👁️ Спецоперації. США та Німеччина зірвали російську спробу вбивства Арміна Паппергера, гендиректора німецького виробника зброї Rheinmetall. Про це повідомляє CNN

Змова була частиною серії російських планів убивств керівників оборонної промисловості в Європі. США повідомили Німеччину, і її служби безпеки змогли захистити Паппергера та попередити замах.

Понад шість місяців РФ проводила диверсійну кампанію, щоб перешкодити надходженню західної зброї в Україну. Ці дії включали підпали, вандалізм і плани вбивств.

НАТО обговорює посилення обміну розвідувальними даними для ефективного реагування на загрози. США та союзники працюють над виявленням і припиненням російських диверсійних дій, щоб підтримка України тривала.

#спецоперації

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

👁️ Думки. Вражений поведінкою українського бізнесу в історії з Охматдитом. І це не перший раз. Тому заслуговує на пост як феномен, що став ланкою національного коду.

Отже тисячі бізнесів - від маленьких ФОПів до могутніх корпорацій - разом піднялись і за добу зробили справу. Блискавично, ефективно і без "команди зверху".

Уявіть цю силу. На що вона спроможна. Раніше ми думали, що лише Майдан демонструє вагу громадянського суспільства. Що лише карколомні політичні події дозволяють "на землі" показати, хто ми такі і на що здатні. Що лише донати окремих громадян змушують пишатись тим, хто ми є.

А тепер ми звикли, що український бізнес - це така сама рушійна сила громадянського суспільства. Бізнес, якому не байдуже. Який активно діє. Не боїться. Я хочу сказати, що український бізнес - це також те, що відрізняє нас від східних варварів. Те, що можливе тут - неможливо уявити в Євразії, де бізнес є слугою злодіїв.

В уяві багатьох бізнес - це коли лопата і гора грошей. Але я знаю, що бізнес - це важко. Це коли ти роками відмовляєш собі заради майбутнього (яке гарантоване лише силою твоїх зусиль). Коли діти не їздять на море. Коли в холодильнику лише найнеобхідніше. Коли все йде у справу. І коли на початку будь-який найманий працівник заробляє більше за тебе. Та в тебе є мета.

Майже щодня я спілкуюсь з бізнесменами - жінками та чоловіками. Завжди запитую: як ваші справи, як йде бізнес (на заправці, в кафе, в квітковому магазині, спілкуючись з IT, сервісами чи продажами товарів, етс). Щоразу чую історії - як важко, як доводиться виживати і боротись. І навіть не за себе, а за команду. Бо кожний незвільнений співробітник - це збережена родина, яку він годує.

Під час війни я не торгуюсь. Після історії виживання квіткового магазину - беру більше квітів. Купую квиток в кіно, навіть коли не піду - просто підтримати. Купую каву в кафе, щоб вони не закрились. Завжди намагаюсь залишити більше грошей, бо знаю, як це важко. В мирні часи це б звучало абсурдно. Але не зараз. Закриється один маленький бізнес - зникне одна маленька, але ланка нашого ДНК.

Падає конкурент? Підставте плече. Монополізація не зробить сильнішим. Втрата робочих місць і закриття бізнесів зробить суспільство слабшим, знизить платежеспроможність. Купили генератор, потужності якого вистачить на двох? Розділіть витрати на паливо з сусідом, в якого немає змоги його купити - запропонуйте. Дійте так і побачите, як країна перетворюється на світовий феномен - крок за кроком.

На прикладі нашої бази, де ми ремонтуємо десятки військових машин, я бачу і знаю, як багато бізнес робить, щоб ми всі йшли далі. Як багато жертвує. Щоб спротив не зупинявся. Щоб ми перемогли. І таких прикладів - десятки тисяч. Щоб перелічити всіх, хто підтримав хворих дітей чи фронт - не вистачить сторінок.

Моє тверде переконання: складні часи випробувань змінили український бізнес. Прямо під час війни бізнес повстав та ствердився як фундамент українського громадянського суспільства. Все сильніший його голос. І чим далі, тим сильнішим він ставатиме.

Україна - це країна вільних людей в широкому сенсі слова і на всіх рівнях побудови суспільства. Це громадянське суспільство, збудоване за правилами вільного ринку, свободи бізнесу та - маю надію! - права на вільне володіння зброєю. Це те, чого бояться наші вороги. Це те, що зробить нас нездоланними. Це те, до чого ми маємо прагнути.

Дякую всім, хто будує бізнес. Дякую всім, хто вважає себе частиною громадянського суспільства і діє відповідно. Дякую, що не тікаєте в багажниках з липовими документами, а тримаєте стрій і боретесь за кожного члена команди - за кожного українця.

Я хочу, щоб ви усвідомили цей момент на прикладі Охматдиту. Усвідомили, що ви не одні. Що всього лише за одну добу ви довели: нас тисячі і тисячі. І хоч би як складно не було, це ми - громадянське суспільство - визначаємо долю країни. Треба лише осягнути наші можливості. І не боятись встати і сказати, коли обставини цього потребують.

Дякую вам.

#думки

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

Під Москвою мінус один літак. І мінус три пілоти ☺️

👁️ Політика. На Трампа скоєно замах. Повне відео нападу

Це сталося під час передвиборного мітингу в Пенсільванії – невідомий відкрив вогонь.

Політика евакуювали, у нього закривавлено вухо. Куля пролетіла біля голови.

Стрільця застрелили.

#політика

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

👁️ Військові операції. Сьогодні вночі Сили оборони України нанесли численні удари по об'єктах в т. о. Криму та на території Росії

- горіли нафтобази
- горіли підстанції
- горіли склади
- горіли військові частини
- горіли аеродроми

#військовіоперації

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

👁️ Політика. 44% українців в тилу (це важливий акцент) вважають, що настав час для переговорів з РФ - згідно опитування Центру Разумкова

35% переконані, що ще не час. При цьому найменше хоче переговорів схід України (34% проти, 33% за).

При цьому абсолютна більшість українців відкидає вимоги русскіх та Путіна (84%) і не погоджується на умови Росії - по всім пунктам плюс мінус одні й ті самі цифри.

Водночас. Стосовно нейтрального позаблокового без’ядерного статусу України, який Путін вимагає зафіксувати у Конституції, проти виступили тільки 58% тилових українців, а 22% - за (Центр України дав 25% за, захід дав 9%, схід дав 23%, а південь - 39%).

Водночас соціологи акцентують: опитували людей, які репрезентують тилову частину України. Тобто мова винятково про тил.

"Основна частина пасіонаріїв-добровольців або тих, хто вимушено до них приєднався, − на фронті. Вивчити думку армії, яка несе на собі весь тягар війни й має право якщо не вирішального, то найбільш значущого голосу щодо переговорів із Росією, нині неможливо. Тому вважати результати дослідження думкою всієї країни не можна. Це думка тилу".

Ну і під кінець. Нагадую: опитують тил, а не мільйон сил оборони.

Чи соромно бути ухилянтом?

- не соромно (46%)
- соромно (29%)
- важко сказати (25%)

Чи можлива військова перемога над Росією?

- так (65,6%)
- ні (16,2%)
- важко сказати (18%)

***

Такі цифри і думки краще знати, ніж не знати.

#політика

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

👁️‍🗨️ Військові операції. Останній сторожовий корабель Чорноморського флоту Росії залишає тимчасово окупований Крим. Про це повідомив речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук (фото для ілюстрації).

Запам'ятайте цей день

#військовіоперації

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]

👁️ Думки. Що я думаю про опитування

Я думаю, що значна частина українців в тилу втомились. Це нормально. Далеко не всі з нас міцні як скелі та рішучі як капітан Америка. Більшість людей не такі. І це треба розуміти. Не боятись, що не всі однакові, а усвідомлювати. І говорити. І працювати з цим. Так, людей плавить. Декого сильно.

Найсміливіші з нас вже в Силах оборони України. Ще частина активно готується до приєднання. Ще частина збільшує та масштабує свою діяльність чи свій бізнес з єдиною метою - більше допомагати армії і мститись ворогу.

Що по суті означають такі цифри: 44% за перемовини, але 85% проти поступок? Вони означають, що розмовляти, звісно, можна. Але не про все.

Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він, не зважаючи ні на що, продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.

Натомість реальність просто жахлива. Будь-який російський генерал розуміє: військова перемога над Україною неможлива. Росія не має ні солдат, ні зброї, ні техніки, ні боєприпасів в достатній кількості.

Путін не хоче про це думати. Головне його сподівання - чорні лебеді. Події, які змінять ситуацію, перевернуть дошку з шахами. І тому він постійно стимулює появу таких подій. Тому обстрілює енергосистему - щоб українці страждали. Тому обстрілює школи, садочки та дитячі лікарні - щоб українці жахались.

Все, що він робить - створює хаос. Щоб українці постійно знаходились в дискомфорті та переживаннях.

Ще раз подумайте про це. Нас неможливо перемогти силою. Швидкість просування росіян зараз така, що захопити Донецьку область вони зможуть лише років через 20. 20 років та 5 млн російських трупів та поранених. Безліченна кількість техніки, якої немає.

Тому який сценарій для Путіна? Відступити й таким чином капітулювати перед українцями? Тероризм. Нагнітання. ІПСО. Розбрат.

Та всі ми знаємо історію. І знаємо, що чекає на тих, хто складає зброю. Ми всі будемо винищені. Так само, як винищені жителі Донецьку та Луганську, яких русскіє стерли в м'ясних штурмах ще минулого року.

Що буде з усіма нами, якщо ми перестанемо чинити опір, я описувати не буду. Наші жінки, діти, батьки - всіх чекатиме терор та муки. Якщо ми зупинимось зараз, русскіє отримають час зібрати сили для нової війни - остаточної. Мобілізують пару мільйонів людей, наштампують примітивних танків та дронів і прийдуть знову.

Просто усвідомте, що ми не маємо шансу на замирення.

Зараз ми сильні. Зараз ми маємо змогу битись та тягнути час, поки ресурси росіян не почнуть зникати в ще більшому об'ємі. Зараз ми спираємось на ресурси Заходу, ми точно сильніші - бо Захід сильніший і витриваліший. Але потім так не буде.

Єдиний наш шанс перемогти русскіх - триматись саме зараз. Битись саме зараз. Захищати свій дім кожен як може. Хтось служить. Хтось донатить. Хтось ще більше працює і ще більше донатить.

Я давно писав і знову повторюю. Це не спринт, це марафон. Ми біжимо не швидко. Ми біжимо далеко. І той, хто впаде першим, програє все - і своє життя, і життя своїх близьких.

Але якщо твоя голова майже в пащі ведмедя - домовлятись немає про що.

Випили водички. Спеку якось пережили. Дурні думки відкинули. І знову вперед - робити справи.

Ми ремонтуємо 25 військових машин на місяць. Нам потрібні кошти. Нам потрібний ваш спротив.

Ставайте поруч.

#думки

[магазин артефактів]
[канал інсайдів та історій]