„Краще тоді й ліпше нам за віру, за соборність на полі битви від зброї впасти, ніж як у власній хаті, як невістюх*, битим бути.
Не бійтесь, ваша милість, брати наші шляхетні уродженці Русі, хоч би більшим було їхнє військо.“

— Богдан Зиновій Хмельницький, Гетьман славного Війська Запорозького і всея по обидві береги Дніпра України-Русі.
Універсал. Червень 1648 р. Біла Церква.

*невістюх — вірогідно походить від "невіста"/"невість" (наречена), що означає зжіноченого/бабія, є відповідником до неологізму "Сойжак"

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

РОКОВИНИ ГЕТЬМАНСЬКОГО ПЕРЕВОРОТУ

В цей день, Павло Скоропадський та його прибічники скинули зі своїх крісел есдеків та есерів з Центральної Ради, припинивши небезпечний для України проект під назвою "соціалістична Українська Народня Республіка".

Упродовж сім місяців було здійснено те, що сучасна Україна втілювала б життя десятиліттями. Бажаний лад і спокій, який-не-який, але відновився.

Другий Гетьманат мав неабиякі перспективи розвитку. Повернення національних земель з рук іноземних завойовників, доктрина антибільшовицького форпосту та культурна перлина Східної Європи - цей далеко не повний список можна зачитувати довго.

Дуже шкода, що гетьману Павлу не судилося здійснити усі свої плани у життя.

Тож наша мета, новому поколінню, не припускатися помилок 1918 року та продовжити справу гетьманців Скоропадського.

Бог, Гетьман, Україна.

“105 Років Гетьманату„

Понад століття тому розпочався визначний чин для новітньої історії України

Прихід до влади Павла Скоропадського являв собою повернення, відплату бувших еліт, що вже творили державність за козаччини і знову повернули Україну на справедливий шлях розвитку, зупинили її від хаміння, виродження

Нагадуємо, що сьогодні відбудеться
· Лекція у Центральній бібл. м. Дніпра (15:00)
· Лекція пана Алфьорова та виставка у Музеї Гетьманства у Києві, 13:00
Перед цим, 27.04 відбулася конференція з Грегором Розумовським, відеозапис даної конференції скоро опублікуємо.

Часопис "Гетьманат"🇺🇦

»Моя батьківщина не може бути ділянкою для соціалістичних теорій« — Інтерв'ю Гетьмана Скоропадського.

У травні 1918-го, за гарячими слідами приходу до влади, Скоропадський дав інтерв'ю для німецької щоденної газети "Berliner Tagerblatt", де виклав свій погляд, власні плани та заперечив поширені у той час та й по нині штампи про нього та його режим.

Публікуємо переклад з німецької, за посиланням — telegra.ph/Intervyu-z-Hetmanom-Skoropadskym-1918

Також пропонуємо прочитати раніше опубліковане інтерв'ю з делегатом-хліборобом, учасником з'їзду 29 квітня — t.me/Hetmanate/1321

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

"Селянська Революція в Україні" — події 29 квітня у німецьких ЗМІ

Подія 29-30 квітня викликала зрозумілий ажіотаж закордоном, особливо в Німеччині, де, окрім ЗМІ, це викликало гострі дискусії в уряді.

У дайджесті від 3 травня, одна з німецьких газет писала:

"29 квітня в Києві відбулися багатотисячні протести хліборобів з усієї України, на яких висловлювалося невдоволення загальною політикою попереднього уряду.. гетьман пройшовся вулицями Києва, щиро вітаний народом, вийшов на площу перед знаменитим Софіївським собором, де був висвячений у великі регалії під відкритим небом.

Рада скорилася долі, коли її охоронні війська переконали відійти, щоб уникнути кровопролиття.

Слід очікувати, що ажіотаж вщухне, і що ті, що спочатку підозріло ставилися до нової влади, підуть до співпраці, коли визнають, що розвиток на національному ґрунті не відбувся стихійно"

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Як зустріли Гетьманат

Попри поширену думку про непорулярність гетьмана серед селян, далеко не всі вони поставились негативно

У земській газеті Чернігівщини у 1918 році вийшла стаття від «Полевого цветка», де він описує побачене:

“Населення спочатку не вірило, що Центральної Ради вже нема, але коли дізналися з грамоти про ситуацію — посмішка осяяла багато облич, і було чутно, як губи шепотіли: «Слава Богу, слава Богу».. Причина радості — не в новій земельній політиці — а в сподіваннях припинити анархію, самодурство земельних комітетів, більшовицьку навалу, і перейти до праці„

Дослідниця І. Еткіна пов'язує це з втомленістю частини селянства від беззаконня, грабунку якому більшовики сприяли.

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Доля України вирішить і долю країн Балтії..

Латвієць Петеріс Радзіньш, бойовий генерал написав ці слова не просто так. Століття тому він був свідком української боротьби за незалежність, навіть прийняв у ній участь. Публікуємо вперше перекладену його працю "Геополітика — Балтія та Україна" — статтю, де він роздумує над можливим устроєм Східної Європи, оцінює роль Антанти та перспективу України стати провідною силою в регіоні.

Фактично, його можна вважати одним з маловідомих теоретиків "Балто-Чорноморської Вісі", чи "Інтермаріуму", адже у цій праці він приходить до висновку, що лише єднання країн Балтії та України в єдиний союз дозволить їм захистити свій суверенітет.

Прочитати статтю можна за посиланням — telegra.ph/Geopolіtika-Kraini-Baltіi-ta-Ukraina-04-24 (приблизний час прочитання ~9 хвилин)

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Лев Данилович брав участь майже у всіх походах свого батька, починаючи з участі у боротьбі з претендентом на галицький престол.. Практично все життя провівши у сідлі з мечем в руках.

Битва під Ярославом була достойним бойовим хрещенням князя Лева Даниловича. Як зазначив літописець, у цій битві юний князь зіткнувся з найбільш досвідченим угорським полководцем і поранив його. Пізніше таких зіткнень було багато. І тоді, коли князь очолював Передовий полк, і пізніше, коли став головним полководцем. Навіть літописці, які йому не симпатизували, змушені були визнавати його хоробрість. Лев Данилович належав до найвидатніших військових діячів княжої доби і відіграв велику роль у становленні та розвитку військової справи у Галицько-Волинській державі.

— Зі статті Леонтія Войтовича (Вічна пам'ять) "Військове мистецтво Галицько-Волинської держави: Князь Лев Данилович". 2004

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Освіта козацької аристократії

В процесі кристалізації старшини як елітарного прошарку, що заключався у відмежуванні від рядових козаків. Освіта давала змогу відносити себе до вищого товариства, стаючи очевидною необхідністю. Окрім як вивчати науки, необхідно було знати мови — хоча би щоб спілкуватися з іноземцями при гетьманському дворі.

Вже освічена старшина, постійно переймаючи європейський спосіб життя виявила для себе, що існуючої освіти на гетьманщині для них недостатньо, освіти що давало духовенство було замало — доводилось відсилати нащадків до європейських закладів, що очевидно мало свої мінуси.

Вже за К. Розумовського, власника однієї з найбільших бібліотек було започатковано 2 освітні проекти — реорганізація Київської академії в університет та створення у столиці (Батурині) нового університету, окрім яких звісно вже існувала Глухівська музична школа. Кількість факультетів планувалася у 3-и та 4-и відповідно.

Про сам процес освіти ми вже писали тут

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Видатні дипломати Війська Запорозького

Дипломати гетьманської держави справляли хороше враження на іноземців. Секретар королеви П. Нуає так охарактеризував посла Тетерю, майбутнього гетьмана: "чоловік високого зросту, дуже пристойний; мав на собі одяг із зеленого оксамиту з золотими гудзиками". І. Груша, був людиною "незвичайного розуму й спритності, і при цьому показною". Відправлені П. Дорошенком посли М. Корицький і Лесковський були "людьми красивими, розсудливими й мовними". Ці характеристики дипломатів вповні вписувалися у концепцію франц. теоретика Кальєреса, згідно якої "найважливішими якостями дипломата є розум і розсудливість"

Деякі дипломати вирізнялися особливою відвагою, як А. Жданович, чи С. Савич

Іноді послами ставали не лише самі козаки, але й міщани, духовники, навіть іноземці, як Тафралі, Астаматій чи Колугер, про якого ширилася слава, що він є "найбільший хитрун і інтриган цих країв". Іноземці також ставали перекладачами.

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Про "Сталеву руку" Мазепи

Під час Бендерської комісії, скликаної ділити спадок Гетьмана Мазепи, старшина почала виставляти небіжчика як того хто "всупереч давнім законам панував на Україні самовладно". Відстояти добре ім'я свого родича вирішив Войнаровський, зауваживши, що без "жорсткої" політики Мазепи — "було б два, або три полковники в один рік" — тобто політична нестабільність, що вже встигла поставити Гетьманщину на межу знищення.

Щодо цього добре зазначив С. Павленко у книзі "Оточення Гетьмана Мазепи" — "При сліпому копіювання запорозьких демократичних традицій владні інституції в гетьманаті не мали б сталого характеру, дуже залежали б від настроїв козаків. На такому тлі переваги б мали популізм, авантюризм, фінансова вигода, а не розум, знання, професіоналізм.."

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

‘ККК!’

Вже за лічені години, новий володар Сполученого Королівства та країн Співдружності увійде на територію Вестмінстерського абатства.

Карл III, що кровно поріднений з європейськими аристократичними родами (зокрема — з українською королівською династією), уособлюючи тисячолітню мудрість та спадок своїх предків, віддасть клятву на Євангеліє та зійде на семисотлітній трон святого Едуарда.

Передбачається, що за історичною подією будуть споглядати сотні мільйонів людей по всій планеті.
Від "Гетьманату", хочемо подякувати Його Високості та всьому Туманному Альбіону за підтримку, що вони послідовно надають Україні.

Спостерігати за святом можна на прямій трансляції: посилання

God Save The King

Слава українських піхотинців

Козаки прославились насамперед як піхотинці і сапери. Автор записок про Хотинську війну з турками в 1621 р. Яків Собеський називав козацьку піхоту найсильнішою в світі. Козацька піхота була відома далеко за межами України своїми бойовими якостями, вмінням добре використовувати місцевість у бою, організовувати облогу фортець, наносити раптові удари по ворогу в польових боях.

.. відзначають майстерність козацької піхоти в стрільбі з вогнепальної зброї, до якої вони привчались з дитячих років. посла Віміну вразила влучність пострілів козаків. Він бачив, як козаки "кулею гасили свічку..".

Шведський посол Гільдебрант, описуючи козаків (1656 р.) зауважив, що "маючи перед собою якийсь корч, кожний з них міг би успішно битися з чотирма татарами".

— зі статті В. Сидоренко "Козацька піхота та її озброєння під час Визвольної Війни українського народу 1648-1654 р."

Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Карл чи Charles?

6 травня 2023 року, без перебільшення, назавжди увійшло в історію як справжня дата кінця найдовшого XX століття. Минулий вік, що його у своїй найвищій естетичній, етичній та духовій компонентах уособлювала друга єлизаветинська епоха, остаточно пішов у небуття. Повномасштабне вторгнення москвинської дегенерації на територію України засвідчила остаточну загибель світопорядку, який породив саме минулостолітній феномен, а її остання нитка, що засвідчувала безперервність цінніснотворчого маєстату модерного сторіччя, безповоротно пішла у небуття зі скорботною смертю Її Величности Єлизавети ІІ. Саме сьогодні наш час побачив початок нової епохи, що перед нею постали дві найважливіші проблеми модерну та виродження його поступу — загроза існуванню Європейської цивілізації, яка з безупинним поспіхом рветься до остаточної самозагибелі в безодні лівототалітарної нігілізації темної доби постмодерну, та розпалення вже майже загашеного Пломеню Традиції у самій країні, якій було дано сповістити народи про настання епохальних змін та відродження якою Правди Христа Царя стало її безпосереднім хрестом, що вона несе у провідності власної ролі в питанні підтримки страдного українського народу у найзапеклішій перевірці істинності цінностей, які Старий Світ під деструктивним впливом минулих років почав нищити як саму згадку про вияв ідентичнісного пориву нашої цивілізації.

Саме з цими викликами зійтись у великому протистоянні таїнством Помазання Божого було визначено людину, що самим своїм єством символізувала абсолютно протилежну стихію новосталому антитрадиційному порядку денному — Володарю 15 держав Британської Імперії Карлові III, якому ми зичимо найгідніше постати на двобої супроти найнебезпечніших деструкцій, багато в чому згенерованих саме за років владарювання його великої матері.

Проте, вже з самого початку правління нового британського монарха, на усіх щаблях української суспільно-політичної дискусії розпочалась незвична за жвавістю полеміка, яка тією чи іншою мірою є напрочуд тісно пов'язаною з дихотомією майбутньої сутності доби нового короля — і полягає вона в питанні іменування англійського суверена. Деякі українці, які вважають за органічність саме традиційність правил іменування монарха, виставили свої аргументи за те, аби називати новопосталого монарха Сполученого Королівства як короля Карла, у зустріч яким їхні опоненти висловлювали десятки різноманітних доказів на правоту нарікання нового короля чотирьох країн Британського Союзу за його ім'ям, даним при народженні, тобто як Чарльза Віндзора, які, на жаль, дуже часто супроводжуються відвертими меншовартісними заявами у стилі "аби не як у москаля" чи "власний словотвір у глобальному світі не є можливим".

У нашому сьогоднішньому короткому дописі ми пропонуємо розібрати твердження по обидва боки цієї суперечки, і пояснити, чому саме форма "Карл" буде відповідати традиційним та питомим стандартам українського ономотворення у випадку найменування Захисника Віри Карла Маунтбаттен-Віндзора. Ознайомитись із ним можна за цим посиланням.

💂 Плуг та Меч 🇬🇧