Наприклад, такі питання: чому нерівність — це погано, чому громадяни мають ті чи інші відповідальності (а не отцей лібертаріанський нонсенс), чому податки важливі, чому мобілізація за своїм загальним принципом є справедливою. Що є обмеження свободою і авторитаризмом, а що ні? В чому працює міжнародне праве, а де ні, і чому, і як може інакше, тощо. Ось з такими пластами питань працюють взагалі ці теоретичні тексти і книги.

Завжди помічаю, що матеріали на такі теми погано заходять, але щоб все працювало і було розуміло, куди рухатися, вони потрібні, тому буду публікувати.

— Я хочу щоб держава загального добробуту не була тягарем для економіки
— Готово.
— Нічого ж не змінилось!
— Правильно

За новими дослідженнями, держави загального добробуту позитивно впливають на економічне зростання, а також звищують рівень приватної благодійності.

​​Ліберальний і соціалістичний фемінізми


У лівій політичній культурі часто прийнятт ми лити категорія «друг» і «ворог». «Ліберал» було завжди одним з найбільш компрометуючих пейоративів. На жаль, така політична культура все ще існує.

З огляду на це, пані Венделл пише статтю «(Кваліфікований) захист ліберального фемінізму» де з позиції соціалістичного фемінізму розглядає фемінізм ліберальний. І в кінці свого аналізу, насправді, знаходить союзників


З причин, надто численних і складних, щоб обговорювати їх тут, я вважаю ліберальний феміністичний аналіз природи пригнічення жінок і умов, які його увічнюють, неадекватним.

Більше того, я відданна кінцевим цілям, які більшість ліберальних феміністок відкинули б, особливо відмова від приватної власності на засоби виробництва. Крім того, ліберальні феміністські принципи рідко застосовуються в глобальному масштабі, і здається очевидним, що більша частина гноблення, від якого зазнають жінки в бідних країнах, пояснюється не їхньою нерівністю з чоловіками у їхніх власних країнах (що не є незначним), а через їх нерівність з тими з нас, хто живе в багатих країнах.

Проте, незважаючи на ці вимоги, я щиро підтримую ліберальні феміністські реформи, і підозрюю, що боротьба за них є найефективнішою стратегією для нашого часу та місця, найкращим способом рухатися тут і зараз до справедливого та співчутливого суспільства в якому процвітає свобода.

Одним з першим, хто перевдягнувся з приходом Трампа до влади до прихильника миру і територіальних поступок, став пан Мілованов, той самий Міністр Економіки України, який на посаді себе показав ворогом профспілок, і приймав політики в інтересах малої групи еліт.

Хто ж сумнівався, що ті, кому добробут українців не близький до серця, першими підуть і здавати Україну на алтар трампізму.

Не перший раз вже Мілованов пише подібне, за останні місяці він показав себе як прихильник Трампа і його політики, і зараз намагається обманювати всіх і себе щодо суті політики Трампа в Україні.

Це хороший показник того, що буває, коли для «патріотів» патріотизм це абстрактна ідентичність, не повʼязана ні з добробутом людей, ні з розвитком країни. Патріотизм, який можна відкинути, коли зручно.

Торгуються Україною ніби на ринку. Вся сімʼя пана обраного Президента США публікує ксенофобні матеріали про українців і принижує український народ, а радник, Ілон Маск, що приймає участь в дипломатичних розмовах, публічно насміхається над Президентом України. Смерті українців для нього жарт, щодо якого можна запостити смішний мем в твіттері.

Я не розумію, які ще ми можемо вести про це розмови? А різні зрадники, які «втомились від війни» радіють, як Мілованов.

Ілюстрований непартійний тижневик "Наш Світ" про українську кооперацію і її зв'язок з культурою

"Прикладом може служити Велика Україна, де кооперація після 1917 року, ставши одним з ричагом культурного здвигу народу, відразу відчула під ногами міцний ґрунт"

Українське республіканство Кирило-Методіївців

Кирило-Методіївці закликали всіх Словян „поеднатися", "але так, щоб кожен народ утворив свою республіку і управляв незмісимо з другими".

Республіки ці уявлялися Кирило-Методіївцям збудованими на щиро-демократичних основах; на чолі кожної республики мали стояти вибрані на певний (не дуже довгий) час всенароднім вибором президент і сойм. В усіх республіках повинна була існувати повна рівність між усіма громадянами не тільки політична, але й суспільна: мали бути знесені не тільки одверте кріпацтво та станові ріжниці в правах громадян, але мусіло бути знищене все, що веде в одтвертих чи прикритих формах до поневолення одних людей другими.

Проектувалася обов'язкова шкільна наука для всіх дітей і молоді; всім охочим одержати найвищу освіту держава повинна була її дати. Мали бути здійснені засади повної громадянської свободи. Перш за все, проектувалося усталити повну волю віри й рівність релігійних ісповідань; але, разом з тим, існував проект заборонити всяку релігійну пропаганду, і одночасно другий проект - полагодити ріжниці й суперечки між ісповіданнями Словян і привести всіх Словян до повного релігійного об'єднання.

По можливости мала бути зменшена кількість постійного війська; натоміець, мусіла бути заведена народня міліція та загальне військове навчання на випадок загального ополчення". Мали бути скасовані смертна й тілесні кари.

В таких рисах уявляли собі Кирило-Методіївці державно-правний лад у майбутніх ідеальних словянських республіках. Але вони добре розуміли, що самими політитичними реформами й законами не можна досягти ідеального ладу в державі, що самим тільки правом не може приматися держава. Кирило-Методіївці знали (як казав Куліш), що в Англії не право и не декрет, а культура знищили крепацтво"

Фанон — цікавий автор. Точно його погляди не треба брати в абсолют чи як останню істину, як іноді буває. Проте, якщо відноситися до них адекватно і без культу, то їх вкрай цікаво читати і вони мають багато унікальних думок. Вперше його праці я прочитав поки сидів в метро під час тривог у лютому 2022.

Його донька приїзджала до нас у Львів, де я розповідав їй про антиколоніальну спадщину Івана Франка — так само значущого антиколоніального мислителя, хоч він і не намагався запропонувати загальної антиколоніальної теорії. Роздуми обох цікаві і варті ознайомлення.

Комубук видасть новий переклад Les damnés de la terre Франца Фанона.

Фанон дуже важливий для постколоніальних студій, причому в українському контексті теж. річ у тім, що суттєвою відмінністю колоніалізму в Україні є відсутність класичної расової компоненти. так, Шкандрій показує, що спроби расовізації українців були, але, нмд, залишилися невдалими. а от для Фанона ключовим у світі, який створює колонізатор, є маніхейство: чіткий насильницький поділ на чорне (і чорних) та біле (і білих). колонізовані намагаються знищити або свою чорноту, надягнувши маски білих в усьому, крім кольору шкіри (підкорення), або білизну колонізатора (спротив). українці за походженням* натомість могли приховати свою українськість. але от Рябчук переконаний, що чорною шкірою українців є українська мова. одне слово, щоб сперечатися про расу тут, треба знати Фанона.

варто уточнити, що попереднє видання знайти все-таки легко, бо воно лежить на Чтиві.

*очевидно, що кримські татари, напр., та багато інших українців не мали такої нагоди.

Фільм про Івана Дзюбу доступний онлайн!

Українську документальну стрічку «Іван і Марта» кінорежисера Сергія Буковського, присвячену життю і творчості громадського діяча та учасника дисидентського руху, тепер можна придбати та подивитися в онлайн-кінотеатрі «Титр».

🎥 Подробиці — за цим посиланням.

Приходьте!

🎥 Показ документальної стрічки «Битва за Київ»
21 листопада, четвер

В День Гідності та Свободи, відбудеться показ фільму «Битва за Київ» – це документальна стрічка режисера Оза Катержі про початок повномасштабного вторгнення рф в Україну. Стрічка здобула головну відзнаку Портлендського кінофестивалю в США, перемігши у номінації «Найкращий документальний фільм».

Фільм британсько-ліванського журналіста Оза Катерджі, знятий на основі достеменних історій, зокрема, українського парламентаря, що долучився до Сил оборони, Святослава Юраша та групи добровольців, котрі беруться дати відсіч загарбникам.

Події фільму розгортаються у Києві в перші кілька тижнів вторгнення росіян. Він документує боротьбу за українську столицю до остаточного звільнення Київщини 2 квітня 2022 року.

🔸Вхід вільний за попередньою реєстрацією🔹

🕢 21/11 о 19:30
🆓 #вхід_вільний (при попередній реєстрації)
🔵 #СИНЯ_ЗАЛА

#нску #показ

Дуже цікаво. Реставрований фільм "Український рух" (1917), показ 26-го

Опис:

Фільм “Український рух” – це справжній історичний скарб, що розкриває важливі події та настрій епохи, котра формувала майбутнє української нації. Завдяки сучасним технологіям, багаторічній роботі та штучному інтелекту, команда kilok.art відновила стрічку, ліквідувавши більшість дефектів, привнесених часом. Цей проєкт став можливим завдяки співпраці з Центральним державним аудіовізуальним та електронним архівом і студією ВІАТЕЛ.
Ця стрічка – єдиний кіноматеріал, де зафільмовано керівництво Центральної Ради перед російським вторгненням. Тут можна побачити Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, військового секретаря Миколу Порша, голову Вільного козацтва Києва Михайла Ковенка, а також низку діячів, що уможливили створення й захист української державності в роки революції.
Плівка з фільмом, яка зберігається у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві, пройшла десятки копіювань, причому частина з них відбувалася методом перезйомки з екрану, що є найбільш руйнівним для зображення.
Для реставрації фільм вперше в Україні було відскановано у форматі 4K.
Режисер Іван Канівець, автор реставрації кінохроніки, поділиться історією роботи над проєктом та розповість про виклики, які постали у процесі відновлення кінострічки. На презентації ви зможете дізнатися, як саме технології допомагають зберігати важливі історичні матеріали, та оцінити можливості штучного інтелекту в збереженні культурної спадщини

https://www.facebook.com/events/3761764064063491