи були зовсім інакші й ситуація радикально відрізнялася від нинішньої. Але, тим не менш.

На початку нульових у лавах різних націоналістичних груп і організацій було чимало молоді, чиї погляди правильніше було б віднести до лівих, аніж до правих. Ми йшли до націоналістів не тому, що поділяли фантазії якого-небудь Дмитра Донцова, ми з них відверто гнали, – а тому, що хотіли двіжу, «революції», йти проти «системи», що б це не означало. Націоналісти були єдині, хто міг нам це все запропонувати. Ну або, принаймні, пообіцяти 🙃 Ніяких вмєняємих лівих не спостерігалося.

Певний час була надія, що такими стануть соціалісти Мороза – але працювати з молоддю вони не вміли й, здається, не дуже хотіли. Та й саме слово «лівий» міцно асоціювалося зі спадщиною СРСР, проросійськими симпатіями і – часто – неприйняттям української ідентичності як такої.

До того ж, якщо йдеться про південні й східні регіони, але й до певної міри про Київ також, то український націоналізм виглядав певною формою нонконформізму. Хтось ставив собі ірокез, а хтось починав говорити українською. Часто це сприймалося оточенням приблизно однаково. Та чого там, коли я в школі проходив військкомат, то мені психолог у папірці, там де про стан здоров’я, написав «говорит по-украински».

Валентин Долгочуб пише вже про наступне покоління активістів, але це не менш справедливо і стосовно нас тодішніх: «пасіонарні хлопці та дівчата з робітничого та інтелігентського класів, які за будь-яких нормальних умов мали б долучитися до лівого, профспілкового чи соціально-революційного руху, запалювались «ідеєю нації».

Варто також зазначити, що тодішній націоналізм був досить соціально орієнтованим і демократичним. Інакше й не могло бути, адже йшлося про протистояння режимові Кучми, який натхненно будував crony capitalism і повільно, але вірно скочувався до авторитаризму. У Києві младая поросль одного з уламків УНА-УНСО святкувала Першотравень й мітингувала на підтримку баскських націонал-ліваків з ЕТА.

Інша столична група з удівітєльною назвою «Трипільська республіканська армія» надихалася не тільки зрозуміло ким, але й Че Геварою й врубала на своїх акціях латиноамериканські революційні пісні. Наше «Українське братство» в Одесі (не плутати з сектою жертв вусатого маніпулятора) не пропускало жодної акції соціального протесту. Ми ходили на багатотисячні марші проти подорожчання комуналки, пікетували мерію проти розпродажу землі на узбережжі, вимагали в «Укртелекома» відмовитися від похвилинної тарифікації розмов і навіть допомогли студентам аграрного університету влаштувати страйк і позбутися кімнатного диктатора-коменданта гуртожитку.

Пройде декілька років, і дехто з вчорашніх молодих націоналістів долучиться до новонародженого двіжу нових лівих. А ще згодом з’явиться перший помітний ліво-націоналістичний рух, «Автономний опір», про який варто писати окремо й багато. Чи буде в цієї історії продовження? Не знаю, але думаю, що так.

📌 ЛГБТІК+ і ринок праці: дискримінація, законодавство та виклики

У великому матеріалі WorkUA
наша юристка Аліна Антоненко пояснює, чому, попри формальні норми, захист від дискримінації в Україні наразі залишається скоріше декларацією, ніж реальністю.

👉 Читайте весь матеріал тут:
https://www.work.ua/articles/work-in-team/3688/

Лекція моєї близької подружки Карини, тепер доступна до перегляду

🔊 Чому громади самі повинні брати ініціативу в свої руки?

✅ У своїй лекції Карина Чмелюк — кримчанка, активістка студентської профспілки «Пряма дія» та членкиня організації «Громада Крим» — говорить про силу низових рухів, які можуть вирішувати проблеми там, де держава й бізнес безсильні, або не хочуть вирішувати проблеми громади.

🇺🇦 Карина також ділиться досвідом кримського спротиву російській окупації — як джерела натхнення, самоповаги та прикладу стійкості громад перед обличчям загроз.

🎥 Подивіться короткий фрагмент — і переходьте до повної версії лекції на нашому YouTube-каналі!

Зараз лівим в Києві головне включитися і відстояти будинок профспілок. Я розумію невдоволення багатьох ФПУ. Вони справедливі. Але політика — це про компроміси і зміни.

Виведення радянських військ зі східної Європи, виведення французьких військ з Алжиру — рішення організації соціалістичної молоді — світової молодіжки Соцінтерна.

Пресі УРДП були не чужді і релігійні проблеми як світу, так і СРСР. Стаття "СССР - "оборонець" ісляму"

"В кожній ділянці, в кожному ідеологічному і практичному питанні в політиці совєтського уряду є два варіянти: один для експорту, а другий для внутрішнього життя Советського Союзу. Питання Ісляму не являє собою винятку. Іслям, як релігію, весь час піддавали переслідуванням у Советському Союзі. З часів Леніна основною методою, що нею користувалися комуністи в боротьбі проти Ісляму, було прагнення довести, що Іслям реакційний і служить інтересам буржуазії..."

"Дагестан був центром арабської культури для всі мусульман царської Росії. З нього виходили діячі культури, які навчали Кора ну волзьких татар і тюркські народ Центральної Азії, Але комунізм проголосив усіх тих, хто вивчав Коран, ворогами народу і знищив вогнища арабської культури на Кавказі.»
Закінчуючи свою статтю, ливанська
газета пише:

"Так ставиться комунізм до мусульманських народів після того, як вони потрапляють під його владу"

Часто ми розглядаємо однаково як більшовицько-маріонеткову Україну 1919 р., де боротьбісти і незалежники частково перейшли на бік більшовиків, а опозиція серед українських більшовиків ставила значну силу, з армійсько-диктаторською більшовицькою Україною, контрольовану де-факто армією Овсієнка у 1918. Різниця була суттєва.

Багато в чому, у УНР були "друзі по ту сторону барикад" під час другої більшовицько-російської окупації. Перехід УГА на бік червоних зі збереженням сил і старшин показував чітко різницю між двома "російськими Українами" — і у комуністів-незалежників був певний шанс.

Але вони були і неймовірно наївні. Плани більшовиків були абсолютно інші. Лапчинський, більшовик, бі більше - росіянин, який розірвав відносини з більшовиками на користь України, писав: "більшість [більшовиків] стояла за фактичне підпорядкування російській компартії" — "вона навіть пропонувала назвати компартію України назвою "Російська комуністична партія на Україні"

І справді, десь у другій половині листопада 1945 р, приїхав І, Багряний у супроводі не знайомого мені молодого чоловіка, То був Роман Паладійчук журналіст, видавець, колишній активний член ОУН пізніше засновник Народно-Демократичної партії, яку
очолював відомий у Галичині політичний діяч Іван Мітринґа. Так похапки відрекомендував мені Іван свого приятеля й однодумця. І тут же сказав, що вони приїхали, щоб обміркувати зі мною дуже важливу справу [...] всі уламки українських крайових партій: есдеки, есери, ендеки, народовці й оунівці — це вже пережитий етап української визвольної ідеї. Нова доба диктує ідею створення нової демократичної революційно-визвольної партії… Послідовно демократичної, антитоталітарної і антинаціоналістичної

— Григорій Костюк, "Як творилась УРДП?"

«Коли накопичення багатства перестане мати таке значне соціальне значення, відбудуться великі зміни в усій моральній системі людей».

-Джон Мейнард Кейнс

Хоч я і персонально не привʼязан до цієї теми, я відчуваю наскільки це потрібно. Багато тих, хто в другу світову колаборував з німцями, робили це в дрібницях, у той спосіб, що в першу чергу захищав спільноту від тих самих німців і зубожіння. Навіть якщо іноді приходилось прикусувати язика.

Таких історій безліч. Так само безліч історій про партійців-українців, що ризикуючи собою, захищали нас під час Голодомору-геноциду.

І зараз, разом з останніми сволотами, звичайні люди, що намагаються вижити, а також вірні українські патріот_ки, всі підпадають під одне: «колабораціонізм»

Детальніше: https://zmina.info/news/stattya-pro-kolaboraczionizm-mozhe-porushuvaty-yevropejsku-konvencziyu-pro-prava-lyudyny-pravozahysnyczya-ugspl/