🇺🇦 У кожного українця й українки є історія про 24 лютого – перший день повномасштабного вторгнення. Цього дня починається й наша волонтерська історія, яка триває вже три роки. Тож сьогодні ми хотіли б показати вам нашу роботу в 2024 році та поділитися планами на майбутнє.

Так, ситуація на третій рік війни видається дуже складною. До російської армії, що тисне на фронті, додалися трампісти, які вирішили скористатися моментом і нав’язати Україні грабіжницькі колоніальні угоди. І ми продовжуємо боротьбу проти ультраправих рухів, колоніалізму та імперіалізму в усіх його проявах.

Разом з тим ми радіємо тій кількості ініціатив, організацій, активістів та активісток, з якими працюємо протягом цих трьох років. Дякуємо кожному й кожній, хто долучається до боротьби проти диктатури й робить нашу роботу можливою.

Разом переможемо!

І приємного перегляду!

США, Ізраїль, Росія та ще 14 країн проголосувало проти резолюції на підтримку України в ООН

Зустрівся з українськими прихильниками "Вольт" та вольтівськими євродепутатами

З Бахруз Самадовим ми часто обговорювали погляди Драгоманова та багато епізодів української історії та політики.

Зараз же він в азербайджанській тюрмі, репресований за критику авторитарного режиму і виступу проти війни. Три дні назад, він оголосив голодовку. Прошу розповсюдити цю інформацію і підтримати!

Росія не тримає всіх карт у цій війні.

Ми повинні посилити військову підтримку, посилити економічний тиск і принести мир в Україну.

— Стармер

Цілеорієнтована економіка означає ставити питання, які типи ринків ми хочемо, на що вони направлені, а не те, яку проблему на ринку потрібно вирішити»

“A mission-oriented economy means asking what kind of markets we want, rather than what problem in the market needs to be fixed.”

-Маріана Мацукато

Зараз багато хто разом з неоліберальними економістами підхопив, що державні підприємства — це погано — що вони є або ж «неефективними», або ж те, що «велика держава» є «менш демократичною» (цей аргумент в першу чергу набрав популярність проти Лейбористського уряду Еттлі). Обидва аргументи не знайшли жодного підтвердження у дослідженнях і наукових працях, але були розповсюджені як інструмент легітимації приватизації.

Наша задача як лівих, в тому числі, зробити державну економіку знову важливою, а працювати на державних компаніях — найвищим показником вміння і заслуг людини. Державні компанії повинні стати найбільшою гордістю країни, а їх управлінці отримувати справді достойну їхньому інтелектуальному внеску зарплатню — яка б відображала значення таких посад.

Якщо ми не справимося з цією задачею, ми не зможемо добитися розвою України і економічно-соціального добробуту.

Найкращий приклад це роль державних підприємств в розвиваючихся країнах, такі як Бразилія, Мексика і Тайвань у 60-х, «дирижизм» у Франції і багато інших прикладів. Всі ці країни, завдяки ефективній державній економіці і поваги до її працівників, змогли добитися феноменального економічного розвитку. Такі ж політики можливі і в нас

В Україна проходила так зв. «Ваучерна приватизація», що отримала в народному вжитку назву «прихватизація», бо ж проходила зі значними порушеннями, бандитськими і кримінальними методами, була запланована таким чином, щоб мала група еліти змогла консолідувати більшість ресурсів країни в своїх руках.

Всі ті підприємства, незаконно приватизовані, їхня вартість і потенційний розвиток, який не стався, повинні бути компенсовані олігархами, і більша частина економіки повернена у державний контроль, модернізована та поставлена на досягнення добробуту для українського народу.

Українці, що були пограбовані, були повинні отримати свою частку від державної власності, шляхом прибутку від акцій, але ж завдяки махінаціям, вони були позбавлені цієї можливості.

За правовою логікою, кожен олігарх повинен компенсувати кожній людині суму, які вони недоотримали за 30 літ незалежності. Так як це неможливо, цим людям прийдеться виплачувати тюрмою.

Виходячи з цього, Українська влада повинна народу частку володіння підприємствами, яка була шахрайським чином відібрана за часів «прихватизації». Ці підприємства повинні бути повернуті у державну власність, і жителі компенсовані, частково за рахунок державної власності, і витрат доходу з них на соціальний захист, а частково через надання людям акцій компаній на невідʼємній основі: людина має частку в економіці країни, і навіть за бажанням, не може цю частку продати.

Таким чином, ми зможемо відновити наслідки приватизації.

22% (!) французів підтримують ідею послати французьку армію воювати з Росією в Україні.

З них, найбільше підтримують цю ідею виборці ліворадикальної Франція Незламлена, на першому місті, далі по знижуванню: Макроністи, Соцпартії та партії Екологістів.

Погляд зі сторони, член УЦР, російський єврей Гольденвейзер, А. А

Всем известно — и украинцы справедливо на это жалуются, — что многие круги русской интеллигенции до 1917 года с каким-то легкомысленными пренебрежением относилась к национальным движениям отдельных российских народностей и, в частности, к движению украинскому.

Достаточно припомнить хотя бы появившиеся во время войны статьи по украинскому вопросу П. Б. Струве, который тем болезненнее были восприняты в украинских кругах, что отвечать на них, но цензурным условиям, было невозможно.

Нельзя было отговариваться ненародным характером украинского движения; ведь все наше освободительное движение пред революцией носило более или менее интеллигентский характер…

Это, повторяю, легкомысленное пренебрежение к украинскому национальному движению со стороны русской и еврейской интеллигенции проявилось и в первые недели революции.

Мы в эти недели не знали и не хотели знать ничего об украинстве и об его национальных домогательствах.

И каждое напоминание о них, исходившее от заинтересованных кругов, воспринималось нами, как грубая бестактность.

Вскоре на этой почве предстояло разыграться довольно грозным конфликтам, из которых, как известно, победителями вышли украинцы.

Гольденвейзер, А. А. Из киевских воспоминаний: 1917-1921 гг.

"Змагайся, мой дружа, з тыранам народа,
Змагайся з наезнікам-панам, як можеш"

В цьому каналі я намагаюсь підіймати антиколоніальну тематику регіону, і боротьбу інших народів за свою свободу — підтримку такої боротьби я вважаю за необхідну частку лівої ідентичності в Україні (і зокрема на цьому каналі). Я публікував пости про младобухарців, башкірів, білорусів, поляків, чехів, черкес, татар і багато інших. "Свобода народам", а не вузький націоналізм, повинні бути гаслом всіх демократично налаштованих людей загалом.

Тому користуюсь цією можливістю щоб поділитися неймовірною білоруською піснею з минулосторічної боротьби народу за свою свободу.

Якщо вам подобається Поступ, поширюйте пости і кличте людей підписуватися.

Я публікую матеріали, що стосуються прогресивної історії України, свої думки та висвітлюю егалітарні теорії і практики у світі.

Поступ виключно канал лівих поглядів і принципово стоїть на демократичних лівих позиціях.

Як ви думаєте, що комусь з ваших друзів таке буде цікаво — відправте, поширте, порекомендуйте підписатися. Матеріалів унікальних багато вже є (їх можна листати і дивитися), і також буде.

Поступ не є новинним каналом. Більшість постів — річної давності — все ще є актуальними і цікавими. Я рідко повторюю теми, так що листати канал наразі може служити як архів з історичних знахідок і політичних теорій. Дуже рекомендую листати і дивитися старі пости.

США відключили Україні систему цілевказівки для Хаймарс.
Звучить страшно, але нічого страшного немає. Від цього Хамарс не перестав стріляти по знайденим своїми силами цілям.

Більшість поляків проти подальшої підтримки України. Лише 29% поляків підтримують подальше надання зброї Україні

Як почалась війна Росії з Україною 1917? Історія одного Радянського зʼїзду

«[Українська] Центральна рада по своєму складу се є власне рада робітничих, селянських і солдатських депутатів, вибраних на з'їздах селян, робітників і солдатів»

Діячі Центральної Ради врахували досвід Петрограду, де меншовики та есери намагалися завадити проведенню з'їзду, і вчинили інакше: скориставшись відсутністю визначених норм представництва, українські есери через підконтрольний їм Центральний комітет Селянської спілки скликали на з'їзд прихильних до УЦР селянських делегатів, кількість яких у рази перевищувала пробільшовицьких (понад 2 тисячі проти півтори сотні).

Останні шанси більшовиків бути хоча б почутими були унеможливлені оприлюдненням на з'їзді складеного у Петрограді 16 грудня 1917 року «Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради», у випадку невиконання якого Раднарком оголошував себе у стані війни з Україною. Зачитаний зранку 18 грудня, він активізував антибільшовицькі настрої серед делегатів та визначив подальший перебіг подій.

Невдовзі після обговорення ультиматуму більшовики залишили з'їзд, делегати якого майже одноголосно засудили ультиматум Раднаркому та вирішили «висловити цілковите довір'я Центральній Українській раді та Генеральному секретаріатові». Щодо основного завдання, заради якого скликався з'їзд, тобто переобрання складу Української Центральної Ради, то в ухваленій 19 грудня резолюції було зазначено, що УЦР «уявляє з себе тимчасовий правомочний законодавчий орган революційної демократії України і … з'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України вважає переобрання Центральної ради невчасним і непотрібним».

На неї миттєво зреагували у Петрограді — того ж дня ще до ухвалення відповідної резолюції Всеукраїнським з'їздом рад Раднарком ухвалив рішення «Визнавши відповідь Ради незадовільною, вважати Раду у стані війни з нами» і відправити Володимира Антонова-Овсієнка до Ставки верховного головнокомандуючого Росії в Першій світовій війн, яку на той час вже очолював більшовик Микола Криленко, з метою «чіткого з'ясування організації і складу бойового центру, діючого проти контрреволюції». У цьому рішенні зазначалося і про те, куди спрямовувати першочергові зусилля того центру: «… Прямим же завданням тов. Антонова має бути організація боротьби та бойових дій з Радою».

https://www.jnsm.com.ua/h/1217Q/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR2bqFqbScpMx9JKW20CmFF5ff4IJtJuFYPlj_fXFmoVUQ_h4yJpRSyvWqA_aem_aifTkjQFubnVRDupbJy8Sg

Приходьте!