Ключовою для розуміння ставлення С. Петлюри до європейського і російського варіантів соціалізму є фраза К. Каутського, процитована ним під час виступу на другому з'їзді Української Соціал-демократичної партії Галичини 27 січня 1906 року.

"Промовець підчеркує відтак одну характеристичну рису російської революції, а саме участь у ній поневолених народів: поляків, лотишів, українців, жидів, вірмен і ін. Слова Кавтського – "у великих революціях родяться нації" набирають правди, а найкращою ілюстрацією її може служити Україна" (СОЦІАЛІСТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ У ПОГЛЯДАХ С. ПЕТЛЮРИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. N V Semashko)

В мене доволі багато "петлюріани" на каналі. Проте я будувати з Петлюри вождя не збираюсь. Але і боятися Петлюри не варто. Він не авторитарний ватажок, не правий націоналіст, не "буржуазна реакція" і не погромщик.

На те я вирішив написати невелике есе "Петлюра — герой для лівиці?" На своєму субстаку. На жаль, мої можливості для історично роботи наразі обмежені, так що текст не зовсім форматний. Але я вважаю вартий ознайомлення.

​​Рекет у домі профспілок

❗️6 червня в Будинку профспілок у Києві відбулися події, які важко назвати нормальними для правової держави. Зранку до будівлі увірвались представники АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів - ред.) разом із працівниками новопризначеного «управителя майна» — консорціуму «УК КАМпаритет».

🔎 Ця компанія фігурує у гучному корупційному розслідуванні, де доказується зв'язок між новими власниками активів та міністеркою юстиції Стефанішиною. Менш ніж за рік «КАМпаритет» виграв чотири конкурси на управління арештованим майном — понад третину від усіх, проведених АРМА.

😡 Працівників Федерації профспілок України поставили перед фактом: або протягом трьох днів підписують договори з новим управителем, або залишають приміщення. Доступ до робочих місць було заблоковано невідомими особами спортивної зовнішності. Людей, які вийшли на перерву, не пускали навіть за особистими речами. Журналістів пропустили лише після тривалого спротиву.

📣 Постраждала й профспілкова активістка Наталя Землянська — її штовхнули, вона впала і травмувала ногу. Невдовзі до будівлі прибув народний депутат Сергій Рудик, у якого тут громадська приймальня. Його також спочатку не впустили.

🔥 Події в Будинку профспілок вкотре ставлять питання — хто й у чиїх інтересах фактично керує розпорядженням арештованим майном у країні. Окрім явних ознак рейдерства, «Соціальний рух» розцінює це як політичний тиск на профспілкове представництво і ще один тривожний сигнал посилення репресій проти організованих трудових ініціатив.

До уваги активу ФПУ!

🤝 Ми готові надати вам допомогу, яка дозволить продовжити боротьбу на захист трудових прав людей праці.

ЛЬВІВ – У Львові презентували документальний фільм «Математики, які «нагнули» Кремль» про звільнення із радянської психлікарні українського дисидента, математика, публіциста, правозахисника, літературознавця Леоніда Плюща (1939-2015 роки життя).

Це робота французького сценариста і режисера документального кіно Матьє Шварца про те, як троє французьких математиків об’єднались для звільнення українського науковця, якого в СРСР репресивна радянська машина намагалася зламати: фізично і морально.

Чому французького митця зацікавила історія Леоніда Плюща?

https://www.radiosvoboda.org/a/dysydenty-srsr-kativnja-represiyi/33441296.html


Перегляд (Київ, сьогодні о 18) https://www.facebook.com/share/1Aiw2pZTRp/

Ces mathématiciens qui firent plier le Kremlin / Математики, які "нагнули" Кремль / The mathematicians who brought the Kremlin to its knees
#documentary #history #fr but use subtitles and automatic translation
From 1972 to 1975, mathematicians led by Laurent Schwartz, a French Fields Medal winner and leftist, campaigned in the West to secure the release of their Ukrainian colleague Leonid Plyushch, who had been accused of dissidence by the Soviet authorities and locked up in a psychiatric hospital. A mathematician and communist, he belonged to a small group of human rights defenders in USSR. But after his wife Tatiana appealed to a Committee of French mathematicians led by Laurent Schwartz, hundreds of colleagues around the world rallied to demand his release. Thanks to the Committee and the tenacity of Tatiana Plyushch, discreetly aided by Trotskyists, the Plyushch case became such a symbol that it led the PCF, summoned to take a position, to distance itself from the Soviet Union and succeeded in forcing the Kremlin to back down and release Plyushch.

This documentary, directed by Mathieu Schwartz, Laurent Schwartz's grandnephew, is based on the unpublished and exclusive testimony of Tatiana Plyushch, Leonid's wife, as well as that of Michel Broué, the driving force behind the mathematicians' committee, Pierre Juquin, then a member of the PCF's central committee, Laurent Mauduit, a former Trotskyist, and Bernard Guetta.

Еміграційна "Селянська партія" бореться проти "націонал-комунізації" і "хвильовізації" українського руху через діяльність УРДП Івана Багряного

Солдат-доброволець курдської YPG, що вже три роки воює на боці України ділиться свої першим знищенням танку.

«Існують по суті два типи суспільства: змішана економіка з державною системою стримувань і противаг, та олігархія, яка демонтує і приватизує державу, захоплюючи її грошово-кредитну систему, землю та базову інфраструктуру».

-Майкл Хадсон

Приходьте о 14:00 на м. Університет, поки в мене є вільний день, поговоримо)

🧑‍⚕️ «І швєц, і жнєц, і на дудє ігрєц». То робота медсестри зараз».

Щодня медсестри працюють у лікарнях, приймальних відділеннях, реанімаціях і на «швидкій». Але дедалі частіше вони виконують не лише свою роботу, а й обов’язки кількох інших фахівців. У багатьох закладах медсестра — це і перев’язувальна, і маніпуляційна, і палатна, і навіть прибиральниця. Часто — з понаднормовими змінами та додатковими підробітками.

Середня зарплата при такому навантаженні близько 10 700 грн. На ці гроші важко не те що відкладати, а й просто утримувати себе та родину. Особливо коли ти — єдина годувальниця.

▪️ Як медсестри виживають у таких умовах і чому залишаються в професії?
▪️ Чому за останні 10 років в Україні стало на 121 тис. медсестер менше?
▪️ Які порушення трудового законодавства стали нормою після впровадження медичної реформи?
▪️ Чому «оптимізація» системи охорони здоров’я означає більше роботи — але не більше грошей?

Відповіді на ці запитання, а також голоси самих медсестер зібрані у нещодавно опублікованому активістському дослідженні «Одна за трьох: як працюють українські медсестри».

Ми підготували для вас статтю за його результатами. Це матеріал не лише про умови праці, а й про якість медичної допомоги, безпеку пацієнтів і майбутнє всієї системи охорони здоров’я.

знаєте, у чому різниця між зигуючими захисниками традиційних цінностей і шостикласниками?

шостикласники, коли зігують, свої обличчя не ховають 😎

На жаль терміново зʼявились справи

Прийшлось вирішувати технічні проблеми, але можливо на наступний тиждень вийде. Подумаю організувати лекцію, може приміщення знайти. Щоб було і цікаво.

​​Чи обов'язково націоналізм повинен бути правим і ксенофобним? Думки лівого активіста і військовослужбовця ЗСУ Сергія Іщенко

Сергій Іщенко - давній лівий активіст. Як багато сучасних українських лівих, свою політичну діяльність в молодості він починав з націоналістичних організацій. Він роздумує над тим, як пройшов його шлях від правих до лівих, і чи можливий зараз той лівий націоналізм, який відкриває дорогу до соціально-економічно прогресивної і демократичної політики?

———————————————————————————————————————————-

Під час війни поширюються націоналістичні погляди, це безперечний факт. Але чи обов’язково націоналістичні мають дорівнювати ультраправим? Чи може в Україні з’явитися, умовно кажучи, «лівий націоналізм»? Про це можна довго дискутувати, а поки трошки власного досвіду з часів стародавніх богів, воєвод і царів. Звісно, часи були зовсім інакші й ситуація радикально відрізнялася від нинішньої. Але, тим не менш.

На початку нульових у лавах різних націоналістичних груп і організацій було чимало молоді, чиї погляди правильніше було б віднести до лівих, аніж до правих. Ми йшли до націоналістів не тому, що поділяли фантазії якого-небудь Дмитра Донцова, ми з них відверто гнали, – а тому, що хотіли двіжу, «революції», йти проти «системи», що б це не означало. Націоналісти були єдині, хто міг нам це все запропонувати. Ну або, принаймні, пообіцяти 🙃 Ніяких вмєняємих лівих не спостерігалося.

Певний час була надія, що такими стануть соціалісти Мороза – але працювати з молоддю вони не вміли й, здається, не дуже хотіли. Та й саме слово «лівий» міцно асоціювалося зі спадщиною СРСР, проросійськими симпатіями і – часто – неприйняттям української ідентичності як такої.

До того ж, якщо йдеться про південні й східні регіони, але й до певної міри про Київ також, то український націоналізм виглядав певною формою нонконформізму. Хтось ставив собі ірокез, а хтось починав говорити українською. Часто це сприймалося оточенням приблизно однаково. Та чого там, коли я в школі проходив військкомат, то мені психолог у папірці, там де про стан здоров’я, написав «говорит по-украински».

Валентин Долгочуб пише вже про наступне покоління активістів, але це не менш справедливо і стосовно нас тодішніх: «пасіонарні хлопці та дівчата з робітничого та інтелігентського класів, які за будь-яких нормальних умов мали б долучитися до лівого, профспілкового чи соціально-революційного руху, запалювались «ідеєю нації».

Варто також зазначити, що тодішній націоналізм був досить соціально орієнтованим і демократичним. Інакше й не могло бути, адже йшлося про протистояння режимові Кучми, який натхненно будував crony capitalism і повільно, але вірно скочувався до авторитаризму. У Києві младая поросль одного з уламків УНА-УНСО святкувала Першотравень й мітингувала на підтримку баскських націонал-ліваків з ЕТА.

Інша столична група з удівітєльною назвою «Трипільська республіканська армія» надихалася не тільки зрозуміло ким, але й Че Геварою й врубала на своїх акціях латиноамериканські революційні пісні. Наше «Українське братство» в Одесі (не плутати з сектою жертв вусатого маніпулятора) не пропускало жодної акції соціального протесту. Ми ходили на багатотисячні марші проти подорожчання комуналки, пікетували мерію проти розпродажу землі на узбережжі, вимагали в «Укртелекома» відмовитися від похвилинної тарифікації розмов і навіть допомогли студентам аграрного університету влаштувати страйк і позбутися кімнатного диктатора-коменданта гуртожитку.

Пройде декілька років, і дехто з вчорашніх молодих націоналістів долучиться до новонародженого двіжу нових лівих. А ще згодом з’явиться перший помітний ліво-націоналістичний рух, «Автономний опір», про який варто писати окремо й багато. Чи буде в цієї історії продовження? Не знаю, але думаю, що так.

📌 ЛГБТІК+ і ринок праці: дискримінація, законодавство та виклики

У великому матеріалі WorkUA
наша юристка Аліна Антоненко пояснює, чому, попри формальні норми, захист від дискримінації в Україні наразі залишається скоріше декларацією, ніж реальністю.

👉 Читайте весь матеріал тут:
https://www.work.ua/articles/work-in-team/3688/

Лекція моєї близької подружки Карини, тепер доступна до перегляду

🔊 Чому громади самі повинні брати ініціативу в свої руки?

✅ У своїй лекції Карина Чмелюк — кримчанка, активістка студентської профспілки «Пряма дія» та членкиня організації «Громада Крим» — говорить про силу низових рухів, які можуть вирішувати проблеми там, де держава й бізнес безсильні, або не хочуть вирішувати проблеми громади.

🇺🇦 Карина також ділиться досвідом кримського спротиву російській окупації — як джерела натхнення, самоповаги та прикладу стійкості громад перед обличчям загроз.

🎥 Подивіться короткий фрагмент — і переходьте до повної версії лекції на нашому YouTube-каналі!

Зараз лівим в Києві головне включитися і відстояти будинок профспілок. Я розумію невдоволення багатьох ФПУ. Вони справедливі. Але політика — це про компроміси і зміни.

Виведення радянських військ зі східної Європи, виведення французьких військ з Алжиру — рішення організації соціалістичної молоді — світової молодіжки Соцінтерна.