Знаєте, зараз відбуваються історичні події.
Студентству ДНУ нарешті набридло терпіти погрози, знущання, знищення університету, студенти почали говорити про те, як насправді все в університеті. Але на правду знаходяться люди, які не дуже розуміють а за що саме бореться студентство, тому я вирішив розпочати серію дописів про те, що відбувалося всі ці роки у рідному університеті, щоб показати абсолютно все - і щастя, і успіх, і погрози, і знущання, адже я у всьому цьому вже майже 6 років, тому розповісти що є. А почався мій шлях, як і команди DNU Esports, у 2018 році, коли я ще будучи студентом першого курсу побачив допис про набір у щойно створений кіберспортивний комітет, та з друзями сидячи на парі з англійської мови вирішили заповнити форму на вступ. Тоді нас об’єднувало одне - ми дуже хотіли побачити в рідному університеті заходи, які були б цікаві таким самим студентам, як ми. Наша команда була створена неймовірною людиною, якого звуть Павло Герман, який домовився з тодішнім головою Ради Студентів за створення цього комітету офіційно при раді студентів. Студрада тоді, на мою думку, займалася організацією заходів лише для одного типу студентів, а саме тусовки в клубах, пікніки тощо.
Студентам, які люблять ігри дійсно було мало розваг в ДНУ - і ми успішно заповнили цю нішу вже в 2019, провівши наш перший турнір з CS GO у форматі 2х2 спільно з Андрієм Світлим і його командою. Студентам тоді сподобалося все, локація крута - Віндіго Арена, призи круті - мишки та мерч від наших друзів та партнерів. Цей турнір дав нам досвід і заряд на подальшу роботу, але тоді ж вже почалися перші проблеми. Сфера кіберспорту - досить дорога, а тому ми почали спілкуватися із студрадою. Але, відповідь була проста - грошей немає, ми наодинці в вирішенні цієї проблеми. Тоді ми ще не розуміли свої права, тому подумали що це норма, але вже тоді ми помилялися. На той час був ректором Поляков, який вже тоді почав процес просто вбивства цього університету, що буде видно на подальших етапах цієї історії.
Після великої перерви в турнірах, ми нарешті анонсували наш перший великий турнір по Доті - Triple X Cup. Цей турнір був, якщо чесно, катастрофою. Ми мали великий призовий і спробували провести цей турнір в ДНУ, але через брак досвіду ми зовсім не подумали про мережу і вона просто впала під час перших же піків. Ми дуже терміново домовилися за комп’ютери в Віндіго та все ж провели все це. Гравці віднеслися з нереальним розумінням, в кінці івенту їм все дуже сподобалося, що знову ж таки, зарядило нас і змусило провести змістовну роботу над помилками. І так пройшов перший рік існування команди, за який ми побачили рівно нуль гривень фінансів для наших заходів.
2020 Рік почався з івенту, який і досі відомий нашій аудиторії. Це був перший Chill Cup, на якому ми вперше вирішили вигадати щось своє та провести не просто турнір, а щось типу фестивалю. І так і вийшло, у нас була частина з турніром з Mortal Kombat, і частина з настільними іграми, яку проводив нереально крутий Даніїл, який досі з нами, і невеликий стенд з продажем аніме атрибутики, і настільний теніс, стіл для якого, ми на цьому ж івенті і зламали, за що потім було соромно багато років, ну і звичні для нашої аудиторії чай та печиво. Івент зайшов на ура, але не встигли ми оговтатися від нього як відбулося наше перше падіння, а саме карантин, до якого ми не могли дуже довго адаптуватися. В цьому ж році сталося три інші події, а саме я став головою DNU Esports, помер ректор ДНУ Микола Поляков, а головою РС обрали свіжу людину - Миколу Ткаченко, який був відкритий допомагати нам, а також був готовий пробувати робити те, чого не було раніше - отримувати підтримку від університету а також захищати права всіх студентів без винятків. Тому ми з командою вирішили, що маємо спробувати стати повноцінною частиною ради студентів, адже до цього наша співпраця була хіба що у виписуванні додаткових балів, а тепер ми б стали повноцінною частиною команди Миколи. Але про це - в наступному дописі.

Смерть ректора Миколи Полякова розпочала нову еру студентської ради ДНУ. Раніше адміністрація університету мала вплив на студраду, але після того як не стало ректора у адміністрації почалась війна один з одним, через що рада студентів просто випала з їх поля уваги. На цьому фоні новий та амбітний голова Микола Ткаченко зробив все правильно - він згуртував студентів, попри виклики карантину, та вперше за існування моєї команди почав допомагати з нашими івентами тими крихтами ресурсів, що були у ради студентів. Разом з ним зібралася команда як новеньких, але амбітних людей, так і олдів РС, і я вперше побачив як рада студентів дійсно б’ється за права студентів, а не продає квитки в клубєшнік. Через зміну керівництва рада студентів змогла отримати ще ресурсів собі в розпорядження. Наприклад, так ми отримали ще одне приміщення в підвалі першого корпусу, на яке у нас були грандіозні плани. У кінці 2020 року пройшли перші вибори ректора ДНУ, де не було переможця, через що був оголошений другий тур. Тоді Анатолій Санін та Сергій Оковитий набрали приблизно рівну кількість голосів. 
     Другий тур був у квітні 21 року, де, неочікувано для всіх, Санін зняв свою кандидатуру, і залишилося голосування між Ольгою Соколенко та Сергієм Оковитим, де переміг саме пан Оковитий. Паралельно цьому процесу ми не зупиняли свою роботу та почали спілкуватися за ініціативи Миколи з радою студентів НТУ ДП, а саме Валерієм Міщенко, який як результат став добрим другом нашої команди, з яким ми провели безліч івентів. Наприклад, ми провели спільний оффлайн турнір по PUBG Mobile, коли це дозволили карантинні обмеження. Далі у нас з командою був офлайн турнір з Фіфи, який ми організовували знову спільно з Андрієм Світлим у вже закритому Bro Game Bar і який був нашим першим івентом з купою консолей. Людям все зайшло, тому ми з івентами не зупинялися і вже в квітні провели великий дружній турнір між НТУ ДП та ДНУ з Доти та КС. Це був нереально крутий івент, повноцінний турнір з нормальними призами, локацією, та дружнім змаганням. Тоді команда з ДНУ забрала перемогу у доті, а НТУ ДП - в кс, що було ідеально і тільки покращило наші дружні відносини. 
     В цей же квітень Сергій Оковитий переміг на виборах, і ми були сповнені оптимізму, адже Ольга Соколенко була пов’язана з минулим ректором ДНУ, а Оковитий був новою людиною, проректором з наукової роботи, але вже тоді ми мали інформацію що лідер та менеджер з нього, не найкращий, що у майбутньому дуже сильно підтвердилося. Ми ще перед виборами мали зустріч з паном Оковитим, де він дав багато обіцянок. Наприклад, ми запропонували йому те приміщення, яке ми отримали раніше, перетворити на крутий і сучасний буткемп в університеті, як це було вже зроблено в одному зі столичних університетів. Тоді він був повністю згоден з такою ідеєю, казав що розуміє нас, бо сам грає в шахи та що кіберспорт це круто. План цього приміщення ми з командою тоді розробили, він буде у фото. Також, однією з обіцянок була допомога з фінансуванням, адже він був у західних університетах і повністю розуміє навіщо студраді гроші. Ну і звісно ж, він дуже хотів ремонтувати гуртожитки ДНУ, обіцяв що умови проживання будуть кращі. Ми були сповнені надії на майбутнє і продовжували працювати. Наприклад, ми з командою Миколи провели висадку дерев біля 14 корпусу, яку нам потім мутні журналісти приписали як висадка дерев в пам’ять Полякову, хоча це не зовсім так, просто було бажання зробити студмістечко красивішим. 
     Влітку 21 року ми провели Chill Cup II, на якому було аж два турніри, а також наш перший Tabletop Club, який став теж постійним івентом. В кінці року ми провели Chill Cup III,  після чого івенти стали на паузу, бо ми готували новий спільний з НТУ ДП турнір Кубок Співдружності. Тим часом, ми почали роботу над приміщенням. Я своїми руками кожен день ремонтував приміщення, був весь у фарбі, але кайфував від мрії зробити круте місце для студентів, адже новий ректор же пообіцяв допомогти. Гроші на ремонт були мої власні та ті копійки, що були від партнерів ради студентів, ми спланували приміщення, а що далі - наступному пості.

Виділено нуль гривень, саме це можна сказати про наше приміщення. З тими копійками що ми мали, ми довели його до нормального стану, але ж все те що планувалося довелося скасувати, і так це приміщення і стояло, поки в цьому році я його не віддав під основну кімнату ради студентів. Але про це буде в наступних частинах. Наш оптимізм щодо пана Оковитого швидко пішов на спад, адже почалися перші тривожні знаки. Микола мав дуже активну точку зору, він ніколи не брехав на акредитаціях університету, казав все як є і захищав студентів, але це почало мати свої наслідки. Наприклад, так його намагалися відрахувати через академічну заборгованість і допоміг зупинити це лише дзвінок у міністерство. Так, вдумайтесь, навіть тоді вже прямого діалогу було недостатньо, потрібно було спілкуватися через посередника. 
     Підходила осінь, а це означало що скоро вибори у раду студентів. Скажу чесно - до того, що буде на виборах в 21 році нас ніхто не готував. На ці вибори було 3 кандидата на посаду голову РС, Коля та два інші студенти. Я не буду називати їх імена не тому що неправда, причину далі зрозумієте. На цих виборах відбулося щось дивне, на дебатах всіх 3 кандидатів 1 з них оголосив про те, що він знімається з виборів, а другому явно нашептували на вухо питання, що було чутно всім студентам, які зайшли послухати ці дебати. Шепіт цей виявився знайомим жіночим голосом - це була голова пресс центру ДНУ Алла Бахметьєва. Тепер ми з командою Миколи на сто відсотків знали основне - ці вибори будуть спробую зняти його з посади та посадити свого кандидата. Тоді ми думали, що він йшов за своєю ініціативою, але, як виявилося, його так само змусили піти на ці вибори, тобто ультиматум або йдеш на вибори, або буде складно.
     З цією інформацією ми почали готуватися до виборів, нам треба було фактично перебити студентів, яких нагнала адміністрація ДНУ. За це все діло їм обіцяли різне, були розповіді від заліків до додаткових балів. Ми залучили всі наші ресурси, зробили гарні передвиборчі плакати, почали агітувати в соцмережах за Миколу, створили нашу команду на цих виборах, яку ви можете переглянути самі в інстаграмі - topteamdnu. Ми робили все, як звичайний піар, розповсюдження серед студентів з фейк аккаунтів тієї правди, що ми знали на той час. Фейк аккаунти використовували, бо бачили що адміністрація ДНУ не боїться давити на студентів, тому щоб переконатися в своїй безпеці працювали саме так. Настав день виборів, ми всі нереально хвилювалися, адміністрація університету дійсно змогла нагнати просто нереальну кількість студентів, але ми змогли перемогти буквально на декілька голосів. Я тоді був присутній на підрахунку голосів, і було дуже кайфово бачити обличчя тих людей з адміністрації, які були за всім цим, коли вони порахували в голові що вони програли. Наявність людей з адміністрації на процесі підрахунку голосів це щось дивне, але ми тоді вирішили що для прозорості виборів, навіть незважаючи на їх люто брудну гру, ми допустимо подивитися їх за процесом підрахунку голосів. Ідея належала Андрію Світлому, якого я вже згадував, бо він вірив що якщо перемагати - то тільки справедливо, без бруду.
     Після перемоги на виборах всі спроби домовитися з адміністрацією університету просто не мали сенсу. Ми бачили, що вони не збираються співпрацювати з нами, у нас спільний інтерес - успішність ДНУ, але адміністрація була готова для успішності в рейтингах пожертвувати студентами, так би мовити розміняти “пішаків” мовою ректора. Виходить, що за 21 рік ми втратили всю надію. Пан Оковитий повністю начхав на свої обіцянки, ми не отримали жодної допомоги, навіть більше, вони нас саботували, намагалися нас купити, залякати, зупинити. А це все - пряме порушення 40 статті закону про вищу освіту, якщо точно то пункт 8, який каже: Адміністрація закладу вищої освіти не має права втручатися в діяльність органів студентського самоврядування.  І знаєте, вибори вони не перемогли, але їм вдалося інше - вони розкололи раду студентів нашого університету, адже довіряти один одному після такого було складно. І це все був лише початок, але далі - в наступному пості.