Про Ахметзакі Валіді Тогана я тут писав декілька разів. Кому цікаво — можна пролистати в пошуку. Антирадянський соціаліст, що боровся проти російського колоніалізму за незалежну державу для свого народу.

Ровно 107 лет назад, 28 ноября 1917 года, башкирское национальное движение, выражая волю всей башкирской нации, провозгласило создание Башкурдистана. Именно это государство, которое мы также знаем, как Первая Башкирская республика, стало отражением башкирского самосознания и башкирской воли. Первый оккупированный Россией народ, создавший автономию. Нам действительно есть, чем гордится. Нам есть, что помнить. И сегодня мы также вспоминаем тех, кто сделал титаническую работу, дабы башкирская нация обрела субъектность. Мы с уважением вспоминаем героев башкирской нации, среди которых безусловно Ахмет Заки Валиди, отец-основатель, лидер и беспрекословный авторитет. Это Амир Карамышев, военачальник, павший смертью храбрых. Это Шайхзада Бабич, выдающийся поэт, башкирский Шекспир, павший от рук русских большевиков. Это сотни и тысячи других имён, которые отдали жизни за свою родную страну, за свой народ. Каждый из нас имеет того героя, который 107 лет назад участвовал в башкирском национальном движении, отстаивая право башкирской нации на самоопределение. Эти герои — это наши предки, наши деды. Мы с гордостью говорим об этом, несмотря на попытки оккупационного российского режима очернить и предать забвению нашу историю. И пусть у вас не будет сомнений, однажды флаг Свободного Башкортостана вновь засияет на башкирских землях. Будет ещё свободным башкирский народ, будет ещё свободен Башкортостан!

Львы уральские свой край не дадут топтать врагам
Кровь башкирская, взыграй, силу дай своим сынам!
Не раздавит супостат дух башкир!
Под каблуком он вовек не будет смят, разгоревшись раз огнем
Цветоносный дивный стан, светоч наш, Башкортостан!
Постигал здесь бренный мир лев по имени башкир

https://www.bashnd.org/news/b8574a26-3141-42a5-a4ff-6966dd098246

11 листопада 1917 Башкірський Уряд, підтвердив необхідність для башкортів власного національного самоврядування. А 15 листопада Башкортрське крайове шуро прийняло постанову про проголошення автономії Башкортостану. Його підписали голова шуро Шаріф Манатов, заступник Ахмет-Закі Валіді, секретар шуро Шайхзада Бабич і шість завідувачів відділами шуро.

«Башкирське крайове шуро оголошує башкирську територію Оренбурзької, Уфімської, Самарської і Пермської губерній з 15 листопада автономною частиною Російської республіки». Війська, банки, залізниці, пошта, телеграф, збір податків передавалися у відання державних установ Башкурдістана, а адміністративний поділ на губернії і повіти замінювалося кантонами - традиційний для башкортів.

Ці постанови уряду республіки затверджені на III Всебашкортському з'їзді (курултай), який пройшов 8-20 грудня 1917 в Оренбурзі і називався установчим. Установчий курултай визначив заходи для здійснення автономного управління Башкортостана, а також засновано Кесе-Курултай (передпарламент)

У роки громадянської війни національний рух башкірів зміг досягти національної держави, хоч і в обмеженій формі (автономії). Цікаво, як в багатьох інших місцях, події проходили дзеркально тому шляху, який проклала Україна — перша серед рівних у боротьбі за свободу поневолених народів Російської імперії. Башкортське крайове шуро перекладається буквально як Башкірська Центральна Рада. Вона ж оголосила свій "3 Універсал". Домінуючими тенденціями в національному русі були соціалістичні і прогресивні сили, зокрема соціалісти-революціонери.

Текст в минулому пості взятий з вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Держава_Башкортостан

Сергій Єфремов, 1924

Знайома картина: 1939 р. Британські комуністи вимагали Британський уряд піти на мир з Гітлером і не займатися "ескалацією війни"

З мемуарів Валіді Тогана, соціаліста і національного героя башкірського визвольного руху під час революції 1917 р.

6 грудня 1871 р. народився український письменник, актор, режисер і політик Микола Вороний

Він став у основі як політичного так і культурного життя революційної України, був одним із засновників Центральної Ради і Національного театру.

Микола Вороний, прихильник соціал-демократичного руху і незалежності України, був активним членом Революційної Української Партії (згодом — Української соціал-демократичної робітничої партії)

Вороний також автор відомих революційних віршів, покладених на музику, що стали своєрідними "гімнами" УНР. Найбільш відомий з яких, "За Україну"

Коли взяти під розвагу розпорошеність і нужденний матеріяльний стан наших артистів-плястиків із одного боку, а слабке зацікавлення, майже байдужість до справ мистецьких галицького громадянства з другого, то самий факт засновання Гуртка і два його поважні виступи на виставах набірають у наших очах значіння глибоко-відрадного і, хотілося б вірити,
симптоматичного.

Коли орґанізуємось і творимо зорґанізовано, в певній програмі, то значить, живемо, значить, здатні до орґанізованого творчого життя, й коли цю здатність зуміємо проявити і в инших частинах нашого національного орґанізму, то... то в розколисаній уяві вже малюється блискучий фантом самоорґанізовання національно-політичного, всенароднього, державного.

На жаль, сей фантом мерхне й гасне, коли придивимося до околишньої дійсности, коли глянемо на безуспішні змагання до самоорґанізовання наших письменників і артистів сцени (про політиків під цей час нема що й говорити).

А, тим часом, для кожного ж мусить бути очевидно, що орґанізований творчий рух на всіх ділянках нашої культури, і в першу чергу - в пись- менстві й мистецтвах, безперечно відживив би наш національний орґанізм, влив би в його артерії живої ферментівної крови й, оздоровивши, підсилив би його до активної праці, до витрівалої боротьби.
Крім того, самоорґанізованість у кожнім фаху, в кожній професії гарна тим, що пробуджує з потенціяльної дрімоти поодиноких членів, заохочує, викликає до акції й змагання, а також, об'єднуючи, зміцнює їх на силах і ідейно, й економічно.

Проте не розуміють цього ні письменники, ні актори, бо, хиріючи її нидіючи у своїй оспалости, воліють бути інертним матеріялом і покірним знаряддям для визиску в руках видавців і антрепренерів.

Ще менше можна вимагати глибшого заінтересовання мистецтвом і його справами з боку нашого громадянства, бо воно, політично затуркане й приголомшене, просто таки взагалі не розуміється на мистецтві й не доцінює його провіденціяльного значіння.

Ось бачу. хвилями пересувається по виставових салях вичепурена, самозадоволена „публика“, ріжного віку і стану люде фінансисти, купці, адвокати, професори, студенти, від „ветхих деньми" до зеленої молоді включно. Оторопілими очима оглядає „публика“ образи, щось муркотить, а подекуди, насмілившись, кидає уваги, замітки, жарти. Що говорить вона при цьому, хай їй Бог простить. Пізніше сама ж вона, ця пані-публика, читаючи сатиричний журнал і бачучи свій одбиток у кривому дзеркалі дотепу, буде добродушно сміятись з людської глупоти або з лукавою усмішкою підморгувати на сусідів.

Микола Вороний

"Бігус" розповідає, що замість податків на бізнес, треба вводити ПДВ (податки на всіх, регресивний податок). Люди, що займаються нормальними розслідуваннями, записали відео, щоб напасти на Гетьманцева (є за що) по партійній лінії. Варто б комусь взяти і розібрати матеріал "Бігус" на маніпулятивність, і яка частина відео — хоч щось "розслідує", а яка — просто політичний маніфест небажаючих платити податки.

Другий рік повномасштабного вторгнення, а хтось продовжує пропагувати ці антидержавницькі лібертаріанські теорії. Якщо є бажання атакувати Гетманцева — варто робити це, а не підсовувати ідеологічний маніфест в дусі Поперешнюка, і видавати як абсолютну правду. За все відео (16 хв.) було зроблено 2-3 інформативні вставки з загальною інформацією, а все інше зводиться до тези: "в нас проблеми зі збором податків в країні з бізнесу. Так хай тоді бізнес і не платить"

В відео і про Гетманцева по суті нічого нема, воно не про нього.

Що відбувається в Сирії?

В Сирії стрімким чином підходить кінцю диктатура Башара аль-Асада, найбільше відомого використанням хімічної зброї проти свого народу (злочин проти людяності, військовий злочин) , масовими репресіями і початком цивільної війни, що забрала більше півмільйона життів сирійців

Дамаск оточений, і за деякими репортажами, вже взятий повстанцями. Одночасно, офензиви відбулися фактично по всім фронтам сирійської цивільної війни проти режиму Асада — від наступів курдів, і до неочікуваних блискавичних дій на півдні Сирії.

В найближчих днях стане зрозуміло, чи паде остаточно режим Асада, чи ні. В випадку першого, сирійська опозиція буде мати перед собою задачу стабілізації і пошуків шляху для майбутнього розвитку.

Найбільш впливовими групами, яким доведеться вирішувати долю Сирії є:

Сирійські Демократичні Сили — коаліція курдських, асирійських і деяких сирійських націоналістів, християнських релігійних меншин та племен, що висувають своєю основною вимогою федералізацію Сирії і реалізацію етнічних автономій. Цікавим чином, домінуючою ідеологією СДС є соціалізм і конфедералізм — тобто управління країною на засадах широкого самоуправління і автономії, а також перебудова економіки на засадах кооперативного і державного виробництва; так само, СДС приймають за свої офіційні позиції розповсюдження феміністичних поглядів і необхідність участі жінок в політичному управлінні і армії.

В реальності, територія, контрольована СДС функціонує за принципами централізованої військової економіки і партизанської дисципліни, розповсюдженим вождізмом та розширенням повноважень таємної поліції. Наразі, в умовах війни, складно сказати, чи буде діяльність СДС рухатися в напрямок посилення авторитарної системи, чи в бік декларованих демократичних ідеалів; які дії можна списати на військову необхідність, а які є проявом ідеологічного фанатизму. Проте, чітко можна сказати, що СДС — єдина сила, що захищає інтереси курдів та інших національних меншин і представляє їхні аспірації на формування автономної держави.

Уряд порятунку Сирії і Хаят Тахрір аш-Шам — повстанці, що стоять за найбільшими досягненнями опозиції за останні тижні. Сила, що була регіональним підрозділом Аль-Каїди, але згодом відкололась і відійшла від фундаменталістських позицій. Наразі, це авторитарні сили, що вважають за необхідним перебудову життя в Сирії згідно законів шаріату, в тому числі і правової системи. Уряд порятунку Сирії — авторитарний уряд, що складається з назначуваних представників різних соціальних груп, від групи по 15 представників. Серед них профспілки, племена, внутрішньо переміщені особи і представники місцевих громад. Групування має за собою історію терористичних атак і значних порушень прав людини, проте наразі перебуває в процесі реформації, з поступовою відмовою від моральної поліції, спроб міжрелігійного і міжконфесійного діалогу, та деякою відмовою від ультраконсервативних позицій щодо ролі жінок (наразі право голосу для жінок все ще значно обмежено в контрольованих "Урядом порятунку" частин Сирії) та початку діалогу з національними меншинами.

Перед ХТШ так само стоїть невизначене майбутнє: невідомо, чи тренд на дерадикалізацію буде продовжено, чи організація спробує нав'язати своє релігійно-управлінське бачення і авторитарний режим (з яким більшість опитуваних на підконтрольних територіях ХТШ не погоджуються) на Сирію

Важливо зазначити: для Росії Сирія була полігоном для випробування нових тактик, які наразі Росія використовує у війні проти України; Сирія Асада для російського режиму була плацдармом колоніальної експансії в регіоні і в Африку, підконтрольні асадівським силам порти слугували для вивозу золота в Росію та для мереж викрадання людей Росією задля участі у війні проти України або ж для праці на військових підприємствах. Поразка Асада — послаблення Росії — що я описував в моїй статті на тему російського імперіалізму в регіоні в журналі "Спільне".

Андрій Іванець — талановитий історик, всім рекомендую на ознайомлення його працю щодо Кримського самовизначення під час революції. Хороший матеріал на Суспільне.