160 років тому народилася Ольга Кобилянська, українська поетеса, письменниця, феміністична і соціалістична активістка близька до Радикальної партії

В її, здебільшого депресивних і меланхолічних творах, вона розглядає теми людської волі, бідності, землі, національного і соціального пригноблення, фемінізму і лесбійської любові

Ольга Кобилянська також була талановитою організаторкою, оживляючи політичне життя Буковини, особливо серед жіноцтва

1919. Лідуючий політик кадетської партії Росії (російський ліберал) в Лондоні намагається доказати, що Україна така ж нероздільна частина Росії, як і Ірландія Британії (от он звичайно і не уявляє що буде через декілька років!). Він порівнює Українську Народну республіку з «бандами» шиннфейнерців (Загальнонаціональна, потім, ліво-націоналістична партія в Ірландії, що лідувала боротьбу за незалежність Ірландії),а Петлюру називає «головою» цих «банд»

Цікаво, що тоді було вкрай багато паралелей з Ірландією, українські активісти надихалися ірландськими рухами за незалежність і з захопленням слідкували за лівими аграрними рухами Зеленого остріву. Закликав звернути увагу на ірландські рухи і Франко, проводячі широкі паралелі: поневоленої аграрної країни європейськими імперіями.

Про взаємодію Ірландських лівих і націоналістів з українськими лівими я назагал не знаю, проте впевнений, що знайти таку точно можна.

Майже три мільйони людей гинуть щорічно через причини, пов'язані з роботою, повідомляє Міжнародна організація праці.

Більшість із цих смертельних випадків (2,6 мільйона) пов'язана з професійними захворюваннями, решта — нещасні випадки

Соціальна Європа — мій улюблений лівий журнал Європи. Створений для дебатів, дискусій, презентації досліджень, політик і підходів з ціллю переосмислення Соціальної Європи, журнал об'єднує широку коаліцію прогресистів: демократичних соціалістів, зелених, соціал-демократів, правозахисників і профспілковців. Журнал унікальний своїм плюралізмом та свободою від сектантських і догматичних підходів.

Соціальна Європа цікавим чином відкидає "кабінетну соціал-демократію", натомість намагаючися переосмислити європейську лівицю як креативну, низову, проактивну і інклюзивну силу, що може нести справжні зміни. Серед основних тем, що підіймаються в журналі є проблеми колективних договорів, регуляції соцмереж і інтернету, ментальне здоров'я, економічна демократія, боротьба проти нерівності і ексклюзивності. Як часто наголошує журнал, майбутня Європа повинна бути громадянською, соціальною і демократично

Цікавим є і розгляд різних форм робітничого самоврядування. Керування виробництвом робітниками у кооперативній, соціальній чи іншій формі часто розглядається як необхідна запорука сучасної, переосмисленої соціал-демократії.

Запровадження економічної демократії на рівні підприємства зробило б працівників і менеджерів основними зацікавленими сторонами у відбудові колективного суверенітету. Економічна демократія заперечує твердження, що працівники є орендованими людьми, найнятими виключно для виконання директив в обмін на зарплату. Вона стверджує, що натомість працівники повинні мати право голосу та частку вартості компанії. У такій демократичній компанії працівники також стають економічними громадянами.

Передмова до нового видання Івана Дзюби невеликим тиражем для французької лівиці.

Про погляди Дзюби на соціалізм, Донбас, мову, глобалізацію, російський колоніалізм, гуманізм.

Дзюба — один з багатьох представників українського соціалізму, нащадок традиції Микити Шаповала (радикального соціаліста з партії соціалістів-революціонерів, член Центральної Ради) та Івана Багряного, на яких він сам постійно посилається.

На мою думку, Дзюба був один з останніх "ідеологічних політиків" в Україні, і один з небагатьох політиків-інтелектуалів, що займали міністерську позицію в Незалежній Україні. Стаття дає можливість широко ознайомитися з "високим інтелектуалом з донецьких степів" і сильніше поринутися в неймовірно багату українську соціалістичну традицію боротьби за демократію і незалежність.

https://entendiendoucrania.com/historia/prefacio-reedicion-internacionalismo-rusificacion-ivan-dziuba#ref38

​​Українська Радикальна Партія (згодом - Українська Соціалістична радикальна партія, після об'єднання з волинською УПСР) була найбільш послідовною партією боротьби за українську незалежність, а також багато в чому формувала вигляд українського соціалізму.

Сформована І. Франком, М. Павликом та іншими, вона стала першою українською партією та першою українською соціалістичною партією. В 1930-х радикали залишилася фактично єдиною партією, що беззуперечно виступала за ідеали Незалежної України.

Партія все своє існування відстоювала форму немарксистського, демократичного соціалізму. Під час Української революції, засудила будь-яку радянську владу, в тому числі і в формі "трудової влади" пізньої УНР, вважаючи її несумісною з соціалізмом — що повинен базуватися на повній, загальній, а не половинчатій, "робітницькій\трудовій" демократії. Активісти партії прийняли вирішальну роль у розбудові Українських Січових Стрільців і вклали багато енергії у захист ЗУНР від вторгнень.

Під час польської окупації радикали послідовно не приймали будь-яку, навіть критичну, підтримку більшовицько-російської окупації України (таку позицію прийняла значна частина націонал-демократії, та москвофільської Комуністичної партії Західної України, включаючи Роздольського), ні підтримку польського уряду (цю позицію розділяла інша фракція націонал-демократів). Натомість, радикали закликали до дій, що зможуть призвести до повалення польського та російсько-радянського домінування в Україні.

У свій час, УСРП пропонувала альтернативу українському соціально-політичному розвитку, що б відрізнявся як від західної соціал-демократії, так і від радянського тоталітарного режиму. Таку альтернативу діячі-радикали бачили в кооперативному русі, індустріальній демократії та децентралізованій державі, що опирається на принципи конституціоналізму.

Зокрема, один з теоретиків-економістів Радикальної партії підтримував український гільдійний соціалізм, що сучасні дослідники зараз називають "ринковим соціалізмом"

Сподіваюсь як з'явиться трохи грошей і сил, з'їздити пошукати рішення з'їздів, програми і важливі статті з партійної газети і написати детальний матеріал щодо цієї неймовірної партії.

До речі, в уряді проголошеною ОУН(б) Української держави 1941 р., був один (або навіть два) радикал(и). На той момент, партія саморозпустилася, щоб зберегти своїх членів і симпатиків від масових чисток і злочинів проти людства, що СРСР організував у Львові під час окупації.

Коли в 1941 р. Стецько проголосив Українську державу, до неї доєднався Володимир Лисий (заступник голови Української Соціалістичної Радикальної партії до її розформування), соціаліст-радикал, як міністр внутрішніх справ. Він займався гуманітарною допомогою населенню під час нацистської окупації. Дуже швидко більшість членів уряду було арештовано і УД розпущено.

Загалом, рішення щодо підтримки УД не було, так як самої Радикальної партії на той момент вже не було, тому діями партійців керували лише свої переконання і стратегічне\тактичне бачення.

Після Другої світової війни, він, разом з іншою соціалістичною еміграцією приступив до розбудови Української Соціалістичної партії, яка була підкреслено антибандерівською (не враховуючи демократичних течій — таких як двійкарі) і антитоталітарною

Позиція українських лівих з Соціального Руху✊

​​🔥 Десять років минуло від часу, коли вулиці наших міст стали ареною для вираження найглибших прагнень народу – справедливості, свободи та гідності. За цей час Україна взяла курс на прогресивні демократичні зміни, але дорога виявилася непростою.

📣 В Україні, як і багатьох інших регіонах нашої планети в світі, люди зазнають обурення несправедливістю, нерівністю, поліцейським насильством, браком політичної репрезентації та демократії.

🫡 «Соціальний Рух» визначає період Революції гідності як такий, коли український народе вирішив розпочати боротьбу проти корупції, російського економічного гніту, олігархічного правління. Першочерговою метою стала зміна системи, що підтримувала контроль кримінальними методами.

🛡Саме тоді, багато лівих організацій приймало участь у народному повстанні, організуючи багато подій, які мають історичну цінність. Саме анархісти були ініціаторами «Варти у лікарні», що не давала міліції викрадати поранених протестувальників із лікарень, та тримали барикаду на Прорізній. Анархіст Сергій Кемський був серед розстріляних «беркутами» на вул. Інститутській.

🔥 Майбутні активісти та засновники ще не створенного «Соціального руху» намагалися надати антиолігархічним та демократичним настроям мас під час протестів зими 2013-2014 року форми програми. Раздавали листівки з соціальними вимогами до влади, де пропонувалася альтернатива до неоліберальної мейнстримної опозиції консервативним ідеям меншості протестувальників.

🚩 Хоча народні прагнення не домоглися тоді справді структурних змін, але вдалося попередити встановлення авторитарної поліцейської держави як то Росія чи Білорусь. Люди здобули досвід революційної самоорганізації та скинення клептократичної влади.

✊ Революція Гідності подарувала Україні нові перспективи. Нехай ця річниця буде відзначена як час, коли український народ став не тільки свідком, але й учасником своєї історії, керуючись духом гідності та прагненням до кращого майбутнього.

Тік-ток соціалістів і демократів Європи...

https://www.tiktok.com/@socialistsanddemocrats/video/7303637677855804705?is_from_webapp=1&sender_device=pc&web_id=7270479194810271238

«Права» (Багряністська) фракція УРДП звинувачує УГВР (ОУНівська реформістська репрезентація) за сектантську боротьбу з УНРадою (об‘єднання демократичних укр організацій на еміграції), у колабораціонізмі і братовбивстві та за взяття за платформу «боротьбу за безклясову Україну». Групу Ребета і Лебідя (Лебідь — виновний за велику кількість злочинів ОУН та фактичне винищення першої УПА Бульби-Боровця. Згодом пристав з консервативної до демократичної фракції в ОУН) критикують за співпрацю з «комунізуючими елементами» та «апологетикамм колгоспів», маючи на увазі Майстренка, Б. Левицького та інших членів «Лівої» фракції УРДП — «УРДП-Соціалісти»

Намагаюся тримати баланс між загальнозрозумілими постами з цікавими прогресивними ідеями, концепціями, дослідженнями і історією і нішевими постами, де купа незрозумілих звичайному читачу скорочень і імен

Вийшло цікаво — «права» фракція УРДП (яка насправді виступає за радикально ліві погляди без сектантської лексики) критикує «ліву» фракцію за співпрацю з бандерівцями, а також критикує бандерівців-реформаторів за прийняття лівого гасла «безкласової України» та співпрацю з націонал-комуністами. В свою чергу, бандерівці-реформатори, що «проголошують про Україну без приватного капіталу» і «без класів» критикують УНРаду «за соціалізм».

Найбільш «нормальний» приклад діаспорянської політики у той час.

📻🇺🇦 Десь на хвилях "Українського радіо"...

📌 Обговорили в ефірі украй дочасну тему захисту трудових прав у період дії воєнного стану. Звісно, намагався представити погляд на теми звільнення, зарплати та охорони праці з позицій найманого працівника, оскільки ризики зараз для нього неймовірні.

📌 Обговорили існуючі форми зайнятості, обмеження за Законом 2136 та соціальні гарантії мобілізованих працівників.

📌 Окремо підняли  питання про украй поширену роботу на умовах цивільно-правових договорів (через ФОП), що робить працюючих в Україні куди вразливішими за людей праці в державах ЄС.

Ведучий Дмитро Хоркін представив більш збалансований погляд на трудові відносини, оскільки має також досвід в якості роботодавця. Упевнений, що це лише додало цікавості слухачам 😉

⏩ Посилання

Трудові права — одна з найважливіших тем, і для забезпечення соціальної справедливості і стабільностій під час війни (що неймовірно необхідно для суспільств, які проходять через довготривалі кризи, такі як війна) так і для загальнодемократичного розвитку. Віталій Дудін розповідає про стан захисту трудових прав в Україні в цей відповідальний період нашої державності

Українське ліве дисиденство

📣 Під час тоталітарного режиму СРСР можливості для спротиву були вкрай обмежені, проте все одно знаходилися люди, що ризикували и протиставляли себе тоталітарній окупації. Під час сталінізму це були студенти-"петлюрівці", під час Голодомору — опозиційні комуністичні партійці і селяни, тощо. Зі смертю Сталіна і "відлигою", опозиційний рух в СРСР зосередився здебільшого серед культурних діячів. І в Україні, цей рух у значній мірі складався з лівих активістів.

📌 Навіть із знищенням всіх лівих українських проєктів, погляди, засновані на гуманізмі і соціальній справедливості самовідтворювалися серед опозиційних діячів. Найяркішими прикладами соціалістичного дисиденства у той час були І. Дзюба, П. Григоренко, Л. Плющ, Ю. Бадзьо та інші. Деякі дослідники навіть спекулюють щодо помірковано-лівих поглядів Василя Стуса.

📌 Ці погляди знаходили вираження у боротьбі за Незалежність. Дзюба, як співзасновник Народного Руху України, завжди намагався поєднати боротьбу за національне визволення з соціальною боротьбою, винести на порядок денний рухівців співпрацю з профспілками, вимоги соціального забезпечення, тощо. Можливо реалізація поглядів Дзюби створила Незалежну Україну на набагато більш міцних позиціях.

✅“Слушно наголошуючи на національно-культурних вимогах, Рух, одначе, не розгорнув ґрунтовної соціально-економічної програми, не поставив на перше місце захист соціальних інтересів трудівників. "За цих умов актуальним стає прагнення трудівників до самозахисту, до організованих дій, що ставили б межу як для сваволі державної адміністрації та відомств, так і розбоєві торговельної та інших мафій.

Але біда наша, яка може виявитися фатальною, в тому, що демократичні сили не створили ні теоретичних концепцій, ні тривких організаційних структур, які б відповідали потребі захисту конкретних соціальних інтересів трудівників і водночас узгоджували б цей захист із процесом демократичного державотворення.

📌Яскравим прикладом серед лівого дисиденства був і уродженець Закарпаття Ю. Бадзьо. Він був автором програми "Української партії демократичного соціалізму і державної незалежності", де пропонував введення широких соціальних і національних реформ, поширення принципів ринкового соціалізму, збереження різних способів життя і підсилення сільських громад, розбудову української церкви при гарантуванні секулярності влади, кооперативізацію економіки та пріоритет прав людини і демократії.

✅Демократичний соціалізм протистоїть буржуазній економічній свободі як рівному праву на власність (і нерівній можливості стати власником засобів виробництва, навіть більше: як неможливості бути власниками всім безпосереднім виробникам) і утверджує рівну можливість вільного господарювання на основі рівного володіння засобами виробництва через демократичну державу; трудові колективи та індивідуальних виробників. За відсутності капіталістичної приватної власності і в умовах політичної демократії виробничі відносини соціалізуються. ДЕРЖАВНА власність стає власністю всього суспільства, бо держава втілює у своїй діяльності його волю (позаяк відсутній окремий панівний соціальним клас - клас власників). КООПЕРАТИВНА власність (власність трудових колективів), беручи участь у формуванні економічного ринку підтримує й розвиває матеріальний інтерес виробника і водночас не веде до розколу суспільства на власників і найману робочу силу. індивідуальна власність, коли вона реалізовує себе через особисту працю власника, без праці найманої, гармонійно вплітається в соціалістичним уклад економіки і являє собою одну з форм економічної свободи, економічної гарантії свободи політичної. (Спроба політичної ініціятиви. Документ)

❗На жаль, великий інтелектуальний внесок українського дисидентства зараз набагато менш відомий, а політика домінована не боротьбою ідей, інтелектуальних дискусій і політичних програм, а скоріше боротьбою певних владних груп. В цей час, може дуже допомогти розглядати ті бачення, які дисиденти пропонували на майбутнє. При чому, не тільки українські

​​Цього дня у 1939 р. Радянський Союз розпочав вторгнення у Фінляндію. Як авторитарні ліві виправдовували радянську агресію і як це пов‘язано з війною проти України зараз?

У 1939 р. Радянський Союз розпочав військове вторгнення у Фінляндію. Прорадянські ліві, зокрема російська «антисталінська опозиція» виправдовувала вторгнення.

Троцький, авторитарний лідер, один з відомих злочинців, як проти України, так і проти інших країн, тоді висунув теорію для виправдання «червоного імперіалізму» (він був послідовним сторонником російсько-радянського імперіалізму і колоніалізму) Вона фактично співпадає з аргументами сторонників Путіна зліва зараз.

Радянська Республіка в 1921 році силою совєтизувала Грузію, яка стала відкритими воротами для імперіалістичного нападу на Кавказ. З точки зору принципів національного самовизначення такій радянізації можна було б сказати чимало заперечень. З точки зору розширення арени соціалістичної революції військове втручання в селянську країну було більш ніж сумнівним актом. З точки зору самооборони робітничої держави, оточеної ворогами, насильницька радянізація була виправданою: забезпечення соціалістичної революції стоїть перед формальними демократичними принципами.

Світовий імперіалізм тривалий час використовував питання насильства в Грузії як клич для мобілізації світової громадської думки проти Рад. Другий Інтернаціонал очолив цю кампанію. Антанта мала на меті підготовку можливої ​​нової військової інтервенції проти Рад. Точно так само, як і у випадку з Грузією, світова буржуазія використала вторгнення до Фінляндії для мобілізації громадської думки проти СРСР. Соціал-демократія і в цьому випадку виступила авангардом демократичного імперіалізму. Нещасливий «третій табір» тупцюючого міщана підводить тил.

Зараз багато аргументів, використані Троцьким, стали інструментальними у виправданні агресії проти України «зліва». Хоч і абсолютна меншість, частина людей визнає Україну як певного «західного», «капіталістичного» актора, члена «західного» табору, що представляє інтереси імперіалізму, і тому будь-яка загарбницька війна проти «членів» цього «табору» виправдана.

Натомість, демократичні ліві зараз є найбільшою силою, що підтримує Україну у світі. Різниця між авторитаризмом і демократизмом в данному випадку зумовила різницю думок і «сторін».

​​Сьогодні помер американський дипломат Генрі Кіссінджер. Чим був відомий дипломат, і чому багато людей вважають його смерть облегшенням?

— Кіссінджер пролоббіював план бомбардувань Камбоджи — нейтральної країни під час війни у В‘єтнамі — через те, що солдати в‘єтконга перебиралися через кордон. Бомбардування були не точковими і направлені на винищення цілих міст і сел. Жертвами від цих бомбардувань стало від 35 тис. людей до мільйону

— Він відповідальний за втручання у справи урядів різних країн Латинської Америки, зокрема поміч у організації переворота проти обраногопрезидента Чилі

— Кіссінджер виступав за стратегічну співпрацю з СРСР і Китаєм, політики, що подовжили життя радянському режиму і призвели до багатьох «компромісів» і «розподілів сфер впливу» від яких страждали люди. Відлига у відносинах між Китаєм (який в той час проводив кампанію масових репресій, «Велику культурну революцію») та США прямо призвели до вторгнення Китаю у В‘єтнам

— Кіссінджер виступав проти незалежної України і проти України поза російської сфери впливу. З початку повномасштабного вторгнення він пропонував віддати окуповані Росією території до РФ і провести потепління відносин з Росією.

Може для когось це буде важливою можливістю: конкурс на гранти до 5 тисяч євро на переклади з мов ЄС на українську і навпаки. Фікшн та нон-фікшн

https://houseofeurope.org.ua/en/opportunity/594

За що боровся Холодний Яр? Витримки з «Начерку проекту Державного законоладу для Української Трудової Республіки»

Коли більшовики змоглися перемогти ослаблену республіканську армію УНР, частина вояків залишилися поза лінією фронту. У березні 1920 р. війська з'єдналися з селянами-повстанцями, що назагал підтримували анархічно налаштованих членів УПСР. Ці війська захищали десятки тисяч селян від більшовицьких каральних походів.

Масовий повстанський рух охопив всю Україну і налічував біля 300 тис. селян, що збройно виступили проти більшовицьких панів. До них доєднувалися повстанські загони армії УНР в останній надії відстояти права і незалежність України.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

Дотеперішній капіталістичний лад, опертий на визискові трудящих мас через те, що капіталісти-власники захопили на власність землю, фабрики, мешкальні доми, а капіталісти-спекулянти забрали в свої руки торговлю продуктами і оборот грішми, скасується і наступає:

а) регуляція земельної власности;
б) соціалізація фабрик;
в) оппідація мешкальних домів;
г) централізація торговлі;
д) новоорганізація суспільности і продукцій, фінансів, ощадности, податків і закордонної торговлі.

б) Соціалізація фабрик.

§1.
Всі продукційні підприємства в державі визначаються або робітнями або фабриками.

§2.
До категорії робітень належать такі підприємства, в котрих займається найбільше 20 робітників, а дотеперішні власники ціх підприємств трудяться самі або з членами своєї сім’ї з робітниками.

§3.
Робітні остаються власністю своїх дотеперішніх власників. Заняті в робітнях робітники працюють на загальних, робітничих умовах за зарплату, а коли вони забажають участувати в зисках підприємств, тоді обов’язані також поносити страти підприємства.

§4.
До категорії фабрик належуть більші підприємства. Фабрики підпадають соціалізації: право власности дотеперішніх власників касується - а фабрики стають власністю працюючих в ціх фабриках робітників.

§5.
Вартість фабрики розпадається на таку кількість акцій, скільки є занятих у фабриці робітників, а кожний фабричний робітник є заразом власником одної акції.

[Фабричні акції можна набувати і позбувати даром і відплатно, можна передавати їх у спадку; однаковож ніхто не може посідати більше як одну фабричну акцію, ані не може бути власником фабричної акції цей, хто не працює особисто в цій фабриці.

§6.
Кожний громадянин «Української Трудової Республіки», без огляду на пол, стан, народність або віроісповідання, котрий укінчив 20 рік життя, є повнолітній і користується всіми політичними правами, запорученими законами держави. В особенности має право вибирати і бути вибраним до обох законодатних і прочих рад та на всі уряди. Ніхто з громадян «Української Трудової Республіки» не може бути позбавлений ані права вибираємости, ані права вибору.

§7.
Початкова наука і образування в народніх школах є обов’язкові для всіх дітей у віці від 6-ти до 16-ти літ. Середнє, професійне і університетське образування є довільне і для всіх охочих і приспособлених доступне.

Всяка наука одбувається даром для користуючих з ньої.

§3.
Найвищим суспільно-економічним органом в «Українській Трудовій Республіці» є Український Трудовий Конгрес.

§4.
Український Трудовий Конгрес складається з відпоручників Українських Професійних Союзів в числі по 3 відпоручників від одної Секції кожного Союза.

§5.
Український Трудовий Конгрес є найвищим ухвалюючим і регулюючим органом у всіх справах суспільно-економічних, а заразом виконуючим органом для своїх власних постанов і для доручень держави в справах податкових і в справах постачання державних установ.

Прапор вояків Холодного Яру