Виділено нуль гривень, саме це можна сказати про наше приміщення. З тими копійками що ми мали, ми довели його до нормального стану, але ж все те що планувалося довелося скасувати, і так це приміщення і стояло, поки в цьому році я його не віддав під основну кімнату ради студентів. Але про це буде в наступних частинах. Наш оптимізм щодо пана Оковитого швидко пішов на спад, адже почалися перші тривожні знаки. Микола мав дуже активну точку зору, він ніколи не брехав на акредитаціях університету, казав все як є і захищав студентів, але це почало мати свої наслідки. Наприклад, так його намагалися відрахувати через академічну заборгованість і допоміг зупинити це лише дзвінок у міністерство. Так, вдумайтесь, навіть тоді вже прямого діалогу було недостатньо, потрібно було спілкуватися через посередника. 
     Підходила осінь, а це означало що скоро вибори у раду студентів. Скажу чесно - до того, що буде на виборах в 21 році нас ніхто не готував. На ці вибори було 3 кандидата на посаду голову РС, Коля та два інші студенти. Я не буду називати їх імена не тому що неправда, причину далі зрозумієте. На цих виборах відбулося щось дивне, на дебатах всіх 3 кандидатів 1 з них оголосив про те, що він знімається з виборів, а другому явно нашептували на вухо питання, що було чутно всім студентам, які зайшли послухати ці дебати. Шепіт цей виявився знайомим жіночим голосом - це була голова пресс центру ДНУ Алла Бахметьєва. Тепер ми з командою Миколи на сто відсотків знали основне - ці вибори будуть спробую зняти його з посади та посадити свого кандидата. Тоді ми думали, що він йшов за своєю ініціативою, але, як виявилося, його так само змусили піти на ці вибори, тобто ультиматум або йдеш на вибори, або буде складно.
     З цією інформацією ми почали готуватися до виборів, нам треба було фактично перебити студентів, яких нагнала адміністрація ДНУ. За це все діло їм обіцяли різне, були розповіді від заліків до додаткових балів. Ми залучили всі наші ресурси, зробили гарні передвиборчі плакати, почали агітувати в соцмережах за Миколу, створили нашу команду на цих виборах, яку ви можете переглянути самі в інстаграмі - topteamdnu. Ми робили все, як звичайний піар, розповсюдження серед студентів з фейк аккаунтів тієї правди, що ми знали на той час. Фейк аккаунти використовували, бо бачили що адміністрація ДНУ не боїться давити на студентів, тому щоб переконатися в своїй безпеці працювали саме так. Настав день виборів, ми всі нереально хвилювалися, адміністрація університету дійсно змогла нагнати просто нереальну кількість студентів, але ми змогли перемогти буквально на декілька голосів. Я тоді був присутній на підрахунку голосів, і було дуже кайфово бачити обличчя тих людей з адміністрації, які були за всім цим, коли вони порахували в голові що вони програли. Наявність людей з адміністрації на процесі підрахунку голосів це щось дивне, але ми тоді вирішили що для прозорості виборів, навіть незважаючи на їх люто брудну гру, ми допустимо подивитися їх за процесом підрахунку голосів. Ідея належала Андрію Світлому, якого я вже згадував, бо він вірив що якщо перемагати - то тільки справедливо, без бруду.
     Після перемоги на виборах всі спроби домовитися з адміністрацією університету просто не мали сенсу. Ми бачили, що вони не збираються співпрацювати з нами, у нас спільний інтерес - успішність ДНУ, але адміністрація була готова для успішності в рейтингах пожертвувати студентами, так би мовити розміняти “пішаків” мовою ректора. Виходить, що за 21 рік ми втратили всю надію. Пан Оковитий повністю начхав на свої обіцянки, ми не отримали жодної допомоги, навіть більше, вони нас саботували, намагалися нас купити, залякати, зупинити. А це все - пряме порушення 40 статті закону про вищу освіту, якщо точно то пункт 8, який каже: Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.  І знаєте, вибори вони не перемогли, але їм вдалося інше - вони розкололи раду студентів нашого університету, адже довіряти один одному після такого було складно. І це все був лише початок, але далі - в наступному пості.

Все було погано, але скоро стане ще гірше. У кінці 21 року ми провели онлайн турнір з CS GO RUSH B з призовим фондом у 1500 гривень, які, звісно ж, були взяті з нашої кишені. На початку 22 року ми провели сіквел цього турніру з назвою Rush A, який був проведений спільно з нашими колегами з UAN Esports. Турнір був прикольний, але сил нашим колегам це не додало, і вже скоро вони перестали існувати фактично.На 23 - 27 лютого у нас планувався Кубок Співдружності з НТУ ДП, на якому знову було дві дисципліни, онлайн частина та офлайн фінал.
Але відіграти ми встигли тільки один день, і той був з великими проблемами через падіння серверів FaceIt. Наступного дня змінилося життя всієї нашої країни, адже почалось повномасштабне вторгнення русні. В контексті ради студентів тоді теж дуже багато змінилося, були проведені тренінги різні, навіть з виготовлення коктейлів молотова, адже ніхто не знав чого очікувати. Кубок Співдружності ми, звісно ж, скасували. Тоді адміністрація університету зробила два тижні канікул, як і рекомендувало міністерство. Але після канікул почалися великі проблеми з організацією навчального процесу. Наприклад, всі університети почали розуміти, що багато їх студентів були під окупацією і не мали можливості відвідувати онлайн заняття. Тому всі нормальні університети перейшли на так звану асинхронну форму навчання, яка передбачає більше самостійного опрацювання, без розкладу занять, а потім перевірки завдань викладачем.
Так зробили в тому числі в НТУ ДП, але наш “олімп” вирішив, що дітям з підвалів та без зв’язку під окупацією буде доречно і можливо заходити на пари. Ми всією радою студентів почали писати петицію щоб висловити свою думку, написали лист на ім’я ректора, який наведений у фото. Ще до відправки листа почалися “дива”. Мені тоді подзвонили і сказали, що краще перестати топити за асинхронне навчання, бо “не всі зможуть захистити диплом”. Ну, це був мій перший досвід, коли саме на мене почали тиснути в цьому університеті.
Я тоді забив на це все, тихо продовжував працювати для студентів. На лист наш адміністрація просто начхала тоді, тож вчилися на синхронному, адже адміністрація та предстуди близькі до адміністрації обіцяли, що викладачі будуть входити у ваше становище та душити нікого не будуть. Саме тому під кінець семестру намагалися просто відрахувати мого друга, який був під окупацією, надіслав курсову роботу, але через те що русня глушила зв’язок не зміг самостійно захистити. Тоді викладач знав його обставини, але йому було начхати. Врешті решт, після великої роботи питання вирішилося, але це був лише один подібний випадок, яких взагалі можна було уникнути через асинхронне навчання.
Повертаючись до питання нашої команди, ми вирішили реанімувати Кубок Співдружності, та провели онлайн благодійний турнір Кубок Єдності на платформі WePlay Compete. Всі взнески ми передали на потреби наших захисників, а сам турнір став для нас вже традицією, яку ми і досі шануємо. Адже якщо у вас є аудиторія, якщо є можливість допомогти нашій країні - не робити цього це просто злочин. На самому турнірі ми тоді зібрали 7000 гривень, а участь взяли 25 команд. Офлайн заходи ми поставили на паузу, бо проводити щось в ДНУ через тиск адміністрації ставало дедалі складніше, тому наш фокус був на благодійні турніри. Вже в кінці літа ми провели Кубок Волі, де зібрали 3750 гривень, які пішли на фонд Повернись Живим.
Повернулись до офлайн івентів ми лише тоді, коли знайшли нових партнерів, де можна було щось проводити. Тоді ними стали ГО Дуїт, з якими я вже був досить довгий час знайомий, і які були раді щоб ми проводили спільні івенти в їх штабі. Першим таким івентом став Step into the Light, який ми організовували спільно з Науковим Комітетом. Тоді головою комітету була Даша, вона була нереально працьовита та так само як ми горіла своєю ідеєю. На самому заході були настільні ігри, Мафія та старі консольки, а як результат цей захід став початком досить довгої співпраці з ГО Дуїт, але про це в наступних постах.

Ми потроху поверталися в офлайн. Після Step Into The Light ми провели ще дві ігротеки спільно з ГО Дуїт, а вже на початку 23 року ми повернулися до нашого класичного івенту - Chill Cup, який тоді за номером був четвертий. Саме тоді ми перейшли у звичний для нас формат мінімум 2 івента в місяць, а в ідеалі забити кожні вихідні івентом, щоб охопити всі вподобання нашої аудиторії. Але 23 рік став не тільки нашим поверненням, але і падінням. Наші нові партнери з WePlay закрили свою турнірну мережу WePlay Compete та пішли в цілому зі сфери кіберспорту і медіа, що нереально шкода, адже для мене вони були взірцем нереально крутого продакшену та турнірів, Animajor взагалі був нереальний. 
     Під кінець 22 року Микола вигорів та пішов з ради студентів, залишивши замість себе дівчину, у якої може і було бажання щось робити, але вона будувала собі кар’єру за кордоном і все ж фокус був там, та і фізично вона більше знаходилася за межами нашої країни, що теж негативно вплинуло на стан ради студентів. Тож почалася в РС буквально епоха руїни. В той час я намагався щось робити по університету, десь допомогти, але посада в мене була не та щоб таким займатися, тому потрібного ефекту не було. Так само після Колі почали сипатися і інші активні члени РС, у всіх було своє життя та кар’єри, нікому вже не було діла до своїх обов’язків, що нереально вплине на все що відбувається сьогодні. Виборів не було, бо Микола коли йшов написав відповідний указ, щоб виборів не було до перемоги над рашистами, адже вони за положенням можуть бути лише в офлайн форматі, що абсолютно правильно.
     Тому через те, що в РС не було нічого - ми робили все самі. Кількість івентів у нас стала досить великою, адже ми поставили собі за задачу якось підтримувати нашу молодь, яка зараз під нереальним стресом, але ресурсів був історичний мінімум. Саме тому чілл капи, які організовувалися тоді спонсорувалися нашим шановним паном Єгором, також відомим як Теорія Ігор, який зі свого заробітку давав гроші на призовий фонд, а потім до нього доєднався не менш шановний Треш Адептус, яким я нереально вдячний, бо без них було б нереально складно. Чашки на призи я тоді робив за свої кошти та за донати інших членів команди, а івенти всі повністю перейшли в штаб ГО Дуїт на барикадній. 
     Але і з Дуїтом у нас співпраця була не ідеальна. Дуже часто івенти робилися з враженням, що у нас не дуже рівна співпраця. Наприклад, на багатьох івентах в медіа Дуїту не було нашого лого, а інколи навіть згадування у тексті. Проблема не в тому, що мені хочеться слави, проблема в тому що відсутність нашого лого на івенті, на якому працюють члени моєї команди це нехтування їх нереальним внеском у івент. Адже в першу чергу DNU Esports це про людей, про нашу команду талановитих дизайнерів, про наших талановитих авторів і нереальних організаторів. І відсутність нашого лого на афіші це був знак для мене, що їх роботу не цінять, через що я багато конфліктував і ми так і не дійшли нормальної згоди щодо цієї проблеми. 
     Тож були часи, коли мені не давали афішу на апрув, наприклад на чілл капі у нас замість персонажів гри були рандомні космонавти, або ще щось, що до тематики заходу не відноситься. А коли я казав, що я не зовсім згоден з таким - мені обіцяли наступний раз точно кинути вчасно на апрув, а там все повторювалося. Тому кажучи чесно - Дуїт був з багатьма проблемами, але там було нереально багато крутих людей, одним з яких став наш Даніїл. 
Без працюючої ради студентів з турнірами було складно, адже охоплення по університету стало просто жахливе, тому самостійних турнірів певний час не було, але ми часто долучалися до турнірів Андрія, де активно допомагали і дизайнами, і організаторським потенціалом. Щодо офлайн івентів, то весь рік пройшов у тейблтопах та чілл капах. І це було нереально круто, адже на чілл капі ми брали аудиторію, яка ходить на настільні ігри до Дуїту, та долучали їх до файтинг культури, що і є завданням чілл капів. Але вже восени 23 року прийде старий/новий голова ради студентів, який поверне нашу увагу на ДНУ та РС, але про це в наступному пості.