Схоже, Сирія обʼєднується.

Один з найбільш яскравих прикладів знищення брутальної диктатури і боротьби за самовизначення

За прелімінарним обговоренням (рішень нема ще), Курдистан отримує своє право на самовизначення у федеративній Сирії, а курдські партії будуть приймати участь у формуванні уряду після закінчення повноважень перехідної влади.

З боку курдів, збройне військо інтегрується до загальносирійської армії, арабські території підконтрольні уряду Рожави, вертаються під контроль сирійців, тоді як курдські — новій автономній зоні.

Сирійські Демократичні Сили (лідована курдами коаліція) обіцяють розірвати всі звʼязки з Робітничою Партією Курдистану в обмін на припинення турецької агресії в регіоні і припиненням конфлікту з турецькими найманцями з Сирійської Національної Армії

Це потенційно величезна перемога демократії та ідей прав націй на самовизначення. Згодом, ми зможемо спостерігати, чи оберуть курди лівий політичний проєкт на майбутніх вільних виборах, і якщо так, як будуть його реалізовувати.

Я святкую свій день народження (15 грудня) у неділю в барі Sao Miguel у Києві з 16:00

Як хто бажає познайомитися, зустрітися, покритикувати, можливо спитати щось, чи додати, прокоментувати до того, що я публікую в Поступі, чи просто привітати, запрошую зайти, і буду радий зустрічі

З історії німецького соціал-демократичного руху. Як демократія і німецькі соціалісти перемогли комуністів.

Пише польський історик комунізму Каспер Стеч

«106 років тому в Берліні розпочав свої засідання Конгрес робітничих і солдатських рад.

Із загальної кількості 489 делегатів спартаківці (комуністи) становили лише 10. Прохання про допуск Рози Люксембург і Карла Лібкнехта до зали засідань було відхилено.

Німецькі трудящі маси вони не тільки не хотіли комуністів на чолі – вони навіть не хотіли надати Люксембург право сидіти на одній лаві. З'їзд відкинув концепцію двовладдя (так блискуче використовувану більшовиками) і віддав перевагу організації демократичних виборів до Національних зборів.

Профспілка Спартак/Компартії не просто боролася з урядом Еберта. Противниками комуністів виступив Конгрес робітничих рад і його виконавча рада. Так хто ж виявився зрадником пролетаріату? Хто хотів громадянської війни і безглуздого кровопролиття?»

"Україна як війна пізнього капіталізму
Чому модний торговий центр освітлюється під час відключення світла?"

Цікаві спостереження іноземного журналіста, хоч і з деякими помилками. От як бачать українську політику.


"Передбачається, що відключення світла є егалітарним, але лише до певної міри. Якщо ви можете собі це дозволити, ви можете купити собі вихід за допомогою генераторів, палива або класифікації урядом як основної діяльності, прямо чи опосередковано. Увімкнене світло у вікнах закритих магазинів уздовж головної вулиці вночі може здатися марнотратним через брак електроенергії. Проте в колах політиків переважає переконання, що якщо ви змусите Цум вимкнути різдвяні вогні, це може призвести до їх закриття та переїзду до Дубая чи кудись ще, таким чином позбавляючи уряд критичних бюджетних надходжень, тоді як іноземні інвестори та партнери, швидше за все, критикували б такі дії як авторитарну або антиринкову поведінку"

У такій ситуації можна очікувати, що держава вишкрібає дно для ресурсів, які так необхідні на передовій. І ви б не помилилися. Глибокі скорочення вплинули на все, чим можна було пожертвувати, головний тягар лягла на освіту, а непрямі податки були збільшені. Але для решти, уряд проводив політику економічної війни, яка тісно узгоджується з Вашингтонським консенсусом. Не було повсюдної націоналізації, допомоги робітникам чи нормування споживчих товарів. Уряд навіть намагався реалізувати плани приватизації в мирний час і продовжував скорочувати "бюрократичну тяганину", або стверджував, що робить це, зробити країну більш привабливою для міжнародних інвесторів. Це неолібералізм війни, хоча й сильно субсидований іноземними державами"

Знайомий зробив таку графіку

Український уенерівський стяг, стяг вояків Холодного Яру, що відстоювали ідеї УНР далеко за лінією фронта, і стяг запорізьких козаків.

​​ХРИСТОС НАРОДИВСЬ (1918)

Христос народивсь не в хоромах,
Христос народився в кошарі,
Де в сутині тихій, вечірній
Зажурено вівці стояли.

Поклали Христа не в колиску,-
Поклали на ясла пахучі,
Поклали на скошені трави,
На квіти зовьялого крину.

І першими радісним криком,
Вернувшись з зеленого поля,
Христа пастухи привітали
І глянули перші на його.

Христос не для вас народився,
Христос народився для вбогих,
І першими учнями в Його
Були галілейські рибалки.

Христос не сміявся ніколи,
Христос тільки плакав і плакав...
А другим сушив лише сльози,
Нікого до сліз не доводив.

"Прийдіть всі трудящі до Мене,
Прийдіть всі обтяжені горем..."
Христос нещасливих покликав,
Христос до нещасних звернувся.

Христа розпяли не убогі,
Тепер розпинають за Його,
Але Його дух не радіє,
І очі, як плакали, плачуть.

І мусить удруге прийти Він,
Утишити хвилі рукою,
Скрівавлених слізьми обмити,
І їх обсушити любовю.

Мусить сказати Він вдруге:
"Прийдіть всі трудящі до Мене
Прийдіть всі обтяжені горем,
Бо царство надходить убогих“.

О. Олесь.

Студенти Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка вимагають звільнити професора Микиту Василенка за «сексистські висловлювання та просування російських наративів».

Викладач в ефірі для російського медіа нібито заявив, що «поява іноземних військових в Україні покращить демографічну ситуацію» і зневажливо сказав про українських жінок, назвавши їх «голодними» на «мужиків з грошима». Суспільне намагається отримати коментарі від Василенка.

У лютому студенти університету також вимагали звільнення Василенка. Тоді викладачу винесли догану, але залишили на посаді.

Допоможіть Тарасу!

Машина для Тараса Білоуса

Тарас Білоус — політичний активіст, автор впливових статей про українських лівих і війну, а також військовий Збройних Сил України. Вже майже три роки Тарас служить у лавах ЗСУ й активно підтримує проекти «Колективів Солідарності».

На початку повномасштабної війни Тарас написав відкритий лист від українських лівих до міжнародної спільноти, відзначений згодом престижною премією, і з того часу продовжує популяризувати антиавторитарну повістку в міжнародному русі.

Наразі Тарас формує нову групу аеророзвідки, для ефективної роботи якої критично потрібен позашляховик. Більша частина суми на авто вже зібрана, але не вистачає ще 3000 євро.

Тарас не лише воює, а й постійно вкладається у допомогу антиавторитарним солдатам і проектам, які ми підтримуємо коштами й розголосом. Давайте разом допоможемо Тарасу завершити збір, щоб його команда могла якнайшвидше виконувати бойові завдання!

Реквізити збору:

🎯 Ціль: 132 000 ₴

PayPal: kseniia19.beziazychna@gmail.com

🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/4dFH3fRemc

💳Номер картки банки
4441 1111 2848 0153

Підтримую партію «Народовладдя» в їх вимогах націоналізації карпатнафтохім. Настав час повертати минулу могутність Українського державного сектора.

Вимагаємо націоналізувати стратегічне підприємство «Карпатнафтохім» та притягнути до кримінальної відповідальності всіх причетних до його незаконного привласнення!

Вийшло резонансне журналістське розслідування про масштабну корупційну оборудку, пов’язану з  одним із найбільших хімічних підприємств України – «Карпатнафтохімом». А саме, за дуже підозрілих обставин з цього стратегічного підприємства зняли арешт, а потім значну частку активів переписали на явно підставну особу. І вся наявна інформація вказує на те, що за цим стоїть Офіс Президента.

«Карпатнафтохімом» – провідне підприємство нафтохімічної галузі України, яке знаходиться у місті Калуш на Івано-Франківщині. У 90-х воно було приватизоване. А наприкінці 90-х через ланцюжок компаній-прокладок фактичним власником цього стратегічного підприємства стала російська нафтова компанія «Лукойл».

У 2017 році «Лукойл» офіційно нібито позбувся активів «Карпатнафтохіму». Новим власником за дуже підозрілих обставин, із залученням компаній-прокладок і явно підставних осіб, стала компанія «Техінсервіс» впливового нардепа від «Народного фронту» Андрія Іванчука. Але, як з’ясувалось згодом, РФ зберегла частковий контроль над підприємством. Ця ганебна ситуація, до речі, є яскравим маркером щодо «патріотизму» попередньої влади. Адже покійний нині Іванчук був дуже наближеним до Арсенія Яценюка і був фактично «сірим кардиналом» нібито «дуже патріотичної» партії «Народний фронт». Проте "слуги" абсолютно такі самі, що доводиться, зокрема, й подальшим розвитком подій навколо «Карпатнафтохіму»!

Стосовно фактів зв’язків «Карпатнафтохіму» з країною-агресором вже після повномасштабного вторгнення розпочалося кримінальне провадження. Так, за даними слідства, з 2017 до 2022 року «Карпатнафтохім» вивів понад 5 мільярдів гривень в РФ через фірми-прокладки. Суд арештував корпоративні права та нерухомість підприємства. Далі цей заарештований актив мав бути переданий в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

Логічно, що це стратегічне підприємство мало б бути націоналізоване, і надалі воно приносило б значні прибутки державі. Але вийшло зовсім навпаки. АРМА згодом заявило, що не може знайти нового управителя, нібито через помилки допущені правоохоронцями. У результаті, за 14 місяців АРМА так і не передало «Карпатнафтохім» під зовнішнє управління, а в 2023 році суд взагалі скасував арешт підприємства.

І ось через пів року співвласником компанії став маловідомий підприємець з Дрогобича Андрій Веселий. За даними журналістів, за всі 20 років своєї "підприємницької діяльності" Андрій Веселий офіційно отримав 1 874 323 гривні доходів і ще 2 281 539 гривень отримав як ФОП. Однак при цьому він якось став співвласником одного з найбільших в Україні комплексів з виробництва нафтохімічної та хімічної продукції, яке має в обігу мільярди гривень.

Як з’ясували журналісти, у цього маловідомого персонажа в Києві є брат – Василь Веселий. Впродовж останніх років він володів у столиці компанією, яка займається ремонтом каналізаційних колекторів, але останнім часом раптом різко змінив профіль діяльності. Виявилося, що Василь Веселий, який ніколи не мав жодного стосунку до банківської сфери, кілька місяців тому став радником керівника державного «Сенс банку». Це – колишній «Альфа-банк», який після початку повномасштабного вторгнення націоналізували через прямий зв'язок з РФ.

[1/2]

Сьогодні затримали Одеського голову партії «Удар», якого спіймали на хабарі у 1 мільйон доларів за вирішення «земельних питань» у Києві

Олександр Суханов намагався продати київську землю поблизу Дніпра бізнес елітам, проте СБУ перехопило його при отриманні партійцем «Удар» аванса сумою на 900 тис. доларів

УДАР — партія, створена навколо київського корупціонера Віталія Кличка, і вже не вперше є фігурантом корупційних скандалів.

Порошенко теж включився в реаліті шоу «хто готовий продати Україну за дорожче» і поширює російські конспірологічні теорії щодо перемовин у 2022, критикує Зеленського, чому той не капітулював тоді.

Тільки уявити, що цей олігарх-зрадник правив нашою країною.

мудак йобаний цей ваш Порошенко. Пробачте.

"Взагалі цей журнал був від першого числа в руках «лівих»: редактором був я, а писали, в основному, крім мене, переважно товариші з групи Мітринги (ліве крило ОУН, що відкололось і створило незалежну групу. Згодом, пристала до Тараса Бульби-Боровця). Одну статтю принципового значення про Петлюру нaдрукував у другому числі Семен Підгайний. Я її згладив ось у якому сенсі. Укpaїнські комуністи вели боротьбу з Петлюрою, вважаючи, що державно-національне відродження України буде здійснене комунізмом, отже, Петлюра трактувався тоді тільки як борець за буржуазно-демократичну Україну. Коли ж сталінізм ліквідував українізацію і розгромив національне відродження України, ставши на шлях відродження «Єдиної неділимої» Росії, то виявилося, що послідовним нociєм національно-державноrо відродження була тільки УНР, що розстріляний більшовизмом український комунізм не спромігся цього здійснити. Тому за Петлюрою залишилося право буди єдиним носієм національно-визвольних прагнень українськоrо народу"

Іван Майстренко "Початки УРДП та діяльність лівосоціалістичної групи УРДП"

Під українським комунізмом мається на увазі в першу чергу дві незалежні Українські комуністичні партії — боротьбісти і укапісти, а також група українських комуністів в партії більшовиків (Шахрай і Мазлах), що боролись за незалежну державу супроти централістських та російсько-імперських ідей Леніна, Сталіна та інших.

Автор цих слів був членом Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбістів), що згодом стала Українською Комуністичною Партією (боротьбістів), виступала за незалежну Українську соціалістичну державу. Була розпущена більшовиками, проте грала роль легальної внутрішньої опозиції, аж допоки не була винищена під час сталінських чисток. Національно-комуністичні діячі тоді зробили з фіктивної політики українізації реальне національне відродження, хоч і в окупованій Україні.

Приходьте! В суботу буде виступати мій друг про трудові права працівників критичної інфраструктури.

Я також буду присутнім, так що можемо побачитися)

У Києві пройде лекція щодо захисту прав працівників критичної інфраструктури.

✍️ Кандидат юридичних наук з трудового права та активіст «Соціального руху» Віталій Дудін зосередиться на наступних темах:

▪️Скільки працювати й відпочивати мають працівники об’єктів критичної інфраструктури?
▪️Що змінилося для об’єктів критичної інфраструктури у плані звільнень персоналу?
▪️Хто і що є завадою для виплат постраждалим від російської армії робітникам ОКІ та їх родинам?

🗓 Коли: 28 грудня 2024 року о 18:00 (субота).

📍 Де: Київ або онлайн (посилання прийде на Вашу поштуe після реєстрації)

👉 Подія на Фейсбук

👉 Зареєструватися на подію

|🔺Наш сайт| 🔺FB
|🔺YouTube |🔺Viber

Сьогодні дізнався, що відома радянська пісня "Священная война" насправді або була написана (музика) росіянином з Чернігівщини у 1916, і задовго до появи радянської версії, використовувалась повстанцями-холодноярівцями з Армії УНР, або, альтернативно, була українською піснею взагалі. Матеріал

​​Вчора у Львові з Покровська перепоховали Данила Шумука — українського політичного дисидента, що найдовше провів час за політичне увʼязнення у світі (суммарно 42 роки і 6 місяців у польських, нацистських і радянських таборах і тюрмах)

Починаючи свою діяльність як член Комуністичної Партії Західної України, був репресований польською владою за проукраїнський активізм. З аннексією СРСР Західної України, за звʼязок з «неблагодійними» націонал-комуністами, його виділяють у штрафний батальон. Німецьке вторгнення у СРСР Шумук зустрічав як армієць, якому не довірили зброї.

Потрапляє в оточення, переживає німецький табір, і йде на Захід, де доєднується до упівців, але ніколи не вступає в ОУН через неприйняття фашистської і тоталітарної ідеології. Принципово підтримував реформаторів на чолі з Василем Куком.

Діяв як політвиховник та офіцер УПА. З принципів, не вбив жодної людини за життя.

Будучи пійманим НКВС, чудом не був відправлений на смертну кару. Далі слідували роки тюрми, лідерство у повстанні у каторжному таборі в Норильську, участь у дисиденському русі, співзаснування Гельсинської спілки, принципова відмова до жодних компромісів і домовленостей з КДБ, і згодом, завдяки політичним активістам з усього світу та діяльності уряду Рейгана, отримав дозвіл на еміграцію в Канаду.

Видатний дисидент і борець за свободу помер у 2004 р. в незалежній Україні.

ОДУМ (1950 - …) — Об’єднання Демократичної Української Молоді, засноване в 1950 році, організація молоді переміщених осіб та еміграції, яка симпатизувала революційно-лівій емігрантській партії УРДП.

Далеко від батьківщини, ОДУМ розвивала і сприяла обʼєднанню демократичної молоді, зберегала дух української громади, організовувала культурні та освітні події, робітні та багато іншого.

Свою діяльність організація проводила між тоталітарними силами: комуністичною партією та ОУН (за виключенням демократичних оунівських груп) і активно борола антидемократичні тенденції, як шкідливі для українського народу. Як і УРДП, ОДУМ бажала відновлення Української Народної Республіки як демократичної, незалежної та соціальної держави.

З припиненням існування Комуністичної партії, відсутності релевантності ОУН і саморозформуванням УРДП, ідеологічна складова ОДУМ відійшла, але організація все ще продовжує організовувати українську молодь закордоном.