Я так багато пишу про марку, що мене вже можна наймати на роботу в Укрпошту😊
Але про цей випадок не можу не написати.
В чому питання? Раніше ті, хто робить товари з кораблем ділились на дві категорії – перша не знала, що так не можна (ага), друга категорія – знала, але займалась піратством свідомо.
Зараз з’явилась третя категорія, яка каже: «Ви що? Авторські права я поважаю, все законно!» Типу ми вивчили питання і проконсультувались зі спеціалістами. Та надають посилання на закон, в якому сказано, що не охороняються авторським правом грошові знаки.
Факт в тому, що коли Президент «гасить» марку, вона стає так би званою грошовою одиницею. Це, звісно, креативний підхід, але не треба підміняти поняття.
Вчора ввечері мені попався вже третій такий випадок, і я зрозуміла, що починається сніжний ком. Думаю, так, одна голова – це ок, а 650 – краще. І об 11 ночі пишу до Національна асоціація патентних повірених України, тут можна задати будь-яке питання колегам: ALARM та HELP, для мене це підміна понять, тому що саме марки з малюнком не охоронюються, але ж сам малюнок охороняється, якщо він нанесений не на марки, а на інший мерч, чи я не права?
О 7 ранку (добрі люди) отримую відповідь від самого юриста Укрпошти Ольги Рудницької, а хто як не вона знає про марки більше нас всіх разом взятих. Ольга написала дууууже розвернуту відповідь, за що їй величезне дякую.
Всю відповідь скрінити не буду, але в чому суть, як пояснила Ольга «Поштову марку (незважаючи на функцію "засіб платежу", яку вона виконує) неможна розглядати як "грошову одиницю" - нею можна сплатити ЛИШЕ за поштові послуги. Хліба за поштові марки не купиш» «Так, поштова марка як така не підпадає під охорону Закону України "Про авторське право і суміжні права", оскільки вона не є об'єктом авторського права як така, але зображення, яке міститься на ній (і яке є невід'ємною частиною поштової марки) цілком підпадає і саме це необхідно брати до уваги» – також зазначила Ольга.
То ж давайте ще раз:
Якщо ви хочете написати картину.
Не для продажу, не на замовлення, а саме для себе, - ви це можете зробити. Крапка. Все інше – від лукавого. Мурали, картини, мерч – без дозволу автора, це все – порушення прав автора.
Давайте поважати Бориса Гроха, який написав цю монументальну картину і брати в нього дозвіл на використання.
На фото: моя прєлєсть

Поступило декілька питань від митців, то ж буду поступово відповідати:
Питання: «Я хотіла б дізнатись, як саме можна задокументувати, що це моя робота і коли саме створена?»

Існують декілька способів, якими користуються автори картин, ілюстрацій:

✔️ Найпростіший: у кожного файла є дата створення, то ж беремо за звичку зберігати всі файли в одному місті. Якщо це картина, то фото та/або відео з датою.
Але, щось може статись з хмарним сховищем або з ноутбуком. То ж раджу використовувати декілька копій. Наприклад, одну – на комп’ютері, іншу – на google диску або Dropbox, ще одну копію – на з’ємному жорсткому диску.

✔️ Деякі надсилають самому собі на мейл, це теж підтвердження дати створення, але краще – надіслати собі через Укрпошту листа, де теж фіксується дата, коли лист надійшов.

✔️ Ви можете опублікувати свою роботу в Інтернеті або соціальних мережах. Пам’ятаємо, що Ви автор – з моменту створення роботи, а не з дати її публікації, то ж публікувати - не обов’язково.

✔️ Додатково можна задепонувати ваш твір як в приватних депозитаріях так і в нашому Відомстві та отримати Свідоцтво про реєстрацію авторських прав.
Свідоцтво підтверджує, що на таку дату було задепоновано такий-то твір. Відомство не перевіряє, чи дійсно ви автор, але це може допомогти в суді, поки не буде доведено інше, тобто діє презумпція авторства. Цей спосіб раджу застосовувати, якщо планується співпраця з державними органами, наприклад, з тією ж Укрпоштою. Вас не можуть змусити це робити, тому що майже у всьому світі це не є обов’язковою процедурою (тільки в США, якщо продаються картини, я б радила це робити). Але як додатковий захист, чому б ні. Процедура в Україні доволі швидка – близько 2 місяців і вартість зборів становить близько 300 грн, якщо робити це самостійно.

✔️Також раджу ставити на роботах підпис, а при публікації знак копірайту - ©. Після цього знаку йде прізвище автора або його псевдонім, дата першої публікації твору.

✔️ Додатково можете написати, що «друк, копіювання та інше використання твору можливе тільки з дозволу автора». Або: «при будь-якому згадуванні твору ви повинні вказувати копірайт».
Використовувати першу або другу фразу – залежить від ваших цілей. Це не є обов’язковим, але крадії не зможуть потім сказати, що не знали, не бачили і щось собі думали.

✔️ Ну і щодо технічних засобів – не викладайте картини в гарній якості без необхідності, не полегшуйте роботу крадіям.
Це все, звісно, превентивні засоби, які не вбережуть від крадіжки, але ви будете мати додаткові докази, щоб боротись з цим.

#спитай_повіреного
Питання: «Дуже цікавить. Художниця померла 1979 рік. На скільки правомірно використати ії картини для відеомонтажу, перфомансу та створити колекцію робіт по мотивам ії картин з посиланням на їх авторство. І як шукати нащадків (якщо це потрібно для надання дозволу)»

Авторські права поділяються на майнові та немайнові.
✔️ немайнові права діють безстроково.
Але їх небагато: це право вимагати зазначення свого імені чи псевдоніма або, навпаки, забороняти. Та право на недоторканість твору. Ось і всі немайнові права.
✔️ А от майнові права (право розпоряджатись, забороняти, дозволяти і всіляко монетизувати) в Україні діють з моменту створення твору протягом життя автора та 70 років після його смерті.

Це загальне правило, яке в ряді країн, за винятком того, що в деяких країнах може бути встановлений інший строк: 50 років, 100 років і т.п. Тому дивимось країну і строк дії авторських прав на момент смерті.

Повертаючись до питання: на момент смерті українського автора діяв Цивільний кодекс УРСР, згідно якого строк дії майнових прав становив 25 років починаючи з 1 січня наступного року після смерті. Тобто цей строк повинен був сплинути в 2005 році. І якби в 2005 році діяв би ще цей закон, то можна б було сьогодні використовувати ці картини вільно, бо вони б перейшли у суспільне надбання. Але! В 2005 році вже діяли нові закони та Україна приєдналась до міжнародних угод. В 2005 році і по сьогоднішній день строк дії майнових авторських прав становить вже 70 років після смерті автора. Тому, відповідь: так, треба брати дозвіл у спадкоємців до 2050 року.

Як шукати спадкоємців?
Можу пожартувати, що не треба їх шукати, вони самі вас знайдуть, коли побачать порушення, але це, звісно ж, тільки жарт. Знімати всі товари, сплачувати компенсацію і т.п. буде значно дорожче.
Починаємо з біографії автора, розуміємо, хто є нащадками, потім шукаємо їх в інтернеті, Google, соціальних мережах, можливо, можна звернутись до музею, де знаходяться картини.
Важливо! В моїй практиці був випадок, коли клієнт сказав, що йому музей надав право на використання картин в комерції. Одразу скажу, музеї не мають таких прав і, відповідно не можуть їх надати.

Думала, яким фото проілюструвати публікацію, знайшла фото годинника, який я подарувала колезі на ювілей його компанії і який зараз розбитий від попадання ракети поруч 😭

ПРАВА МУЗЕЇВ.
Дизайнерку Віту Кін звинувачують, що вона взяла визерунок з експонату, який знаходиться в Музеї Гончара, не спитала дозволу та видала за свою роботу, не вказавши «джерело натхнення».

Згідно постанови «Про музейний фонд України»: «виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється відповідно до вимог законодавства у сфері авторського права та з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються». На думку деяких дослідників, це положення, фактично встановлює авторське право музеїв на музейні каталоги та каталоги виставок, які проводять музеї, фактично встановлює приналежність музею виняткових прав на видання та розповсюдження каталогів та інших видань та сувенірної продукції з зображенням експонатів.

Що нам каже закон «Про авторське право і суміжні права»? Про музеї – ані слова, щодо майнових авторських прав - вони діють 70 років після смерті автора, а немайнові – безстроково. Є вимога до вказання автора, якщо це можливо. Але в даному випадку, наскільки розумію, автор не відомий, є тільки місцевість де зроблений цей визерунок.

Якщо повернутись до Постанови, звернемо увагу на: «використання зображень музейних предметів». Питання, чи використане тут зображення музейного предмету залишається відкритим. Тому що різні інтерпретації – це вже інше і на це права музеїв не розповсюджуються.

В різних країнах по різному підходять до прав музеїв і навіть є судові справи з цього приводу.

Навіть Лувр та галерея Уффіці подали в 2021 році в суд на Pornhub (на хвилиночку) за те, що вони зробили порногід, відтворюючи картини з експозицій музеїв. Але, мені не вдалось знайти рішення, чи виграли вони.

В пості висновків не буде, дуже б хотілось подивитись на судове рішення з цього приводу, чи буде подавати в суд музей, щоб зробити прецедент?

Щоб я порадила дизайнерам: якщо ви «надихаєтесь», то надихайтесь, а не копіюйте один в один та з поваги пишіть джерело натхнення.

Питання художника : «Цікавить питання авторського права щодо створення колажу. Чи не є порушенням використання в колажі журнальних вирізок рекламного характеру. Або відзначте, використання саме яких зображень, надрукованих у журналах, газетах призводить до порушення авторського права»

Коли створюється фотографія для журналу, то є:
✔️ авторські права художника
✔️ немайнові права моделі на її використання
✔️ права журналу

Журнал може провести зйомку на замовлення і тоді, зазвичай, всі майнові права належать журналу.

Журнал може купити у фотографа вже готову фотографію для певного використання. Тоді інші права залишаються за фотографом.
Стосовно моделі, якщо це була зйомка за гроші, то вона передала право на використання фотографу (сподіваємось на це принаймні).
Якщо ж це фотографія людини, яка зроблена у публічних місцях, то може діяти мовчазна згода, але особа може затребувати припинити використання, якщо це стосується її приватного життя.

Дітей можна фотографувати тільки за згоди батьків для певних цілей.
Це що стосується забраження людей.
Якщо ми кажемо про предметну зйомку, то тут права або у фотографа або у журнала по вищевказаному принципу.

Колаж є творчою переробкою і буде похідним твором, до того ж, деякі автори, наприклад, не хочуть, щоб їх твори були поруч з іншими, а колаж, це, по суті - збірка.

В законі України «Про авторське право і суміжні права» є виключення, коли твір може використовуватись без згоди автора і серед них є - попурі. В законі не досить вдале трактування попурі: «попурі - музичний або інший твір, який є творчим підбором і розташуванням уривків інших правомірно оприлюднених творів або який імітує творчий стиль інших авторів чи виконавців або інших історичних епох». Тобто тут є слово «ІНШИЙ ТВІР» і дехто з юристів трактує, що колаж і є це саме попурі і можна не брати згоду автора. Але, якщо ми все ж таки прочитаємо визначення «попурі» з інших джерел, то зрозуміємо, що це таки музична композиція.

Коли ви купуєте журнал, ви купуєте саме журнал, а не права на нього, тому використовувати журнал, робити вирізки чи ще щось ви можете тільки у особистих цілях.

На використання фото для створення колажу, який потім буде йти на продаж потрібно мати дозвіл або від фотографа або від журналу, в залежності від того, у кого майнові авторські права.

Тому, як варіант, беріть для колажів фото або картинки, строк дії авторських прав на які сплинув (70 років після смерті автора), купуйте відповідні картинки на фотостоках або використовуйте особисті фото для колажів.

#розбір_картини
Мені тут нещодавно прилетіло від обуреного автора: «от ви сказали, що я порушую авторське право, так подайте на мене в СУД!»
Одразу кажу, в суд за порушення авторських прав може подати:
✔️ автор
✔️ правовласник. Це або компанія, якій передані авторські права, або компанія, яка має виключну ліцензію, якщо договором це передбачено, або нащадки автора, якщо автор вже не з нами
✔️ адвокат, якого наняли

Все. Інші можуть тільки писати гнівні коментарі в фб чи де інде.

Поки мене не наняли, мені повинно бути по цимбалах, що ви там порушили. Але мета мого блогу - навчальна, щоб показати іншим де може бути порушення, а де ні. Бо багато хто робить це не навмисно, а тому що не знає, що він щось там порушує. Саме з навчальною метою я показую іншим такі приклади. Вас, як автора, я можу ніжно любити і, як то кажуть, нічого особистого я проти вас не маю. До поки мене не наймуть к якості адвоката. З того моменту: «не любви, не тоски, не жалості».
Отакий ліричний відступ. А тепер поїхали:

Євген Барабан «Ніт», 2022

Сама картина, це переробка Вермеєра «Дівчина з перловою сережкою». Оскільки автор почів аж 347 років тому ця картина перейшла в суспільне надбання. Тобто кожен може переробляти цю картину, як йому заманеться. Права музеїв тут теж не розповсюджуються, оскільки картина не є один в один з оригіналом. Тут все ок.

АЛЕ. Маленькі Міккі та Сімпсон псують всю картину. Тому що авторські права на них ще діють і належать компанії Дісней.

Ви скажете: та, де Дісней, а де український фейсбук. Але у Діснея є представництва, які відслідковують порушення. Найближче до нас представництво - у Польщі.

Питання до художників: ви б хотіли отримати претензію від Дісней? Не думаю. Тому будьте обережні з чужими авторськими правами. За можливості - беріть дозвіл на використання

Колеги та всі всі всі.
Хто-небудь поясніть мені, що є охоронювальною частиною в цій ТМ. Вона зі свіженької публікації. Слово R.I.P? Чорний квадрат? Біла смужка? ЩО? Навіть відмови не було. Я щось не розумію, як це? Є думки?
#дикіТМ

В лідери вирвались алкогольні напої і ЦЕ….. вірна відповідь 😂

Відкрию ОДНУ маленьку ТАЄМНИЦЮ, а може й не одну, про які чомусь мало хто знає.
Справа в тому, що художнику належить право на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору образотворчого мистецтва. Будь то аукціон, галерея, салон, крамниця або інший продаж,  що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору.
Виплата винагороди у цьому випадку покладена на  аукціон, галерею, салон і т п, тобто на продавця. 
Окрім художника, це право є і у його спадкоємців протягом 70 років після його смерті.
Але складність полягає в тому, що у нас в країні, на відміну від країн ЄС, по-перше, мало хто знає про це (чомусь), по-друге, ніхто не регулює. Окрім того, багато хто не робить публічних пропозицій, все відбувається шляхом приватних операцій між продавцем та покупцем, що ускладнює процес відстежування.
Тому як завжди, «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих», але права свої знати, як мінімум, потрібно і попереджати про це покупців.
 
Ну і гуляти так гуляти, відкрию ДРУГУ ТАЄМНИЦЮ:
 
При продажу картини автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення інших копій примірника, фото, переробок і т п). Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати робити доставку цього твору.
Так що, купуючи картину, чекайте на чай і самого автора😊
 
ТАЄМНИЦЯ ТРИ (шось я сьогодні розійшлась)
Якщо ви власник оригіналу твору образотворчого мистецтва або архітектури і ви його з якихось причин хочете знищити, ви не можете цього зробити без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення.
Якщо збереження об’єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об’єкта, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.
АЛЕ. Знову АЛЕ. Механізму практичної реалізації такого права не існує. Деякі навіть роблять перфоманси, як от один австрійський підприємець, який купив картину Пікассо «Три жінки», розрізав її на 500 шматочків та продавав ці шматочки бажаючим по 135 доларів (кожний шматочок мав порядковий номер та підтвердження на зворотному боці, що це «оригінальний» твір).
Ви можете сказати, що то все теорія? Але ж ми з вами творимо історію, то чого б ту теорію не перетворити на практику?
 
Знали про ці таємниці?

На сьогоднішній день серед послуг інтелектуальної власності найпопулярніша - це реєстрація міжнародних торговельних марок. Оскільки, на жаль, фокус підприємців із-за війни змістився на Європу та США. Написала статтю для «Юрист&Закон»: «Реєстрація торговельних марок в Україні та за кордоном»: https://blackandwhite.ua/ua/reiestratsiia-torhovelnykh-marok-v-ukraini-ta-za-kordonom

Шось я давно нічого не викладала:( написала статтю щодо порушень авторських прав на прикладі творів Марії Примаченко, спрдіваюсь митцям буде корисно: https://blackandwhite.ua/ua/chy-mozhe-zvir-gulyaty

Сюжет про котиків, відому фразу і авторські права: https://youtu.be/5xwwPc0NVxQ

Вітаю в новому 2024 році!

Для тих, хто встиг вже забути, та для тих, хто тільки приєднався: IP BAR — місце, де розмови про інтелектуальну власність смакують ще більш цікаво 🍸

Одразу начистоту: все частіше до нашої студії Black&White звертаються за реєстрацією ТМ, отримують консультацію, підібрані класи, розраховану вартість, а далі фраза — "А що мені взагалі дасть ця ТМ?".

Про явні та неявні переваги реєстрації ТМ — відео!