Коли взяти під розвагу розпорошеність і нужденний матеріяльний стан наших артистів-плястиків із одного боку, а слабке зацікавлення, майже байдужість до справ мистецьких галицького громадянства з другого, то самий факт засновання Гуртка і два його поважні виступи на виставах набірають у наших очах значіння глибоко-відрадного і, хотілося б вірити,
симптоматичного.

Коли орґанізуємось і творимо зорґанізовано, в певній програмі, то значить, живемо, значить, здатні до орґанізованого творчого життя, й коли цю здатність зуміємо проявити і в инших частинах нашого національного орґанізму, то... то в розколисаній уяві вже малюється блискучий фантом самоорґанізовання національно-політичного, всенароднього, державного.

На жаль, сей фантом мерхне й гасне, коли придивимося до околишньої дійсности, коли глянемо на безуспішні змагання до самоорґанізовання наших письменників і артистів сцени (про політиків під цей час нема що й говорити).

А, тим часом, для кожного ж мусить бути очевидно, що орґанізований творчий рух на всіх ділянках нашої культури, і в першу чергу - в пись- менстві й мистецтвах, безперечно відживив би наш національний орґанізм, влив би в його артерії живої ферментівної крови й, оздоровивши, підсилив би його до активної праці, до витрівалої боротьби.
Крім того, самоорґанізованість у кожнім фаху, в кожній професії гарна тим, що пробуджує з потенціяльної дрімоти поодиноких членів, заохочує, викликає до акції й змагання, а також, об'єднуючи, зміцнює їх на силах і ідейно, й економічно.

Проте не розуміють цього ні письменники, ні актори, бо, хиріючи її нидіючи у своїй оспалости, воліють бути інертним матеріялом і покірним знаряддям для визиску в руках видавців і антрепренерів.

Ще менше можна вимагати глибшого заінтересовання мистецтвом і його справами з боку нашого громадянства, бо воно, політично затуркане й приголомшене, просто таки взагалі не розуміється на мистецтві й не доцінює його провіденціяльного значіння.

Ось бачу. хвилями пересувається по виставових салях вичепурена, самозадоволена „публика“, ріжного віку і стану люде фінансисти, купці, адвокати, професори, студенти, від „ветхих деньми" до зеленої молоді включно. Оторопілими очима оглядає „публика“ образи, щось муркотить, а подекуди, насмілившись, кидає уваги, замітки, жарти. Що говорить вона при цьому, хай їй Бог простить. Пізніше сама ж вона, ця пані-публика, читаючи сатиричний журнал і бачучи свій одбиток у кривому дзеркалі дотепу, буде добродушно сміятись з людської глупоти або з лукавою усмішкою підморгувати на сусідів.

Микола Вороний

"Бігус" розповідає, що замість податків на бізнес, треба вводити ПДВ (податки на всіх, регресивний податок). Люди, що займаються нормальними розслідуваннями, записали відео, щоб напасти на Гетьманцева (є за що) по партійній лінії. Варто б комусь взяти і розібрати матеріал "Бігус" на маніпулятивність, і яка частина відео — хоч щось "розслідує", а яка — просто політичний маніфест небажаючих платити податки.

Другий рік повномасштабного вторгнення, а хтось продовжує пропагувати ці антидержавницькі лібертаріанські теорії. Якщо є бажання атакувати Гетманцева — варто робити це, а не підсовувати ідеологічний маніфест в дусі Поперешнюка, і видавати як абсолютну правду. За все відео (16 хв.) було зроблено 2-3 інформативні вставки з загальною інформацією, а все інше зводиться до тези: "в нас проблеми зі збором податків в країні з бізнесу. Так хай тоді бізнес і не платить"

В відео і про Гетманцева по суті нічого нема, воно не про нього.

Що відбувається в Сирії?

В Сирії стрімким чином підходить кінцю диктатура Башара аль-Асада, найбільше відомого використанням хімічної зброї проти свого народу (злочин проти людяності, військовий злочин) , масовими репресіями і початком цивільної війни, що забрала більше півмільйона життів сирійців

Дамаск оточений, і за деякими репортажами, вже взятий повстанцями. Одночасно, офензиви відбулися фактично по всім фронтам сирійської цивільної війни проти режиму Асада — від наступів курдів, і до неочікуваних блискавичних дій на півдні Сирії.

В найближчих днях стане зрозуміло, чи паде остаточно режим Асада, чи ні. В випадку першого, сирійська опозиція буде мати перед собою задачу стабілізації і пошуків шляху для майбутнього розвитку.

Найбільш впливовими групами, яким доведеться вирішувати долю Сирії є:

Сирійські Демократичні Сили — коаліція курдських, асирійських і деяких сирійських націоналістів, християнських релігійних меншин та племен, що висувають своєю основною вимогою федералізацію Сирії і реалізацію етнічних автономій. Цікавим чином, домінуючою ідеологією СДС є соціалізм і конфедералізм — тобто управління країною на засадах широкого самоуправління і автономії, а також перебудова економіки на засадах кооперативного і державного виробництва; так само, СДС приймають за свої офіційні позиції розповсюдження феміністичних поглядів і необхідність участі жінок в політичному управлінні і армії.

В реальності, територія, контрольована СДС функціонує за принципами централізованої військової економіки і партизанської дисципліни, розповсюдженим вождізмом та розширенням повноважень таємної поліції. Наразі, в умовах війни, складно сказати, чи буде діяльність СДС рухатися в напрямок посилення авторитарної системи, чи в бік декларованих демократичних ідеалів; які дії можна списати на військову необхідність, а які є проявом ідеологічного фанатизму. Проте, чітко можна сказати, що СДС — єдина сила, що захищає інтереси курдів та інших національних меншин і представляє їхні аспірації на формування автономної держави.

Уряд порятунку Сирії і Хаят Тахрір аш-Шам — повстанці, що стоять за найбільшими досягненнями опозиції за останні тижні. Сила, що була регіональним підрозділом Аль-Каїди, але згодом відкололась і відійшла від фундаменталістських позицій. Наразі, це авторитарні сили, що вважають за необхідним перебудову життя в Сирії згідно законів шаріату, в тому числі і правової системи. Уряд порятунку Сирії — авторитарний уряд, що складається з назначуваних представників різних соціальних груп, від групи по 15 представників. Серед них профспілки, племена, внутрішньо переміщені особи і представники місцевих громад. Групування має за собою історію терористичних атак і значних порушень прав людини, проте наразі перебуває в процесі реформації, з поступовою відмовою від моральної поліції, спроб міжрелігійного і міжконфесійного діалогу, та деякою відмовою від ультраконсервативних позицій щодо ролі жінок (наразі право голосу для жінок все ще значно обмежено в контрольованих "Урядом порятунку" частин Сирії) та початку діалогу з національними меншинами.

Перед ХТШ так само стоїть невизначене майбутнє: невідомо, чи тренд на дерадикалізацію буде продовжено, чи організація спробує нав'язати своє релігійно-управлінське бачення і авторитарний режим (з яким більшість опитуваних на підконтрольних територіях ХТШ не погоджуються) на Сирію

Важливо зазначити: для Росії Сирія була полігоном для випробування нових тактик, які наразі Росія використовує у війні проти України; Сирія Асада для російського режиму була плацдармом колоніальної експансії в регіоні і в Африку, підконтрольні асадівським силам порти слугували для вивозу золота в Росію та для мереж викрадання людей Росією задля участі у війні проти України або ж для праці на військових підприємствах. Поразка Асада — послаблення Росії — що я описував в моїй статті на тему російського імперіалізму в регіоні в журналі "Спільне".

Андрій Іванець — талановитий історик, всім рекомендую на ознайомлення його працю щодо Кримського самовизначення під час революції. Хороший матеріал на Суспільне.

9 грудня 1917 року у Ханському палаці в Бахчисараї кримські татари зібралися на з’їзд першого Курултаю — це національні збори

Російська імперія після більшовицького перевороту розпалася, і народи, що проживали в її межах, намагалися створити власні держави. Кримські татари у грудні 1917-го обрали делегатів Курултаю, ухвалили низку законів та ініціювали створення Кримської народної республіки. Головою уряду обрали поета та першого муфтія мусульман Криму Номана Челебіджихана.

Суспільне Крим розповідає, чому кримськотатарська держава тоді проіснувала менше двох місяців, якими були зв’язки з УНР та як сучасна окупація Криму заважає національному самоврядуванню кримських татар.

«Якби Нерон чи Доміціан (римські імператори) наказали б сотні осіб змагатися за своє життя у перегонах — де, скажімо, пʼятдесять чи двадцять останніх будуть вбитими, то точно, окрім як за невдалим випадком, найсильніші чи найспритніші будуть мати шанс вижити. Проте ганьбою, безславʼям і злочином було б взагалі ставити такі змагання. Так і в суспільній економіці; якщо в її результаті є ті, хто страждає від фізичних лишень чи моральної деградації, це є pro tanto провалом суспільних механізмів.

І стверджувати, що страждаючі є просто слабшими чи гіршими членами суспільства, морально чи фізично, це додавати до нещастя ще і зневагу та ницість»

— Дж. Стюарт Мілль

Схоже, Сирія обʼєднується.

Один з найбільш яскравих прикладів знищення брутальної диктатури і боротьби за самовизначення

За прелімінарним обговоренням (рішень нема ще), Курдистан отримує своє право на самовизначення у федеративній Сирії, а курдські партії будуть приймати участь у формуванні уряду після закінчення повноважень перехідної влади.

З боку курдів, збройне військо інтегрується до загальносирійської армії, арабські території підконтрольні уряду Рожави, вертаються під контроль сирійців, тоді як курдські — новій автономній зоні.

Сирійські Демократичні Сили (лідована курдами коаліція) обіцяють розірвати всі звʼязки з Робітничою Партією Курдистану в обмін на припинення турецької агресії в регіоні і припиненням конфлікту з турецькими найманцями з Сирійської Національної Армії

Це потенційно величезна перемога демократії та ідей прав націй на самовизначення. Згодом, ми зможемо спостерігати, чи оберуть курди лівий політичний проєкт на майбутніх вільних виборах, і якщо так, як будуть його реалізовувати.

Я святкую свій день народження (15 грудня) у неділю в барі Sao Miguel у Києві з 16:00

Як хто бажає познайомитися, зустрітися, покритикувати, можливо спитати щось, чи додати, прокоментувати до того, що я публікую в Поступі, чи просто привітати, запрошую зайти, і буду радий зустрічі

З історії німецького соціал-демократичного руху. Як демократія і німецькі соціалісти перемогли комуністів.

Пише польський історик комунізму Каспер Стеч

«106 років тому в Берліні розпочав свої засідання Конгрес робітничих і солдатських рад.

Із загальної кількості 489 делегатів спартаківці (комуністи) становили лише 10. Прохання про допуск Рози Люксембург і Карла Лібкнехта до зали засідань було відхилено.

Німецькі трудящі маси вони не тільки не хотіли комуністів на чолі – вони навіть не хотіли надати Люксембург право сидіти на одній лаві. З'їзд відкинув концепцію двовладдя (так блискуче використовувану більшовиками) і віддав перевагу організації демократичних виборів до Національних зборів.

Профспілка Спартак/Компартії не просто боролася з урядом Еберта. Противниками комуністів виступив Конгрес робітничих рад і його виконавча рада. Так хто ж виявився зрадником пролетаріату? Хто хотів громадянської війни і безглуздого кровопролиття?»

"Україна як війна пізнього капіталізму
Чому модний торговий центр освітлюється під час відключення світла?"

Цікаві спостереження іноземного журналіста, хоч і з деякими помилками. От як бачать українську політику.


"Передбачається, що відключення світла є егалітарним, але лише до певної міри. Якщо ви можете собі це дозволити, ви можете купити собі вихід за допомогою генераторів, палива або класифікації урядом як основної діяльності, прямо чи опосередковано. Увімкнене світло у вікнах закритих магазинів уздовж головної вулиці вночі може здатися марнотратним через брак електроенергії. Проте в колах політиків переважає переконання, що якщо ви змусите Цум вимкнути різдвяні вогні, це може призвести до їх закриття та переїзду до Дубая чи кудись ще, таким чином позбавляючи уряд критичних бюджетних надходжень, тоді як іноземні інвестори та партнери, швидше за все, критикували б такі дії як авторитарну або антиринкову поведінку"

У такій ситуації можна очікувати, що держава вишкрібає дно для ресурсів, які так необхідні на передовій. І ви б не помилилися. Глибокі скорочення вплинули на все, чим можна було пожертвувати, головний тягар лягла на освіту, а непрямі податки були збільшені. Але для решти, уряд проводив політику економічної війни, яка тісно узгоджується з Вашингтонським консенсусом. Не було повсюдної націоналізації, допомоги робітникам чи нормування споживчих товарів. Уряд навіть намагався реалізувати плани приватизації в мирний час і продовжував скорочувати "бюрократичну тяганину", або стверджував, що робить це, зробити країну більш привабливою для міжнародних інвесторів. Це неолібералізм війни, хоча й сильно субсидований іноземними державами"

Знайомий зробив таку графіку

Український уенерівський стяг, стяг вояків Холодного Яру, що відстоювали ідеї УНР далеко за лінією фронта, і стяг запорізьких козаків.

​​ХРИСТОС НАРОДИВСЬ (1918)

Христос народивсь не в хоромах,
Христос народився в кошарі,
Де в сутині тихій, вечірній
Зажурено вівці стояли.

Поклали Христа не в колиску,-
Поклали на ясла пахучі,
Поклали на скошені трави,
На квіти зовьялого крину.

І першими радісним криком,
Вернувшись з зеленого поля,
Христа пастухи привітали
І глянули перші на його.

Христос не для вас народився,
Христос народився для вбогих,
І першими учнями в Його
Були галілейські рибалки.

Христос не сміявся ніколи,
Христос тільки плакав і плакав...
А другим сушив лише сльози,
Нікого до сліз не доводив.

"Прийдіть всі трудящі до Мене,
Прийдіть всі обтяжені горем..."
Христос нещасливих покликав,
Христос до нещасних звернувся.

Христа розпяли не убогі,
Тепер розпинають за Його,
Але Його дух не радіє,
І очі, як плакали, плачуть.

І мусить удруге прийти Він,
Утишити хвилі рукою,
Скрівавлених слізьми обмити,
І їх обсушити любовю.

Мусить сказати Він вдруге:
"Прийдіть всі трудящі до Мене
Прийдіть всі обтяжені горем,
Бо царство надходить убогих“.

О. Олесь.

Студенти Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка вимагають звільнити професора Микиту Василенка за «сексистські висловлювання та просування російських наративів».

Викладач в ефірі для російського медіа нібито заявив, що «поява іноземних військових в Україні покращить демографічну ситуацію» і зневажливо сказав про українських жінок, назвавши їх «голодними» на «мужиків з грошима». Суспільне намагається отримати коментарі від Василенка.

У лютому студенти університету також вимагали звільнення Василенка. Тоді викладачу винесли догану, але залишили на посаді.

Допоможіть Тарасу!

Машина для Тараса Білоуса

Тарас Білоус — політичний активіст, автор впливових статей про українських лівих і війну, а також військовий Збройних Сил України. Вже майже три роки Тарас служить у лавах ЗСУ й активно підтримує проекти «Колективів Солідарності».

На початку повномасштабної війни Тарас написав відкритий лист від українських лівих до міжнародної спільноти, відзначений згодом престижною премією, і з того часу продовжує популяризувати антиавторитарну повістку в міжнародному русі.

Наразі Тарас формує нову групу аеророзвідки, для ефективної роботи якої критично потрібен позашляховик. Більша частина суми на авто вже зібрана, але не вистачає ще 3000 євро.

Тарас не лише воює, а й постійно вкладається у допомогу антиавторитарним солдатам і проектам, які ми підтримуємо коштами й розголосом. Давайте разом допоможемо Тарасу завершити збір, щоб його команда могла якнайшвидше виконувати бойові завдання!

Реквізити збору:

🎯 Ціль: 132 000 ₴

PayPal: kseniia19.beziazychna@gmail.com

🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/4dFH3fRemc

💳Номер картки банки
4441 1111 2848 0153

Підтримую партію «Народовладдя» в їх вимогах націоналізації карпатнафтохім. Настав час повертати минулу могутність Українського державного сектора.

Вимагаємо націоналізувати стратегічне підприємство «Карпатнафтохім» та притягнути до кримінальної відповідальності всіх причетних до його незаконного привласнення!

Вийшло резонансне журналістське розслідування про масштабну корупційну оборудку, пов’язану з  одним із найбільших хімічних підприємств України – «Карпатнафтохімом». А саме, за дуже підозрілих обставин з цього стратегічного підприємства зняли арешт, а потім значну частку активів переписали на явно підставну особу. І вся наявна інформація вказує на те, що за цим стоїть Офіс Президента.

«Карпатнафтохімом» – провідне підприємство нафтохімічної галузі України, яке знаходиться у місті Калуш на Івано-Франківщині. У 90-х воно було приватизоване. А наприкінці 90-х через ланцюжок компаній-прокладок фактичним власником цього стратегічного підприємства стала російська нафтова компанія «Лукойл».

У 2017 році «Лукойл» офіційно нібито позбувся активів «Карпатнафтохіму». Новим власником за дуже підозрілих обставин, із залученням компаній-прокладок і явно підставних осіб, стала компанія «Техінсервіс» впливового нардепа від «Народного фронту» Андрія Іванчука. Але, як з’ясувалось згодом, РФ зберегла частковий контроль над підприємством. Ця ганебна ситуація, до речі, є яскравим маркером щодо «патріотизму» попередньої влади. Адже покійний нині Іванчук був дуже наближеним до Арсенія Яценюка і був фактично «сірим кардиналом» нібито «дуже патріотичної» партії «Народний фронт». Проте "слуги" абсолютно такі самі, що доводиться, зокрема, й подальшим розвитком подій навколо «Карпатнафтохіму»!

Стосовно фактів зв’язків «Карпатнафтохіму» з країною-агресором вже після повномасштабного вторгнення розпочалося кримінальне провадження. Так, за даними слідства, з 2017 до 2022 року «Карпатнафтохім» вивів понад 5 мільярдів гривень в РФ через фірми-прокладки. Суд арештував корпоративні права та нерухомість підприємства. Далі цей заарештований актив мав бути переданий в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).

Логічно, що це стратегічне підприємство мало б бути націоналізоване, і надалі воно приносило б значні прибутки державі. Але вийшло зовсім навпаки. АРМА згодом заявило, що не може знайти нового управителя, нібито через помилки допущені правоохоронцями. У результаті, за 14 місяців АРМА так і не передало «Карпатнафтохім» під зовнішнє управління, а в 2023 році суд взагалі скасував арешт підприємства.

І ось через пів року співвласником компанії став маловідомий підприємець з Дрогобича Андрій Веселий. За даними журналістів, за всі 20 років своєї "підприємницької діяльності" Андрій Веселий офіційно отримав 1 874 323 гривні доходів і ще 2 281 539 гривень отримав як ФОП. Однак при цьому він якось став співвласником одного з найбільших в Україні комплексів з виробництва нафтохімічної та хімічної продукції, яке має в обігу мільярди гривень.

Як з’ясували журналісти, у цього маловідомого персонажа в Києві є брат – Василь Веселий. Впродовж останніх років він володів у столиці компанією, яка займається ремонтом каналізаційних колекторів, але останнім часом раптом різко змінив профіль діяльності. Виявилося, що Василь Веселий, який ніколи не мав жодного стосунку до банківської сфери, кілька місяців тому став радником керівника державного «Сенс банку». Це – колишній «Альфа-банк», який після початку повномасштабного вторгнення націоналізували через прямий зв'язок з РФ.

[1/2]

Сьогодні затримали Одеського голову партії «Удар», якого спіймали на хабарі у 1 мільйон доларів за вирішення «земельних питань» у Києві

Олександр Суханов намагався продати київську землю поблизу Дніпра бізнес елітам, проте СБУ перехопило його при отриманні партійцем «Удар» аванса сумою на 900 тис. доларів

УДАР — партія, створена навколо київського корупціонера Віталія Кличка, і вже не вперше є фігурантом корупційних скандалів.