Ми потроху поверталися в офлайн. Після Step Into The Light ми провели ще дві ігротеки спільно з ГО Дуїт, а вже на початку 23 року ми повернулися до нашого класичного івенту - Chill Cup, який тоді за номером був четвертий. Саме тоді ми перейшли у звичний для нас формат мінімум 2 івента в місяць, а в ідеалі забити кожні вихідні івентом, щоб охопити всі вподобання нашої аудиторії. Але 23 рік став не тільки нашим поверненням, але і падінням. Наші нові партнери з WePlay закрили свою турнірну мережу WePlay Compete та пішли в цілому зі сфери кіберспорту і медіа, що нереально шкода, адже для мене вони були взірцем нереально крутого продакшену та турнірів, Animajor взагалі був нереальний. 
     Під кінець 22 року Микола вигорів та пішов з ради студентів, залишивши замість себе дівчину, у якої може і було бажання щось робити, але вона будувала собі кар’єру за кордоном і все ж фокус був там, та і фізично вона більше знаходилася за межами нашої країни, що теж негативно вплинуло на стан ради студентів. Тож почалася в РС буквально епоха руїни. В той час я намагався щось робити по університету, десь допомогти, але посада в мене була не та щоб таким займатися, тому потрібного ефекту не було. Так само після Колі почали сипатися і інші активні члени РС, у всіх було своє життя та кар’єри, нікому вже не було діла до своїх обов’язків, що нереально вплине на все що відбувається сьогодні. Виборів не було, бо Микола коли йшов написав відповідний указ, щоб виборів не було до перемоги над рашистами, адже вони за положенням можуть бути лише в офлайн форматі, що абсолютно правильно.
     Тому через те, що в РС не було нічого - ми робили все самі. Кількість івентів у нас стала досить великою, адже ми поставили собі за задачу якось підтримувати нашу молодь, яка зараз під нереальним стресом, але ресурсів був історичний мінімум. Саме тому чілл капи, які організовувалися тоді спонсорувалися нашим шановним паном Єгором, також відомим як Теорія Ігор, який зі свого заробітку давав гроші на призовий фонд, а потім до нього доєднався не менш шановний Треш Адептус, яким я нереально вдячний, бо без них було б нереально складно. Чашки на призи я тоді робив за свої кошти та за донати інших членів команди, а івенти всі повністю перейшли в штаб ГО Дуїт на барикадній. 
     Але і з Дуїтом у нас співпраця була не ідеальна. Дуже часто івенти робилися з враженням, що у нас не дуже рівна співпраця. Наприклад, на багатьох івентах в медіа Дуїту не було нашого лого, а інколи навіть згадування у тексті. Проблема не в тому, що мені хочеться слави, проблема в тому що відсутність нашого лого на івенті, на якому працюють члени моєї команди це нехтування їх нереальним внеском у івент. Адже в першу чергу DNU Esports це про людей, про нашу команду талановитих дизайнерів, про наших талановитих авторів і нереальних організаторів. І відсутність нашого лого на афіші це був знак для мене, що їх роботу не цінять, через що я багато конфліктував і ми так і не дійшли нормальної згоди щодо цієї проблеми. 
     Тож були часи, коли мені не давали афішу на апрув, наприклад на чілл капі у нас замість персонажів гри були рандомні космонавти, або ще щось, що до тематики заходу не відноситься. А коли я казав, що я не зовсім згоден з таким - мені обіцяли наступний раз точно кинути вчасно на апрув, а там все повторювалося. Тому кажучи чесно - Дуїт був з багатьма проблемами, але там було нереально багато крутих людей, одним з яких став наш Даніїл. 
Без працюючої ради студентів з турнірами було складно, адже охоплення по університету стало просто жахливе, тому самостійних турнірів певний час не було, але ми часто долучалися до турнірів Андрія, де активно допомагали і дизайнами, і організаторським потенціалом. Щодо офлайн івентів, то весь рік пройшов у тейблтопах та чілл капах. І це було нереально круто, адже на чілл капі ми брали аудиторію, яка ходить на настільні ігри до Дуїту, та долучали їх до файтинг культури, що і є завданням чілл капів. Але вже восени 23 року прийде старий/новий голова ради студентів, який поверне нашу увагу на ДНУ та РС, але про це в наступному пості.