«Все те, за що я готовий був віддати своє життя, насправді є найстрашнішим чудовиськом в історії людства. Проти тієї страшної сили виступала така ж сама страшна сила – фашизм. Тих дві сатанинські сили, дві сатанинські ідеології роздерли наш народ і витворили таку ситуацію, що ми активно стали самі себе винищувати. все людство попало наче у якусь трясовину всеохоплюючого Зла, бо на боці Росії збираються виступити Америка і Англія. Для мене це настав найстрашніший період у моєму житті, бо я втратив сенс життя. Світ покрився чорною пеленою Зла… Життя без мети, Великої Мети, не має змісту, але глибинна, внутрішня віра і надія на перемогу добра над злом, на перемогу справедливості над несправедливістю, тримали мене при житті і наказували зберігати себе і ждати свого часу»

(Данило Шумук. "Пережите і передумане".

«Без соціалізму, лібералізм помре. Політики повинні перевинайти надію на кращий світ»

https://unherd.com/2024/10/without-socialism-liberalism-will-die/

Володимир Притула описує спогади свого батька, про різанину українців в Сагриню: "Почали стріляти одразу як стемніло, одночасно запалали хати (а більшість з них були дерев'яні). Бабуся з дітьми, усі, хто був у будинку побігли і заховалися до льоху для картоплі. Він був неподалік, глибокий і великий – умістив усіх. Забарикадувалися, але згодом нападники почали гупати у двері, спробували їх вибити. Двері були міцні, ковані металом, тож нападники почали кричати, щоб відкрили самі, бо вкинуть гранату. Один з нападників просунув у шпарину дуло гвинтівки і вистрілив, куля потрапила у польку. І тоді під лемент і плач жінок і дітей, стогін Марії, її доньки почали голосно молитися польською і кричати, що тут лише поляки. Бабуся була упевнена, що не міцні двері, а саме молитви дітей Марії і зупинили спроби подальшого штурму...". Багато хто у Польщі категорично проти усієї правди про цей конфлікт. https://www.istpravda.com.ua/columns/2025/03/10/164797/

​​Дискурс про «СС Галичина» є неймовірно парадоксальним: прихильники «Першої Дівізії» намагаються доказати її ненацистських характер, проте всі ті самі прихильники, в персональній і неформальній атмосфері підкреслюють «СС Галичина» не «всупереч» а «через» співпрацю з нацистами, часто намагаючись провести в український дискурс якщо не повне виправдання, то применшення нацистських злочинів.

Тоді ж, розмовляючи про «Дивізію» окремішньо від нацистської ідеології, вона виходить не цікавою як прихильникам так і супротивникам, так як сама стала не предметом історичної дискусії, а радше способом виправдання нацизму її прихильниками, і протистояння цьому виправданню її супротивникам.

Розмова про український колабораціонізм велика і до неї ще прийдеться підходити і не раз. Григорій Костюк, східноукраїнський український лівий активіст і прихильник творчості і політичної діяльності Винниченка та Антін Чернецький, західноукраїнський соціал-демократ, обидва позитивно відзивались про діяльність Володимира Кубійовича, очільника колабораційної адміністрації, визначаючи її користь у захисті інтересів українців під час нацистської окупації. Кубійович же і був ініціатором створення «СС Галичина». Але вже той же Чернецький оцінює створення дівізії негативно.

В свою чергу Багряний оцінював Дивізію як наївних ідеалістів, що зробили в житті велику помилку, і зробили розрахунок на мертву нелюдяну тоталітарну силу. Багряний у своїй журналістській творчості і у своєму романі «Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами» описує «СС Галичину» з жалем. В чомусь він сміється з її пафосу і засуджує його. Весь нонсенс про «першу дивізію» і інші пропагандистські матеріали. Але здебільшого він показує наскільки неправильною і трагічною було створення цієї Дивізії.

«Це все молодь, зелена-зеленісінька, цвіт землі галицької й не галицької, цвіт землі української…»

З «Галичини» вийшло багато лівих і націонал-комуністичних активістів, згодом активних членів Української Революційно-Демократичної Партії, здебільшого прихильні її ліворадикальному крилу. Вийшли і фашисти, і симпатики нацизму.

Проте, за цими дискусіями зараз в Україні видно лише політичну пропаганду. Бажання молодих позігувати, а постарших вибити собі політичний капітал на нелюдські ідеї. А все інше вже виходить на задній план

«Ніхто з нас не вірив, що нашою дивізією побʼємо большевиків і що вона спонукає німців визнати самостійну українську державу…» пише український соціал-демократ марксист Антін Чернецький, очевидець тих подій

Продовження. Далі аналіз знизу не мій

І.Багряний розповідає про це так. Картини війни автор здебільшого змальовує через переживання, емоції, почування, уявлення Петра — головного героя твору, командира, сильної особистості, яка намагається витримати усі труднощі війни і не зламатися морально. До "Галичини" юнака привела жага подвигу, бажання вибороти незалежність України. Та поступово ейфорія витісняється іншими почуттями. Юнак усвідомлює, що літери "СС" негативно сприймаються населенням, адже асоціюються з каральними діями німців проти мешканців захоплених територій. Та й для Петра військова уніформа цього підрозділу не просто огидна, а насамперед страшна, і юнак погоджується її одягти тільки задля вищої мети, сподіваючись, що коли два хижаки — червоний (Радянський Союз) і коричневий (фашистська Німеччина) — втратять силу в останньому двобої, українська дивізія зможе здобути перемогу й посприяти побудові своєї держави. Такі самі думки були й в інших молодих борців за щастя рідного народу.

Ось чому під час передислокації на фронт хлопці співають стрілецьких пісень, рядки з яких автор використав і в епіграфі твору ("Хлопці ж бо то хлопці, як соколи!.."), підтверджуючи спадкоємність поколінь, і лише згодом помічають, що їх запланували використати винятково як гарматне м’ясо.

Наступні епізоди твору — це розповідь про крах "вищої мети" Петра. Ось автор показує безпорадність українських хлопців у мундирах ворога в епізоді, коли німці відбирають коней у співвітчизників, українських селян, яких вони захистити не можуть, тому що самі потребують захисту; ось Петра пронизує страшний здогад, що "Галичину" з недовченими кадрами було кинуто на безглузду загибель не випадково, а "спеціально, щоби винищити, щоби їхні мрії утопити у їхній власній крові", "ніби ті мрії було розгадано та й не допущено до їх здійснення": "організовувати дивізію було кому, але відстояти її від глуму та від запланованої, злочинної віддачі на масакру не виявилося сміливця".

​​Український оборонпром — гордість нашої держави. Як би не старався і український уряд, і багаті країни, потенціал української оборонної промисловості був вищим ніж корупційні ризики.

Наразі, Україна є значним виробником зброї, з талановитими інженерами і програмістами. Наші навички і індустріальний потенціал достатній і легкий до розширення.

Наступним кроком для України стане включити себе в загальноєвропейську оборону, а також в оборону демократичних позаблокових країн. Тобто, експорт зброї і розвиток оборонпрому. Якщо Україна зараз вдало змістить пріоритети військового виробництва, ми зможемо продавати частину нашої мілітарки і купляти за неї зброю, якої в нас і близько нема, закривати дірки, яке наше виробництво не тягне, наприклад — сучасні військові літаки.

Такі партнерства можуть стати як сильним дипломатичним інструментом, так і авангардом технологічного прогресу і нової індустріальної політики, і при правильному використанні значно посилити як армію, так і добробут українського народу.

Але для цього потрібна стратегія, орієнтована не на інтереси еліт, а всіх жителів України. Поки такої нема — результат завжди буде поміркованим.

Якщо ми будемо починати таку стратегію змалу, найкраща точка старту — Данія. Вони вже робили інвестиції в наше військове виробництво, і вони є зараз в умовах підвищенної небезпеки, через заяви Трампа. Їх переозброєння разом з звʼязкою датських і українських інтересів у військовому виробництві можуть стати серйозним кроком для України, а також підкрипити наші шанси щодо інтеграції в ЄС.

Для нас, лівих, це також є добра політика — її підтримують Датські радикальні ліві з «Червоно-Зеленого альянсу», які також вбачають необхідність в підвищенні обороноздатності і Данії, і України, і кооперацію обох країн.

https://defence-industry.eu/denmark-invests-dkk-17-million-in-drone-accelerator-to-support-ukraines-defence/

У 1948 р. проходив ідеологічний конґрес українського студенства. Різні ідеологічні групи обговорювали перспективи українського студенства і України. Серед всіх дискутантів, виділилось чотири відносно єдні групи, по величині: націоналістично ліві, або «ревізіоністи», націоналістично праві, або ж прихильники «старого» націоналізму (фашистівського ґатунку), соціалістичне (або ж суспільно-гуманістичне) і християнське (або ж як його описують тут — католицьке) студенство

За прикладом Трампа і Маска: чому корпорації переходять на жорсткий стиль управління.

Жорсткий стиль управління знову входить у моду, корпоративна культура змінюється, і м'якість відходить у минуле.

Як свідчить фінансист Павло Дукач, спираючись на свіжі дослідження, компанії відмовляються від затишних офісів, терапії та гнучкості — на користь ультиматумів, контролю та жорстких вимог.

Сайт | Facebook | Надіслати новину Фокусу.

💬 Омбудсман критикує уряд за скорочення допомоги ВПО: закликає не зупиняти виплати до завершення воєнного стану

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розкритикував нещодавні зміни до порядку надання допомоги, які призвели до різкого скорочення кількості отримувачів — із 2,6 млн до 1,2 млн осіб.

📌 Він зазначив, що суттєві зміни, внесені до Порядку надання допомоги на проживання ВПО, спричинили зростання соціальної напруги та демонструють непослідовність і непередбачуваність державної політики у цьому питанні.

Окремо він наголосив на відсутності належної соціальної та економічної підтримки для ВПО:

З одного боку, уряд задля стимулювання ВПО до економічної самостійності припиняє виплати допомоги на проживання, з іншого — не запроваджує додаткових механізмів для сприяння такій зайнятості.

🔗 Детальніше про Щорічну доповідь Уповноваженого та критичні недоліки державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб — на сайті ZMINA.

⚡️ У Києві в клубі Closer стався напад на трансгендерну дівчину

Крім того, нападник влаштував бійку з відвідувачами, які намагалися її захистити, вигукуючи їм: «Ви що, за п***ра заступаєтеся?»

🚔 Поліція, після наполягань дівчини, відкрила кримінальне провадження за фактом інциденту

Цей випадок підкреслює необхідність посилення захисту прав ЛГБТК+ спільноти в Україні.

🔗 Детальніше про все, що сталося, читайте на сайті ZMINA.

Цього дня 1879 р. у Полтаві народився відомий український соціалістичний діяч, Симон Петлюра.

Навколо Петлюри існує багато міфів, фальсифікацій і спрощень — від спроби побудувати аполітичного національного героя до демонізації. Натомість, я на «Поступі» написав ряд постів щодо Симона Петлюри для ознайомлення з реальним портретом діяча. Для бажаючих заглибитися, рекомендую сторінку у фейсбуці Симон Петлюра

«Привіт чатджпт, допоможи мені написати мою політичну позицію»

ШІ до речі не став на бік пана народного депутата

Колись Бразилія, яка поважала своїх економістів і планувальників, змогла зробити справжнє економічне чудо завдяки державному втручанню, перерозподілу, допомоги робітникам і значних державних інвестиціях там, де приватні актори просто не могли нічого зробити.

Досягнення того періоду поставили Бразилію на світову мапу з економічних лідерів, а також зробили країну відомою своєю тяжкою промисловістю і зокрема виробництвом літаків — де Бразилія і зараз лідує.

Хай це буде урок Україні. Один з багатьох з історії світового девелопменталізму.