Український соціаліст-дисидент Леонід Плющ про свою зустріч з Альтюссером
Один із перших філософів, з яким я зустрівся, був Луї Альтюссер. Це було в перші місяці мого перебування у Франції. До мене звернулася одна російськомовна француженка і сказала: «З вами хотів би зустрітися Альтюссер, марксистський філософ, член політбюро компартії. Але він хоче, щоб про це ніхто не знав».
Очевидно, що мене це зацікавило. Про Сартра я чув, і навіть дещо читав, а про Альтюссера – ні. Вночі він прийшов до нас і попередив: «Ні в якому разі не вірте французькому єврокомунізму – це звичайний сталінізм». І далі: «Італійський єврокомунізм – це єзуїтський комунізм, а в Іспанії вже не комунізм…»
Я посміявся над цим і запитав: «Чому ж Ви в цій партії залишаєтесь?» Відповідає: «А щоб зсередини трансформувати французьку компартію». Я йому заявив, що в Радянському Союзі ця ілюзія швидко зникла – ми швидко зрозуміли, що переробити сталінізм зсередини неможливо. Він не еволюціонує.
Один із перших філософів, з яким я зустрівся, був Луї Альтюссер. Це було в перші місяці мого перебування у Франції. До мене звернулася одна російськомовна француженка і сказала: «З вами хотів би зустрітися Альтюссер, марксистський філософ, член політбюро компартії. Але він хоче, щоб про це ніхто не знав».
Очевидно, що мене це зацікавило. Про Сартра я чув, і навіть дещо читав, а про Альтюссера – ні. Вночі він прийшов до нас і попередив: «Ні в якому разі не вірте французькому єврокомунізму – це звичайний сталінізм». І далі: «Італійський єврокомунізм – це єзуїтський комунізм, а в Іспанії вже не комунізм…»
Я посміявся над цим і запитав: «Чому ж Ви в цій партії залишаєтесь?» Відповідає: «А щоб зсередини трансформувати французьку компартію». Я йому заявив, що в Радянському Союзі ця ілюзія швидко зникла – ми швидко зрозуміли, що переробити сталінізм зсередини неможливо. Він не еволюціонує.
❤9❤🔥3👍1
У березні 2007-го Плющ писав: «Как могло случиться, что президент Франции наградил орденом Почетного легиона диктатора-кгбиста Путина? За какие военные или гражданские заслуги перед Францией или Российской Федерацией? За успешное проведение геноцида чеченского народа? За отказ от половинчатых демократических преобразований времен Горбачова-Ельцина? За сползание России к коммуно-нацизму?.. Послеперестроечная игра США и Европы с Ельциным и Путиным помогла восстановить власть КГБ в РФ и подтолкнула Кремль к Мюнхенской речи Путина, объявившего новую холодную войну, и угрожающего новой осью зла — Россия, Иран, Северная Корея, Сирия и т. д. Если не остановить Кремль сегодня, то следует ожидать нового витка кгбистской пропагандисткой кампании «борьбы за мир» и очередного «Мюнхенского соглашения»...»
У 2006: «Чи є достатньо сил у молодої інтелігенції вияснити масам (а вони 2004 року довели, що спроможні вийти з-під впливу маніпуляторів) неспроможність усіх цих залишків комуністичної мафії вивести Україну з перманентної кризи? Розвіяти зневіру мас і запропонувати народові гідних кандидатів у Парламент?... Чи вистачить політичної гнучкості й безкомпромісності в цьому протистоянні? І в єднанні чесних масових сил? Безкомпромісність насамперед стосується мафій та національного питання. Будь-який союз з корумпованими силами чи шовіністами усіх ґатунків — повернення в болото радянщини й Малоросійську провінцію»
У 2006: «Чи є достатньо сил у молодої інтелігенції вияснити масам (а вони 2004 року довели, що спроможні вийти з-під впливу маніпуляторів) неспроможність усіх цих залишків комуністичної мафії вивести Україну з перманентної кризи? Розвіяти зневіру мас і запропонувати народові гідних кандидатів у Парламент?... Чи вистачить політичної гнучкості й безкомпромісності в цьому протистоянні? І в єднанні чесних масових сил? Безкомпромісність насамперед стосується мафій та національного питання. Будь-який союз з корумпованими силами чи шовіністами усіх ґатунків — повернення в болото радянщини й Малоросійську провінцію»
❤6
Леоніда Плюща у свою чергу (як і більшість української інтелігенції — Григоренка, Дзюбу ітд) дуже критикувала бандерівська еміграція, обʼєднана навколо корупціонера Ярослава Стецька. На їх думку, всі ці «марксисти-дисиденти» були шкідливими для українського руху, і таким чином, їх прихильники зазнавали нападок від бандерівських газет, що на жаль, почали домінувати в еміграції.
На опозицію до них були залишки еміграційної УПА, у вигляді УГВР, та людей, що воювали у Поліській Січі, Українська Соціалістична Партія, сили УНР в екзилі та Українська Революційно-Демократична партія Багряного.
Вони всі займались кампаніями на підтримку українських дисидентів і закликали «рахуватися з українською реальністю» і «прислуховуватися до голосів з України». Їх діяльність була вкрай плідною, і багато дисидентів отримали міжнародну популярність і увагу, і часто це було причиною їх звільнення.
На опозицію до них були залишки еміграційної УПА, у вигляді УГВР, та людей, що воювали у Поліській Січі, Українська Соціалістична Партія, сили УНР в екзилі та Українська Революційно-Демократична партія Багряного.
Вони всі займались кампаніями на підтримку українських дисидентів і закликали «рахуватися з українською реальністю» і «прислуховуватися до голосів з України». Їх діяльність була вкрай плідною, і багато дисидентів отримали міжнародну популярність і увагу, і часто це було причиною їх звільнення.
❤5
Абсурдний культ ворога Української революції Болбочана
Зараз в Україні будується культ Болбочана. Поки в Києві навіть нема памʼятнику герою Української революції Петлюрі, ми маємо бюст Болбочану.
Болбочан був прихильником правих та консервативних течій, і розвиток українського руху для нього йшов в не правильну сторону. Щоб протидіяти, на місцях, де проходило військо Болбочана, він розпочинав репресії проти прихильників Центральної Ради, українських селян і робітників, вчив своє військо фактично бандитизму.
Як тоді Болбочана називали українські діячі, «пересічний амбітник». Він обʼєднував навколо себе монархістські, землевласницькі, білоросійські та інші недемократичні праві кола.
Про Болбочана існує багато міфів — наприклад міф про нібито «визволителя Криму». У той же приблизно час Болбочан приймає участь в австрійсько-німецькій змові проти Української держави і таємно підтримує повалення УНР і встановлення монархії (але він пвдтримував австрійську кандидатуру, а не німецьку)
Військові досягнення Болбочана були також невеликі. Як пише Андрій Здоров:
«Вивчаючи бойовий шлях Болбочана часів першої та другої війни більшовицької Росії проти УНР, неважко помітити, що всі його «блискучі перемоги» були здобуті під час першої війни, коли він керував українськими передовими відділами німецьких військ у березні – квітні 1918р.
З суто військової точки зору ці перемоги небагато чого варті. Усі вони здобуті над набагато слабшим, налаштованим на загальний відступ ворогом, в умовах, коли «ті дрібочки українського війська» (В. Винниченко) підпирала величезна сила непереможної (у військово-політичних обставинах весни 1918р.) мілітарної потуги – німецького війська. Тільки це і робив Болбочан із своїми запорожцями на «шляху перемог» від Житомира до Сімферополя. Такий реакційно налаштований (наприклад, він особисто побажав Дроздовському успіхів у його поході з-під Ясс на Дон; саме його було відряджено на переговори з командуванням білих «Войск Киевской области», під час ганебної спроби досягти порозуміння з російськими білогвардійцями у серпні 1919р., бо мав багато друзів та знайомих серед білогвардійської офіцерні ) та для наших «державників» беззаперечний авторитет у військовій справі (він дійсно мав набагато більший та важкий бойовий досвід, ніж Болбочан), як М. Омелянович-Павленко, давав таку оцінку цій «офензиві українсько-німецьких військ на терени України»: «…марш українських патріотів на свої землі був скоріше польовою прогулянкою, ніж солідною військовою акцією».
Болбочан долучається до повстання Директорії, але висуває вимогу про збереження гетьманського апарату, тобто консервативних законів і влади землевласників. В своїй військовій діяльності в цей час Болбочан розстрілює українських робітників і селян, але зустрічається і прихильно ставиться до російської аристократії.
Складно сказати, що Болбочан був непатріотично налаштованим, але скоріше, його симпатія до України не пересилювала його ненависть до соціальної демократичної України.
На його думку, Україні був потрібен ультраправий фактично аристократичний режим, і для цього він був готовий брататися з найлютішими українофобами. Можливо, можна сказати, що в цьому він бачив спасіння України. Але такий спосіб мислення привів його двічі до зради, і ненависті з боку українського люду, що асоціювала його з ненависним німецько-гетьманським режимом. Коли Болбочан вдруге зрадив Україну, і замість демократичного режиму хотів побудувати свою праву диктатуру, його справедливо покарали, і історія негідника на цьому нарешті закінчилась.
Зараз в Україні будується культ Болбочана. Поки в Києві навіть нема памʼятнику герою Української революції Петлюрі, ми маємо бюст Болбочану.
Болбочан був прихильником правих та консервативних течій, і розвиток українського руху для нього йшов в не правильну сторону. Щоб протидіяти, на місцях, де проходило військо Болбочана, він розпочинав репресії проти прихильників Центральної Ради, українських селян і робітників, вчив своє військо фактично бандитизму.
Як тоді Болбочана називали українські діячі, «пересічний амбітник». Він обʼєднував навколо себе монархістські, землевласницькі, білоросійські та інші недемократичні праві кола.
Про Болбочана існує багато міфів — наприклад міф про нібито «визволителя Криму». У той же приблизно час Болбочан приймає участь в австрійсько-німецькій змові проти Української держави і таємно підтримує повалення УНР і встановлення монархії (але він пвдтримував австрійську кандидатуру, а не німецьку)
Військові досягнення Болбочана були також невеликі. Як пише Андрій Здоров:
«Вивчаючи бойовий шлях Болбочана часів першої та другої війни більшовицької Росії проти УНР, неважко помітити, що всі його «блискучі перемоги» були здобуті під час першої війни, коли він керував українськими передовими відділами німецьких військ у березні – квітні 1918р.
З суто військової точки зору ці перемоги небагато чого варті. Усі вони здобуті над набагато слабшим, налаштованим на загальний відступ ворогом, в умовах, коли «ті дрібочки українського війська» (В. Винниченко) підпирала величезна сила непереможної (у військово-політичних обставинах весни 1918р.) мілітарної потуги – німецького війська. Тільки це і робив Болбочан із своїми запорожцями на «шляху перемог» від Житомира до Сімферополя. Такий реакційно налаштований (наприклад, він особисто побажав Дроздовському успіхів у його поході з-під Ясс на Дон; саме його було відряджено на переговори з командуванням білих «Войск Киевской области», під час ганебної спроби досягти порозуміння з російськими білогвардійцями у серпні 1919р., бо мав багато друзів та знайомих серед білогвардійської офіцерні ) та для наших «державників» беззаперечний авторитет у військовій справі (він дійсно мав набагато більший та важкий бойовий досвід, ніж Болбочан), як М. Омелянович-Павленко, давав таку оцінку цій «офензиві українсько-німецьких військ на терени України»: «…марш українських патріотів на свої землі був скоріше польовою прогулянкою, ніж солідною військовою акцією».
Болбочан долучається до повстання Директорії, але висуває вимогу про збереження гетьманського апарату, тобто консервативних законів і влади землевласників. В своїй військовій діяльності в цей час Болбочан розстрілює українських робітників і селян, але зустрічається і прихильно ставиться до російської аристократії.
Складно сказати, що Болбочан був непатріотично налаштованим, але скоріше, його симпатія до України не пересилювала його ненависть до соціальної демократичної України.
На його думку, Україні був потрібен ультраправий фактично аристократичний режим, і для цього він був готовий брататися з найлютішими українофобами. Можливо, можна сказати, що в цьому він бачив спасіння України. Але такий спосіб мислення привів його двічі до зради, і ненависті з боку українського люду, що асоціювала його з ненависним німецько-гетьманським режимом. Коли Болбочан вдруге зрадив Україну, і замість демократичного режиму хотів побудувати свою праву диктатуру, його справедливо покарали, і історія негідника на цьому нарешті закінчилась.
🔥6👍3
Цей пост для мене не є чимось «партійним», не «ліві добре, праві погані». В Українській революції найбільші жертви і досягнення, правда, зробили ліві, а її ворогами зазвичай були праві.
Але є і праві діячі, що заслуговують повагу чи хоча б інтерес. Це в першу чергу Євген Коновалець, дії якого під час Української революції чітко закріпили його як справжнього героя України, Вʼячеслав Липинський став напевно єдиним достойним українським правим теоретиком-філософом. І як у будь-якого талановитого мислителя, обидва ліві і праві можуть знайти в його текстах щось цікаве і значуще (так знаходили, наприклад, ліво-революційні діячі такі як Багряний і Гришко), Дорошенко також вартий уваги.
Але культ Болбочана — культ зрадницький і зневажливий. Це знищення традицій української державності задля зручного кумира для правих і олігархів. Такий шлях нас приведе внікуди
Але є і праві діячі, що заслуговують повагу чи хоча б інтерес. Це в першу чергу Євген Коновалець, дії якого під час Української революції чітко закріпили його як справжнього героя України, Вʼячеслав Липинський став напевно єдиним достойним українським правим теоретиком-філософом. І як у будь-якого талановитого мислителя, обидва ліві і праві можуть знайти в його текстах щось цікаве і значуще (так знаходили, наприклад, ліво-революційні діячі такі як Багряний і Гришко), Дорошенко також вартий уваги.
Але культ Болбочана — культ зрадницький і зневажливий. Це знищення традицій української державності задля зручного кумира для правих і олігархів. Такий шлях нас приведе внікуди
👍5❤3🍾1
Дістав отаку книжку. «Карби Часу» Василя Гришка. Василь Гришко був лівим революційним демократом, одним з головних діячів «багряністської» фракції УРДП, і прихильником відродження робітничо-селянської УНР.
Перший том майже ніде не знайти для купівлі, але повезло знайти на аукціоні.
Як якась зі статтей/теми цікавить, напишіть в коментарях, буду публікувати витримки.
Перший том майже ніде не знайти для купівлі, але повезло знайти на аукціоні.
Як якась зі статтей/теми цікавить, напишіть в коментарях, буду публікувати витримки.
💘4
На Діаспоріані опублікували нові праці Нікіфора Григоріїва, провідного діяча УНР і партії Українських соціалістів-революціонерів. "Громадське господарство", "Державознавство", "Соціалізм, націоналізм та інтернаціоналізм". Публікую найцікаві скріншоти
❤6
«Миколі ставили памʼятники, вони полетіли, — полетять і памʼятники Леніну», «Геть з кацапами з України»
Гасла Української Комуністичної Партії (укапісти). Укапісти були незалежною від більшовиків Комуністичною партією, яка могла існувати, допоки більшовики лише збирали свої сили і централізовували свою владу в Україні.
Незалежні комуністи виступали за те, що зараз ми називаємо «декомунізацією» і «дерусифікацію»
Гасла Української Комуністичної Партії (укапісти). Укапісти були незалежною від більшовиків Комуністичною партією, яка могла існувати, допоки більшовики лише збирали свої сили і централізовували свою владу в Україні.
Незалежні комуністи виступали за те, що зараз ми називаємо «декомунізацією» і «дерусифікацію»
❤🔥6😭1