#photo_of_me #swimming #pool

Минулого року щось взагалі здається не вдалося поплавати, ні у відкритих водоймах, ні у закритих.

Цього літа почали возити Северина на плавання і в якийсь момент до мене дійшла геніальна думка, шо поки він з тренеркою займається - то можна і самому поруч поплавати!

Тим паче, що більшість іншого спорту та фіз. навантаженнь мені лікарі сильно не радили, хєх.

Але, поки ще відносно тепло, я не проти і у відкритих водоймах поплавати, кому ще цікаво і хто має можливість - маякуйте, буду радий компанії 🏊

#movie #Ukraine #war #2000MetersToAndriivka

Ходили сьогодні невеликою компанією. І так, це не 20 днів, звісно, але доволі сильна документалка.

Сходили на 2000 м. Легше, ніж 20 днів в Маріуполі. Але все одно тепер ненависті стільки всередині.
До русні, як до їх солдат, так і керівництва, і всієї імперії сучасної і в минулому.
До мого безсилля зробити щось суттєве.
До міжнародної спільноти, кволої на дії та тої, що регулюється хєрнею у своїх рішеннях.
До світу, в якому ми живем, в якому доводиться гинути стільком людям, військовим і цивільним, у захисті свого нашого існування.

А ця киця ходила на спец показ. Живе у Львові. А до чого вона - зрозуміють ті, хто дивився.

Користуючись нагодою пригадаю шановним читачам 3 ключові вимоги липневого протесту молоді і людей з картонками:

1. Відновлення незалежності НАБУ і САП.

2. Призначення керівника БЕБ.

3. Відновлення прямих трансляцій парламенту.

Були й інші, але ці – найчіткіше артикульовані.

Оскільки
— 31 липня Рада проголосувала закон про НАБУ і САП,
— 6 серпня Кабмін призначив Цивінського директором БЕБ,
— 4 вересня Рада відновила прямі трансляції своїх засідань,

передаю полумʼяний привіт і цьомчик в лобік усім, в кого «діти нічо не рішають», «покричали і розійшлись», «всім похуй на ті ваші протести». Дякую, що не заважали нічим, крім коментарів в фейсбуці.

Я люблю українське суспільство.

#LARPBar

Принесу і сюди підсумовуюче (на новій локації Ларп-бару ще не був, а тепер взагалі немає бажання):

Кілька людей попросили дозволу розповсюдити інформацію щодо вчорашнього скандалу, тож я спробую зібрати все в купку.

Минулої осені моя донька (на той момент 17 років) пішла працювати у Ларп бар. Це було місце для своїх, і можна було розраховувати що ці свої не становитимуть небезпеку для підлітки, навіть під дією алкоголю. Але потім на місце адміністратора, а з переїздом і власником бару став Бо, він же Богдан Сідорук. І все почало котитися в прірву.

Тут я пропущу питання до експлуатації підлітків та оплати, які були зовсім не релевантні, проте з постійними обіцянками щось покращити в невідомому майбутньому, маніпуляціями та спробами залякати. В житті кожного має бути досвід, після якого починаєш цінити свій труд.
Але поговоримо про етику та норми спілкування і колективі та з клієнтами. Оскільки я сама бувала в барі досить рідко і не мала багато розмов з Бо, то не била на сполох. І, хоча постійно отримувала від доньки та її подруги повідомлення та розповіді "Бо сказав...", теж якось не розуміла масштабу трагедії. Але зараз підведу приблизний підсумок:
постійна сексуалізація всіх та всього, в тому числі двох дівчат 17-18 років; сексуальні фантазії та розповіді о минулих оргіях; пропозиції сексуального характеру (в тому числі...); постійні обговорення зовнішності; фетшеймінг; інтимні розповіді про інших людей, яки дискримінують їх; вигадки і брехня про інших людей що дискримінують їх (я сама була оббрехана ним в очах власної доньки); постійна гомофобія, трасфобія, усвідомлений мізгендерінг, сексизм.
Все це Богдан подає під соусом жартиків так, що не відразу розумієш чому в тебе сіпається око.

Останні три місяці я всіляко підтримувала ідею звільнення дівчат, але Бо вміло маніпулював ними і протягнув процес аж до середини серпня. Проте вони таки звільнились, я трохи заспокоїлась. Та вчора Бо попросив доньку "виручити" на одну зміну, а студентам, як ви знаєте, зайві гроші не тиснуть кишеню.

І ми отримали вишеньку на торті: Бо розпитував про приватне життя дитини, заявив що вона (дитина) - мій пройоб, запропонував їй "відлизати" та кілька разів за зміну ліз з проханнями "помацати цицьку".

На моє обвинувачівальне повідомлення Богдан провалив комунікацію зі старту ("ізвіняюсь, невінная шутка, не хотєл сделать ваву" - скріни по запиту) і я відмовилась спілкуватись та відправила в бан.

Але ми з донькою більше не хочемо це замовчувати. До мне прийшли люди, які зізнаються, що так само бачили та/або попадали під ті "жарти", але ж ми всі розуміємо, бар, всі свої, можна потерпіти одного мудака. Можливо вже достатньо терпіти.
Це допис дозволено вільно репостити і згадувати, скільки разів при спілкуванні з Бо у вас теж сіпалось око.

П.С. доречі, нинішній бар працює незаконно, як мінімум не маючи ліцензії на торгівлю алкоголем.

Мені лінь ставати на табуретку і віщати на своїх ~85 людей і десяток ботів авдиторії очевидні штуки типу "сексуальний харасмент це погано і неприпустимо", але мене спитали, чому я не написав хоч щось, тому давайте про щось інше. Наприклад, про гумор.

Гумор — це потужний соціальний інструмент, який часто викорстовується як заміб контролю соціальних динамік. Він, очевидно, нерідко геть не нейтральний. Гумор — це про приналежність до певної групи (над чим/ким ми сміємось разом, що ми в принципі вважаємо смішним). Це також про владну динаміку (над чим/ким я маю право сміятись, щоб мені не дали пизди або не піддали остракізму). Гумор відрізняється від багатьох інших форм комунікації тим, що в ньому базово закладена множинність інтерпретацій. Через це гумор може використовуватись, з одного боку, для промацування меж дозволеного в групі (говориш щось insensitive і дивишся, як пацани відреагують. Якщо тобі говорять: чєл, це не ок, то backtrack, "ну я ж тільки пожартував". Якщо сміються разом з тобою, значить цей меседж є припустимим, і наступного разу той же меседж можна видавати вже всерйоз). З іншого боку — це якраз, в разі потреби, про розхитування меж дозволеного в групі. Якщо захавали вперше, можна продовжувати. Існують дослідження про те, як мамкіни правачкі — і інцели на форумах в інтернетах, і тіпи типу трампа та інших політиків-популістів — використовують гумор і мемчики для того, щоб легітимізувати дискримінацію і навіть насильство щодо певних груп. Якщо хочете більш історичних прикладів, згадайте карикатури про євреїв часів нацистської Німеччини, а також жарти про хохлів, чукч і повільних естонців від самі знаєте кого.

Є чудова цитата мого улюбленого Террі Пратчетта, яка часто зринає в англомовних інтернетах, коли хтось починає нити "а чо вже нікому тепер про підарів і чорних пожартувати не можна": “Satire is meant to ridicule power. If you are laughing at people who are hurting, it's not satire, it's bullying.”

Якщо тобі дуже треба пожартувати про сіські-піські, підорів, трансів, про що там ще, і тебе задіває, що хтось тобі говорить, що це не ок — спитай себе: чому? Чому саме цей "чорний" (тм) гумор тобі важливіший за почуття людей, з якими ти взаємодієш? Можливо, тому що таким чином ти стверджуєш свою дистанцію від них, що ти-то не такий, ти не з ними? Або тому, що ти стверджуєш свою владу над ними — будьте хорошими зручними підорами, посмійтесь над моїм жартом, всі ж знають, що я-то нормальний, я маю право зайняти зверхню позицію щодо вас, а ви не маєте права почуватись ображеними, інакше це ви якісь не такі "фіялки". Яку функцію в вашій комунікації виконує саме цей вид гумору і чому ви так рветесь захищати своє право на нього? Тому що це не про те, щоб бути смішним — просто смішні люди знаходять, про що пожартувати без того, щоб когось ображати. А якщо ви не можете знайти, про що ще пожартувати без того, щоб когось образити... погані новини: ви насправді не смішні. І сміх ваших друзяшек над вашими некоректними жартами — це теж не від того, що їм справді смішно, а від того, що вони також хочуть сигналізувати свою приналежність до твоєї соціальної групи.

І так, жарти про трансів і підарів можуть бути смішними — коли це роблять представники групи. Ніхто не забороняє тобі чорний гумор щодо самого себе чи представників твоєї групи, якщо їм це ок. Це часто непоганий coping механізм. Коли військовий жартує над, наприклад, своєю втраченою кінцівкою або контузією, він, очевидно, має право це робити. Якщо ти його спитав і тобі дозволили також про це жартувати — заєбісь, у вас є спільний соціальний клей і змога нормалізувати для психіки хуйову ситуацію за допомогою того самого чорного гумору. Проте якщо ти почнеш жартувати над рандомною людиною з інвалідністю на вулиці, то, сподіваюсь, ти зрозумієш, чому тебе будуть вважати мудаком.

TLDR коли ти жартуєш з позиції влади в широкому сенсі, "це лише жарт" — буквально не аргумент, бо гумор — складний соціальний феномен з купою імплікацій.

Вітаю!

Мене звати Олена і я викладаю англійську граматику.

Думаю, немає потреби розповідати про доцільність знання цієї мови в сучасному житті. Наразі майже кожен розуміє усну або письмову англійську хоча б на базовому рівні. Але вільному володінню найчастіше заважає недостатнє знання граматики.

Я можу допомогти:
- потоваришувати з граматикою будь-якого рівня;
- опанувати та зрозуміти все від множини іменників та артиклей до формулювання складних речень;
- навчити правильно ставити питання відповідно до субординації;
- розібратися з використанням часів.

Заняття проводяться онлайн у зручний для вас час.
За подробицями звертайтесь у телеграм - @wirecat або за номером телефону +38097-530-5020.


Буду вдячна за репост.

Трохи лячно звучить 👻

#medic #blood #way

Сьогодні чи не вперше за багато років і здачі аналізів, і донації крові було жесть як боляче під час проколу вени і потім під час забору 🤯

А колись давно, ще коли вперше почали брати на аналізи з вени, а не з пальця - дуже зрадів, бо так кльово, безболісно і легко йшло у порівнянні із традиційним катуванням, бо з пальців в мене доволі погано кров йшла і в кращих традиціях [пост]радянської медицини тре було чи не ламати їх 🙈 💔