Росіяни бомблять держпром.

​​Харків. Йогансен. Держпром

Сьогодні виповнюється 129 років з дня народження Майка Йогансена — поета, прозаїка, перекладача, кіносценариста, лінгвіста, літературознавця, футболіста, тенісиста і більярдиста. Майстра літератури і найкращого поета української оновленої землі.

Майк народився і виріс у Харкові. І сьогодні, в день його народження, ворожа бомба влучила в Держпром — символ не лише Харкова, а символ наших 20-х і футуристського пориву в майбутнє.

Майк Йогансен
СКОРО FORTE

Скоро forte.
Плачте, нищії духом,
Миротворці,
Ридайте в сильних і гордих
Над вухом.
Значить, вище,
Вище пінись, хвиля мелодій,
Скоро forte.
Плюй же
В очі погоді.
Буря штурму,
Шквалу сигнали,
Скоро forte.
Чуєш, сурми?
Чуєш,
Заграли?

Держпром уночі. 1928. Фото Дана Сотника

#наші20
#Йогансен

Для українців на підконтрольній території вперше: більшість постів у соцмережах (Фейсбук, Інстаграм, Твіттер, Ютуб, Тікток) українською.

Нам знадобилось більше 30-и років, щоб публікувати матеріали в інтернеті українською. І навіть під впливом таких факторів, як повномасштабне вторгнення, ця цифра всього 56%. Проте, це все одно величезний прогрес.

"Вперше за всю історію нашого дослідження частка дописів, які робляться в українському сегменті соціальних мереж українською мовою, переважає. Ми маємо станом на зараз 56% дописів українською мовою, вони робилися у серпні-вересні 2024 року". Інша частина дописів (44%) була написана російською мовою.


https://life.pravda.com.ua/society/ukrajinci-chastishe-stali-vikoristovuvati-derzhavnu-movu-u-dopisah-v-socmerezhah-doslidzhennya-304540/

🔥 «Соціальний рух» вимагає від Мінсоцполітики усунути перешкоди в отриманні допомоги потерпілими від РФ працівниками критичної інфраструктури та членами їх сімей. Такі виплати передбачені Законом № 2980.

Нині за заявами до органів ПФУ виплачено коштів у 100 разів менше, ніж планувалося. Заяви на виплати масово відхиляються, а причиною у переважній більшості є відсутність на момент трагедії підприємств у Реєстрі об’єктів критичної інфраструктури 🏭⚠️

📌 25 жовтня Кабмін дещо спростив порядок виплат, але це не гарантує вирішення всіх наявних проблем. Найсправедливішим буде поширити дію Закону № 2980 на всіх, хто працює в галузях критичної інфраструктури, а не лише на окремих підприємствах.

Читайте про це за посиланням на нашому сайті

Громадянське республіканство — полярна зірка для тяжких часів. Матеріал щодо філософії соціальних прав і боротьби проти невиправданої влади, на інтернет-журналі OpenDemocracy.

Громадянський республіканізм — це традиція політичної думки, яка наголошує на взаємозв’язку індивідуальної свободи та громадянської участі зі сприянням загальному благу.

Філософи люблять починати з очевидних істин, а потім переходити до незрозумілої мови, яку мало хто розуміє. Філософії часто здаються далекими від реального світу; звичайні люди та політики просто залишаються осторонь таких елегантних дискурсів, а дехто вважає їх абсолютно марними. Але політична філософія є формою практичної філософії. Вона має бути застосованою таким чином, яким можна поділитися: реалістичним і надихаючим – незалежно від того, чи є ця філософія ідеалістичною чи ні... Саме цим, на мою думку, може бути громадянський республіканізм: коротше кажучи, корисним.

Громадянський республіканізм має дуже просту ідею: ми повинні уникати або мінімізувати панування у світі. Незалежно від того, яке панування, незалежно від джерела, незалежно від того, хто панує і над ким.

Ми повинні мінімізувати панування когось над кимось, намагаючись не створити більшого панування в процесі. Робити це означає надавати сили слабким, одночасно контролюючи та обмежуючи сильних. Згідно з цією точкою зору, джерелом усіх політичних зол є дисбаланс влади, який робить можливим панування.

Варто зазначити, влада, звичайно, походить не тільки від економічних засобів. Влада може походити, наприклад, від нерівного доступу до інформації, культурної нерівності, сексистських культурних моделей та багатьох інших джерел.

Стаття

Мені подобається розмовляти і читати про ідеологію, яку називають "республіканством". Напевно, ім'я звучить дивно для сучасних українських дискурсів, але було дуже близько раніше. Коли помірковані соціалісти і націоналісти на чолі з такими фігурами, як Мадзіні, Гарібальді, об'єднували Італію, вони і пропонували бачення республіки: Італія буде такою країною, де спільнота несе відповідальність за себе, і готова жертвувати індивідуальними інтересами заради загального блага у рамках демократичної і ліберальної системи. Зосередження багатства і влада, яка з'являлась з цього, розглядались як острівки тиранії в демократичному ідеалі республіки і не повинні були існувати. Це були автократичні монархії в економічній сфері, що не поєднувались з політичним ідеалом самоуправління і демократичного націоналізму.

В Україні посили Гарібальді і Мадзіні близько взяли Франко і Павлик, тримались їх і студенти-молодики, марксисти з "Молодої України" (назва апелює до мадзінівської ліво-республіканської "Молода Італія"). Ідея республіки означала не просто незалежну Україну, а Україну, де народ найбільш інтимно пов'язаний з управлінням, де існує лише мінімальна нерівність, а людина може ходити вільно і не боятися нічого на своїй землі. Сама ідея української державності, так як і ідея італійської державності у Гарібальді, була ідеєю соціального, політичного і економічного визволення, побудови Соціальної Республіки. Тому створення Української республіки 1917 розглядалось не просто як перемалювання кордону, а як досягнення свободи в усіх сферах, загальне звільнення, і соціальне, і політичне, і національне, і культурне, і антипатріархальне, тощо. Цим була ідея Української державності, яка тоді і була реалізована в УНР.

Газета ірландських соціалістів, 1916

А ви знали що Джузеппе Гарібальді, герой італійського відродження (рісорджименто), діяч лівого і республіканського рухів в Італії, відвідував українські міста — Одесу і Таганрог, де писав про боротьбу українських козаків?

Тепер знаєте.

"Раби-козаки", що "поклялись за юнацьких років покласти життя за рідну землю". Так як італійці надихали нас в боротьбі за нашу державність, так і ми їх надихали.

В Таганрозі (тепер російське місто) стоїть пам'ятник Гарібальді. В Одесі ж боронять Пушкіна, а що щодо лівих революціонерів-республіканців, що боролись за права малих народів?

Людина, що писала: «людина, коли захищає свою батьківщину або нападає на батьківщину інших, є борцем, гідним на схвалення у першому випадку, і злочинцем — у другому. А та людина, яка стала космополітом і віддає свій меч і свою кров кожному народові, котрий виступає проти тиранії, — є більш ніж солдат, вона герой»

Сьогодні була перехоплена розмова молдовського депутата від соціалістів Адріана Албу з агентом ФСБ Юрієм Гуділіним.

Аудіозаписи складаються з розмов, які відбулися у квітні цього року між Адріаном Албу, високопоставленим персоною у Соціалістичній партії Молдови, представником кандидата Олександра Стояногло, та Юрієм Гуділіним, відомим співробітником ФСБ, який перебуває у списку санкцій США з жовтня 2022 року.  Адріан Албу є членом парламенту Молдови і, головне, членом парламентського комітету з питань безпеки та оборони.

27 квітня оперативник ФСБ доручив своєму джерелу «очистити» імідж опального олігарха Ілана Шора. Гуділін ділиться з Албу простою схемою відмивання репутації Шора в Молдові. Ідея Гуділіна полягала в тому, щоб звинуватити прозахідних молдовських політиків. Мета полягає в тому, щоб представити інформацію про те, що поточний про-Європейський уряд також був замішаний у брудних схемах.

Гуділін: «Коротше кажучи, я придумав таку концепцію: а якщо ми розпустимо в Європі слух, який трохи підчистить Шора? Зараз він одна велика чорна пляма. Але якщо таких плям багато, то на їх тлі він не такий вже й чорний».

Гуділін: «Просто одна група бандитів бореться з іншою групою бандитів; тільки одна група показує пальцем на іншу і кричить, що вони злі. Таким чином, вони починають використовувати людей як прикриття для своїх дій... Вони спочатку закуталися в європейський прапор, щоб ввести в оману, а Шор загорнувся в російський лише потім... У нього не було іншого вибору».

Перехоплені розмови також свідчать про міцний зв'язок не лише одного депутата, а всієї Соцпартії з Росією і представляє велику проблему.

Аудіо

Стаття

Без війни ми програли російській (і місцевій) тиранії Сакартвело, і є реальна загроза щодо Вірменії і Молдови, тоді як в ЄС набирають сили антиукраїнські ультраправі і ультраліві (зокрема Сара Вагенкнехт в Німеччині). Це теж важливо. Деякі держави можуть втратити свою незалежність і свободу без єдиного пострілу, або як в ситуації з Сакартвело, після війни в новому післявоєнному консенсусі під російським впливом.

Українські соціалістичні партії в роках 1917-1920 несли на своїх плечах головний тягар у боротьбі за державну самостійність України. Коли б не було українських соціалістів (…) не були б здійснені великі історичні акти самостійности і соборности України

Большевики ваажали і вважають своїми головними ворогами якраз соціялістів (…)

Хоч підсовєтські люди зі страхом вимовляють слово соціялізм (…) однак ці люди мають глибоке бажання соціяльної справедливості і суспільного поступу, що не має нічого спільного з фашистівсько-монархічною реакцією.

Газета «Вільне Слово» 1950 р. ч.2, орган Української Соціалістичної Партії (обʼєднання всіх українських соціалістичних партій УНР і ЗУНР)

Конгрес Лейбористської партії Великобританії, 1950 р. доповідь члена Української Соціалістичної Партії.

Резолюція (…) що «Росія є головною перешкодою як для установлення у світі мирі, як і для підвищення життєвого рівня людства» (…) отримала повну підтримку Конгресу.

(…) Блискуча була промова міністра закордонних справ Ернсста Бевіна. Він сказав, що мирна політика британського уряду зустрічає всюди в світі ворожість Москви. Згадав, що в Кореї діють танки, зроблені в Советському Союзі. Зазначив, що Москва захопила під свою владу багато країн в Европі й Азії, «Чи ви хочете, щоб влада совітів далі розширилась?». Згадавши про спроби порозумітися з Москвою, Бевін додав: «чого ми досягнули? Нічого, тільки аґресію або загрозу аґресії».

«Вільне Слово», 1950 р.

Класно. У структурі Української Соціалістичної партії (1950) був свій Комітет Українських Соціялдемократичних Жінок і такий ж Комітет молоді.

Конференція Української Соціялістичної Партії звертає увагу також на іншу небезпеку для поступу народів, яка твориться в зв'язку з комуністичними диктатурами: після диктатури комуністичного типу в різних країнах можуть появитися тоталістичні режими характеру фашистівського, з пануванням однієї партії, з гнобленням свободи та аґресивним великодержавним націоналізмом.

Тенденції такого розвитку помітні особливо в СССР, де при владі стоїть комуністична бюрократія, вихована в дусі російського імпєріялізму, звикла гнобити інші народи і певна того, що тільки диктатура може врятувати від розпаду імперію, створену аґресіями, війнами і терором.

1950 р.

Українська Соцпартія це дуже специфічне явище. Відчуття, ніби два контексти просто наштовхнулись один на одне. Люди, для яких основна битва і подія в житті лягла на 1917-1920, і для яких все інше, що відбувалось, рівнялось на події 1917, на найбільш важливі дії їхнього життя.

Іноді читати тексти партії викликає відчуття, ніби старої мудрості, яка не дуже відповідає реаліям часу.

Хоча, звичайно, різні люди там у партії були. Але от це відчуття сильне. Це вже було відходяче покоління, переживши першу, другу світову, програш революції, окупацію Західної України, нацизм і тепер опинившись в центрі холодної війни. За короткий період Германська імперія перемінилась третім райхом, Ленін Сталіним, Галичина з Польщі перейшла до росіян, і багато чого іншого.

Люди правильно змогли підмітити загрозу і сутність як фашизму і комунізму. Але перебудуватися організація не змогла, і все ще превалювала УНРівським мисленням в часах коли вже ситуація змінилась до абсолютної невпізнаванності.

Багато інсайдів, так само як і багато ілюзій було у УСП. Ліві частково адаптувались і змінились в УРДП Багряного, можна сказати

106 років тому, український народ вперше за сотні літ, сформував Українську державу на Західних землях
106 років тому українські війська повстали у Львові та заснували революційну Українську Республіку.

Лише 1500 солдатів, невпевнених, непідготовлених, хвилюючись про те, що буде наступного дня, все ще вірили, що вони можуть досягти свободи. Вони разом з обраними депутатами і всіма українськими організаціями і партіями вирішили діяти.

Тоді на адміністративних будівлях Львова з'явились українські прапори, а через декілька днів, по боях і перестрілках у місті, публікується маніфест:

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Всенароднім правом сотворив Ти, Український Народе, на прадідній землі Осьмомисла, Данила і Льва свою власну державу. Українська Національна Рада в нашій старій столиці Львові взяла верховну державну власть у руки, а Український Нарід, всі його верстви за її покликом доконав цього з достойною подиву однодумністю в цілім нашім краю.

По пятьсот сімдесять і осьми літах неволі, упокорення і наруги став Ти, Український Народе, знов сам собі господарем на Своїй землі, сам Собі сувереном.

Пірвані кількасотлітні кайдани, розвалена довговічна тюрма і перед Тобою, Український Народе, відчиняється сонячний шлях до світлої народньої будучини.

Подвиг Твій це побіда правди над кривдою, волі над неволею, світла над тьмою, це побіда демократії, народоправства над олігархією, над поневоленнєм більшости упривилейованою меншостю!

Український Народе!

В сотвореній Тобою державі не буде поневолення нації нацією і не сміє бути панування багатших та економічно сильніших над бідними й економічно слабшими. В Українській Державі всі горожани без ріжниці мови, віри, роду, стану чи пола будуть справді рівні перед правом, а наскрізь демократичний лад опертий на загальнім, рівнім, безпосереднім, тайнім і пропорціональнім виборчім праві, від громади починаючи і на державі кінчаючи, забезпечить верховний голос у державі демосови, масам робочого народу. Хлібороб і робітник будуть основою і керманичами держави.

Український парлямент, що вибереться і збереться зараз, як тільки край успокоїться, переведе справедливу земельну реформу, силою котрої земля великих земельних дібр перейде на власність малоземельних і безземельних. Робітниче законодавство забезпечить робітникови 8-годинний день праці, дасть обезпеку на старість і нездібність до праці і взагалі повну охорону праці!


Горожане!
Найважніша задача теперішньої хвилі є закріпити і утри- валити те, що сотворено всенароднім зривом. Українські власти, горожанські й військові мають в цілім краю завести негайно лад, публичну безпечність і спокій. Проти тих, хто не схотів би підчинитися наказам українських властей або робив би заколот, треба заступити з усією рішучостю.

Українці!
Утревалення української народньої держави не можливо без народнього війська, народньої армії. Цю армію мусимо зараз сотворити, й тому взиваємо всіх Українців ставитися в її лави.
Український Народе!

Переживаємо велику рокову хвилю. Будуємо будучність нашої землі. Лиш єдностю, карностю і напруженням усіх сил народу можемо цю будову довести до щасливого кінця. Ніхто, хто є Українцем, не сміє відтягтися від великого діла, від жертви для щасливої будучини грядучих поколінь!

В ім'я цеї будучини кличемо:
Одностайно, однодушно, карно і з усією рішучостю вперед!
Слава Українській Державі!
Слава Українському Війську!
Слава Українському Народови!

Завдяки фонду Фрідріха Еберта і моєму другу Стефану, також публікую невеликий текст німецькою, яким можете ділитися і інформувати свої колег.

​​Die ukrainische Revolution in der Westukraine, 1918

In der Nacht zum 1. November 1918 rebellierten ukrainische Truppen unter dem Kommando des Sozialisten Dmytro Vitovskyi in Lviv und riefen die Westukrainische Volksrepublik aus.

Was später als Novemberrevolution bekannt werden sollte, war ein Beispiel für Selbstbestimmung. Das ukrainische Volk organisierte sich überall in der Region und schwor dem neu gegründeten Staat die Treue.

Für die Ukrainer war es nicht nur ein Regierungswechsel, sondern die Erlangung völliger Freiheit und Selbstverwaltung. Für die Ukrainer war die Idee der nationalen Selbstbestimmung mit den Idealen der Selbstverwaltung und der sozialen Gerechtigkeit verknüpft. Das Ukrainisch-Sein an sich und die Bildung eines ukrainischen Staates waren eng miteinander verknüpft. Die Gründung des Staates bedeutete, die den Ukrainern auferlegten Ketten zu sprengen.

Wie ein Soldat wenige Stunden vor dem Aufstand schrieb: "In zwei Stunden werden wir frei sein, frei, wir werden eine Ukraine haben, wir werden die Herren in unserem eigenen Haus sein!"

Die revolutionäre Regierung wurde von der Mitte-Links-Partei der Ukrainischen Nationaldemokraten und der sozialistischen Radikalen Partei gebildet. Der neue Staat begann sofort mit der Umsetzung demokratischer Reformen: die Einführung des Parlaments, der 8-Stunden-Arbeitstag, eine Agrarreform und Frauenrechte.

Die Westukrainische Volksrepublik lud alle Minderheiten in der Region zur Mitregierung ein und strebte die Verabschiedung von Gesetzen zur national-persönlichen und territorialen Autonomie an. Im Gründungsmanifest heißt es dazu:

"Nach fünfhundertachtundsiebzig Jahren der Sklaverei, Demütigung und Beleidigung seid ihr, das ukrainische Volk, wieder euer eigener Herr auf eurem Land, euer eigener Souverän.

Mehrere hundert Jahre alte Fesseln sind gesprengt, ein langjähriges Gefängnis ist zerbrochen, und vor Euch, dem ukrainischen Volk, öffnet sich ein sonniger Weg zu einer hellen nationalen Existenz.

Eure Leistung ist der Sieg der Wahrheit über die Ungerechtigkeit, des Willens über die Sklaverei, des Lichts über die Dunkelheit.

Dies ist der Sieg der Demokratie, der Volksherrschaft über die Oligarchie, über die Versklavung der Mehrheit durch die privilegierte Minderheit!

Ukrainisches Volk! In dem von Dir geschaffenen Staat wird es keine Versklavung von Nation zu Nation geben, und es wird keine Herrschaft der Reichen und wirtschaftlich Stärkeren über die Armen und wirtschaftlich Schwächeren geben.

Im ukrainischen Staat werden alle Bürger, unabhängig von Sprache, Religion, Ethnie, Status oder Geschlecht, vor dem Gesetz wirklich gleich sein, und das durch und durch demokratische System, das auf allgemeinem, gleichem, direktem, geheimem und proportionalem Wahlrecht beruht und von der Gemeinde bis zum Staat reicht, wird die oberste Stimme im Staat des Demos, der Masse des arbeitenden Volkes, gewährleisten."