#рецензія

«Назва книги говорить про її сенс та наповнення, оскільки це збірка 10-ти інтервʼю зі служителями та представниками різних релігійних течій, які розповідають про своє служіння в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. <…> Упорядники та співавтори здійснили ґрунтовну підготовчу роботу, відшукавши респондентів не лише з-поміж представників різних релігійних течій, а й регіонів, а також різного безпосереднього досвіду війни – полону, перебування в окупації, виїзду за кордон тощо. Збірка містить прямі розповіді різного формату служіння, що робить її надзвичайно цінною для широкого кола користувачів – від медіа та міжнародної аудиторії до дослідників питань релігії та війни з різних контекстів. До цих розмов потрібно повертатися з плином часу, аби порівнювати зміни, фіксувати історичний період та робити більш глибинний аналіз, який стане доступним після завершення активної фази війни», – пише у рецензії Тетяна Калениченко.

#рецензія

«Спільне в статтях, що увійшли до цієї збірки – антропологічний підхід. Про його сутність говорить головна редакторка Кетрін Ваннер: «Досліджувати з антропологічного погляду означає використовувати порівняльний опис і аналіз; розглядати певне явище з холістичної (тобто, цілісної) перспективи; оминати оціночні судження, але дотримуватися аналітичного запалу; і використовувати часткове (мікрорівень) для розуміння цілого (макрорівень)». Якщо говорити про просторово-часові межі збірки, то це – територія колишнього СРСР (за єдиним виключенням – у статті Юлії Буйських йдеться про паломництво українців до святих місць, що знаходяться в Польщі) у радянський та пострадянський періоди. Матеріали, що увійшли до збірки, гармонійно підібрані, різнобічно висвітлюють предмет дослідження», – пише у рецензії Олександр Пасічник.

Українське релігієзнавство. 2025. № 98-99.
ISSN 2306-3548 (Print)
ISSN 2617-9792 (Online)

Теоретико-методологічний блок номеру відкриває стаття про релігійну безпеку, яка окреслює еволюцію українських наукових підходів і актуалізується війною в Україні. Розглядаються уточнення термінології та нові концепти, зокрема «християнський панентеїзм». Значна частина номера присвячена історії релігії та сучасному релігійному життю: від відомих діячів і церков до етноконфесійної освіти та діяльності православних і греко-католицьких громад в Україні та за кордоном. Окремо висвітлено тему «релігія і війна»: зміни релігійного ландшафту, дискримінацію вірян, сучасну російську ідеологію війни, стійкість релігійних інституцій та досвід українських конфесій. Розглядаються питання збереження культової архітектури, вплив технологій і штучного інтелекту на релігієзнавство, а також нові підходи до навчання та популяризації досліджень релігії.

Кіта М. Мати розум Христа / пер. з польск. Київ: Кайрос, Дух і Літера, 2026. 316 с.
ISBN 978-617-8445-74-4

Книга є збіркою коротких теологічних роздумів, що спочатку публікувалися як інтернет-колонки. Їхня головна ідея полягає у засвоєнні Христової ментальності, тобто способу мислення, натхненного Ісусом, який звертається до нас через Новий Завіт. Автор спирається на вислів з Першого Послання до Коринтян: «маємо розум Христа» (1 Кор. 2:16). Щоб розділяти ментальність Христа, нам, однак, треба повернутися до справжнього послання Євангелії, яке нині часто знаходимо спотвореним у стереотипному розумінні християнської доктрини, а іноді — ще гірше! — в ідеології, що її замінює. Автор, реалізуючи покликання богослова, бажає та сподівається допомогти повернутися до духу Нового Завіту в сьогоденні.

Каюк С. Загублений світ мусульман: інтелектуальна провокація Ісмаїла Ґаспринського. Київ: Сафран, 2026. 376 с.
978-617-8376-26-0
 
Видання складається з двох частин, які пропонують читачеві подорож крізь історію ідей, літературу й ісламознавство, досліджуючи складний культурний ландшафт мусульманського світу на зламі 19–20 століть.
Перша частина — дослідження Світлани Каюк — присвячена творчості й ідеям видатного кримськотатарського інтелектуала Ісмаїла Ґаспринського. Аналізуючи його роман «Французькі листи» в контексті жанру літератури «загублених світів» та орієнталізму, авторка звертає увагу на ключові теми мусульманської культури, колоніалізму та культурного діалогу між Заходом і Сходом. «Альгамбри» Аль-Андалуса й Криму постають як символи культурного нашарування та плинності ідей.
Друга частина — романи «Французькі листи» й «Африканські листи».

Ясенець, Я. Теологія для хрестоносців. Київ, 2025. 222 с.
 
У праці священика Ярослава Ясенця пропонується виклад православного богослов'я та показано, що саме воно відповідає на всі питання, які можуть виникнути в людей - починаючи з походження людської душі, її призначення та шляху у вічності; і закінчуючи побудовою найкращої моделі суспільства. Розглядається історія філософської думки західної цивілізації та її світогляду; докази існування Бога попри наявність у світі зла; співвідношення духовної та матеріяльної складової у людині та в світі; історія написання Біблії; сенс існування Церкви та її завдання та багато іншого.

Джампер М., Кіт С., Ленгстон Мю Капеланство: Грунтовне введення / пер. з англ. А. Заліщук. Київ: ГО «Оливкова гілка»; Луцьк: РТ МКФ «Християнське життя, 2025. 496 с. (Серія «Богословська освіта).
ISBN 978-617-503-329-6

Цей підручник є першим в Україні систематизованим виданням з капеланського служіння, який є перекладом одного з найавторитетніших і найсучасніших посібників з капеланської праці. Група авторів, маючи великий практичний досвід у військовому, в’язничому, госпітальному та освітньому капеланстві, пропонують цілісне бачення місії, функцій та етики капеланського служіння у сучасному суспільстві. Підручник охоплює широке коло тем: від біблійного та богословського підґрунтя капеланства – до практичних аспектів душпастирської підтримки в армії, в’язниці, медичних закладах тощо, а також у міжконфесійному та мультикультурному середовищі. Особливу увагу приділено емоційній стійкості капелана, професійній етиці та взаємодії з різними категоріями людей. #R_W

#рецензія

«Автор дуже влучно говорить про те, що в умовах постмодерного та постсекулярного світу такі категорії, як «релігійний», «секулярний», «віруючий», «невіруючий», «теїст», «атеїст» втратили свою релевантність для адекватного опису відносин сучасної людини з вірою (236). Наприклад, атеїстами сьогодні себе називають люди, які цим терміном проголошують свою недотичність до будь-якої релігійної спільноти. Їхній атеїзм – це форма незалежності саме від певного типу та прояву релігії, і не обов’язково від віри. Віра людини зароджується глибоко всередині, її деколи дуже важко окреслити з чіткими кордонами. Саме тому такі та схожі «наліпки», якими людина себе ідентифікує, стали дуже умовними в контексті глобалізації. На думку Томаша Галіка, сьогодні ми можемо говорити про «віру невіруючих» та «невір’я віруючих», – пише у рецензії Родіон Кадацький.

#рецензія

«Те, що і як владика Борис оповідає про патріярха Йосифа, попри те, що увагу, безумовно, зосереджено передовсім на особі Блаженнішого, багато свідчить про нього самого. Стає зрозуміло, на кого він взорувався у своїй праці, теж позначеній безумовним лідерством. Що тримав у пам’яті, беручись створювати Український католицький університет у постсовєтському Львові. Зрештою, наприкінці видання він відкрито говорить: «Я вдячний, що його життя кардинально вплинуло на моє: я не був би тим, ким я є, якби не було Йосифа Сліпого». Здатність шанувати тих, хто вплинув на твоє життя, мати авторитетів і цінувати їх теж є ознакою здорового лідерства, яке не приписує всіх заслуг собі, а знає, що кому завдячує”, – пише в огляді Богдана Матіяш.

Привіт усім.
Як ви, мабуть, пам’ятаєте, це другий канал із тією самою назвою. Його довелося створити тоді, коли я втратив доступ до першого каналу.
Минулого вікенду доступ частково відновився — тепер я знову можу там публікувати дописи. Чат я все ще не можу модерувати, але, як з’ясувалося, моя дружина може видаляти звідти спам, тож ситуація стала керованою.

Трохи подумавши, я вирішив, що з наступного тижня книжки знову публікуватиму на старому каналі. Причина проста — там значно більше підписників.
Що ж робити з цим каналом? Поки що — нічого. Він їсти не просить, тож нехай існує. Відписуватися від нього немає жодної необхідності. Можливо, з часом на його базі з’явиться інший проєкт, або ж він знову стане резервним, якщо щось піде не так із першим каналом.
Тож якщо ви ще (або вже) не підписані на старий канал — мерщій підписуйтеся.

На фото я у «Храмі свободи» — так називають американський Капітолій.

Видавництво Контур: "Оголошуємо open call у Контурі! Запрошуємо авторів і авторок, які пишуть про філософію, історію і теорію мистецтва, літературознавство, а також тих, хто працює з рецензіями на нон-фікшн.
Також шукаємо авторів і авторок колонок для регулярної співпраці. Якщо вам близький наш підхід і хочеться працювати з текстами системно і довгостроково, будемо раді знайомству!
Усі тексти оплачуються.
Долучайтеся до Контуру та поширюйте інформацію серед друзів.
👉Пишіть на hello@kontur.space або в tg: 097 111 84 50."