Смерть ректора Миколи Полякова розпочала нову еру студентської ради ДНУ. Раніше адміністрація університету мала вплив на студраду, але після того як не стало ректора у адміністрації почалась війна один з одним, через що рада студентів просто випала з їх поля уваги. На цьому фоні новий та амбітний голова Микола Ткаченко зробив все правильно - він згуртував студентів, попри виклики карантину, та вперше за існування моєї команди почав допомагати з нашими івентами тими крихтами ресурсів, що були у ради студентів. Разом з ним зібралася команда як новеньких, але амбітних людей, так і олдів РС, і я вперше побачив як рада студентів дійсно б’ється за права студентів, а не продає квитки в клубєшнік. Через зміну керівництва рада студентів змогла отримати ще ресурсів собі в розпорядження. Наприклад, так ми отримали ще одне приміщення в підвалі першого корпусу, на яке у нас були грандіозні плани. У кінці 2020 року пройшли перші вибори ректора ДНУ, де не було переможця, через що був оголошений другий тур. Тоді Анатолій Санін та Сергій Оковитий набрали приблизно рівну кількість голосів. 
     Другий тур був у квітні 21 року, де, неочікувано для всіх, Санін зняв свою кандидатуру, і залишилося голосування між Ольгою Соколенко та Сергієм Оковитим, де переміг саме пан Оковитий. Паралельно цьому процесу ми не зупиняли свою роботу та почали спілкуватися за ініціативи Миколи з радою студентів НТУ ДП, а саме Валерієм Міщенко, який як результат став добрим другом нашої команди, з яким ми провели безліч івентів. Наприклад, ми провели спільний оффлайн турнір по PUBG Mobile, коли це дозволили карантинні обмеження. Далі у нас з командою був офлайн турнір з Фіфи, який ми організовували знову спільно з Андрієм Світлим у вже закритому Bro Game Bar і який був нашим першим івентом з купою консолей. Людям все зайшло, тому ми з івентами не зупинялися і вже в квітні провели великий дружній турнір між НТУ ДП та ДНУ з Доти та КС. Це був нереально крутий івент, повноцінний турнір з нормальними призами, локацією, та дружнім змаганням. Тоді команда з ДНУ забрала перемогу у доті, а НТУ ДП - в кс, що було ідеально і тільки покращило наші дружні відносини. 
     В цей же квітень Сергій Оковитий переміг на виборах, і ми були сповнені оптимізму, адже Ольга Соколенко була пов’язана з минулим ректором ДНУ, а Оковитий був новою людиною, проректором з наукової роботи, але вже тоді ми мали інформацію що лідер та менеджер з нього, не найкращий, що у майбутньому дуже сильно підтвердилося. Ми ще перед виборами мали зустріч з паном Оковитим, де він дав багато обіцянок. Наприклад, ми запропонували йому те приміщення, яке ми отримали раніше, перетворити на крутий і сучасний буткемп в університеті, як це було вже зроблено в одному зі столичних університетів. Тоді він був повністю згоден з такою ідеєю, казав що розуміє нас, бо сам грає в шахи та що кіберспорт це круто. План цього приміщення ми з командою тоді розробили, він буде у фото. Також, однією з обіцянок була допомога з фінансуванням, адже він був у західних університетах і повністю розуміє навіщо студраді гроші. Ну і звісно ж, він дуже хотів ремонтувати гуртожитки ДНУ, обіцяв що умови проживання будуть кращі. Ми були сповнені надії на майбутнє і продовжували працювати. Наприклад, ми з командою Миколи провели висадку дерев біля 14 корпусу, яку нам потім мутні журналісти приписали як висадка дерев в пам’ять Полякову, хоча це не зовсім так, просто було бажання зробити студмістечко красивішим. 
     Влітку 21 року ми провели Chill Cup II, на якому було аж два турніри, а також наш перший Tabletop Club, який став теж постійним івентом. В кінці року ми провели Chill Cup III,  після чого івенти стали на паузу, бо ми готували новий спільний з НТУ ДП турнір Кубок Співдружності. Тим часом, ми почали роботу над приміщенням. Я своїми руками кожен день ремонтував приміщення, був весь у фарбі, але кайфував від мрії зробити круте місце для студентів, адже новий ректор же пообіцяв допомогти. Гроші на ремонт були мої власні та ті копійки, що були від партнерів ради студентів, ми спланували приміщення, а що далі - наступному пості.

Виділено нуль гривень, саме це можна сказати про наше приміщення. З тими копійками що ми мали, ми довели його до нормального стану, але ж все те що планувалося довелося скасувати, і так це приміщення і стояло, поки в цьому році я його не віддав під основну кімнату ради студентів. Але про це буде в наступних частинах. Наш оптимізм щодо пана Оковитого швидко пішов на спад, адже почалися перші тривожні знаки. Микола мав дуже активну точку зору, він ніколи не брехав на акредитаціях університету, казав все як є і захищав студентів, але це почало мати свої наслідки. Наприклад, так його намагалися відрахувати через академічну заборгованість і допоміг зупинити це лише дзвінок у міністерство. Так, вдумайтесь, навіть тоді вже прямого діалогу було недостатньо, потрібно було спілкуватися через посередника. 
     Підходила осінь, а це означало що скоро вибори у раду студентів. Скажу чесно - до того, що буде на виборах в 21 році нас ніхто не готував. На ці вибори було 3 кандидата на посаду голову РС, Коля та два інші студенти. Я не буду називати їх імена не тому що неправда, причину далі зрозумієте. На цих виборах відбулося щось дивне, на дебатах всіх 3 кандидатів 1 з них оголосив про те, що він знімається з виборів, а другому явно нашептували на вухо питання, що було чутно всім студентам, які зайшли послухати ці дебати. Шепіт цей виявився знайомим жіночим голосом - це була голова пресс центру ДНУ Алла Бахметьєва. Тепер ми з командою Миколи на сто відсотків знали основне - ці вибори будуть спробую зняти його з посади та посадити свого кандидата. Тоді ми думали, що він йшов за своєю ініціативою, але, як виявилося, його так само змусили піти на ці вибори, тобто ультиматум або йдеш на вибори, або буде складно.
     З цією інформацією ми почали готуватися до виборів, нам треба було фактично перебити студентів, яких нагнала адміністрація ДНУ. За це все діло їм обіцяли різне, були розповіді від заліків до додаткових балів. Ми залучили всі наші ресурси, зробили гарні передвиборчі плакати, почали агітувати в соцмережах за Миколу, створили нашу команду на цих виборах, яку ви можете переглянути самі в інстаграмі - topteamdnu. Ми робили все, як звичайний піар, розповсюдження серед студентів з фейк аккаунтів тієї правди, що ми знали на той час. Фейк аккаунти використовували, бо бачили що адміністрація ДНУ не боїться давити на студентів, тому щоб переконатися в своїй безпеці працювали саме так. Настав день виборів, ми всі нереально хвилювалися, адміністрація університету дійсно змогла нагнати просто нереальну кількість студентів, але ми змогли перемогти буквально на декілька голосів. Я тоді був присутній на підрахунку голосів, і було дуже кайфово бачити обличчя тих людей з адміністрації, які були за всім цим, коли вони порахували в голові що вони програли. Наявність людей з адміністрації на процесі підрахунку голосів це щось дивне, але ми тоді вирішили що для прозорості виборів, навіть незважаючи на їх люто брудну гру, ми допустимо подивитися їх за процесом підрахунку голосів. Ідея належала Андрію Світлому, якого я вже згадував, бо він вірив що якщо перемагати - то тільки справедливо, без бруду.
     Після перемоги на виборах всі спроби домовитися з адміністрацією університету просто не мали сенсу. Ми бачили, що вони не збираються співпрацювати з нами, у нас спільний інтерес - успішність ДНУ, але адміністрація була готова для успішності в рейтингах пожертвувати студентами, так би мовити розміняти “пішаків” мовою ректора. Виходить, що за 21 рік ми втратили всю надію. Пан Оковитий повністю начхав на свої обіцянки, ми не отримали жодної допомоги, навіть більше, вони нас саботували, намагалися нас купити, залякати, зупинити. А це все - пряме порушення 40 статті закону про вищу освіту, якщо точно то пункт 8, який каже: Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.  І знаєте, вибори вони не перемогли, але їм вдалося інше - вони розкололи раду студентів нашого університету, адже довіряти один одному після такого було складно. І це все був лише початок, але далі - в наступному пості.

Все було погано, але скоро стане ще гірше. У кінці 21 року ми провели онлайн турнір з CS GO RUSH B з призовим фондом у 1500 гривень, які, звісно ж, були взяті з нашої кишені. На початку 22 року ми провели сіквел цього турніру з назвою Rush A, який був проведений спільно з нашими колегами з UAN Esports. Турнір був прикольний, але сил нашим колегам це не додало, і вже скоро вони перестали існувати фактично.На 23 - 27 лютого у нас планувався Кубок Співдружності з НТУ ДП, на якому знову було дві дисципліни, онлайн частина та офлайн фінал.
Але відіграти ми встигли тільки один день, і той був з великими проблемами через падіння серверів FaceIt. Наступного дня змінилося життя всієї нашої країни, адже почалось повномасштабне вторгнення русні. В контексті ради студентів тоді теж дуже багато змінилося, були проведені тренінги різні, навіть з виготовлення коктейлів молотова, адже ніхто не знав чого очікувати. Кубок Співдружності ми, звісно ж, скасували. Тоді адміністрація університету зробила два тижні канікул, як і рекомендувало міністерство. Але після канікул почалися великі проблеми з організацією навчального процесу. Наприклад, всі університети почали розуміти, що багато їх студентів були під окупацією і не мали можливості відвідувати онлайн заняття. Тому всі нормальні університети перейшли на так звану асинхронну форму навчання, яка передбачає більше самостійного опрацювання, без розкладу занять, а потім перевірки завдань викладачем.
Так зробили в тому числі в НТУ ДП, але наш “олімп” вирішив, що дітям з підвалів та без зв’язку під окупацією буде доречно і можливо заходити на пари. Ми всією радою студентів почали писати петицію щоб висловити свою думку, написали лист на ім’я ректора, який наведений у фото. Ще до відправки листа почалися “дива”. Мені тоді подзвонили і сказали, що краще перестати топити за асинхронне навчання, бо “не всі зможуть захистити диплом”. Ну, це був мій перший досвід, коли саме на мене почали тиснути в цьому університеті.
Я тоді забив на це все, тихо продовжував працювати для студентів. На лист наш адміністрація просто начхала тоді, тож вчилися на синхронному, адже адміністрація та предстуди близькі до адміністрації обіцяли, що викладачі будуть входити у ваше становище та душити нікого не будуть. Саме тому під кінець семестру намагалися просто відрахувати мого друга, який був під окупацією, надіслав курсову роботу, але через те що русня глушила зв’язок не зміг самостійно захистити. Тоді викладач знав його обставини, але йому було начхати. Врешті решт, після великої роботи питання вирішилося, але це був лише один подібний випадок, яких взагалі можна було уникнути через асинхронне навчання.
Повертаючись до питання нашої команди, ми вирішили реанімувати Кубок Співдружності, та провели онлайн благодійний турнір Кубок Єдності на платформі WePlay Compete. Всі взнески ми передали на потреби наших захисників, а сам турнір став для нас вже традицією, яку ми і досі шануємо. Адже якщо у вас є аудиторія, якщо є можливість допомогти нашій країні - не робити цього це просто злочин. На самому турнірі ми тоді зібрали 7000 гривень, а участь взяли 25 команд. Офлайн заходи ми поставили на паузу, бо проводити щось в ДНУ через тиск адміністрації ставало дедалі складніше, тому наш фокус був на благодійні турніри. Вже в кінці літа ми провели Кубок Волі, де зібрали 3750 гривень, які пішли на фонд Повернись Живим.
Повернулись до офлайн івентів ми лише тоді, коли знайшли нових партнерів, де можна було щось проводити. Тоді ними стали ГО Дуїт, з якими я вже був досить довгий час знайомий, і які були раді щоб ми проводили спільні івенти в їх штабі. Першим таким івентом став Step into the Light, який ми організовували спільно з Науковим Комітетом. Тоді головою комітету була Даша, вона була нереально працьовита та так само як ми горіла своєю ідеєю. На самому заході були настільні ігри, Мафія та старі консольки, а як результат цей захід став початком досить довгої співпраці з ГО Дуїт, але про це в наступних постах.