Зараз буде ціла детективна історія і багато літер, але, сподіваюсь, вона того варта.
Дано:
Витвір мистецтва №1, авторка: Євгенія Немировська
Витвір мистецтва №2, авторка: Lora Zinych
Питання: чи є тут порушення, зважаючи на те, що картина №1 була створена 18.05.2022, а картина №3 – 21.05.2022.
Щоб зовсім вас заплутати, референсом до картин стало «Вигнання з раю», Мазаччо, автор якого почив з миром більше шести віків назад, тому задачу нам не ускладнюватиме.
Твір №1 був створений у рамках гри, в групі, де треба було створити омаж на певну тему.
Автор твору №2 стверджує, що знать не знала і не бачила цей твір, хоча в групі була.
Кому цікаво почитати 100-500 коментів з цього приводу, звертайтесь, дам посилання😊
Так от, «был ли мальчик»?
Тобто тут плагіат на омаж? Уявляєте?
Давайте розбиратись.
Може це бути плагіатом?
Якщо порівняти ці два твори – манера письма різна, до того ж референсом слугує неохороняємий твір. Цікаво, що створені вони майже одночасно.
Може це карикатура, на яку не потрібен дозвіл? Карикатура на карикатуру? Теж цікаво.
Може це паралельна творчість? Одна і та ж ідея прийшла двом різним людям одночасно (що і стверджувала автор картини N2. Але, оскільки автор була в тій групі, в якій опубліковано Твір №1, то навряд, але, повторюсь, достеменно не відомо.
Якщо не водити вас 40 років по пустелі, то порушенням авторських прав вважається не лише плагіат в чистому вигляді, тобто його копіювання, а й переробки твору, щоб замаскувати плагіат.
Ніхто не забороняє брати референси, але ці референси повинні бути значно зміненими.
Якщо ми порівняємо ці два твори, то начебто різні. Але, уявіть, що ви десь бачите один без другого, чи скажете ви правильно автора? Але різні. Там пілоточка, там галстучєк не на тому місті. Що скажуть мистецтвознавці? Різні?
Я особисто не буду виступати в ролі судді. Як на мене, доволі цікавій випадок в якому за 5 хвилин точно не розберешься

ЩО ЯКБИ?
Картина Inga Ku “Переверніть прапор», 2022. Круте переосмислення і назва, але я ж до своїх баранів, тобто до авторського права.
Що слугувало референсом вказувати не потрібно, але для проформи: «Дівчина з перловою сережкою», Ян Вермеєр, 1665
Спойлер: порушення авторських прав немає. Можемо розходитись.
Але якщо трошки залишитесь, то давайте порозмірковуємо, чому немає і за яких умов би було? Ми ж повинні бути свідомими у своїх твердженнях.
Ітак. Майнові права автора діють протягом всього його життя та ще 70 років після його смерті. До речі, в кожній країні строки різні і це також треба враховувати. Переважна більшість країн - це 70 років після смерті, ще багато країн - 50, але в деяких країнах 25, а десь 100 років після смерті.
Для цієї картини це не важливо, бо Вермеєр помер 347 років тому.
Що відбувається після смерті?
Після смерті 70 років нащадкам переходять майнові права і вони мають право отримувати винагороду.
Потім твір переходить у суспільне надбання і ви можете без виплати винагороди комерціалізувати цей твір.
АЛЕ. У авторському праві є завжди АЛЕ.
А в цьому випадку цілих два АЛЕ.
Перше АЛЕ.
На відміну від майнових прав - немайнові права автора діють безстроково. Тобто, ви не можете навіть через 300 років написати цю картину і сказати, що автор не Вермеєр, а ви.
Друге АЛЕ.
Ще є права музеїв. Вони розповсюджуються тільки на картину. Тобто картину не можна відтворити один в один. А от робити вже різні адаптації, перетворення і таке інше - можна.
На цьому прикладі, було б порушення,
ЯКБИ - автор помер меньш ніж 70 років тому. Такий колаж би вважався похідним твором і треба було б брати дозвіл
ЯКБИ - картина була відтворена один в один.
Відповідь була очевидна, але нудна юристка застравила вас прочитати цей довгий текст.
Окрім цієї картини побачила пародію. Євген Барабан «росіяне будуть з‘їденими» і навіть картина, яка була написана нейромережей DELL E-2

Авторські права і БОРЩ
Здавалось, що спільного?
В коментарях до мене прилетіло, що можна займатись плагіатом, головне щоб плагіат був якісним.
«Коли ви готуєте борщ, ви шо порушуєте авторські права»?
Пояснюю. Якщо ви видаєте книжку зі своїми рецептами, в тому числі і приготування борщу, ви захищені авторським правом.
Це значить, що ви автор цього рецепту і якщо я видам книжку з таким же рецептом і скажу, що це я вигадала - це буде плагіат.
А ще спосіб приготування можна захистити патентом і тоді саме таким способом не можна його готувати в виробничих масштабах. Інше питання, що це дуже складно довести. А формула приготування при патентуванні - у відкритому доступі. Тому деякі охороняють свої рецепти, як секрет виробництва.
От навіть Машка Захарова каже, що ми не даємо свій рецепт, а треба ділитись😂

ОМАЖ і ПЛАГІАТ.
Як розібратися?
Якщо подивитись визначення, яке дає Вікіпедія:
Омаж – це робота-наслідування (і жест поваги) іншому художнику.
Плагіат – це привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
Здавалось: я не привласнюю авторство, вказую автора і буде все ок.
Але ж не так все просто, вказуючи автора первинного твору ви тим самим дотримуєтесь закону щодо його немайнових прав.
Але є ж ще й майнові права, що з ними?
Справа в тому, що виключно автор може дозволяти або забороняти використовувати як свій твір цілісно, так і його уривки.
Таке право в нього є з моменту створення картини протягом всього життя, а також таке право є у його нащадків протягом 70 років після смерті художника.
Що таке похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору). Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів.
Таким чином, якщо ви пишете омаж на твір художника, який помер більше 70 років тому, то ви маєте право це робити, звісно, не порушуючи немайнові авторські права і вказавши, який твір використаний. А от якщо це сучасний художник? Тут, як-то кажуть, на свій страх і ризик. Деякі відреагують позитивно, а деякі – прибрати, наказати, штрафувати!»
Тут треба розділяти: писати «в стилі», надихатись – можна. Не можна використовувати саме твори або їх частин в своїй роботі.
Сучасне мистецтво шукає нові сенси в тому, що вже було створене. Художник створює нові ідеї і авторські права, на думку художників, скоріше виступають у ролі чогось стримуючого. Як сказав один художник: «скоро вже нічого не можна буде малювати!». Так, на жаль, тут тонка грань, але, як казали ще в стародавні часи: «LEX DURA, SED LEX» (Закон суров, але це закон) (с)
Приведу приклад з французькими художником Даніелем Бюреном, який відомий своїми полосатими монументами і який змусив міністерство культури Франції прибрати твір вуличного мистецтва у дворі Пале-Роялю, який був задуманий саме як омаж.
Передмова: художник Le Module de Zeer обгорнув колони палацу чорно-білими постерами з горизонтальними полосами біля інсталяції Бюрена. За задумом його графіті повинні були «вести діалог» з колонами Бюрена. Бюрен був обурений, що в нього не запитали дозволу і змусив Міністерство культури видалити це графіті. Оскільки дозволу в нього не питали, а зміст, за словами Бюрена, спотворили.
Отак, робота художника зійшла нанівець, хоча він навіть не чіпав скульптури і не торкався до них.
Треба віддати належне, таких справ небагато, але ж люди різні, творці різні, задуми різні. Ви можете написати сотню омажів і все буде ок, а можете написати один - автору оригінального твору не сподобається переосмислення його твору і він може заборонити це робити.
Що можу порекомендувати? Пишіть омаж «в стилі», не беріть частину твору один в один. Якщо є можливість – беріть дозвіл. Але в будь-якому випадку, пишучи омаж сучасному художнику, будьте готові до того, що йому це може не сподобатись.

Я так багато пишу про марку, що мене вже можна наймати на роботу в Укрпошту😊
Але про цей випадок не можу не написати.
В чому питання? Раніше ті, хто робить товари з кораблем ділились на дві категорії – перша не знала, що так не можна (ага), друга категорія – знала, але займалась піратством свідомо.
Зараз з’явилась третя категорія, яка каже: «Ви що? Авторські права я поважаю, все законно!» Типу ми вивчили питання і проконсультувались зі спеціалістами. Та надають посилання на закон, в якому сказано, що не охороняються авторським правом грошові знаки.
Факт в тому, що коли Президент «гасить» марку, вона стає так би званою грошовою одиницею. Це, звісно, креативний підхід, але не треба підміняти поняття.
Вчора ввечері мені попався вже третій такий випадок, і я зрозуміла, що починається сніжний ком. Думаю, так, одна голова – це ок, а 650 – краще. І об 11 ночі пишу до Національна асоціація патентних повірених України, тут можна задати будь-яке питання колегам: ALARM та HELP, для мене це підміна понять, тому що саме марки з малюнком не охоронюються, але ж сам малюнок охороняється, якщо він нанесений не на марки, а на інший мерч, чи я не права?
О 7 ранку (добрі люди) отримую відповідь від самого юриста Укрпошти Ольги Рудницької, а хто як не вона знає про марки більше нас всіх разом взятих. Ольга написала дууууже розвернуту відповідь, за що їй величезне дякую.
Всю відповідь скрінити не буду, але в чому суть, як пояснила Ольга «Поштову марку (незважаючи на функцію "засіб платежу", яку вона виконує) неможна розглядати як "грошову одиницю" - нею можна сплатити ЛИШЕ за поштові послуги. Хліба за поштові марки не купиш» «Так, поштова марка як така не підпадає під охорону Закону України "Про авторське право і суміжні права", оскільки вона не є об'єктом авторського права як така, але зображення, яке міститься на ній (і яке є невід'ємною частиною поштової марки) цілком підпадає і саме це необхідно брати до уваги» – також зазначила Ольга.
То ж давайте ще раз:
Якщо ви хочете написати картину.
Не для продажу, не на замовлення, а саме для себе, - ви це можете зробити. Крапка. Все інше – від лукавого. Мурали, картини, мерч – без дозволу автора, це все – порушення прав автора.
Давайте поважати Бориса Гроха, який написав цю монументальну картину і брати в нього дозвіл на використання.
На фото: моя прєлєсть

Поступило декілька питань від митців, то ж буду поступово відповідати:
Питання: «Я хотіла б дізнатись, як саме можна задокументувати, що це моя робота і коли саме створена?»

Існують декілька способів, якими користуються автори картин, ілюстрацій:

✔️ Найпростіший: у кожного файла є дата створення, то ж беремо за звичку зберігати всі файли в одному місті. Якщо це картина, то фото та/або відео з датою.
Але, щось може статись з хмарним сховищем або з ноутбуком. То ж раджу використовувати декілька копій. Наприклад, одну – на комп’ютері, іншу – на google диску або Dropbox, ще одну копію – на з’ємному жорсткому диску.

✔️ Деякі надсилають самому собі на мейл, це теж підтвердження дати створення, але краще – надіслати собі через Укрпошту листа, де теж фіксується дата, коли лист надійшов.

✔️ Ви можете опублікувати свою роботу в Інтернеті або соціальних мережах. Пам’ятаємо, що Ви автор – з моменту створення роботи, а не з дати її публікації, то ж публікувати - не обов’язково.

✔️ Додатково можна задепонувати ваш твір як в приватних депозитаріях так і в нашому Відомстві та отримати Свідоцтво про реєстрацію авторських прав.
Свідоцтво підтверджує, що на таку дату було задепоновано такий-то твір. Відомство не перевіряє, чи дійсно ви автор, але це може допомогти в суді, поки не буде доведено інше, тобто діє презумпція авторства. Цей спосіб раджу застосовувати, якщо планується співпраця з державними органами, наприклад, з тією ж Укрпоштою. Вас не можуть змусити це робити, тому що майже у всьому світі це не є обов’язковою процедурою (тільки в США, якщо продаються картини, я б радила це робити). Але як додатковий захист, чому б ні. Процедура в Україні доволі швидка – близько 2 місяців і вартість зборів становить близько 300 грн, якщо робити це самостійно.

✔️Також раджу ставити на роботах підпис, а при публікації знак копірайту - ©. Після цього знаку йде прізвище автора або його псевдонім, дата першої публікації твору.

✔️ Додатково можете написати, що «друк, копіювання та інше використання твору можливе тільки з дозволу автора». Або: «при будь-якому згадуванні твору ви повинні вказувати копірайт».
Використовувати першу або другу фразу – залежить від ваших цілей. Це не є обов’язковим, але крадії не зможуть потім сказати, що не знали, не бачили і щось собі думали.

✔️ Ну і щодо технічних засобів – не викладайте картини в гарній якості без необхідності, не полегшуйте роботу крадіям.
Це все, звісно, превентивні засоби, які не вбережуть від крадіжки, але ви будете мати додаткові докази, щоб боротись з цим.

#спитай_повіреного
Питання: «Дуже цікавить. Художниця померла 1979 рік. На скільки правомірно використати ії картини для відеомонтажу, перфомансу та створити колекцію робіт по мотивам ії картин з посиланням на їх авторство. І як шукати нащадків (якщо це потрібно для надання дозволу)»

Авторські права поділяються на майнові та немайнові.
✔️ немайнові права діють безстроково.
Але їх небагато: це право вимагати зазначення свого імені чи псевдоніма або, навпаки, забороняти. Та право на недоторканість твору. Ось і всі немайнові права.
✔️ А от майнові права (право розпоряджатись, забороняти, дозволяти і всіляко монетизувати) в Україні діють з моменту створення твору протягом життя автора та 70 років після його смерті.

Це загальне правило, яке в ряді країн, за винятком того, що в деяких країнах може бути встановлений інший строк: 50 років, 100 років і т.п. Тому дивимось країну і строк дії авторських прав на момент смерті.

Повертаючись до питання: на момент смерті українського автора діяв Цивільний кодекс УРСР, згідно якого строк дії майнових прав становив 25 років починаючи з 1 січня наступного року після смерті. Тобто цей строк повинен був сплинути в 2005 році. І якби в 2005 році діяв би ще цей закон, то можна б було сьогодні використовувати ці картини вільно, бо вони б перейшли у суспільне надбання. Але! В 2005 році вже діяли нові закони та Україна приєдналась до міжнародних угод. В 2005 році і по сьогоднішній день строк дії майнових авторських прав становить вже 70 років після смерті автора. Тому, відповідь: так, треба брати дозвіл у спадкоємців до 2050 року.

Як шукати спадкоємців?
Можу пожартувати, що не треба їх шукати, вони самі вас знайдуть, коли побачать порушення, але це, звісно ж, тільки жарт. Знімати всі товари, сплачувати компенсацію і т.п. буде значно дорожче.
Починаємо з біографії автора, розуміємо, хто є нащадками, потім шукаємо їх в інтернеті, Google, соціальних мережах, можливо, можна звернутись до музею, де знаходяться картини.
Важливо! В моїй практиці був випадок, коли клієнт сказав, що йому музей надав право на використання картин в комерції. Одразу скажу, музеї не мають таких прав і, відповідно не можуть їх надати.

Думала, яким фото проілюструвати публікацію, знайшла фото годинника, який я подарувала колезі на ювілей його компанії і який зараз розбитий від попадання ракети поруч 😭

ПРАВА МУЗЕЇВ.
Дизайнерку Віту Кін звинувачують, що вона взяла визерунок з експонату, який знаходиться в Музеї Гончара, не спитала дозволу та видала за свою роботу, не вказавши «джерело натхнення».

Згідно постанови «Про музейний фонд України»: «виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється відповідно до вимог законодавства у сфері авторського права та з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються». На думку деяких дослідників, це положення, фактично встановлює авторське право музеїв на музейні каталоги та каталоги виставок, які проводять музеї, фактично встановлює приналежність музею виняткових прав на видання та розповсюдження каталогів та інших видань та сувенірної продукції з зображенням експонатів.

Що нам каже закон «Про авторське право і суміжні права»? Про музеї – ані слова, щодо майнових авторських прав - вони діють 70 років після смерті автора, а немайнові – безстроково. Є вимога до вказання автора, якщо це можливо. Але в даному випадку, наскільки розумію, автор не відомий, є тільки місцевість де зроблений цей визерунок.

Якщо повернутись до Постанови, звернемо увагу на: «використання зображень музейних предметів». Питання, чи використане тут зображення музейного предмету залишається відкритим. Тому що різні інтерпретації – це вже інше і на це права музеїв не розповсюджуються.

В різних країнах по різному підходять до прав музеїв і навіть є судові справи з цього приводу.

Навіть Лувр та галерея Уффіці подали в 2021 році в суд на Pornhub (на хвилиночку) за те, що вони зробили порногід, відтворюючи картини з експозицій музеїв. Але, мені не вдалось знайти рішення, чи виграли вони.

В пості висновків не буде, дуже б хотілось подивитись на судове рішення з цього приводу, чи буде подавати в суд музей, щоб зробити прецедент?

Щоб я порадила дизайнерам: якщо ви «надихаєтесь», то надихайтесь, а не копіюйте один в один та з поваги пишіть джерело натхнення.

Питання художника : «Цікавить питання авторського права щодо створення колажу. Чи не є порушенням використання в колажі журнальних вирізок рекламного характеру. Або відзначте, використання саме яких зображень, надрукованих у журналах, газетах призводить до порушення авторського права»

Коли створюється фотографія для журналу, то є:
✔️ авторські права художника
✔️ немайнові права моделі на її використання
✔️ права журналу

Журнал може провести зйомку на замовлення і тоді, зазвичай, всі майнові права належать журналу.

Журнал може купити у фотографа вже готову фотографію для певного використання. Тоді інші права залишаються за фотографом.
Стосовно моделі, якщо це була зйомка за гроші, то вона передала право на використання фотографу (сподіваємось на це принаймні).
Якщо ж це фотографія людини, яка зроблена у публічних місцях, то може діяти мовчазна згода, але особа може затребувати припинити використання, якщо це стосується її приватного життя.

Дітей можна фотографувати тільки за згоди батьків для певних цілей.
Це що стосується забраження людей.
Якщо ми кажемо про предметну зйомку, то тут права або у фотографа або у журнала по вищевказаному принципу.

Колаж є творчою переробкою і буде похідним твором, до того ж, деякі автори, наприклад, не хочуть, щоб їх твори були поруч з іншими, а колаж, це, по суті - збірка.

В законі України «Про авторське право і суміжні права» є виключення, коли твір може використовуватись без згоди автора і серед них є - попурі. В законі не досить вдале трактування попурі: «попурі - музичний або інший твір, який є творчим підбором і розташуванням уривків інших правомірно оприлюднених творів або який імітує творчий стиль інших авторів чи виконавців або інших історичних епох». Тобто тут є слово «ІНШИЙ ТВІР» і дехто з юристів трактує, що колаж і є це саме попурі і можна не брати згоду автора. Але, якщо ми все ж таки прочитаємо визначення «попурі» з інших джерел, то зрозуміємо, що це таки музична композиція.

Коли ви купуєте журнал, ви купуєте саме журнал, а не права на нього, тому використовувати журнал, робити вирізки чи ще щось ви можете тільки у особистих цілях.

На використання фото для створення колажу, який потім буде йти на продаж потрібно мати дозвіл або від фотографа або від журналу, в залежності від того, у кого майнові авторські права.

Тому, як варіант, беріть для колажів фото або картинки, строк дії авторських прав на які сплинув (70 років після смерті автора), купуйте відповідні картинки на фотостоках або використовуйте особисті фото для колажів.

#розбір_картини
Мені тут нещодавно прилетіло від обуреного автора: «от ви сказали, що я порушую авторське право, так подайте на мене в СУД!»
Одразу кажу, в суд за порушення авторських прав може подати:
✔️ автор
✔️ правовласник. Це або компанія, якій передані авторські права, або компанія, яка має виключну ліцензію, якщо договором це передбачено, або нащадки автора, якщо автор вже не з нами
✔️ адвокат, якого наняли

Все. Інші можуть тільки писати гнівні коментарі в фб чи де інде.

Поки мене не наняли, мені повинно бути по цимбалах, що ви там порушили. Але мета мого блогу - навчальна, щоб показати іншим де може бути порушення, а де ні. Бо багато хто робить це не навмисно, а тому що не знає, що він щось там порушує. Саме з навчальною метою я показую іншим такі приклади. Вас, як автора, я можу ніжно любити і, як то кажуть, нічого особистого я проти вас не маю. До поки мене не наймуть к якості адвоката. З того моменту: «не любви, не тоски, не жалості».
Отакий ліричний відступ. А тепер поїхали:

Євген Барабан «Ніт», 2022

Сама картина, це переробка Вермеєра «Дівчина з перловою сережкою». Оскільки автор почів аж 347 років тому ця картина перейшла в суспільне надбання. Тобто кожен може переробляти цю картину, як йому заманеться. Права музеїв тут теж не розповсюджуються, оскільки картина не є один в один з оригіналом. Тут все ок.

АЛЕ. Маленькі Міккі та Сімпсон псують всю картину. Тому що авторські права на них ще діють і належать компанії Дісней.

Ви скажете: та, де Дісней, а де український фейсбук. Але у Діснея є представництва, які відслідковують порушення. Найближче до нас представництво - у Польщі.

Питання до художників: ви б хотіли отримати претензію від Дісней? Не думаю. Тому будьте обережні з чужими авторськими правами. За можливості - беріть дозвіл на використання