Як потрапити на події Ukrainian Fashion Week, якщо ви не редактор глянцю, не інфлюенсер із сотнями (чи хоча б десятками) тисяч підписників і навіть не клієнт брендів?

1. Прямий контакт із дизайнерами або PR-агенціями

Написати напряму дизайнеру в соцмережах чи звернутись до PR-агенції, що займається його комунікаціями. Тут, звичайно, важливо бути на одній хвилі з брендом — знати його історію, розуміти контекст. Все ж таки в першу чергу дизайнер запрошує гостей, які відповідають його «вайбу».

2. Запрошення за донат

Запрошення на покази Ukrainian Fashion Week SS27 можна отримати за благодійний внесок на проєкт «Обличчя героїв». Ви робите донат і обираєте зі списку показ, на який хочете піти.

3. Конференція

Якщо ви шукаєте якісний нетворкінг, наполегливо раджу вам відвідати бізнес-конференцію Ukrainian Fashion Week × white rabbit agency. Це професійна подія для представників fashion-індустрії, бізнесу, медіа та креативного сектору — crème de la crème української моди. Квитки ще у продажу тут.

4. Реєстрація на виставку

Деякі події в межах Ukrainian Fashion Week можна відвідати після реєстрації. Так, зокрема, можна потрапити на відкриття фотовиставки The Art of Smile by Jevener у галереї 3.6.9. Space, заповнивши цю форму.

5. Запрошення на re see

Цього сезону бренд TONiA спільно p Райффайзен Банк організовує re see для журналістів та VIP-клієнтів. Якщо заповнити цю анкету, можна виграти запрошення на подію.

І до гарних новин.

Джон Гальяно відмовився від виставки про себе в MET.

Цьому передувала хвиля розгромних статей у ЗМІ, листів в музей та постів в соціальних мережах, які закликали Музей (та, очевидно, редакцію Vogue) переглянути своє рішення з приводу глорифікації Гальяно.

«Я безмежно вдячний Метрополітен-музею, а особливо Максу Голляйну, Ендрю Болтону та Анні Вінтур, за надзвичайну честь запропонувати виставку, присвячену моїй творчості.

Те, що мій творчий шлях став предметом уваги інституції, якою я захоплювався все своє життя, зворушило мене глибше, ніж я здатен висловити словами. Я назавжди залишуся вдячним за довіру, турботу та ґрунтовну дослідницьку роботу, які Макс, Ендрю, Анна та вся команда Met вклали в цей проєкт.

Після тривалих роздумів і обговорень з усіма причетними я з великим сумом вирішив, що наразі буде краще, якщо ця виставка не відбудеться.

Я й надалі повністю усвідомлюю свою відповідальність за біль, якого завдали мої слова в минулому, особливо за образу, якої я завдав єврейській та азійській спільнотам, і глибоко про це шкодую. Я розумію, що справжнього спокутування неможливо досягти завдяки виставці, інституційному визнанню чи одному публічному жесту. Це постійна відповідальність, яка проявляється в готовності слухати, вчитися та у власній поведінці з плином часу.

Я не хочу, щоб дискусія навколо мене ставила Met у складне становище або відвертала увагу від видатної роботи Інституту костюма. Я також визнаю і поважаю те, що виставка, присвячена моїй творчості, могла б завдати болю деяким людям.

Я також хотів би висловити найглибшу вдячність усім, хто спрямовував, підтримував і супроводжував мене протягом цих п’ятнадцяти років тверезості та відновлення після алкоголізму й залежності. Ваша мудрість, терпіння та людяність допомогли мені більше, ніж я коли-небудь зможу належно висловити. Я назавжди у великому боргу перед вами за те, що ви подарували мені, як і обіцяли, життя, краще за те, про яке я міг коли-небудь мріяти.

Моя вдячність Met, Максу, Ендрю та Анні залишається глибокою й незмінною. Їхня щедрість, людяність і віра у важливість моди як мистецтва, культури та історії — так само як і їхнє розуміння людської вразливості та здатності змінюватися — назавжди залишаться зі мною».