👁️🗨️ Кажуть, вона досі тут…
29 жовтня коридори КНУТД наповнилися темрявою та холодом легенди.
Студенти університету наважилися розкрити таємницю зниклої дизайнерки Лади Верес і знайти її легендарну сукню — ту саму, що дихає й живе власним життям… 🕯️
Хелловінський квест «Прокляття останньої сукні», організований студентським профкомом, занурив учасників у світ загадок, містики та випробувань.
Команди блукали темними коридорами, розгадували підказки, долали страх і крок за кроком наближалися до фіналу…
Та не всім вдалося уникнути її погляду 👻
💫 Щиро дякуємо науково-технічній бібліотеці КНУТД за співпрацю та атмосферну локацію,
а також кафедрі моди та стилю — за підтримку та допомогу в реалізації цієї містичної історії.
Хелловін у КНУТД пройшов так, що аж мурашки бігали шкірою 🕸️
29 жовтня коридори КНУТД наповнилися темрявою та холодом легенди.
Студенти університету наважилися розкрити таємницю зниклої дизайнерки Лади Верес і знайти її легендарну сукню — ту саму, що дихає й живе власним життям… 🕯️
Хелловінський квест «Прокляття останньої сукні», організований студентським профкомом, занурив учасників у світ загадок, містики та випробувань.
Команди блукали темними коридорами, розгадували підказки, долали страх і крок за кроком наближалися до фіналу…
Та не всім вдалося уникнути її погляду 👻
💫 Щиро дякуємо науково-технічній бібліотеці КНУТД за співпрацю та атмосферну локацію,
а також кафедрі моди та стилю — за підтримку та допомогу в реалізації цієї містичної історії.
Хелловін у КНУТД пройшов так, що аж мурашки бігали шкірою 🕸️
❤13🔥3💘3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
23 жовтня студенти КНУТД під керівництвом голови профбюро факультету мистецтв і моди Діани Кухар відвідали виставку «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції» у Національному художньому музеї України. 💙
Ми побачили роботи видатного українського модерніста, занурилися у світ кольору, емоцій і гармонії. Така подорож надихає творити ще більше! 🌿
Ми побачили роботи видатного українського модерніста, занурилися у світ кольору, емоцій і гармонії. Така подорож надихає творити ще більше! 🌿
💘4❤3
🎨 Творча субота вдалась на всі 100%!
25 жовтня студенти Київського національного університету технологій та дизайну під керівництвом голови профбюро факультету дизайну Софії Міліч взяли участь у скетчингу з оголеної натури, організованому «Я галерея».
Протягом двох годин учасники відточували навички передачі пропорцій, пластику людського тіла, ритм лінії та світлотінь. Це був не просто урок рисунку — це було глибоке занурення у мистецтво спостереження, уважності та творчого самовираження.
Захід подарував усім неймовірну атмосферу натхнення, спокою й розвитку. Студенти отримали новий досвід і ще більше любові до мистецтва. 💛
Дякуємо всім, хто долучився до цієї події, та особливо Софії Міліч за організацію!
До нових зустрічей і ще більше творчості попереду! 🫶🏻✨
25 жовтня студенти Київського національного університету технологій та дизайну під керівництвом голови профбюро факультету дизайну Софії Міліч взяли участь у скетчингу з оголеної натури, організованому «Я галерея».
Протягом двох годин учасники відточували навички передачі пропорцій, пластику людського тіла, ритм лінії та світлотінь. Це був не просто урок рисунку — це було глибоке занурення у мистецтво спостереження, уважності та творчого самовираження.
Захід подарував усім неймовірну атмосферу натхнення, спокою й розвитку. Студенти отримали новий досвід і ще більше любові до мистецтва. 💛
Дякуємо всім, хто долучився до цієї події, та особливо Софії Міліч за організацію!
До нових зустрічей і ще більше творчості попереду! 🫶🏻✨
❤14💘7🔥4
📖 Всеукраїнський радіодиктант національної єдності — 2025
27 жовтня студенти та викладачі Київського національного університету технологій та дизайну разом із кафедрою філології та перекладу долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту.
Дякуємо кафедрі за співпрацю, підтримку та створення неймовірної атмосфери єдності, любові до слова й української мови 💙💛
⸻
🖋️
Треба жити.
Жити треба цікаво — читати книжки, ходити в театр,
дресирувать пса Патрона.
Треба жити! Не впівсили, не трошки, не завтра, не після.
По-справжньому! Зараз!
Треба гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на «Інтерсіті», робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо.
Треба купувати сукні з лелітками, донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, а ще нишпорити вечорами в міжʼярʼї Ботсаду, бо на перший урок треба принести каштанів.
Треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий і далеко від справжнього дому — того, що в серці.
Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємось серці поселиться любов до слів «допіру», «пітятко» чи «кияхи».
Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці.
Немає часу на півтони. Матеріальне — крихке, життя — тікає крізь пальці.
Справжнім виявилось тільки те, за що не можна схопитись руками, — спогади, сміх і любов.
Ще треба плакати, коли можеться.
За все те, що ніколи б не мало з нами статися.
За те, що ми не тільки знаємо, як пишеться «далекобійний дрон» або «балістична ракета», а й розрізняємо їх на слух.
Росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них — скніли у вічній гризоті.
А ми будемо жити цікаво — всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою.
⸻
💬 Нагадування вам, любі друзі: ми маємо жити не наполовину, не колись потім — а зараз, із повною віддачею, бо кожен день — це дар і виклик одночасно.
У цих рядках — сила тих, хто не здається; ніжність тих, хто вміє любити навіть серед руїн; і віра тих, хто знає, що світло народжується з людського серця.
Слава Україні! 🇺🇦
27 жовтня студенти та викладачі Київського національного університету технологій та дизайну разом із кафедрою філології та перекладу долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту.
Дякуємо кафедрі за співпрацю, підтримку та створення неймовірної атмосфери єдності, любові до слова й української мови 💙💛
⸻
🖋️
Треба жити.
Жити треба цікаво — читати книжки, ходити в театр,
дресирувать пса Патрона.
Треба жити! Не впівсили, не трошки, не завтра, не після.
По-справжньому! Зараз!
Треба гладити котів, збирати гриби, везти цуценят із фронту на «Інтерсіті», робити ремонт і приносити щастя тим, кого любимо.
Треба купувати сукні з лелітками, донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, а ще нишпорити вечорами в міжʼярʼї Ботсаду, бо на перший урок треба принести каштанів.
Треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий і далеко від справжнього дому — того, що в серці.
Треба здавати кров, і, може, з нею ще в чиємось серці поселиться любов до слів «допіру», «пітятко» чи «кияхи».
Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці.
Немає часу на півтони. Матеріальне — крихке, життя — тікає крізь пальці.
Справжнім виявилось тільки те, за що не можна схопитись руками, — спогади, сміх і любов.
Ще треба плакати, коли можеться.
За все те, що ніколи б не мало з нами статися.
За те, що ми не тільки знаємо, як пишеться «далекобійний дрон» або «балістична ракета», а й розрізняємо їх на слух.
Росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них — скніли у вічній гризоті.
А ми будемо жити цікаво — всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою.
⸻
💬 Нагадування вам, любі друзі: ми маємо жити не наполовину, не колись потім — а зараз, із повною віддачею, бо кожен день — це дар і виклик одночасно.
У цих рядках — сила тих, хто не здається; ніжність тих, хто вміє любити навіть серед руїн; і віра тих, хто знає, що світло народжується з людського серця.
Слава Україні! 🇺🇦
❤3😱1