«Якщо ліві хочуть змінити цю країну, бо вони її ненавидять, тоді люди ніколи не будуть слухати їх, і будуть праві».

Майкл Гаррінгтон, засновник Демократичних Соціалістів Америки

Назустріч виборам у З'єднаних Державах Америки.

Зайшов до макдональдсу, там щось знімають якийсь серіал. Жодна людина зі кінокоманди не розмовляє українською, і кричать російською на все приміщення.

Попереду ще роки роботи, щоб реалізувати українізаційну програму, щоб українська вже зайняла справедливе положення в Україні, попри всі русифікаційні спроби і русофільських реакціонерів, що цьому процесу заважають.

“Марсельєза” мене захоплює незрівнянно більше, ніж моїх фр[анцузьких] товаришок — мабуть, через те, що я українка.

Поширено Оленою Некорою, дослідницею постаті С. Петлюри

Уривок зі ще одного листа Лесі ПЕТЛЮРИ “персонально до Шури” (Олександри СІРОПОЛКО), 4-11серпня, 1930. Камбо


“...Ти згадувала в листі про п. Лісовського, який, кажеш, любить все, що українське. Мушу тобі тут сказати одну річ, яка мені болить і часто озивається в думках: мені бракує атмосфери пієтету до ріжних проявів українського генія. Я завше бачила навкруг себе непохитну віру в будуччину Українського Народу, і сама поділяю цю віру настільки, що хтось (чужий) навіть закинув мені фанатизм, але поруч з тим я чула силу нарікань, висловлених або ні на ріжні від'ємні риси української вдачі, врешті-решт у мене виробилось дуже вибагливе та критичне відношення до рідної творчости, яке часом змінялося буйним і навіть заносливим захопленням.

Та не було нікого, хто б відгукнувся на мій ентузіазм, і він вгамовувався в смутку. До того, в той час, коли відкрилися очі та розум до почуття краси, перше, що я дійсно зрозуміла, був французький готик такий чужий, сливе, ворожий для нас, — а згодом французькі стилі XVI, XVII, XVIII століть. Зимові паризькі тумани показали мені сотку незнаних ніжних барв, які я віднайшла на картинах фр[анцузьких] митців та в віршах фр[анцузьких] поетів.

Я свідомо й несвідомо присвоювала і присвоюю всю фр[анцузьку] культуру і дивлюся на неї майже з французької точки погляду... Вона забрала місце не тільки в моїй голові, але й в моєму серці. Гадаю, що це було неминучим, завдяки обставинам. Мене захоплювала фр[анцузька] історія — і та, що я вчила, і та, що сама промовляє всіми тими численними пам'ятками фр[анцузького] мистецтва; мало що дало мені приклад до такого великого піднесення, як один фр[анцузький] фільм “Napoléon”, а “Марсельєза” мене захоплює незрівнянно більше, ніж моїх фр[анцузьких] товаришок — мабуть, через те, що я українка.

Зате тепер мені майже прикрий цей пієтет мій до великого й величнього, вікового здобутку французької нації, і щоразу, як прочитавши чи побачивши щось таке, що запалює в моїй душі блискучі смолоскипи перед чужим, але дорогим мені вівтарем, мене охоплює одразу болюча досада: чим я захоплююсь?.. Чужою величчу, чужим героїзмом, чужим генієм, чужим, чужим, чужим! Я не маю в такі хвилини ні краплі заздрості до чужих народів, а якийсь одчай та несправедливий гнів до України, до себе самої, досада на всіх і вся: в такі хвилини мій патріотизм не слабне, але набирає якоїсь барви “contra spem spero...”

Я силкуюсь тепер дуже спокійно дивитися на це і взагалі надбати якнайширші погляди, щоб не губитися в дрібних непотрібних порівняннях. Отож стосунки з такими людьми, як М.А. Славінський* з його цікавими розмовами на теми й чужі, і українські, як той п. Лісовський, мені майже необхідні, але я позбавлена їх зараз”

Я обіцяв, що буду публікувати матеріали 101 щодо політичних позицій що я тут обговорюю, щодо економічних, культурних політик, соціал-демократії, політичної демократії, республіканства і того іншого. Я все ще пам'ятаю це, і буду цим займатися. Поки пропоную для ознайомлення таку статтю (англійською)

"На нашу думку, ключ до розуміння проблеми, що стоїть за нездужанням Європи, полягає в економічному позбавленні громадянських прав значної частини її населення; в суспільстві, де переможець отримує все"

Автор означає проблему, що наявність значних економічних можливостей дозволяє несправедливий вплив одних на інших, так само як бідність позбавляє можливості в повній мірі використовувати демократичні права. Ці два фактори, разом з третім, відсутності демократичного керування і управління економіки, призводять до формування олігархії і сильної розбіжності в політичних правах між різними економічними групами.

Як вирішення цієї проблеми, автор пропонує:

(1) створити достойний мінімальний рівень забезпеченості; (2) встановити економічну межу, наскільки людина може бути багатою (3) демократизувати управління та регулювання основних економічних інститутів.

Матеріал

Міні список для читання для поступовців з економічних питань

Це мій список книг і статтей, які я вважаю дуже корисні для ознайомлення і формування економічного бачення. Я буду частіше постити списки того, що я читаю також на ознайомлення і писати підсумки. Сподіваюсь вам буде цікаво!

Згодом я додам гіперпосилання на цьому пості на всі книжки і статті, щоб було легше шукати.

— Діана Ельсон, ринковий соціалізм чи соціалізовані ринки? Серйозна стаття-критика неринкових підходів до соціалізму, але і одночасно нюансований підхід до поняття ринків. На думку авторки, ринки структуровані інститутами, і в залежності від інститутів, ринки можуть бути чи капіталістичними чи соціалізованими, тобто де рішення приймаються колективним демократичним шляхом

— Нео-республіканство і громадська економіка. Стаття, як організувати економіку, щоб гарантувати базові соціально-економічні права і забезпечити участь громадян у суспільному житті.

— Джон Роулз: небагатослівний соціаліст. Книжка обговорює позицію найбільш впливового теоретика лібералізму, який за висновками своєї теорії стверджував, що лібералізм можна реалізувати лише в режимах т.зв. "демократії власності", тобто економічній системі, де ресурси розподіляються так, що кожен має відносно рівний капітал, чи ліберальному соціалізмі, заснований на кооперативах. У книзі розбираються аргументи щодо за і проти двох цікавих систем і бачень.

— Рівні частки: створення ринкового соціалізму. Праця про можливості соціалізму через біржу. Дуже цікава книжка, яка розширює бачення економіки і можливого суспільства.

— Ринок, держава, громада: Теоретичні основи ринкового соціалізму. Все зрозуміло з назви.

— Витанович І. Історія українського кооперативного руху та Українська кооперація: Історичні та соціально-економічні аспекти. З історії українського кооперативного руху. Як Україна була найближче до соціалізму.

— Карло Коберський. Господарське самоврядування (про державу гільдій). Розбір української економічної теорії соціалізму.

— Чому Мінський має значення: Вступ до роботи незалежного економіста. Неокейнсіанська фінансова теорія і її розбір.

— Як фінансувати війну? Кейнс. Книжка про те, як організувати стабільну військову економіку в дусі соціального компромісу.

— "Працювати на бренд. Як корпорації знищують свободу слова" та "Приватний уряд: як роботодавці керують нашим життям (і чому ми про це не говоримо)". Теж пояснює все за себе.

— Економіка цілей. Космічно-експедиційний посібник як змінити капіталізм. М. Маццукато. Як змусити економіку працювати прицільно на реалізацію поставленних задач, і як США створило apple завдяки державним інвестиціям і плану.

— Пропозиція нового Бреттон-Вудс. Книжка про те, як влаштувати світову економіку задля загального добробуту

— Більший уряд: майбутнє державних витрат у розвинутих економіках. Теж зрозуміло.

— Карл Поланьї Велика трансформація. Історія і механізми становлення капіталізму, в якому ми живемо.

Читав тред людини з сакартвелівсько-венесуельським бекграундом. В одній країні сімʼя проживає диктатури Чавеса-Мадуро, і тепер потенційно і у другій батьківщині схожа ситуація.

Провели розмову-дискусію з міжнародником Меттом Дассом і американською сенаторкою Танею Виговською. Обговорили як наш досвід привів нас на дорогу прогресивізму, які цілі повʼязують українців і американців, і що нам робити далі

Це відчуття міжнародної солідарності і допомоги. Мова людських прав і соціальної допомоги універсальна, її розуміють в усіх куточках світу. Це про те, чи ваше серце стоїть на правильному місці, і куди тягнуться ваші прагнення. Я дуже вдячний Тані Виговській за розмову і мотиваційний приклад.

Пролистав, вони були активні в Артемівську (зараз Бахмут), Нікополі, Маріуполі і Донецьку. Добре, що зараз таких організацій вже нема. Але завжди цікаво трохи відсторонитися від більш серйозних речей і подивитися на ту субкультуру України десятих і нульових.


ПС. Сергій написав, що це був процес еволюції людей від ультраправих до демократичних поглядів. Це важливий контекст, і це добре, коли люди поступово змінюють свої погляди на краще. Так і виростає громадське суспільство і відповідальна країна.